Постанова

від 12.11.2019 по справі 826/17590/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

12 листопада 2019 року

справа №826/17590/18

адміністративне провадження №К/9901/27998/19, №К/9901/24951/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Пасічник С. С., Юрченко В. П.,

секретар судового засідання - Статілко Ю.С.

за участю представників:

позивача - Мусієнко В. І. на підставі Ордеру серії КС №401909 від 18.03.2019,

відповідача - Шпіня В. І. за довіреністю від 03.07.2019 №2696/26-15-10-03-13,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерудбудпостач"

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року у складі суддів Кучми А.Ю., Безименної Н.В., Мєзєнцева Є.І.

та касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2019 року у складі судді Патратій О. В.

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року

у справі №826/17590/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерудбудпостач"

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Нерудбудпостач" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09 серпня 2018 року № 00009571402, яким позивачу збільшено податкове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1006359,00 грн, у тому числі 670906,00 грн за основним платежем та 335453,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; №00009581402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1236861,00 грн, в тому числі 824574,00 грн за основним платежем та 412287,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; №00009601402, яким позивачу встановлено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за березень 2018 року на суму 340393,00 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

09 квітня 2019 року Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням задовольнив позов повністю, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення податкового органу від 09 серпня 2018 року № 00009571402, № 00009581402, №00009601402, з мотивів того, що податковим органом не доведена правомірність та обґрунтованість їх прийняття.

01 серпня 2019 року Шостий апеляційний адміністративний суд постановою скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 09 серпня 2018 року № 00009571402 в сумі 260754,50 грн та № 00009581402 в сумі 408420,00 грн та ухвалив в цій частині нову постанову, якою відмовив у задоволенні цих позовних вимог . В решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Відмовляючи в частині позовних вимог, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки відсутні реєстраційні документи (свідоцтва про реєстрацію відповідної спецтехніки за позивачем, талони про проходження державного технічного огляду технологічного транспортного засобу) отриманих до проведення податкової перевірки, тому витрати на експлуатацію (використання) транспортних засобів (спецтехніки) на загальну суму 670906,00 грн не підтверджені, відтак є безпідставним віднесення їх до складу витрат ( витрати на збут ), що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування. Крім того, позивачем занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість по операціям списання дизельного палива, мастила, антифризу тощо на спірні навантажувачі.

У серпні 2019 року позивач подав касаційну скаргу до Верховного Суду на рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні його позову, в якій він, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.2, підпунктів 138.3.1 і 138.3.2 пункту 138.3 статті 138, пунктів 198.1, 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, та порушення норм процесуального права - частин першої і другої статті 308, частин третьої і четвертої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В касаційній скарзі платник податків наголошує на тому, що експлуатація фронтальних навантажувачів без відомчої реєстрації є порушенням Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів від 08 вересня 2009 року № 694, а не Податкового кодексу України. Також наголошує на тому, що акт перевірки від 12 липня 2018 року № 441/26-15-14-02-03/38689044 не є належним та допустимим доказом.

02 вересня 2019 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребував справу №826/17590/18 з Окружного адміністративного суду м. Києва.

16 вересня 2019 року до Верховного Суду від податкового органу надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, в якому відповідач просить касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

03 жовтня 2019 року справа № 826/17590/18 надійшла на адресу Верховного Суду.

У жовтні 2019 року до Верховного Суду від податкового органу надійшла касаційна скарга на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року, в якій відповідач не погоджується з цими рішеннями в частині задоволених позовних вимог, просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі податковий орган зазначає фактичні обставини справи щодо проведення податкової перевірки та встановлення під час неї порушень Товариством вимог податкового законодавства при фінансово-господарських відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Сімузар , Товариством з обмеженою відповідальністю Бріз Трейд , Товариством з обмеженою відповідальністю Норд Енерго , Товариством з обмеженою відповідальністю Форест Таун 2015 . Відповідач доводить, що первинні документи по взаємовідносинах позивача з зазначеними товариствами складені без дотримання вимог діючого законодавства України, внаслідок не підтвердження факту придбання товарів чи надання послуг у розумінні вимог Податкового кодексу України.

