Рішення

від 05.11.2019 по справі 904/2761/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2019м. ДніпроСправа № 904/2761/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Вязовська К.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест", м. Київ

до Державної установи "Софіївська виправна колонія (№45)", с. Макорти, Софіївський район, Дніпропетровськ область

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в розмірі 476 731,83 грн.

Представники:

Від позивача Ларькіна Г.Ю. - адвокат

Від відповідача Звада В.В. -представник.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державної установи "Софіївська виправна колонія (№45)" про стягнення заборгованості (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) в розмірі 504 728,39 грн., яка складається з суми основного боргу - 421 131,01 грн., пені - 76 224,71 грн., 3% річних - 7 372,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору постачання природного газу № К-6 від 13.08.2018, в частині повної та своєчасної оплати за поставлений природний газ.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

31.07.2019 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що вимоги позивача про стягнення основної суми заборгованості за спожитий газ в розмірі 421 131,01 грн. ним визнаються частково, а саме у розмірі 277 585,81 грн. згідно проведеного контррозрахунку позовних вимог, який додається до відзиву. Відповідно до цього вимоги щодо стягнення штрафних санкцій та судових витрат нами визнаються також частково, а саме: пеня в розмірі 33 859,37 грн. та 3% річних в розмірі 2 782,96 грн.

Загальна сума позовних вимог, яка повністю визнається Відповідачем складає 314 463,17 грн.

Зазначені висновки Відповідача про часткове визнання позовних вимог обґрунтовуються з наступних причин:

1. Позивач порушив вимоги Додаткової угоди №5 від 24.01.2019 до тендерного Договору К-6 від 13.08.2018, якою визначено, що поставка природного газу у січні 2019 року здійснюється в обсязі, що не перевищує 20% загального обсягу поставки (90,2 тис.куб.м х20% = 18,04 тис. куб.м) за ціною 9 325,8 грн. з ПДВ, але фактично в січні 2019 року поставка газу Позивачем була здійснена в більшому обсязі, а саме в обсязі 47,827 тис. куб.м. При цьому Позивачем розрахунок загальної вартості проведено на весь обсяг поставленого газу (47,827 тис. куб.м) за ціною 12 180,00 грн. за 1000 кубометрів, але ця ціна 12 180,00 грн. не визначена жодною Додатковою угодою між Сторонами, тобто є не обґрунтованою та безпідставною;

2. З огляду на викладене, відповідачем визнається заборгованість за спожитий газ в січні 2019 року в обсязі 47,827 тис.куб.м за ціною 9 325,8 грн., тобто за ціною, яка визначена попередньою Додатковою угодою №2 від 05.10.2018;

3. З урахуванням проведеної оплати від 14.02.2019 в розмірі 168 237,43 грн., в т.ч. заборгованості за грудень 2018 року в розмірі 6 835,58 грн. сума основного боргу повинна складати 277 787,61 грн. ( 446025,04-168237,43 = 277787,61);

4. Наданий Позивачем Акт звіряння взаєморозрахунків за період 01.01.2018-01.04.2019 та наявності заборгованості на користь Позивача у розмірі 421 131,01 грн. належним чином не оформлений (немає підписів представників Сторін) та не може бути належним доказом визнання заборгованості. У наданих додатках до позовної заяви фактично надано не копія акту, а лише проект акту звіряння.

Відповідач у відзиві на позов просить стягнути з нього суму основного боргу у розмірі 277 787,61 грн., пеню - 33 890,09 грн. та 3% річних - 2 785,47 грн.

Також відповідач просить зменшити розмір нарахованої пені за несвоєчасне виконання договірних зобов`язань у січні-березні 2019 року з огляду на важкий фінансовий стан бюджетної установи, нетривалий період порушення договірних зобов`язань, відсутність суттєвих збитків для позивача.

Ухвалою від 01.08.2019 здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/2761/19 за правилами загального позовного провадження та справу призначити до розгляду в підготовчому засіданні на 27.08.2019.

У судовому засіданні 27.08.2019 оголошено перерву до 16.09.2019.

