Рішення

від 12.11.2019 по справі 640/10887/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 листопада 2019 року № 640/10887/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Лікар до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Лікар (далі - позивач, ТОВ Лікар ) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.02.2019 №0009381409, прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві, яким до позивача застосовано штраф на суму 216 066,00 грн.;

визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 28.03.2019 №106297-17, надіслану Головним управлінням ДФС у м. Києві.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення відповідач прийшов до помилкового висновку стосовно не оприбуткування готівкових коштів в повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій. Зазначена в акті сума виручки оприбуткована у касі в день її отримання, проведена по касовій книзі із застосуванням реєстратора розрахункових операцій у той же день, а допущення технічної помилки у написанні дати запису у книзі обліку розрахункових операцій, як вважає позивач, не може свідчити про вчинення ним порушення норм законодавства та застосування до нього штрафних санкцій.

Крім того, позивач наголошує на незаконності надсилання йому податкової вимоги, оскільки на момент її складення позивач оскаржував податкове повідомлення-рішення, відтак визначені ним грошові зобов`язання є неузгодженими, що свідчить про відсутність у нього податкового боргу та протиправність прийнятої податкової вимоги.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.07.2019 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін) за наявними у справі матеріалами. Вказаною ухвалою запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали подати до суду відзив на позовну заяву.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що відповідно наданих до перевірки документів, встановлено не оприбуткування готівкових коштів в повній сумі її фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО у сумі 43213,21 грн., а тому висновки акту перевірки є законними та обґрунтованими, підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення не вбачає.

Окрім того, зазначив, що у зв`язку з наявністю у платника податків податкового боргу на підставі даних автоматизованої системи обліку, відповідно до статті 59 Податкового кодексу України відповідачем сформовано та направлено позивачу податкову вимогу.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якому зазначив про безпідставність висновків контролюючого органу, на думку позивача у відповідача не було підстав для застосування до позивача штрафу, оскільки з аналізу всіх вищенаведених документів, вбачається, що встановлена під час перевірки розбіжність вказує якраз на технічну помилку, допущену позивачем у записі КОРО, а не свідчить про факт не оприбуткування готівки у касі підприємства.

Враховуючи предмет і підстави позову, а також положення статей 12, 257, 262 КАС України, суд розглядає адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено фактичну перевірку аптечного пункту суб`єкта господарювання TOB Лікар (код 21646961) за адресою: м. Київ, вул. Амосова, 6 з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтва у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем трудових відносин із працівниками (найманими особами), за результатами якої складено акт від 29.01.2019 №0148/26/15/14/21646961.

Перевіркою встановлено порушення пункту 2.6 глави II Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004 (Далі - Положення №637). Зокрема, в акті перевірки зафіксовано, що позивачем не здійснено облік коштів у день їх одержання, що свідчить про факт не оприбуткування готівкових коштів, у розмірі 43 213,21 грн., у зв`язку з тим, що у розділі 2 книги КОРО відсутній запис на підставі фіскального Т звіту № 0117 за 04.07.2016 на суму 43 213,21 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.02.2019 №0009381409, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 216 066,00 грн.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, позивач подав скаргу від 18.03.2019 до Державної фіскальної служби України.

За результатами розгляду скарги Державна фіскальна служба України листом від 15.05.2019 №22474/9/99-99-11-06-05-25 повідомила позивача про залишення без змін податкового повідомлення-рішення від 24.02.2019 №0009381409, а скаргу позивача - без задоволення.

Окрім того, відповідачем направлено позивачу податкову вимогу форми Ю від 28.03.2019 №106297-17, відповідно до якої станом на 27.03.2019 сума податкового боргу позивача становить 216 066,05 грн.

Позивач, вважаючи, що податкове повідомлення-рішення, а також податкова вимога винесені з порушенням вимог податкового законодавства та які порушують його законні права та інтереси, звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів у сфері торгівлі громадського харчування та послуг №265/95-ВР від 06.07.1995 суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Пунктом 9 статті 3 вказаного Закону визначено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій.

Приписи наведеної норми передбачають особливості роботи реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО), які мають забезпечувати друкування таких звітів за кожний робочий день.

