Рішення

від 12.11.2019 по справі 640/14210/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 листопада 2019 року № 640/14210/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П. , розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮМАРКЕТ СОЛЮШНЗ" до Головного управління ДПС у м. Києві проскасування податкових повідомлень-рішень від 03.07.2019 №2722615147, №2732615147,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НЬЮМАРКЕТ СОЛЮШНЗ" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 03.07.2019 №2722615147, №2732615147.

Ухвалою від 12.11.2019 замінено відповідача його правонаступником, а саме, Головне управління ДФС у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що дійсно мав фінансово - господарські взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю Елізія Корп , Товариством з обмеженою відповідальністю ПАКРОМ та Товариством з обмеженою відповідальністю БК Профітван , які мали реальний характер та за якими було виконано роботи та надані послуги, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав суду письмовий відзив в якому зазначив про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Елізія Корп , Товариство з обмеженою відповідальністю ПАКРОМ та Товариство з обмеженою відповідальністю БК Профітван не могли здійснювати фінансово-господарську діяльність оскільки на підприємствах відсутні основні засоби та кваліфікований персонал, а також не можливо встановити хто підписував первинні документи підприємства та фінансову звітність. Також відповідач посилається на пояснення ОСОБА_1 від 20.09.2017 про непричетність до ведення фінансово - господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Елізія Корп , ОСОБА_2 від 18.12.2017 про непричетність до ведення фінансово - господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю ПАКРОМ та протокол допиту ОСОБА_3 від 29.08.2017 про непричетність до ведення фінансово - господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю БК Профітван .

Також, в наданому суду відзиві відповідачем викладено прохання викликати у судове засідання у якості свідків ОСОБА_1 - директора Товариства з обмеженою відповідальністю Елізія Корп , ОСОБА_2 - директора Товариства з обмеженою відповідальністю ПАКРОМ та ОСОБА_4 - директора Товариства з обмеженою відповідальністю БК Профітван з метою надання пояснень відносно здійснення підприємствами господарської діяльності.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем доказів на підтвердження факту звернення під час проведення перевірки до зазначених осіб щодо отримання від них пояснень стосовно фінансово - господарських правовідносин з позивачем суду надано не було, у той час, як висновки акту від 04.06.2019 №118/26-15-14-07-02-10/36645403 на підставі якого прийнято оскаржувані рішення ґрунтуються на поясненнях ОСОБА_1 від 20.09.2017, ОСОБА_2 від 18.12.2017 та протоколі допиту свідка - ОСОБА_3 від 29.08.2017, а отже саме ці документи було покладено в основу оскаржуваних рішень та саме вони мають бути досліджені судом.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На підставі наказу від 21.05.2019 №6666 та направлень від 22.05.2019 №337/26-15-14-07-02-18 та №338/26-15-14-07-02-18 Головним управлінням ДФС у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Ньюмаркет Солюшнз по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Елізія Корп за травень 2017 року, з Товариством з обмеженою відповідальністю ПАКРОМ за червень 2017 року, з Товариством з обмеженою відповідальністю БК Профітван за серпень 2017 року показників декларації податку на додану вартість та за 2017 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств.

За результатами перевірки складено акт від 04.06.2019 №118/26-15-14-07-02-10/36645403, яким встановлено порушення пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2017 рік на загальну суму 148450,00 грн. та порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 164944,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 03.07.2019 №2722615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 185 563,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 37113,00 грн. та №2732615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 206 180,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 41 236,00 грн.

Позивач не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернувсь з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи зобов`язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Елізія Корп , Товариством з обмеженою відповідальністю ПАКРОМ , Товариством з обмеженою відповідальністю БК Профітван реальний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного.

Суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов`язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач (Замовник) заключив договір з Товариством з обмеженою відповідальністю Елізія Корп (Виконавець) про виконання робіт/надання послуг від 18.04.2017 №1804-2017, згідно якого Виконавець зобов`язується виконати на користь Замовника роботи/надати послуги, як Замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.

На підтвердження виконання робіт за вказаним договором позивачем надано суду копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг) від 19.05.2017 №5, від 19.05.2017 №16, від 19.05.2017 №17, від 19.05.2017 №18, від 19.05.2017 №19, від 19.05.2017 №20, від 19.05.2017 №21, від 19.05.2017 №22, від 19.05.2017 №23, від 22.05.2017 №26, від 22.05.2017 №27, від 26.05.2017 № 31, від 26.05.2017 № 32, від 26.05.2017 № 33, від 29.05.2017 № 42, від 29.05.2017 № 45 та рахунків на оплату від 16.05.2017 № 145, від 15.05.2017 № 144, від 15.05.2017 № 143, від 15.05.2017 № 142, від 15.05.2017 № 141, від 15.05.2017 № 140, від 22.05.2017 № 139, від 15.05.2017 № 138, від 15.05.2017 № 137, від 15.05.2017 № 136, від 15.05.2017 № 135, від 15.05.2017 № 134, від 15.05.2017 № 133, від 18.05.2017 № 148.