Позивач 16.09.2019 надав до суду відповідь на відзив, в якій не погоджується з запереченнями відповідача, викладеними у відзиві на позов з наступних причин.

На виконання умов Договору позивач надіслав відповідачу повідомлення про коливання ціни природного газу впродовж грудня 2018 року та початку 2019 року. На підтвердження коливання ціни постачальник надав експертний висновок Київської Торгово-промислової палати вих.№ Ц-860 від 30.11.2018 про встановлення ціни на газ з 01.12.2018 в розмірі 12 180 грн.

Позивач також зазначив, що на виконання умов Договору направив відповідачу підписану Додаткову угоду до договору постачання природного газу № К-6 від 13.08.2018 в двох примірниках, що підтверджується експрес-накладною "Нової пошти" № 204550111387255 від 10.01.2019.

Зазначену додаткову угоду споживач отримав 15.01.2019, але її не повернув. Зауважень та заперечень щодо підписання додаткової угоди також на адресу позивача не надходило.

Враховуючи викладене, позивач вважає зазначену додаткову угоду підписаною зі сторони відповідача.

Ухвалю від 16.09.2019 продовжено строк підготовчого провадження до 29.10.2019 та відкладено підготовче засідання до 15.10.2019.

26.09.2019 відповідач надав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що позивачем фактично не спростовані та не підтверджені викладені у відзиві на позовну заяву від 01.08.2019 факти та обставини, які обґрунтовують часткове визнання позовних вимог, зокрема, не надані обґрунтування позивача щодо порушення ним умов додаткової угоди № 5 від 24.01.2019 до тендерного договору К-6 від 13.08.2018, якою визначено, що поставка природного газу у січні 2019 року здійснюється в обсязі, що не перевищує 20% загального обсягу поставки (90,2 тис.куб.м х 20% = 18,4 тис.куб.м) за ціною 9 325,8 грн. з ПДВ, але фактично в січні 2019 року поставка газу позивачем була здійснена в обсязі 47,827 тис.куб.м.

Також відповідач вказує на те, що акт звіряння взаєморозрахунків за період 01.01.2018 - 01.04.2019 про наявність заборгованості на користь позивача у розмірі 421 131,01 грн. оформлений неналежним чином (відсутні підписи представників сторін) та не може бути належним доказом визнання заборгованості.

Відповідач звертає увагу на те, що позивачем не взято до уваги , що договір постачання природного газу №К-6 від 13.08.2018 укладено з державною неприбутковою організацією, яка фінансується із загального та спеціального фонду бюджету. На підставі Закону України Про публічні закупівлі № 922-УІІІ від 25.12.2015 (зі змінами) за результатами відкритих торгів з ціновою пропозицією 8 478,00 грн. за 1 000 куб.м природного газу, незважаючи на те, що за даними Прейскуранта цін на газ, як товару із ресурсів НАК Нафтогаз станом на 01.06.2018 (на період подання тендерних пропозицій) для споживачів, що фінансуються з державного і місцевого бюджетів складала 10 893,60 грн. за 1 000 куб.м, що на 28,5 % перевищує запропоновану тендерну пропозицію переможця відкритих торгів по закупівлі за результатами аукціону. За ініціативою позивача укладена Додаткова угода від 05.10.2018 стосовно збільшення ціни газу до 9 325,00 грн. за 1 000 куб.м.

Позивач на підставі експертного висновку Київської ТПП від 30.11.2018 № Ц-860 ініціював внесення змін до договору щодо суттєвого збільшення цін у розмірі 12 180,00 грн. за 1000 куб.м, що на 30,6% більше ціни тендерної пропозиції та тягне за собою зменшення обсягу закупівлі.

Експерті висновки Київської торгово-промислової палати носять інформативний характер, та не можуть бути обов`язковою підставою для укладення додаткової угоди, підстави для зміни договору чітко визначені укладення додаткової угоди, підстави для зміни договору чітко визначені ч.4 ст. 36 Закону Про публічні закупівлі .