Згідно з положеннями статті 2 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп`ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями) та особливості оприбуткування готівки в касах відокремлених підрозділів, які здають готівку до каси підприємства - юридичної особи, регулюються вимогами Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (далі - Положення №637 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, Постанова втратила чинність на підставі Постанови Національного банку № 148 від 29.12.2017).

Відповідно до пункту 1.2 цього Положення №637 оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно пункту 2.2 Положення № 637 підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Відповідно до пункту 2.6 зазначеного Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій (далі - книга ОРО) на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Підприємствам, яким Законом України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Окрім того, згідно пункту 7.8 Положення № 637 визначено, що під час перевірок з`ясовується наявність у підприємства касової книги, а також відповідність її оформлення вимогам законодавства України. Крім того, перевіряється правильність ведення касової книги, оформлення в ній касових операцій із приймання та видачі готівкових коштів (у тому числі за строками), відповідність зазначених у ній сум прийнятої до каси або виданої з неї готівки даним прибуткових і видаткових касових ордерів, якість і своєчасність записів касира згідно із зазначеними в касовій книзі касовими документами, наявність підпису бухгалтера, який перевірив записи в касовій книзі за кількістю отриманих ним касових ордерів, правильність підрахунку в касовій книзі фактичних залишків готівки в касі на кінець дня тощо.

Пунктом 7.15 Положення № 637 встановлено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО (РК), визначено в пункті 2.6 цього Положення.

Виходячи з системного аналізу наведених положень суд зазначає, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, мають своєчасно та в повній мірі оприбутковувати всю готівку, що надходить до кас, та щоденно, тобто кожного робочого дня по закінченні зміни, але не пізніше 24 години цього ж дня, друкувати на РРО фіскальні звітні чеки, забезпечувати їх зберігання в КОРО, а також здійснювати облік зазначених готівкових коштів у КОРО у день їх одержання.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України, яка викладена у постанові від 14 червня 2016 року у справі №0870/11140/12 та в ухвалі від 30 квітня 2015 року у справі № 21-911а15.

Таким чином, у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: 1) фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних розрахункової книги); 2) відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій (КОРО).

Не відображення готівки у книзі обліку розрахункових операцій після проведення розрахункової операції із застосуванням РРО є порушенням порядку оприбуткування готівки.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву та акту, перевіркою встановлено факт не оприбуткування готівкових коштів, у розмірі 43213,21 грн., а саме не здійснено облік зазначених коштів у день їх одержання у відповідних розділах КОРО на підставі фіскального звіту за 04.07.2016 Z звіт № 0117. Запис у розділі 2 Облік рух готівки та сум розрахунків за 04.07.2016 на суму 43212,21 грн. згідно Z звіту - відсутній.

Разом з тим, як пояснив позивач, що підтверджується матеріалами справи, при вчиненні запису у КОРО за 04.07.2016 була допущена технічна помилка, замість дати 04.07.2016 вказано 03.07.2016 з подальшим виправленням. При цьому, сума готівки і номер фіскального звітного чеку Z звіт № 0117за цей день були вказано правильно.

Вказані обставини підтверджуються пояснювальними записками співробітників ТОВ Лікар . Провізор ОСОБА_1 пояснила, що у кінці робочого дня, роблячи запис у КОРО через неуважність у графі дата помилково вказала 03.07 (неділя) замість 04.07(понеділок).

Крім того, вказані пояснення підтверджуються графіком обліку робочого часу та паспортом аптечного закладу, копії яких містяться у матеріалах справи, згідно яких за режимом роботи Аптечного пункту № 1 неділя (03.07.2016) це вихідний день, тому заклад 03.07.2016 був зачинений, а отже і реалізацію товарів не здійснював.

При цьому, з копії витягу з КОРО вбачається послідовність нумерації підклеєних фіскальних звітних чеків, зокрема, підклеєний чек №0116 за 02.07.2016, №0117 за 04.07.2016, №0118 за 05.07.2016, а також послідовність нумерації виконаних записів про рух коштів, тобто здійснено зазначені записи в хронологічному порядку.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що готівкові кошти в сумі 43213,21 грн., як загальний оборот за день, оприбутковані позивачем, про що виписано прибутковий касовий ордер 480 від 04.07.2016, з підставою аптечна виручка, аптечний пункт № 1 (вул. Амосова 6) та зроблено запис в Касовій книзі, сторінка 170, каса за 04.07.2016.

