Постанова

від 07.11.2019 по справі 420/465/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2019 р.м.ОдесаСправа № 420/465/19 Головуючий в 1 інстанції: Соколенко О. М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.,

суддів - Стас Л.В., Шеметенко Л.П.

за участі секретаря - Скоріної Т.С.

представника апелянта - Єгорова О.О.;

представника відповідача - Руденко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Альба - Тех на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Альба - Тех до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

У січні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Альба - Тех (далі - ТОВ Альба - Тех ) звернулось до суду першої інстанції з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ГУ ДФС в Одеській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16 листопада 2018 року:

- №0050151407 про збільшення податку на додану вартість за податковими зобов`язаннями на суму 258 917 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 129 459 грн.;

- №0050161407 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість, задекларованої в Декларації з податку на додану вартість за червень 2017 року у розмірі 64 791 грн.;

- №0050171407 про застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 510,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач зазначив, декілька підстав.

По - перше, на його думку, контролюючий орган не мав права робити висновки про завищення ним податкового кредиту з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за вересень 2017 р. в сумі 146 068 грн., оскільки, останній, був підтверджений податковими накладними, які виписані продавцем товарів та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у вересні 2017 року. Доводячи правомірність такого доводу, товариство покликається на п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, де прописано, що податкова накладна, складена та зареєстрована після 01 липня 2017 р. в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку що відносяться до податкового кредиту та не потребує будь - якого іншого додаткового підтвердження. Керуючись указаною нормою права, платник податків наголошує, що з 01.07.2017р. контролюючому органу, для підтвердження права на податковий кредит, заборонено вимагати будь - які інші документи первинного бухгалтерського обліку.

По - друге, ТОВ Альба - Тех зауважує, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для її невизнання, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та місять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції.

По - трете, позивач заперечував про наявність у нього обов`язку запитувати у постачальника товару документальне підтвердження наявності основних засобів, трудових ресурсів, здійснювати перевірку походження товару.

Вважаючи доводи ГУ ДФС в Одеській області про реалізацію його контрагентами продукції, яка відмінна від придбаної, припущеннями, товариство наголосило, що дані ЄРПН констатують лише факт наявності або відсутності реєстрації податкової накладної платниками ПДВ. А вказане виключає можливість їх складання платниками податків, які не зареєстровані платниками ПДВ.

Не погоджуючись із застосуванням до нього штрафної санкції в сумі 510 грн. за податковим повідомленням - рішенням №0050171407, ТОВ Альба - Тех зазначило, що норми Господарського та Цивільного кодексів не передбачають обов`язок оформляти відрядження посадовій особі для укладання та підписання господарського договору в іншому населеному пункті.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2019 року позов ТОВ Альба - Тех задоволений частково.

Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 16.11.2018 року №0050171407 про застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 510 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовив.

Задовольняючи позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення - рішення про застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 510,00 грн., суд виходив із того, що відсутність у товариства наказів про відрядження, не зобов`язує його вести журнал-ордер із рахунку 372. Далі, суд підкреслив, що жодним законодавчим актом не визначено, що господарські договори мають укладатися лише за особистою присутністю його сторін.

До того ж, судом було встановлено, що договори між позивачем та його контрагентами укладались шляхом їх направлення поштовим зв`язком.

Відмовляючи в задоволенні вимог про скасування податкових повідомлень - рішень про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ та зменшення розміру від`ємного значення ПДВ, суд вважав обґрунтованою позицію контролюючого органу, що контрагенти позивача здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту.

На думку суду першої інстанції, підтвердженням цього є наступні факти.

Так, складені позивачем та його контрагентами договори та видаткові накладні не містять даних щодо місця навантаження та розвантаження товару, що не дає можливість підтвердити отримання товару.

Контрагенти позивача реалізовували продукцію, відмінну від придбаної, та надавали послуги при відсутності необхідної кількості трудових ресурсів, основних та транспортних засобів.

Окрім того, суд першої інстанції, оцінивши надані позивачем документи, що підтверджують подальше використання у господарській діяльності комплектуючих та запчастин придбаних у контрагентів, зробив висновок, що товари зазначені у видаткових накладних належним чином не оприбутковані та відсутні жодні акти списання та їх використання.

Вищевикладене, на думку суду першої інстанції, свідчить, що лише формальна наявність у позивача видаткових та податкових накладних, виписаних контрагентами позивача, не є достатнім і беззаперечним документальним підтвердженням фактичного отримання товару, і не дають можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій.

Наведене, на думку суду, вказує на відсутність у позивача фактичних підстав для віднесення спірних сум до складу податкового кредиту.