Відповідач зазначає, що 15.01.2019 після отримання 2-х примірників додаткової угоди не погодила зміни істотних умов договору в частині збільшення ціни на газ до 12 180,00 грн. шляхом не підписання додаткової угоди до договору з огляду на приписи ч.4 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі , ст. 653 ЦК оскільки збільшення ціни одиниці товару (на 30,6%) є істотним порушенням позивачем договору, внаслідок чого відповідач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору, а саме: належне проведення опалювального сезону у приміщеннях виправної колонії - установи закритого типу для засуджених - інвалідів відповідно до затверджених кошторисних видатків на оплату енергоносіїв.

Також відповідача звертає увагу на те, що позивач в зв`язку з не підписання відповідачем додаткової угоди про збільшення ціни одиниці товару не скористався своїм правом звернення з позовом до суду про розірвання договору поставки газу або досудового врегулювання спору відповідно до приписів ст. 188 ГК України, ст. 652 ЦК України, ст. 19 ГПК України, а натомість продовжував на свій ризик здійснювати в січні 2019 року постачання природного газу в обсягах, що перевищують узгоджені раніше обсяги (не більше 20% загального обсягу).

Відповідач стверджує, що висновки позивача про те, що отримана 15.01.2019 по експрес накладній № 2045111387255 додаткова угода до договору вважається підписаною відповідачем в зв`язку з її неповерненням, ненаданням зауважень свідчать про невірне застосування принципу мовчазної згоди , оскільки такий принцип в договірних відносинах не застосовується, за виключенням правовідносин у сфері дозвільної системи у господарській діяльності, згідно якого суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

На підставі викладеного відповідач визнає позовні вимоги в частині суми основного боргу у розмірі 277 787,61 грн. та штрафні санкції за несвоєчасне виконання договірних зобов`язань відповідно до цієї суми заборгованості за період 10.02.2019 - 11.09.2019.

Крім того, відповідач просить зменшити розмір нарахування пені.

Ухвалою від 15.10.2019 прийнято уточнену позовну заяву до розгляду, закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 05.11.2019.

Позивач у судовому засіданні 05.11.2019 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги визнав частково та зазначив, що додатково угода до договору № К-6 від 13.08.2018 про зміну ціни за спожитий природний газ у жовтні - грудні 2018 року за 1000 куб. м на 12 180,00 грн. не підписувалась.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 05.11.2019 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Екотехноінвест (далі - постачальник, позивач) та Державною установою Софіївська виправна колонія (№45) (далі - споживач, відповідач) укладено Договір постачання природного газу № К-6 (далі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язується забезпечувати поставку природного газу по предмету: ДК 021:2015, код 09123000-7 - Природний газ з послугами транспортування магістральними трубопроводами споживачу для його власних потреб (споживання), а споживач зобов`язується приймати природний газ та своєчасно оплачувати його вартість відповідно до умов цього договору.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що поставка природного газу здійснюється протягом періоду споживання у жовтні-грудні 2018 року, виходячи із нижчезазначеного помісячного обсягу та розподілу споживання:

Тис.куб.м

Місяць Обсяг Жовтень 15 Листопад 40 Грудень 60 ІV квартал 2018 115 Згідно п. 2.2. договору сторони домовились про те, що допускається зменшення або перевищення місячних обсягів споживання природного газу у поточному місяці, встановлених у пункті 2.1. в розмірі до 5%. У випадку перевищення/зменшення споживання місячних обсягів газу більше ніж на 5%, споживач зобов`язується узгодити це з постачальником до 15 числа місяця поставки газу (в довільній формі, поштою, факсом тощо) до 12-00 годин. У випадку зменшення планового обсягу газу у поточному місяці здійснюється на підставі листа споживача узгодженого з оператором ГРМ.

Передача обсягів газу від постачальника споживачеві у відповідному місяці оформлюється актом приймання-передачі газу, який стає невід`ємною частиною цього договору (п. 3.2. договору).

Акт приймання-передачі газу за поточний місяць складається постачальником на підставі отриманих від споживача даних до 5 числа місяця, наступного за місяцем споживання у 2 примірниках і служить підставою для визначення вартості обсягу фактично спожитого газу в місяці споживання та розрахунків сторін за цим договором (п. 3.2.1. договору).

