Постанова

від 16.09.2009 по справі 9/593

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16.09.2009 р. № 9/593

10:57

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Автохаус Атлант-М доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000572307/1 від 09.10.2008

Суддя: Кротюк О.В.

Секретар судового засідання : Гончаров В.В.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000572307/1 від 09.10.2008, яким донараховано ТОВ Автохаус Атлант-М`податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 632917,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням Закону України Про державну податкову службу в Україні , Закону України Про податок на додану вартість , адже позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми за операціями з ТОВ Компанія Сайдеко , які підтверджені господарськими договорами, актами виконаних робіт та податковими накладними.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки оскаржуване рішення прийнято у порядку та спосіб встановлені Конституцією України, Законом України Про державну податкову службу в Україні , Законом України Про податок на додану вартість .

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Голосіївським районним судом міста Києва постановою від 12.03.2009 по справі № 1-243/09 визнано винним ОСОБА_1 (до 16.05.2008 мав прізвище ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені злочинів передбачених ч.2. ст. 205 КК України -фіктивне підприємництво (засновник та директор ТОВ "Компанія "Сайдеко" (ЄДРПОУ 33747902)), яке заподіяло велику матеріальну шкоду державі та ч.2. ст. 358 КК України - підроблення документів, печаток, штампів та бланків, вчинені за попередньою змовою групою осіб. Зазначена постанова суду набрала законної сили 24.03.2009.

Як випливає з зазначеної вище постанови суду було встановлено, що ОСОБА_1 усвідомлював протиправний характер власних дій, усвідомлював про створення підприємства з метою прикриття незаконної діяльності невстановленої особи з корисливих спонукань, достовірно знав, що підприємство створюється без наміру зайняття підприємницькою діяльністю. При цьому, за наслідками невиїздної документальної перевірки проведеної ДПІ у Святошинському районі міста Києва встановлено заниження ТОВ "Компанія "Сайдеко" (ЄДРПОУ 33747902) сум ПДВ за відповідний період на загальну суму 893220,00 грн.

Також Голосіївським районним судом міста Києва встановлено той факт, що ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділено, вчиняв відповідні протиправні дії, знаючи про те, що організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій службової особи -директора ТОВ "Компанія "Сайдеко" він виконувати не буде (зокрема, картки зі зразками підписів ОСОБА_1 для проведення операцій в банку були ним передані невстановленій особі ).

Як випливає з матеріалів справи та пояснень представників сторін ТОВ "Автохаус Атлант-М" з ТОВ "Компанія "Сайдеко" договір про надання консультаційних послуг № 08/18 від 18.08.2006 щодо інформаційного супроводження бухгалтерського, податкового обліку, консультацій з приводу чинного законодавства у цій сфері; договір про надання послуг з технічного обслуговування № 10-ТО від 04.09.2006 (обслуговування комп`ютерної техніки замовника); агентський договір № 2006-08/04 від 04.08.2006, за якими позивач отримував послуги з виявлення потенційних клієнтів та сприяння укладання з ними договорів продажу продукції (автомобілів) позивача (усі разом -Господарські договори позивача).

За цими договорами позивачем надано акти приймання-передачі відповідних послуг та податкові накладні, які підтверджують право позивача на податковий кредит.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" N 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Помилковим з приводу мотивів є висновок відповідача, викладений у акті перевірки від 15.07.2008 № 280/1-23-07-33226134 (далі - Акт перевірки) про те, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит з огляду на визнання судом недійсними установчих документів одних контрагентів позивача, які видали податкові накладні, та фактичну несплату податку до бюджету іншими його контрагентами. Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. Податкова служба не встановила, що на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) продавці послуг були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. За таких обставин покупець послуг не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Проте, зазначене не впливає на висновки, відображені в Акті перевірки, враховуючи наступне.

В судовому засіданні також з`ясовано що усі документи (договори, податкові накладні, акти приймання-передачі послуг) підписані ОСОБА_1 Проте зазначене не відповідає дійсності, якщо врахувати факти, встановлені постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 12.03.2009 по справі № 1-243/09. Таким чином, документи підписані іншою невідомою особою. Окрім того, позивач не встановив особу та повноваження представника ТОВ "Компанія"Сайдеко", який підписував та укладав господарські договори з ТОВ "Автохаус Атлант-М", наявності в нього правосуб`єктності та відповідності наданих відомостей вимогам статті 18 Закону України від 15.05.2003 N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". З огляду на що, позивач несе відповідальність, встановлену законом, адже він не вчинив усіх дій для перевірки правосуб`єктності особи, яка діяла від імені ТОВ "Компанія "Сайдеко".

