Постанова

від 17.08.2006 по справі 2/994-24/168а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/994-24/168А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

17.08.06                                                                                           Справа№ 2/994-24/168А

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Охорона –Комплекс-Титан”, м. Львів                                                                          

До відповідача : Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова, м. Львів

Про визнання недійсним рішення

                                                                                            Суддя Хабіб М.І.

                                                                                            Секретар Савченко Ю.А.

Представники:

Від позивача –Бондар В.В. –юр.кон.

Від відповідача –не з”явився

Суть спору: Позов заявлено про визнання недійсними рішення відповідача № 283 від 15.06.2006р.. про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків.

Позивач вважає, що відповідачем неправомірно донараховано  страхові внески на суму 14 968,55грн. та застосовано  фінансові санкції на суму 8 633,64грн., оскільки позивач є платником єдиного податку, керується у своїй діяльності Указом Президента України „ Про спрощену систему оподаткування, обліку  та звітності суб”єктів малого підприємництва” від 03.07.1998р. № 727/98 (далі- Указ № 727).

Відповідач, посилаючись на ст.ст. 14, 18 та 19 Закону України „ Про загальнобов”язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. № 1058 ( далі –Закон № 1058)  проти позову заперечує, мотивуючи свої заперечення тим, що  позивач є страхувальником , отже, платником страхових внесків на загальнообв”язкове державне пенсійне страхування, що ці внески не включаються до складу податків та інших платежів і на них не поширюється податкове законодавство, тому позивач зобов”язаний нараховувати та сплачувати внески у відповідності до Закону № 1058.

В судовому засіданні  25.07.2006 оголошувалась перерва до 17.08.2006р.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно із актом № 52 перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності  сплати зобов”язання зі збору та страхових внесків на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування ТзОВ „Охорона –Комплекс –Титан” від 15.05.2006р. за період з 01.01.2004р. по 15.06.2006р. включно, донараховано страхові внески на загальну суму 42 761,63 грн. за березень- грудень 2004р., квітень- грудень 2005р. та січень –квітень 2006р. Прострочена заборгованість станом на 15.06.2006р. по страхових внесках становить 26 729,18 грн. ( враховано 42% від сплаченого єдиного податку на загальну суму 17 856,72 грн.( по 10.05.2006р.)

На підставі згаданого акта, п.6 ст.17, п.4 частини 9 ст.106 Закону №1058 відповідачем 15.06.2006р. прийняте рішення № 283 про  донарахування  14 968,55 грн. страхових внесків та застосування фінансових санкцій в сумі 8 633,64грн.

Поданими суду свідоцтвами № 1307004150 від 17.11.2003р., №1307004249 від 05.12.2003р, № 1307005102 від 07.12.2004р.. № 1307006788 від 28.11.2005р. підтверджено, що позивач є платником єдиного податку.

Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до Перехідних положень Конституції України,  Президенту України надано право потягом трьох років після набуття чинності Конституцією України видавати укази з економічних питань не врегульованих законами з одночасним поданням відповідного законопроекту до Верховної Ради України.

Президент України видав Указ „Про спрощену систему оподаткування, обліку  та звітності суб”єктів малого підприємництва” від 03.07.1998р. № 727/98, який набрав сили Закону і діє на даний час, тому будь - які посилання на перевагу того чи іншого Закону над даним Указом є безпідставними.

Фактично і юридично з набранням чинності Указом Президента № 727/98 в державі було створено дві системи загальнобов”язкового  державного страхування, в т.ч. пенсійного, а саме: загальну систему, яка діє сьогодні для тих суб”єктів господарювання, які не мали підстав або не використали своє право на спрощену систему і спрощену систему для тих, хто мав підстави і обрав таку систему.

З 01.01.2004р. набрав чинності Закон України ”Про  загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”  від 09.07.2003р. № 1058-ІУ,  який регулює відносини, що виникають у загальній системі загальнообов”язкового державного пенсійного страхування. Стаття 14 цього Закону дає перелік страхувальників, а п.2 ч.2 ст.17 Закону передбачає обов”язок  сплати страхових внесків всіма страхувальниками, в т.ч. і тими, хто знаходиться на єдиному податку, оскільки вони теж є страхувальниками, сплачуючи єдиний податок, частина від якого поступає на пенсійне забезпечення.

Відповідно до ст. 11 Закону України „Про державну підтримку малого підприємництва”, спрощена система оподаткування передбачає заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів ( обов”язкових платежів) сплатою єдиного податку.