Обсяг фактично спожитого природного газу споживачем за поточний місяць повинен бути підтверджений реєстром газотранспортної організації (п. 3.2.2. договору).

Обсяг природного газу за звітний період може прийматися постачальником у споживача в межах сплаченого об`єму (п. 3.2.3. договору).

Пунктом 4.1. договору встановлено, що ціна за спожитий природний газ у жовтні - грудні 2018 року за 1000 куб.м, з урахуванням тарифів на його транспортування магістральними трубопроводами становить 8 478,00 грн. з урахуванням ПДВ:

- податок на додану вартість у розмірі 20% складає 1 413,00 грн.;

- загальна вартість всього обсягу поставки складає 974 970,00 грн. з урахуванням ПДВ, ПДВ 162 495,00 грн.

Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 4.1. цього договору, є обов`язковою для сторін з дати набрання нею чинності. Визначена на її основі вартість газу буде застосована сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за газ згідно з умовами договору (п. 4.2. договору).

Пунктом 4.3. договору встановлено, що розрахунковий період за договором становить один місяць - з 9.00 години першого дня місяця до 9.00 години першого для наступного місяця включно. Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу на загальну кількість реалізованого газу. Загальна сума вартості договору складається з місячних сум вартості договірних обсягів постачання газу споживачеві.

Відповідно до п. 5.1. договору оплата газу здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті на розрахунковий рахунок постачальника шляхом 100% оплати до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

В платіжних дорученнях споживач повинен обов`язково вказувати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості у споживача за даним договором постачальника зараховує кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по даному договору, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу (п. 5.2. договору).

Постачальник зобов`язаний виконувати умови договору. Забезпечувати постачання природного газу до пунктів призначення на умовах та в обсягах, визначених договором на постачання природного газу, за умови дотримання дисципліни споживання природного газу та розрахунків за нього (п.п. 6.2, 6.2.1., 6.2.2. договору).

Договір вступає в силу з моменту підписання і діє в частині поставок газу до 21.12.2018 року, а в частині розрахунків - до повного їх закінчення. Умови договору про закупівлю не відрізняються від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю е можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язання сторонами в повному обсязі (п.п. 10.1., 10.1.1. договору).

Відповідно до п. 10.3. договору всі зміни до цього договору оформлюються письмовими додатковими угодами, що стають невід`ємною частиною договору і мають переважаючу силу над положеннями договору.

Пунктом 10.5. договору встановлено, що згідно ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі від 25.12.2015 № 922-VІІІ дія договору поставки природного газу може продовжуватися на строк, достатній для закінчення опалювального сезону у січні 2019 року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі.

Як зазначено в позовній заяві, на виконання умов договору позивачем поставлено відповідачеві у січні 2019 року 47,827 тис. куб.м на загальну суму 582 532,86 грн. В підтвердження чого позивачем надано до матеріалів справи Акт приймання-передачі природного газу за січень 2019 року (а.с. 15), звіт про надходження та розподіл природного газу замовника послуг транспортування №2 від 12.02.2019 та акт наданих послуг з розподілу природного газу № ДГП89000524 від 31.01.2019 (а.с. 16-18).

Позивачем відповідачеві виставлено на оплату рахунки (а.с. 21,22).

Відповідач за поставлений газ розрахувався частково, в наслідок чого у нього виникла заборгованість за поставлений газ у сумі 421 131,01 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 198-19 від 03.06.2019 з вимогою погасити заборгованість (а.с. 24).

Відповідач відповіді на претензію не надав, суму заборгованості не оплатив, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду для захисту свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову на підставі наступного.

Пунктом 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.10.2019 укладено Додаткову угоду №2 до Договору №К-6 на постачання природного газу від 13.08.2018, відповідно до п. 1 якої сторони узгодили викласти п. 4.1. договору постачання природного газу № К-6 від 13.08.2018 у наступній редакції: "4.1. Ціна за спожитий природний газ у жовтні -грудні 2018 року за 1000 куб.м, з урахуванням тарифів на його транспортування магістральними трубопроводами становить 9 325,80 грн. з ПДВ; податок на додану вартість у розмірі 20% складає 1 554,3 грн.; загальна вартість всього обсягу поставки складає 961 405,20 грн. з урахуванням ПДВ 160 234,20 грн.".