Короткий зміст апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.

ТОВ Альба - Тех не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в частині відмови в позові, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В основу доводів апеляції покладені аргументи позовної заяви. Додатково апелянт зазначив, що суд першої інстанції безпідставно погодився з доводами контролюючого органу, що його контрагенти реалізовували йому продукцію, відмінну від придбаної. Обґрунтовуючи такий довід, ТОВ Альба - Тех зазначило, що відомості з ЄРПН, із яких ГУ ДФС в Одеській області зробило висновок про придбання контрагентами товару, не є беззаперечним доказом безтоварності господарської операції, оскільки контрагенти могли придбавати товар від осіб, які не зареєстровані платниками ПДВ.

До того ж, апелянт звертає увагу, що суд першої інстанції не спростував його доводи про заборону контролюючому органу робити висновки про завищення податкового кредиту з ПДВ за вересень 2017 року, адже це встановлено законодавством.

Доводом апеляції є також те, що суд першої інстанції надав неправильну оцінку документам, що підтверджують подальше використання у господарській діяльності товариства придбаних у контрагентів запчастин. Відповідно до наказів по підприємству для списання комплектуючих та запчастин використаних при здійсненні ремонтних робіт, а саме: ремонт та технічне обслуговування тепловозів, були створені спеціальні комісії, які складали відповідні акти про списання. Апелянт підкреслив, що в процесі проведення податкової перевірки у посадових осіб ГУ ДФС в Одеській області не було претензій до правильності оприбуткування придбаних у контрагентів товарів та належного їх використання у господарській діяльності. Тому, поклавши вказані аргументи в основу рішення, суд першої інстанції перебрав на себе функції суб`єкта владних повноважень.

У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ДФС в Одеській області зазначило, що суд першої інстанції, дослідивши акт перевірки дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність фактичного здійснення позивачем та його контрагентами господарських операцій, що позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди. Тому, є цілком законним та обґрунтованим рішення суду першої інстанції щодо збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з ПДВ та зменшення розміру від`ємного значення ПДВ.

У суді апеляційної інстанції представник ТОВ Альба - Тех підтримав доводи апеляції та просив її задовольнити.

Представник ГУ ДФС в Одеській області заперечувала проти задоволення апеляції, просила в її задоволенні відмовити, рішення суду залишити без змін.

Фактичні обставини справи.

ТОВ Альба - Тех є юридичною особою та платником ПДВ. Основним видом діяльності ТОВ Альба - Тех є ремонт та технічне обслуговування транспортних засобів. Посадові особи ГУ ДФС в Одеській області з 18.10.2018 року по 24.10.2018 року провели документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Альба - Тех з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентами-постачальниками: ТОВ Аль-Текс за період з 01.05.2017 року по 30.06.2017 року, ТОВ Клартек за період з 01.09.2017 року по 30.09.2017 року, ТОВ Дрим Тайм за період з 01.09.2017 року по 30.09.2017 року.

31.10.2018 року, за результатами проведеної перевірки, ГУ ДФС в Одеській області склало акт №2361/15-32-14-07/36970257, яким встановило порушення:

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 258 517 грн. та завищення від`ємного значення за червень 2017 року, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 64 791 грн.;

- п. 44.1, п. 44.3, ст. 44, п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України, що виразилося у ненаданні оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю.

На думку контролюючого органу, позивач не має право на формування податкового кредиту у зв`язку з відсутністю факту реального здійснення господарських операцій, які були предметом дослідження.

Підставою для такого висновку, у першу чергу, є - сумнівна репутація його контрагентів. Про сумнівну репутацію, як вважає ГУ ДФС в Одеській області, свідчить податкова інформація про відсутність необхідних у суб`єктів малого підприємництва виробничих ресурсів, складських приміщень, транспорту, зокрема, вантажного та іншого спеціального призначення, а також відсутність декларування, даними суб`єктами, придбання сторонніх послуг для реального здійснення задокументованих з позивачем операцій.

Далі, посадові особи ГУ ДФС в Одеській області в акті перевірки звернули увагу, що договори, що укладалися між позивачем та його контрагентами на поставку товару та видаткові накладні не містили даних щодо місця навантаження та розвантаження товару, що, на їх думку, унеможливлює підтвердити отримання товару.

Окрім того, на користь того, що господарська операція між позивачем та його контрагентами не відбулася свідчить, як вважає контролюючий орган, відсутність товарно-транспортних накладних та документів про якість товару.

Останнє, на що звернув увагу відповідач, це реалізація постачальниками, на адресу ТОВ Альба - Тех , товарів відмінних від тих, що були придбані по ланцюгу постачання.