Також, позивачем 04.07.2016 здано періодичний звіт (звіт фіскальної пам`яті РРО) за № 0117 на суму 43 213,21 грн. від 04.07.2016р. в електронному вигляді на сервер контролюючого органу в порядку, встановленому наказом Міністерства фінансів України 08.10.2012 №1057.

Відповідно до видаткового касового ордеру № 886 від 05.07.2016 кошти у визначеному розмірі внесені в банк на рахунок ТОВ Лікар , що підтверджується квитанцією № 0.0.578221927.1 від 05.07.2016., виданою Дніпровським відділенням ПриватБанку та банківською випискою по рахунку.

Також у касовій книзі товариства відображено надходження грошових коштів у сумі 43 213,21 грн. від 04.07.2016, зазначені грошові кошти інкасовані в банк, що підтверджується копією прибуткового касового ордеру № 480 на суму 43213,21 грн. та копією банківської виписки, що підтверджує факт приймання готівки в банку саме у день їх фактичного надходження - 04.07.2016.

Отже, виходячи з викладеного, вбачається, що сума готівки у розмірі 43213,21 грн. була оприбуткована позивачем у касі в день отримання - 04.07.2016, відповідно до прибуткового ордеру № 480, проведена по касовій книзі у цей же день, а також проведена щоденна інкасація для зарахування на розрахунковий рахунок ТОВ Лікар датою 04.07.2016. Спірна сума проведена через РРО та відображена на роздрукованому та збереженому фіскальному звіті, вклеєному у КОРО, що свідчить про належну, своєчасну та повну фіксацію готівки у фіскальних звітних чеках РРО та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій.

Таким чином, проаналізувавши висновки акту перевірки та враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що відповідачем протиправно застосовано до позивача фінансові санкції, передбачені абзацом 3 статті 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки .

За таких обставин, суд приходить до висновку про протиправність прийняття Головним управлінням ДФС у м. Києві оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Щодо вимоги про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 28.03.2019 №106297-17, надісланої Головним управлінням ДФС у м. Києві, суд зазначає наступне.

На думку позивача, спірна податкова вимога винесена передчасно, оскільки сума податкового зобов`язання була неузгодженою та не могла вважатися податковим боргом в розумінні Податкового кодексу України, оскільки позивачем у встановлений законом строк оскаржено податкове повідомлення-рішення, яким визначено таке податкового зобов`язання .

Відповідно до пунктів 56.1 та 56.2 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку (пункт 56.8 статті 56 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 56.17.3 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З вищенаведених правових норм вбачається, що процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення, при цьому платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.

У разі звернення платника податків до суду при зверненні платника до суду з позовом щодо визнання протиправним та скасування рішення контролюючого органу, грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

В свою чергу, відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Матеріали справи свідчать, що позивачем подано скаргу на податкове повідомлення-рішення від 24.02.2019 №0009381409 до Державної фіскальної служби України, за результатами якої прийнято рішення від 15.05.2019 №22474/9/99-99-11-06-05-25. В подальшому, позивачем оскаржено вказане податкове повідомлення-рішення в судовому порядку, тобто грошове зобов`язання, визначене вказаним податковим повідомленням-рішенням, є неузгодженим.

Враховуючи викладене, суд вважає, що податкова вимога прийнята контролюючим органом до узгодження податкового боргу, що відповідно до приписів Податкового кодексу України свідчить про протиправність податкової вимоги від 28.03.2019 №106297-17.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих ним рішень.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно, беручи до уваги положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Лікар (01010, м. Київ, вул. Московська, буд. 24, кв. 21, код ЄДРПОУ 21646961) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 24.02.2019 №0009381409.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 28.03.2019 №106297-17, надіслану Головним управлінням ДФС у м. Києві.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Лікар (01010, м. Київ, вул. Московська, буд. 24, кв. 21, код ЄДРПОУ 21646961) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6481,98 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя В.П. Шулежко