Також сторонами 24.01.2019 укладено Додаткову угоду №5 до Договору №К-6 на постачання природного газу від 13.08.2018, відповідно до п. 1 якої сторони узгодили, що керуючись положеннями частини 5 ст. 36 Закону України від 25.12.2015 року № 922 - VІІ Про публічні закупівлі та пункту 10.5 Договору на постачання природного газу від 13.08.2018 № К-6 та виконання зобов`язань щодо закупівлі товару в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної у договорі, відповідно до затверджених у встановленому порядку на цю мету видатків, а саме 168 237,43 грн. з урахуванням ПДВ 28 039,57 грн.

Сторони у п. 2 Додаткової угоди №5 до Договору №К-6 на постачання природного газу від 13.08.2018 дійшли згоди п. 2.1. договору викласти в наступній редакції:

поставка природного газу у січні 2019 року складає: тис. куб.м

І квартал Січень 18,04 Лютий - Березень - Всього: 18,04 Тобто в Додатковій угоді №5 до Договору №К-6 на постачання природного газу від 13.08.2018 встановлена ціна за 1000 куб.м 9 325,80 грн.

Посилання позивача на Додаткову угоду № 6 до Договору №К-6 на постачання природного газу від 13.08.2018, відповідно до якої п. 4.1. договору викладено в наступній редакції: 4.1. ціна за спожитий природний газ у жовтні - грудні 2018 за 1 000 куб.м, з урахуванням тарифів на його транспортування магістральними трубопроводами становить 12 180,00 грн. з урахуванням ПДВ: - податок на додану вартість у розмірі 20% складає 2 030,00 грн. судом не приймається з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Умовами п. 10.3. договору сторони визначили, що всі зміни до цього договору оформлюються письмовими додатковими угодами, що стають невід`ємною частиною договору і мають переважаючу силу над положеннями договору.

Додаткова угода №6 до Договору №К-6 на постачання природного газу від 13.08.2018 сторонами не узгоджена, оскільки підписана лише позивачем.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Отже, позивач даному випадку міг звернутися до суду з позовом про визнання Додаткової угоди №6 до Договору №К-6 на постачання природного газу від 13.08.2018 укладеною.

Однак, в супереч викладеному, позивач не скористався своїм право на звернення до суду.

Таким чином, посилання позивача на умови Додаткової угоди №6 до Договору №К-6 на постачання природного газу від 13.08.2018 є безпідставними.

На підставі викладеного, судом встановлено, що відповідно до узгоджених сторонами умов договору, ціна за 1 000 куб.м газу становить 9 325,80 грн., отже позивачем у січні 2019 року поставлено газ на суму 446 025,04 грн.

У зв`язку з частковою оплатою відповідачем поставленого газу, сума заборгованості, що підлягає до стягнення становить 277 787,61 грн.

В частині стягнення основного боргу у сумі 143 343,40 грн. слід відмовити.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 76 224,71 грн. грн. за період з 11.02.2019 по 10.08.2019, 3 % річних - 7 372,67 грн. за період з 10.02.2019 по 11.09.2019.

Відповідно до п. 7.1. договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

В пункті 7.2. договору сторони передбачили, що у разі не сплати або не своєчасної сплати за спожитий газ у строки, заманені в п. 5.1. даного договору, споживач сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості, за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період , за який сплачується пеня.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Оскільки судом встановлено, що сума заборгованості за січень 2019 складає 277 787,61 грн. то пеню і 3 % річних необхідно нараховувати саме на суму 277 787,61 грн.

Здійснивши розрахунок, судом встановлено, що сума пені за період з 11.02.2019 по 10.08.2019 становить 48 601,42 грн.

Крім того, в ході розгляду справи Відповідачем заявлено клопотання про зменшення суми пені.