Відповідач посилається на наявність в Єдиному реєстрі судових рішень вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 29.08.2017 (кримінальне провадження №32017100100000073 від 25.07.2017), в якому встановлено, що Особа 1, перебуваючи у м. Києві, отримав від невстановленої досудовим розслідуванням особи пропозицію зареєструвати на своє ім`я підприємство ТОВ Сімузар за грошову винагороду у розмірі 1000 грн. Також посилається на наявність ухвали від 08.06.2017 по справі №295/6247/17 в кримінальному провадженні №32017060000000015 від 18.05.2017 та ухвали від 28.05.2018 у справі №757/17189/18-к в кримінальному провадженні №32017100060000104 від 17.11.2017, в яких контрагенти позивача є фігурантами (ТОВ Бріз Трейд , ТОВ Норд Енерго , ТОВ Форест Таун 2015 ).

01 листопада 2019 року Верховний Суд ухвалою відкрив провадження за касаційною скаргою податкового органу після усунення відповідачем недоліків касаційної скарги.

07 листопада 2019 року на адресу Верховного Суду від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу податкового органу, в якій Товариство спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги Товариства та відсутність підстав для задоволення касаційної скарги податкового органу.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Здійснюючи касаційний перегляд оскаржуваних судових рішень, Суд вважає, що зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій установили, що на підставі направлень та наказу від 01 червня 2018 року № 9294 проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з питань зокрема дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2016 року по 31 березня 2018 року, за результатами якої складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки №441/26-15-14-02-03/38689044 від 12 липня 2018 року (далі - акт перевірки).

Актом перевірки встановлені наступні порушення:

пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.3.1 пункту 138.3 статті 138 Податкового Кодексу України, П(С)БО 15 Дохід , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 19 листопада 1999 року №290 із змінами і доповненнями, пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (із змінами і доповненнями), підпункту 2.5 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (із змінами і доповненнями), П(С)БО 16 Витрати , П(С)БО 7 Основні засоби в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 670 906 грн, у тому числі за 2-4 кв. 2016 року на суму 511226 грн, за 2017 рік на суму 137157 грн, за 1 кв. 2018 року на суму 22523 грн;

- пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 824574 грн, у тому числі по періодам: за жовтень 2016 року на суму 339 931,00 грн, за листопад 2016 року на суму 43182 грн, за грудень 2016 року на суму 96457,00 грн, за лютий 2017 на суму 181097 грн, за березень 2017 на суму 163907,00 грн та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 340393 грн, в тому числі по періодам: за березень 2018 року на суму 340393,00 грн;

- пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до них в єдиному реєстрі податкових накладних.

09 серпня 2018 року на підставі акта перевірки керівником податкового органу прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням № 00009571402 за порушення пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.3.1 пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу України позивачу збільшено податкове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1006359,00 грн, у тому числі 670906,00 грн за основним платежем та 335453,00 грн за штрафними (фінансовими) санкцій, які застосовані згідно з пунктом 123.1 статті 123 цього кодексу.

Податковим повідомленням-рішенням №00009581402 за порушення пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України позивачу збільшено податкове зобов`язання по податку на додану вартість, а саме збільшено суму грошового зобов`язання на суму 1236861,00 грн, в тому числі 824574,00 грн за основним платежем та 412287,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, які застосовані згідно з пунктом 123.1 статті 123 цього кодексу.

Податковим повідомленням-рішенням № 00009601402 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 та відповідно до статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України за порушення пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України позивачу встановлено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за березень 2018 року на суму 340393,00 грн.

За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Щодо доводів касаційної скарги Товариства.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В межах доводів касаційної скарги про нарахування амортизаційних відрахувань на навантажувачі та списання паливно-мастильних матеріалів при їх експлуатації, Суд зазначає наступне.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що позивач у своїй діяльності в період з 01 квітня 2016 року по 30 вересня 2016 року використовував наступні навантажувачі: фронтальний LiuGong XG955IIL дата реєстрації 02 вересня 2016 року, реєстраційний номер 66202 АА; ZL30G дата реєстрації 02 вересня 2016 року реєстраційний номер 66203 АА; LiuGong CLG 835 дата реєстрації 02 вересня 2016 року реєстраційний номер 66204 АА.