Указом № 727/98 (п.6) встановлено, що суб”єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником збору на обов”язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ст.2 Закону України „ Про систему оподаткування” № 1251-ХІІ від 25.06.1991р. ( далі –Закон № 1251), під збором (обов”язковим платежем) до бюджетів та державних цільових фондів слід розуміти обов”язковий внесок до державного цільового фонду...Законом № 1058-ІУ зобов”язано страхувальників сплачувати страхові внески. Отже, цільове призначення даних платежів не змінилося. Однак, платник єдиного податку не зобов”яаний сплачувати страхові внески, оскільки розмір страхових внесків для платників єдиного податку діючим законодавством не встановлений. Щодо сплати збору   ( обов”язкового платежу) до Пенсійного фонду, то сплата  податків і зборів для платників єдиного податку чинним законодавством замінена сплатою єдиного податку, частина якого відраховується до Пенсійного фонду.

Як вбачається із матеріалів справи - долучених свідоцтв, копій платіжних доручень, позивач знаходиться на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, у 2004-2006р.р.являється платником єдиного податку за ставкою 10 відсотків, за спірний період ним сплачений єдиний податок,  а отже, він правильно керувався відповідними нормативними актами, якими введено порядок сплати такого податку, а саме Указом Президента України № 727/98 та Законом України №2063.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.03.2005р. № 58-р „ Про деякі питання спрощеної системи оподаткування” вирішено підтримати пропозицію Пенсійного фонду України, погоджену з Мінфіном та Державною податковою адміністрацією, щодо тимчасового припинення перевірок юридичних та фізичних осіб –платників єдиного та фіксованого податку щодо сплати страхових внесків на різні види загальнообов”язкового державного соціального страхування, стягнення з них заборгованості за цими платежами, яка утворилася у 2004р.- І кварталі 2005р., застосування пов”язаних з цим фінансових санкцій до остаточного законодавчого врегулювання функціонування спрощеної системи оподаткування.  

Оскільки на час виникнення спірних правовідносин не внесено змін і не прийнято Закону про спрощену систему оподаткування, позивач як суб”єкт малого підприємництва, який обрав спрощену систему оподаткування, зобов”язаний виконувати нормативні акти, які є спеціальними для нього. Якщо відповідач вважає, що нормативні акти, що регулюють спрощену систему оподаткування  не відповідають спеціальному для них закону, то вони можуть ставити питання про внесення змін чи скасування даних нормативних актів, щоб не виникало колізій ( невідповідності) у їх застосуванні.

Крім того, з акту перевірки № 52  неможливо дійти достовірного висновку за який період проводилася перевірка, оскільки згідно із актом № 52, він складений  15 травня 2006р., однак в акті вказано, що перевірка проводилася за період з 01.01.2004р. по 15 червня 2006р.

На підставі викладеного суд вважає, що рішенням № 283 від 15.06.2006р.відповідачем неправомірно донараховані страхові внески по тарифу 32% в  сумі 14 968,55грн. та застосовані штрафні санкції в  сумі 8 633,64 грн.

Позивач за даним позовом сплатив 85 грн. державного мита та 118,00 витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Згідно із п\п2 п.3 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, підлягало сплаті 3,40 грн. судового збору. Керуючись ст. 89 КАС України надмірно сплачене державне мито в сумі 81,60грн. підлягає поверненню позивачеві  при поданні ним відповідного клопотання. В порядку ст.94 КАС України, присудити позивачеві з державного бюджету 3,40 грн. держмита. Сплата витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу КАС України не передбачена.

Керуючись ст.ст. 49, 51, 89, 94, 97, 98, 130, 135, 138, 139, 143, 150-154, 158-164, п.п.3,6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, суд

                                                             ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задоволити повністю.

   Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова від 15.06.2006р № 283  про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно  не обчислених та не сплачених страхових внесків.

2. За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Охорона- Комплекс - Титан” після набрання постановою законної сили видати довідку на  повернення з державного бюджету України надмірно сплаченого державного мита в сумі 81,60 грн.

3. Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю „Охорона – Комплекс –Титан”, ідент. код 32639815, адреса: 79058, м. Львів, Шевченківський район, вул. Окуневського 3, к.229 –3,40 грн. судового збору з державного бюджету.

4. Видати довідку на повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

          Постанова набирає законної сили через 10 днів і може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому ст.186 КАС України.

          Суддя                                                                                                       Хабіб М.