Дослідивши клопотання Відповідача про зменшення розміру пені, суд дійшов висновку, що воно підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню з відповідача, суд оцінює, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв`язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме ч. 3 ст. 551 ЦК України і ст. 233 ГК України.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Клопотання про зменшення пені Відповідач обґрунтовує важким фінансовим становищем бюджетної установи, нетривалим порушенням договірних зобов`язань та відсутністю суттєвих збитків для позивача.

Відповідач вказує на те, що його підприємство відповідно до Положення, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.12.2016 № 3679/28/5 є бюджетною неприбутковою установою, відповідно до ст. 2 Бюджетного кодексу України повністю фінансується за рахунок коштів Державного бюджету за загальним та спеціальним фондами, є розпорядником коштів 3-го ступеню і обслуговується через орган Державного казначейства України.

Також відповідач вказує на те, що позивач достовірно володіючи інформацією про те, що укладений Договорі К-6 діє до 31.12.2018, а також про те, що відповідачем в грудні 2018 року - січні 2019 року відповідно до Закону України Про публічні закупівлі проводиться тендерна закупівля природного газу на 2019 рік, у зазначені законодавством строки (до 24.01.2019) не надав жодних тендерних пропозицій по оголошеній 08.01.2019 відповідачем закупівлі природного газу в електронній системі закупівель ПРОЗОРО, тобто участь у торгах не приймав. За результатами аукціону по вказаній закупівлі серед 4 учасників торгів переможцем визнано ТОВ Укртранссервіс-груп , що в подальшому при укладенні Договору закупівлі газу з новим постачальником унеможливлювало проведення розрахунків з позивачем через органи Держказначейства.

Крім того, відповідач зазначає, що бюджетні видатки в 4-му кварталі 2018 року на оплату природного газу для Державної установи Софіївська виправна колонія (№45) здійснювались в розмірах, і достатніх для оплати лише 70-80% спожитого обсягу газу в умовах постійного зростання його ціни та необхідністю дотримання температурного режиму у житлових приміщеннях для засуджених-інвалідів відповідно до ст.. 115 Кримінально-виконавчого кодексу України .

Згідно зі статтями 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі викладеного, приймаючи до уваги, що заявлена до стягнення пеня є надмірно великою, а підприємство відповідача є неприбутковим, суд, забезпечуючи майновий баланс інтересів сторін, вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача, зменшити розмір пені на 50 % та стягнути з відповідача 24 300,71 грн.

В частині стягнення пені у розмірі 51 924,00 грн. слід відмовити.

В силу п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних, що підлягають до стягнення за період з 11.02.2019 по 11.09.2019 становлять 4 863,19 грн.

В частині стягнення 3% річних у сумі 2 509,48 грн. слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача 277 787,61 грн. - основного боргу, 4 863,19 грн. - 3% річних, 24 300,71 грн - пені.

В частині стягнення 143 343,40 грн. - основного боргу, 5 924,00 грн. - пені, 2 509,48 грн. - 3% річних слід відмовити.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правову допомогу у розмірі 4 200,00 грн.

З цього приводу суд зазначає наступне.

За змістом приписів статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів частин 1-3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Зважаючи на те, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження понесення ним витрат на правову допомогу у сумі 4 200,00 грн., суд відмовляє у стягненні 4 200,00 грн. витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" до Державної установи "Софіївська виправна колонія (№45)" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в розмірі 504 728,39 грн. - задовольнити частково .

Стягнути з Державної установи "Софіївська виправна колонія (№45)" (53121, Дніпропетровська область, Софіївський район, с. Макорти, вул. Центральна, код ЄДРПОУ 08562973) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 18/14, офіс 311, код ЄДРПОУ 34933742) суму основного боргу у розмірі 277 787,61 грн . (двісті сімдесят сім тисяч сімсот вісімдесят сім грн. 61 коп.), 3% річних у розмірі 4 863,19 грн . (чотири тисячі вісімсот шістдесят три грн. 19 коп.), пеню у розмірі 24 300,71 грн. (двадцять чотири тисячі триста грн. 71 коп.) та витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 968,79 грн., про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 143 343,40 грн. основного боргу, 51 924,00 грн. пені, 3% річних у розмірі 2 509,48 грн. та 4 200,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 13.11.2019

Суддя Н.Г. Назаренко