Постанова

від 10.09.2009 по справі 12/69-09

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № < Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10.09.2009 р. 14:27 № 12/69-09

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого -судді Цвіркуна Ю.І., суддів -Власенкової О.О., Келеберди В.І.,

при секретарі Рудик Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовами ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення коштів,

встановив:

Позивач звернувся до адміністративного суду з позовами до Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення коштів, в яких просить:

1) визнати бездіяльність відповідача щодо невирішення порушених у його заяві від 20.03.2008 року питань протиправною;

2) визнати бездіяльність відповідача щодо недоведення до його відома обґрунтованої відповіді на звернення від 20.03.2008 року протиправною;

3) зобов`язати відповідача вирішити по суті його заяву від 20.03.2008 року;

4) зобов`язати відповідача у місячний термін довести до його відома обґрунтовану відповідь на заяву від 20.03.2008 року.

5) стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 100 грн.;

6) визнати бездіяльність відповідача, яка полягає у невирішенні по суті питань, порушених у його скарзі від 02.04.2008 року протиправною;

7) визнати бездіяльність відповідача щодо недоведення до його відома обґрунтованої відповіді на скаргу від 02.04.2008 року протиправною;

8) зобов`язати відповідача у місячний термін вирішити по суті порушені у заяві від 02.04.2008 року питання;

9) зобов`язати відповідача у місячний термін довести до його відома обґрунтовану відповідь на скаргу від 02.04.2008 року;

10) стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 1000 грн.;

11) судові витрати покласти на відповідача.

У суді позивач позовні вимоги підтримав повністю і просив їх задовольнити, посилаючись на те, що бездіяльністю відповідача порушені норми законодавства та його право на отримання інформації.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, аргументуючи тим, що скарги позивача розглянуті і вирішені у встановленому законом порядку.

Суд, вислухавши учасників адміністративного процесу та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Позивач звернувся до Міністерства юстиції України зі зверненнями від 20.03.2008 року та 02.04.2008 року.

У зверненні позивача від 20.03.2008 року ставилися питання про те, на які саме звернення позивача від 19.02.2008 року надано йому відповідь листом від 04.03.2008 року та про надання негайної відповіді на його звернення.

У зверненні позивача від 02.04.08 року було порушено питання про те, чи повинен позивач знову, через місяць, займати чергу на прийом до директора Департаменту ДВС.

На вищезазначені звернення позивача Міністерством юстиції України була надана відповідь від 11.04.2008 року.

У відповіді від 11.04.2008 року позивачу було повідомлено про те, що питання, порушені у його зверненнях уже були предметом розгляду та на них надано відповідь по суті, відповідно до ст. 8 Закону України Про звернення громадян`прийнято рішення про припинення розгляду його повторних звернень.

Крім того, як вбачається із листа Міністерства юстиції України від 04.03.2008 року № П-7141-25 П-7921-25 цей лист є відповіддю на звернення громадянина ОСОБА_1 від 12.02.2008 року та 19.02.2008 року. Тобто відповідь на питання: на яке саме звернення позивача від 19.02.2008 року надано йому відповідь? , уже була надана листом від 04.03.2008 року.

Крім того, суд звертає увагу, що позивач у скарзі від 07.04.08 року, яка була предметом розгляду у справі 2а-5963/09/2670, що розглядалася Окружним адміністративним судом м. Києва зазначає, що 02.04.08 року відповідно до двох листів Мін`юсту він прибув на особистий прийом до заступника Міністра юстиції Цоклана В.І . Таким чином вбачається, що питання щодо особистого прийому посадовою особою Міністра юстиції України уже були предметом звернень ОСОБА_1 та на них уже давалися відповіді даним Міністерством.

Згідно ч. 1 ст. 15 Закону України Про звернення громадян`органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

У частині 4 ст. 15 Закону України Про звернення громадян`зазначено, що рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України Про звернення громадян`скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Судом встановлено, що позивач звертався до одного й того ж органу з тих самих питань.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України Про звернення громадян`не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

Стаття 17 Закону України Про звернення громадян`передбачає, що скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються. Пропущений з поважної причини термін може бути поновлений органом чи посадовою особою, що розглядає скаргу. Рішення вищого державного органу, який розглядав скаргу, в разі незгоди з ним громадянина може бути оскаржено до суду в термін, передбачений законодавством України.

При цьому суд звертає увагу на ст. 20 вищенаведеного закону, якою передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Оскільки Міністерством юстиції України вже були розглянуті звернення від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання і вирішені по суті, суд приходить до висновку, що відповідач правомірно відмовив позивачу у повторному розгляді звернень.

Тож дослідивши та проаналізувавши переписку, яка велась між позивачем і відповідачем, суд вважає, що питання, які порушувались позивачем у зверненнях, Міністерством розглядались та на них надавались чіткі відповіді у відповідності до законодавства України.

Таким чином, посилання позивача не відповідають дійсності, оскільки його звернення розглянуті відповідачем, про що йому листами надані відповіді.

Стаття 19 Закону України Про звернення громадян`визначає обов`язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг. Так, зокрема, в частині 1 даної статті Закону зазначено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: -об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; - у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; - відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; - забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; - письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; - вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; - у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; - не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; - особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Таким чином, як вбачається з пояснень представника відповідача та матеріалів справи, Міністерством юстиції України дотримано вимоги ст. 19 Закону.

У силу ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

У ч.2 ст.19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому суд бере до уваги положення ч.2 ст.71 КАС України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник відповідача в судовому засіданні довів правомірність своєї позиції.

У свою чергу позивач вмотивованих пояснень та доказів на підтвердження позовних вимог суду не надав.

У судовому засіданні не підтвердилися обставини щодо порушення відповідачем прав позивача.

Тож аналізуючи позовні вимоги та заперечення на них, є підстави вважати, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з п.п.1-3 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Також судом враховуються положення постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року №4.

Позивач не довів факт заподіяння йому моральної шкоди відповідачем.

Так, позивач не назвав суду, чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, за яких обставин вони заподіянні, чому позивач оцінив моральну шкоду на таку суму та з чого він при цьому виходив, а також інші обставини, що мають значення для вирішення цієї вимоги.

Оскільки суд дійшов висновку, що дії відповідача відповідають вимогам закону і ним не завдано позивачу моральних страждань, вимога про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Таким чином, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

На основі встановленого, керуючись ст.ст.86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява і скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції у порядку, що передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя: Ю.І. Цвіркун

Суддя: О.О. Власенкова

Суддя: В.І. Келеберда