Рішення

від 07.11.2019 по справі 299/1573/19

ВИНОГРАДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Виноградівський районний суд Закарпатської області

---

Справа № 299/1573/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.11.2019 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого - судді Леньо В.В., при секретарі - Чернянчук К.П., за участі позивача ОСОБА_1 , її представника - адвоката Мелай Є.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа відділ реєстрації проживання Виноградівстької міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житлом,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа відділ реєстрації проживання Виноградівстької міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житлом.

Позов мотивує тим, що позивач є власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування від своєї матері ОСОБА_4 .

Відповідач по справі ОСОБА_3 , являється колишнім чоловіком позивачки ОСОБА_2 Відповідач зареєстрований у її будинку, так як колишній власник будинку ОСОБА_4 дала згоду на його реєстрацію. Однак, після розлучення з позивачем у 2010 року, відповідач у ньому не проживає, а проживає у своїх батьків в с. Мала Копаня Виноградівського району. Позивач неодноразово зверталася до відповідача з проханням, щоб відповідач добровільно знявся з реєстрації місця проживання в належному їй будинку, однак такий в добровільному порядку не бажає знятися з реєстрації з будинку. Оскільки, за вищевказаною адресою відповідач не проживає, виникають проблеми зі сплатою надмірних комунальних послуг, які не надаються, але нараховуються за відповідачем, чим об`єктивно порушуються права позивача. Крім того, відповідач проживаючи окремо, вже після розлучення, отримав у банку кредит в результаті чого кредитори приходять до позивача додому з вимогою про погашення заборгованості, оскільки відповідач зареєстрований за вказаним місцем проживання. Такі ситуації викликають у позивача неабиякий дискомфорт та сором перед сусідами, що порушує її право на повагу до особистого і сімейного життя, гарантованого Конституцією України.

Оскільки будинок належить позивачу на праві приватної власності, а відповідач фактично не проживає в даному будинку, та припинив користуватися житловим будинком, перестав бути членом власника житлового будинку, позивач вважає, що відповідач втратив право користування цим житлом.

Позивачка та її представник заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили такі задоволити з підстав, викладених у позовній заяві. На обгрунтування позовних вимог додатково пояснили, що відповідач за час спільного проживання у шлюбі ні яких ремонтних робіт у будинку не робив, а вже більше восьми років проживає окремо у своїх батьків.

Відповідач ОСОБА_3 будучи належним чином, своєчасно повідомленим про день, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, однак у судовому засіданні від 09.08.2019 року заперечив доводи позовної заяви та пояснив, що будинок за адресою АДРЕСА_1 був зареєстрований на його тещі ОСОБА_4 . За час спільного проживання з її дочкою, позивачкою ОСОБА_2 , він перебудував будинок, робив ремонти але теща подарувала будинок своїй дочці, позивачці ОСОБА_2 . Також додав, що він збудував гараж біля будинку. Мав кошти на такі ремонти та перебудови, оскільки працював військовослужбовцем та займався підприємницькою діяльністю.

Свідок ОСОБА_5 , будучи допитаною в судовому засіданні, показала, що вона є дочкою позивача та відповідача у справі. Після розлучення батьків у 2010 році відповідач залишив своє місце проживання за адресою АДРЕСА_1 , та переїхав до своїх батьків у АДРЕСА_2 . Крім цього відповідач отримав у банку кредит, в результаті чого кредитори приходять до позивача додому з вимогою про погашення заборгованості, оскільки відповідач зареєстрований за вказаним місцем проживання.

Представник третьої особи без самостійних вимог будучи належним чином, своєчасно повідомленим про день, час та місце розгляду справи в судове засідання також не з`явився, однак надіслали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність.

Заслухавши учасників процесу, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Правовідносини між сторонами врегульовано нормами Житлового кодексу України та Цивільного кодексу України.

Загальними засадами дизпозитивності цивільного судочинства встановленими ст.13 ЦПК України, передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено, що 24.11.2010 відділом реєстрації актів цивільного стану Виноградівського районного управління юстиції Закарпатської області шлюб між позивачем, ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 розірвано, про що в книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №152 та видано свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 24.11.2010 (а.с. 17).

До цього часу сторони проживали в шлюбі 17 років у будинку матері позивача, ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 . Після реєстрації шлюбу між позивачем та відповідачем, теща, як власниця житлового будинку на той час, дала згоду на реєстрацію ОСОБА_3 , як члена сім`ї за адресою: АДРЕСА_1 .

Нерухоме майно, будинок за адресою: АДРЕСА_1 , належав матері позивача на праві власності та не є спільно нажитим майном позивача з відповідачем у шлюбі.

21.06.2012 мати позивача, ОСОБА_4 , подарувала позивачу житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку (кадастровий номер 2121210100:00:005:0327) на якій розташований вказаний житловий будинок (а.с. 9-14).

Так, відповідно до статті 156 ЖК України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Стаття 162 ЖК регулює відносини щодо оплати за користування жилим приміщенням і за комунальні послуги в будинку (квартирі), що належить громадянинові.

Суд констатує, що припинення сімейних відносин не є підставою для втрати права користуватися житловим приміщенням, навіть у тому випадку, якщо його одноосібним власником є інший з подружжя.

Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.

Даючи оцінку доводам позову про втрату права відповідача на користування житловим будинком, суд виходить з наступного.

Зі змісту позовної заяви та пояснень сторін встановлено, що відповідач ОСОБА_3 з 2010 року за адресою реєстрації в АДРЕСА_1 не проживає.

Крім пояснень сторін, вказана обставина також підтверджується відповідним актом депутата міської ради округу № 14 від 20.05.2019 року (а.с. 15) та поясненнями свідка ОСОБА_5 , та довідкою виконавчого комітету Виноградіської міської ради № 1401від 20.05.2019 року, відповідно до якої в будинку проживають позивачка, її дочка та зять (а.с. 16).

Як зазначено позивачем, відповідач покинув будинок після розірвання шлюбу у 2010 році.

Доказів того, що після 2010 року позичка створювала перешкоди відповідачу у проживанні в будинку чи не допускала його до житла чи іншим чином перешкоджала проживати в будинку матеріали справи не містять.

Таким чином не проживаючи в будинку понад вісім років, відповідач втратив в установленому порядку право користування вказаним приміщенням жилого будинку.

Як передбачено ч.1 ст. 7 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні від 11.12.2003р, зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою та інші.

Як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3)визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

Виходячи з роз`яснення, наданого Постановою Верховного Суду України від 16.01.2012 року, Законом України від 11.12.2003р Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні є спеціальним нормативно - правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст.7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання. У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

З врахуванням вищенаведеного, вимога позову про визнання відповідача таким, що втратив право на користування будинком належному позивачу є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

В частині вимоги про зняття з реєстрації відповідача слід відмовити, оскільки така вимога, на переконання суду, окремого вирішення у даному випадку не потребує, а задоволення попередньої позовної вимоги є достатньою підставою для зняття відповідача з реєстрації у спірному будинку, у порядку встановленого зазначеними Правилами та Законом.

У ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір в розмірі 768,40 грн. (а.с. 1). Отже, дану суму слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 263, 264, 265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Вимоги позову - задоволити частково.

Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим будинком за адресою АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти вимог позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , іпн НОМЕР_2 , мешканця АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 768,4 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 12.11.2019 року.

ГоловуючийВ. В. Леньо