Звинувачуючи платника податків у завищенні суми від`ємного значення за червень 2017 року в сумі 64 791 грн., контролюючий орган наводить аналогічні підстави.

Обґрунтовуючи застосування до платника податків штрафної (фінансової) санкції за ненадання оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю, ГУ ДФС в Одеській області вказує, що керівник ТОВ Альба - Тех не надав на його запит первинні документи, а саме: товарно-транспортні накладні, документи, що свідчать про якість товару, накази про відрядження керівника та журнали ордери по рахунку 372 за періоди підписання договорів.

Позивач, не погоджуючись із висновками, викладеними у акті перевірки, подав заперечення.

Позаяк, за результатами їх розгляду, вони залишилися без змін, ГУ ДФС в Одеській області 16.11.2018 року прийняло:

- податкове повідомлення-рішення форми Р № 0050151407 про збільшення ПДВ за податковими зобов`язаннями на суму 258 917 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 129 459 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми В4 № 0050161407 про зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ у загальному розмірі 64 791 грн. за червень 2017 року;

- податкове повідомлення-рішення форми ПС № 0050171407 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 510 грн.

Адміністративне оскарження позивачем спірних податкових повідомлень-рішень до ДФС України не призвело до позитивного результату, у зв`язку з чим, спірні податкові повідомлення-рішення залишилися без змін.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляційної скарги і висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення, з огляду на таке.

Як було встановлено вище, метою проведення фіскальним органом перевірки було дотримання ТОВ Альба - Тех вимог податкового законодавства при декларуванні ПДВ з постачальниками товарів, що перелічені вище.

Досліджуючи матеріали податкової перевірки та оцінюючи її висновки за нормами матеріального права, суд першої інстанції вважав доведеними обставини, що первинна документація позивача складена за формальними ознаками, дані регістрів бухгалтерського обліку та фінансової звітності, не можуть братися до уваги, адже не відображають реальність господарських операцій.

Водночас суд апеляційної інстанції зіставляючи встановлені у справі обставини з ознаками норм матеріального права, дійшов протилежного висновку про наявність у позивача права на податковий кредит.

Указана позиція суду апеляційної інстанції ґрунтується на наступному.

Пунктом 44.1 статті 44 розділу II Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Вимоги до первинного та зведеного документу визначені в ч.2 ст.9 цього ж Закону.

Згідно з ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено матеріалами справи, позивач придбавав у ТОВ Аль-Текс , ТОВ Клартех , ТОВ Дрим Тайм запчастини для технічного обслуговування та виконання ремонтних робіт тепловозів.

На підтвердження придбання наведеного товару платником податків посадовим особам контролюючого органу були надані: договори купівлі - продажу, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення. Додатково контролюючим органом досліджувалися журнал - ордер по рахунку 6, рух матеріалів, довідка про статутний матеріал, договір оренди ТОВ Альба - Тех , наказ про облікову політику, довідки про нараховану заробітну платню, довідка про залишки коштів на банківському рахунку та про загальну чисельність працюючих, накази про призначення директора та головного бухгалтера.

Колегія суддів проаналізувавши претензії контролюючого органу до первинних документів встановила, що вони стосувалися договорів та видаткових накладних, в яких не було зазначено місце навантаження та розвантаження товару.

Додатково претензії були до видаткових накладних, які були підписані постачальником товару, але без зазначення прізвища.

Є обґрунтованими зауваження апелянта, що первинна документація, яка була надана до перевірки відповідала Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , адже контролюючий орган не зазначив, яка саме норма наведеного Закону зобов`язує суб`єктів господарювання вносити в договори та видаткові накладні дані про місце навантаження та розвантаження товару.

Окрім того, на думку позивача, інші надані первинні документи надавали можливість особам, що здійснювали перевірку ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Верховний Суд у справі за аналогічними правовідносинами (справа № 820/684/17) у рішенні від 13.02.2018 р. відзначив, що окремі недоліки в оформленні документів, або відсутність окремих документів сама по собі не може бути підставою для визнання нереальності конкретної господарської операції. Окремі несуттєві недоліки заповнення первинної документації по оформленню господарських операцій не впливають на право позивача по формуванню податкового обліку за умови підтвердження реальності проведених операцій та доведення зв`язку із господарською діяльністю суб`єкта господарювання.

На думку суду апеляційної інстанції, платником податків підтверджений факт реальності проведених операцій та доведений зв`язок із його господарською діяльністю.