Позивач придбав за договорами купівлі-продажу від 24 лютого 2014 року № 24/03/14Н у ТОВ Аларітпром фронтальний навантажувач LiuGong CLG 856 дата реєстрації 20 вересня 2018 року), від 04 травня 2016 року № 04/05/16Н у ТОВ Аларіт-Пром фронтальний навантажувач LiuGong CLG 856 (дата реєстрації 20 вересня 2018 року), від 30 листопада 2015 року № 30/11-15 у ТОВ Нерудбудторг фронтальний навантажувач LiuGong CLG 930.

Податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, П(С)БО 7 Основні засоби та завищення витрат на збут на суму амортизаційних відрахувань (знос) по основним засобам - навантажувач фронтальний LiuGong XG955IIL (за період 01 квітня 2016 року по 31 вересня 2016 року), навантажувач LiuGong CLG 835 (за період 01 квітня 2016 року по 31 вересня 2016 року), навантажувач Titan GS 930 (за період 01 квітня 2016 року по 31 вересня 2016 року), навантажувач фронтальний ZL30G, навантажувач одноковшовий фронтальний LiuGong CLG 856, навантажувач одноковшовий фронтальний LiuGong CLG 856 у зв`язку з встановленням факту відсутності реєстраційних документів (свідоцтва про реєстрацію відповідної спецтехніки за позивачем, талони про проходження державного технічного огляду технологічного транспортного засобу), та відповідно експлуатації (використання) спецтехніки на загальну суму 965783 грн, у тому числі по періодах: 2-4 кв. 2016 року на суму 340145 грн, 2017 рік на суму 50011грн, 1 кв. 2018 року на суму 125127 грн. Також у порушення пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України позивачем занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість по операціям списання дизельного палива, мастила, антифризу тощо по вказаним навантажувачам.

Факт введення в експлуатацію та використання позивачем вказаних навантажувачів у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи, в ході перевірки не заперечувався. Ці обставини не є спірними між сторонами.

Відповідно до підпункту 138.8.5 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин у перевіряємий період) до складу загальновиробничих витрат включаються, зокрема амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України у редакції чинній з 01 січня 2017 року визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Основними нормативними актами, що регламентують облік основних засобів та нематеріальних активів, а також їх відображення у бухгалтерському обліку або міжнародній фінансовій звітності, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року №92 (далі - П(С)БО №7) та Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 16 (МСБО №16) Основні засоби від 01 січня 2014 року (далі - П(С)БО №16).

Пунктом 7 П(С)БО №7 передбачено, що придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об`єкт основних засобів.

Первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання з урахуванням витрат, передбачених пунктом 8 Положення (стандарту) 7 (пункт 10 П(С)БО №7).

Об`єктом амортизації є вартість, яка амортизується (окрім вартості земельних ділянок, природних ресурсів і капітальних інвестицій) (пункт 22 П(С)БО №7).

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об`єкта, який встановлюється підприємством/установою (у розпорядчому акті) при визнанні цього об`єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації (пункт 23 П(С)БО №7).

Нарахування амортизації проводиться щомісячно (пункт 29 П(С)БО №7).

Суму нарахованої амортизації всі підприємства/установи відображають збільшенням суми витрат підприємства/установи і зносу основних засобів (п.30 П(С)БО №7).

Виходячи з аналізу наведених правових норм, Суд зазначає, що нарахування амортизаційних витрат на експлуатацію (використання) транспортних засобів (спецтехніки), в даному випадку навантажувачів, пов`язане з їх використанням, а саме з зарахуванням на баланс підприємства на підставі документів, які свідчать про введення таких основних засобів в експлуатацію, а не з фактом їх державної реєстрації.

Як установлено судами попередніх інстанцій, спірні навантажувачі були введенні в експлуатацію, зазначене обладнання віднесено до складу особових засобів, що не заперечується відповідачем.