Приймаючи до уваги постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 12.03.2009 по справі № 1-243/09 позивач не довів суду наявності фактичного надання послуг за Господарськими договорами. Адже в актах приймання-передачі послуг не вбачається конкретний зміст наданих послуг. При цьому, представник позивача не зміг надати пояснення щодо їх конкретизації та відповідних підтверджуючих документів з цього приводу.

Додатково з метою перевірки "товарності" Господарських договорів позивача судом вибірково були спрямовані запити до ТОВ "МЕТРО Кеш Енд Кері Україна" та АКІБ "УкрСиббанк" щодо з`ясування обставин придбання ними автомобілів у позивача. За результатами зазначених запитів судом отримано інформацію про те, що АКІБ "УкрСиббанк" самостійно придбав відповідні автомобілі (при придбанні зазначених автомобілів з ТОВ "Компанія "Сайдеко" господарських відносин не мав, будь-яких агентських чи посередницьких послуг не отримував і не використовував). Зі змісту листа ТОВ "МЕТРО Кеш Енд Кері Україна" судом вбачається необізнаність компанії про те, що ТОВ "Компанія" Сайдеко" вчиняла будь-які дії відносно неї з приводу забезпечення продажу автомобілів на виконання агентського договору № 2006-08/04 від 04.08.2006. Адже наявність начебто такого посередника було повідомлено зазначеній компанії позивачем. Проте, суд вважає, що виконати вимоги агентського договору № 2006-08/04 від 04.08.2006 без звернення ТОВ "Компанія "Сайдеко" до ТОВ "МЕТРО Кеш Енд Кері Україна" з отриманням відповідної інформації в потребі придбання відповідних автомобілів неможливо. А як випливає з листа ТОВ "МЕТРО Кеш Енд Кері Україна" останнє дізналося про існування третьої особи лише при проведені переговорів з представником позивача за інформацією останнього. При цьому, жодних агентських або посередницьких послуг ТОВ "МЕТРО Кеш Енд Кері Україна" при придбанні автомобілів не використовувало, тобто діяло самостійно та на власний розсуд.

Таким чином, враховуючи зазначене, судом вбачається "безтоварність" договору позивача з ТОВ "Компанія "Сайдеко" з приводу укладання та виконання агентського договору № 2006-08/04 від 04.08.2006, за якими позивач отримував послуги з виявлення потенційних клієнтів та сприяння укладання з ними договорів продажу продукції (автомобілів), адже клієнти діяли самостійно, при цьому АКІБ "УкрСиббанк", як випливає зі змісту листа, нічого невідомо про існування ТОВ "Компанія"Сайдеко". Такого ж висновку суд приходить і до інших Господарських договорів, з огляду на те, що, позивачем не доведено та не розкрито суду конкретний зміст наданих послуг щодо обслуговування комп`ютерної техніки та надання консультацій з приводу бухгалтерських, податкових питань, адже відомості у відповідних актах є загальними, проте жодних документів щодо конкретизації та підтвердження надання таких послуг суду не надано.

Окрім того, у відповідності до ч. 2 статті 215, ч. 1. ст. 216 Цивільного кодексу України (№ 435-IV від 16.01.2003) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У відповідності до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, враховуючи обставини, встановлені Голосіївським районним судом міста Києва постановою від 12.03.2009 по справі № 1-243/09, якою визнано винним ОСОБА_1 (до 16.05.2008 мав прізвище ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені злочинів, зокрема, передбачених ч. 2. ст. 205 КК України -фіктивне підприємництво (засновник та директор ТОВ "Компанія "Сайдеко" (ЄДРПОУ 33747902)), яке заподіяло велику матеріальну шкоду державі, суд дійшов висновку про те, що договори укладені ТОВ "Автохаус Атлант-М" з ТОВ "Компанія "Сайдеко" є нікчемними.

Таким чином, висновки податкової служби викладені у Акті перевірки є обґрунтованими, а позовні вимоги позивача безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України (№254к/96-ВР від 28.06.1996) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя О.В. Кротюк

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -28.09.2009.