Так, згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Контролюючий орган не досліджував в акті перевірки, які зміни відбулися в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Проте, суд за власною ініціативою перевірив використання позивачем придбаних товарів у господарській діяльності, дослідивши рух матеріалів по складу по рахунку № 209 , акт списання матеріальних цінностей для їх використання в господарській діяльності, довідку про облікову чисельність працівників ремонтної бригади, які здійснюють роботи за основним видом діяльності позивача, договори на виконання робіт (технічне обслуговування) із додатками до них, акти приймання-передачі виконаних робіт, тощо (т.2 а.с.146-250, т.3 а.с.1-180).

За результатами дослідження наведених документів, суд дійшов висновку, що зазначення в актах списання матеріальних цінностей відомостей про їх списання у зв`язку з непридатністю, спростовує доводи платника податків про використання придбаного товару в господарській діяльності.

Апелянт, не погоджуючись з таким висновком вказує, що на підставі наказів керівника створена комісія для обліку та списання комплектуючих, а також запчастин використаних для здійснення ремонтних робіт, а саме тепловозів. Зазначення в акті про списання запчастин та комплектуючих у зв`язку з непридатністю є недоліком внутрішнього документу, якій виготовлений на підставі бланку, розміщеному в програмному забезпеченні ІС Бухгалтерія .

На думку суду апеляційної інстанції, суд, перевіряючи рішення суб`єкта владних повноважень, повинен перевіряти юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених в основу оскаржуваного висновку на відповідність вимогам ч. 2 статті 2 КАС України. Натомість суд першої інстанції, перебравши на себе повноваження контролюючого органу, поклав в основу судового рішення висновки про порушення ТОВ Альба - Тех податкового законодавства, що не були предметом дослідження.

Доводи контролюючого органу та суду першої інстанції, що ТОВ Альба - Тех , не здійснивши відповідні заходи перевірки правоздатності своїх контрагентів взяло на себе ризик негативних наслідків у вигляді неможливості застосування податкової вигоди, колегія суддів вважає такими, що не засновані на фактичних обставинах справи та нормах податкового законодавства.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктами а і б пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V цього Кодексу розташоване на митній території України.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу I Податкового кодексу України).

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України визначено, що база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Порядок формування податкового кредиту з ПДВ визначено статтею 198 розділу V Податкового кодексу України.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до складу податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 розділу цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Як випливає з акта перевірки, контролюючий орган за допомогою системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів на рівні ДФС України встановив, що ТОВ Аль-Текс , ТОВ Клартех , ТОВ Дрим Тайм в наступному місяці, після продажу позивачу товарів задекларували податкові зобов`язання та сплатили до бюджету ПДВ.

Утім, контролюючий орган не перевірив, чи сплатив контрагент позивача ПДВ саме за спірними господарськими операціями.

Аналізуючи положення ч. 2 ст. 77 КАС України, можна дійти висновку, що законодавець даною нормою встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, а це свідчить про те, що фактичні обставини, викладені позивачем в адміністративному позові відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Отже, передбачена ч. 2 ст. 77 КАС України презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, та спростувати обґрунтоване твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Такий законодавчий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції ЄСПЛ визначив, що ...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

У суді апеляційної інстанції представник ГУ ДФС в Одеській області зазначила, що не може відповісти на питання щодо виконання контрагентом свого обов`язку сплати податкових зобов`язань з ПДВ за спірними операціями, адже вони не досліджувалися в ході перевірки.

Колегія суддів не поділяє аргументів суду першої інстанції, що фіктивність правочинів ТОВ Альба - Тех підтверджується даними ЄРПН про те, що жоден із контрагентів позивача не здійснював придбання переліченої номенклатури товарів (у видаткових та податкових накладних) за весь період діяльності.

По - перше, докази того, що контрагенти позивача не здійснювали придбання переліченої у видаткових та податкових накладних номенклатури товарів за весь період діяльності відсутні в акті перевірки.

Особи, що здійснювали перевірку, зазначаючи про використання інформації з ЄРПН, вказували, що вона стосувалася проведення фінансово - господарських операцій ТОВ Аль-Текс , ТОВ Клартех , ТОВ Дрим Тайм зі своїми контрагентами саме в періодах, коли вони здійснювали продаж товарів ТОВ Альба - Тех .

Тобто, вказаний висновок суду не підтверджений актом перевірки, який був підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень.

Окрім того, заслуговують на увагу аргументи позивача, що відомості з ЄРПН, не можуть бути беззаперечним доказом відсутності вчинення господарської операції, адже товар міг бути придбаний в іншій період ніж той, що перевірявся контролюючим органом або у особи, яка не є платником ПДВ або можливо в реєстрації податкової накладної було відмовлено.

На користь позиції позивача про те, що контролюючий орган позбавлений права робити негативні висновки щодо права платника податків на податковий кредит, за відсутності встановленої вини контрагента, свідчить пункт 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України. Так, указана норма встановлює, що контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.

Відповідно до правової позиції Верховного суду, що викладена в постанові від 29.03.2019 р. у справі №808/3412/16, податкова інформація, яка наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Тому, на думку суду касаційної інстанції, якщо висновки контролюючого органу ґрунтуються на інформації, отриманої від інших податкових органів щодо перевірок контрагента позивача по ланцюгу постачання, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, це не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

У своєму рішенні суд першої інстанції також звернув увагу на те, що контрагенти позивача нетривалий час були платниками ПДВ, що на його думку дає підстави вважати про необачність позивача у виборі постачальника товарів.

Досліджуючи вказане питання, суд апеляційної інстанції встановив, що ТОВ Аль -Текс дійсно через три місяці після проведення господарських операцій з позивачем за власним бажання анулювало свідоцтво платника ПДВ, а ТОВ Дрим Тайм та ТОВ Клартек анулювало їх у зв`язку з перереєстрацією (без зміни місцезнаходження).

ПДВ - перереєстрація можлива, у випадках, передбачених п. 183.15 ст. 183 Податкового кодексу, зокрема, у разі зміни таких даних платника податків, як код ЄДРПОУ, податковий номер, найменування підприємства. Причому ці зміни не повинні бути пов`язані із припиненням платника ПДВ.

Податкова інформація, що міститься в акті перевірки свідчить, що на момент розгляду справи, усі контрагенти позивача взяті на облік за основним місцем обліку.

Взяття на облік за основним місцем обліку юридичних осіб як платників податків та зборів в органах державної податкової служби, відповідно до Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1588 від 29.12. 2011 р. здійснюється після:

- внесення відомостей про них до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців згідно із Законом;

- присвоєння кодів за ЄДРПОУ - для юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів, для яких законом встановлені особливості їх державної реєстрації та які не включаються до Єдиного державного реєстру.

З огляду на наявність належної реєстрації юридичної особи в ЄДР, перебуванні її за адресою реєстрації, у позивача, на думку суду апеляційної інстанції не було підстав для ризику у проведенні господарської операції.

Є слушними зауваження апелянта, що до формування його податкового кредиту за вересень 2017 року в сумі 146 068 грн. у контролюючого органу не може бути зауважень, оскільки це забороняють приписи п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Так, дійсно у зв`язку з прийняттям з 01.07.2017 року Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні від 21.12.2016 р. №1797-VIII з 1 липня 2017 року запрацювала процедура зупинення реєстрації податкових накладних у ЄРПН.

Як роз`ясняє фіскальний органи у своїх листах, ця процедура є важливою складовою автоматичного відшкодування ПДВ, запровадженого з початку 2017 року, адже фіктивний податковий кредит має відсікатися саме на етапі реєстрації податкової накладної. Згідно з новими положеннями податкового законодавства ризиковані операції мають виявлятися та призупинятися саме на етапі реєстрації податкової накладної, тоді як безризикові операції мають проходити реєстрацію без яких-небудь ускладнень.

У спорі, що є предметом розгляду, усі податкові накладні були зареєстровані в ЄРПН, у тому числі і після 01.07.2017 року.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково вважав доведеними обставини, що мають значення для справи, попри те, що суб`єктом владних повноважень не було надано з цього приводу достовірних доказів. До того ж суд порушив норми процесуального права, вийшовши за межи, встановлених, в рішенні суб`єкта владних повноважень, обставин вини платника податків. Водночас частина 2 статті 9 дозволяє суду вийти за межі позовних вимог тільки у випадках, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За таких умов, відповідно до частин 1 та 2 ст. 317 КАС України, рішення суду в частині відмови в задоволенні позову підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Альба - Тех - задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2019 року в частині відмови Товариству з обмеженою відповідальністю Альба - Тех у визнанні протиправними та скасуванні податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС в Одеській області від 16 листопада 2018 року за №0050151407 та за №0050161407 - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області за №0050151407 про збільшення податку на додану вартість за податковими зобов`язаннями на суму 258 917 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 129 459 грн. та за №0050161407 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість, задекларованої в Декларації з податку на додану вартість за червень 2017 року у розмірі 64 791 грн.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2019 року - залишити без змін.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код за ЄДРПОУ 39398646) 17 005 (сімнадцять тисяч п`ять) грн. 22 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Альба - Тех (код за ЄДРПОУ 36970257), в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Доповідач - суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя Л.П. Шеметенко

Повне судове рішення складено 12.11.2019 року.