Суд не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що порушення позивачем процедури реєстрації навантажувачів унеможливлює віднесення до витрат на експлуатацію (використання) транспортних засобів (спецтехніки) на загальну суму 670906,00 грн (260764,00 грн - амортизація і 408420,00 грн - паливно-мастильні матеріали), а тому висновок про неправомірне їх віднесення до складу витрат ( витрати на збут ), що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, є безпідставним.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розмір амортизаційних відрахувань при визначенні фінансового результату до оподаткування визначається згідно з правилами бухгалтерського обліку у разі їх підтвердження належним чином оформленими первинними документами, а порушення процедури і порядку реєстрації спірних навантажувачів в територіальному органі Держпродспоживслужби свідчить про порушення позивачем норм Порядку № 694, який регулює процедуру відомчої реєстрації, перереєстрації, тимчасової реєстрації (далі - реєстрація) та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів (далі - машини), здійснення інших заходів, пов`язаних з реєстрацією та веденням обліку машин.

Крім того, перевірка та аналіз дотримання норм чинного законодавства при здійсненні відомчої реєстрації у Державній інспекції сільського господарства і проходженні технічного огляду фронтальних навантажувачів не належить до компетенції податкових органів, які згідно з підпунктом 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом.

Суд також погоджується з висновком суду першої інстанції про дотримання позивачем національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку при здійсненні амортизаційних відрахувань, тоді як посилання контролюючого органу на можливі порушення норм інших галузей законодавства, зокрема того, що регулює відомчу реєстрацію і технічний огляд фронтальних навантажувачів, не впливають на правильність ведення податкового обліку, а тому не можуть свідчити про наявність податкового правопорушення.

Відтак, відсутність складу податкового правопорушення в частині нарахування амортизаційних відрахувань на навантажувачі та, як наслідок, списання паливно-мастильних матеріалів при їх експлуатації, доводить протиправність спірних рішень податкового органу в цій частині.

Щодо доводів касаційної скарги податкового органу.

Суд зазначає, що судами попередніх інстанцій надана оцінка доводам податкового органу щодо наявності кримінальних проваджень, фігурантами в яких є контрагенти позивача, досліджені первинні документи, складені за результатами господарських правовідносин позивача з чотирьома контрагентами, внаслідок чого встановлено, що вони відповідають встановленим законом вимогам, підтверджують факт проведення господарських операцій, які мали реальну господарську ціль - забезпечення діяльності позивача та досягнення його мети - отримання прибутку. Отриманий товар (послуги) використаний в межах господарської діяльності позивача в оподатковуваних операціях.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що сам факт наявності кримінального провадження, без ухвалення відповідного рішення суду, не може бути підставою для висновків про фіктивність суб`єкта підприємницької діяльності.

Доводи відповідача, які ґрунтуються на висновках зазначених у вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 29.08.2017 в рамках у кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №32017100100000073 від 25.07.2017, оцінені та спростовані судами попередніх інстанцій, зокрема встановлено, що ухвалою Київського апеляційного суду від 10.10.2018 (справа №761/26927/17) вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 29.08.2017 відносно ОСОБА_1 скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції. На час ухвалення рішень судами попередніх інстанцій, а також на час прийняття рішення судом касаційної інстанції, судове рішення у справі №761/26927/17 не ухвалене.

Доводів щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права або неправильного застосування ними норм матеріального права відповідач в касаційній скарзі не зазначає, позиція контролюючого органу ґрунтується виключно на переоцінці доказів, що знаходиться за межами повноважень суду касаційної інстанції встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції в частині, яке відповідає закону, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції в частині та залишення в силі судового рішення суду першої інстанції у відповідній частині. Отже, касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, підстави для задоволення касаційної скарги податкового органу відсутні.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерудбудпостач" задовольнити.

Скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року у справі № 826/17590/18 в частині скасування рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 09 серпня 2018 року № 00009571402 в сумі 260754,50 грн та № 00009581402 в сумі 408420,00 грн, рішення Окружного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року в цій частині залишити в силі.

В іншій частині постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року у справі № 826/17590/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточним та оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: С. С. Пасічник

В. П. Юрченко