В періоді щодо якого проводилась перевірка позивач (Замовник) мав фінансово - господарські правовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю Пакром (Виконавець) за договором про виконання робіт/надання послуг від 20.05.2017 №2005-2017, згідно якого Виконавець зобов`язується виконати на користь Замовника роботи/надати послуги, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.

Позивачем на підтвердження факту отримання послуг за вказаним договором надано суду копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг) від 16.06.0217 №112, від 16.06.2017 №113, від 16.06.2017 №114, від 16.06.2017№115, від 16.06.2017 №116 та копії рахунків на оплату від 16.06.2017 № 125, від 16.06.2017 № 119, від 16.06.2017 № 120, від 16.06.2017 № 118, від 16.06.2017 № 114.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивачем (Замовник) укладено з ТОВ БК Профітван (Виконавець) договір про виконання робіт/надання послуг від 01.07.2017 №01/07/2017, згідно якого Виконавець зобов`язується виконати на користь Замовника роботи/надати послуги, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.

На підтвердження факту отримання послуг за вказаним договором позивачем надано суду копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг) від 25.07.0217№30, від 25.07.2017 №31 та копії рахунків на оплату від 25.07.2017 № 166, від 25.07.2017 № 154.

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що Товариство з обмеженою відповідальністю Елізія Корп , Товариство з обмеженою відповідальністю ПАКРОМ та Товариство з обмеженою відповідальністю БК Профітван не відобразили у своїй податковій звітності операції з позивачем. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю Елізія Корп , Товариством з обмеженою відповідальністю ПАКРОМ та Товариством з обмеженою відповідальністю БК Профітван .

Посилання відповідача на пояснення Трихліб Д .Г . від 20.09.2017 року, ОСОБА_2 від 18.12.2017 року та протокол допиту свідка - ОСОБА_3 від 29.08.2017, відповідно до яких вказаними особами повідомлено, що вони не причетні до ведення фінансово - господарської діяльності ТОВ Елізія Корп , ТОВ ПАКРОМ , ТОВ БК Профітван відповідно та кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 4201710000000037, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України.

У частині першій статті 23 Кримінального процесуального кодексу України закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 95 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Докази на підтвердження факту винесення вироків чи постанов про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності в кримінальних справах в рамках яких було отримано пояснення ОСОБА_1 від 20.09.2017, ОСОБА_2 від 18.12.2017 та допитано свідка - ОСОБА_3 від 29.08.2017 в матеріалах справи відсутні та відповідачем про наявність відповідних фактів зазначено не було.

Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Таким чином, матеріали досудового розслідування за вказаними вище кримінальними провадженнями не можуть бути враховані як доказ відсутності фактичного здійснення фінансово - господарських правовідносин між позивачем та контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю Елізія Корп , Товариством з обмеженою відповідальністю ПАКРОМ та Товариством з обмеженою відповідальністю БК Профітван .

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.11.2018 у справі №822/551/18 (адміністративне провадження №К/9901/61751/18).

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.08.2018 у справі 820/4428/17 (адміністративне провадження №К/9901/51373/18 ) .

Інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту за фінансово - господарськими відносинами з ФГ "Агро - Промінь" відповідачем суду не надано, як і не зазначено про причини неможливості їх надання.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Посилання відповідача на факт ненадання позивачем документів стосовно погодження дизайну макетів проектів, на підтвердження здійснення транспортування товару щодо якого надавались послуги, адрес розповсюдження сувенірної продукції і т.д. не приймають судом до уваги оскільки складання відповідних документів не передбачено ні умовами договорів укладених між позивачем та контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю Елізія Корп , Товариством з обмеженою відповідальністю ПАКРОМ та Товариством з обмеженою відповідальністю БК Профітван , ні вимогами чинного законодавства. Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідні документи взагалі не можна віднести до числа первинних документів.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за фінансово - господарськими відносинами з зазначеними контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю Елізія Корп , Товариством з обмеженою відповідальністю ПАКРОМ та Товариством з обмеженою відповідальністю БК Профітван та не зазначено про причини неможливості їх надання, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Елізія Корп , Товариством з обмеженою відповідальністю ПАКРОМ та Товариством з обмеженою відповідальністю БК Профітван мали реальний товарний характер.

Підпунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 200.1 та 200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду .

Реальність та товарність господарських операцій між позивачем та з контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю Елізія Корп , Товариством з обмеженою відповідальністю ПАКРОМ та Товариством з обмеженою відповідальністю БК Профітван в ході судового розгляду справи судом було встановлено, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що у позивача було право на формування показників податкової звітності за рахунок фінансово - господарських правовідносин з вказаними контрагентами.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З огляду на зазначене, керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮМАРКЕТ СОЛЮШНЗ" (03028, м. Київ, пр-т Науки, 35, кв. 1, код ЄДРПОУ 36645403) до Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) про скасування податкових повідомлень - рішень від 03.07.2019 року №2722615147 та №2732615147 - задовольнити повністю .

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 03.07.2019 №2722615147 та №2732615147.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮМАРКЕТ СОЛЮШНЗ" (03028, м. Київ, пр-т Науки, 35, кв. 1, код ЄДРПОУ 36645403) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 5891 (п`ять тисяч вісімсот дев`яносто одна) грн. 15 коп.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов