Ухвала

від 11.11.2019 по справі 907/491/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а , тел.: (0312) 617451

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

УХвала

про закриття провадження у справі

"11" листопада 2019 р. м. Ужгород Справа № 907/491/19

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Мешко Р.В.

розглянувши позовну заяву акціонерного товариства «Укрсиббанк» , м. Київ до Іршавського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, м. Іршава та до публічного акціонерного товариства «Іршавське автотранспортне підприємство - 12143» , м. Іршава за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Українська Авіаційна лізингова компанія» про визнання права на задоволення вимог за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки

За участю представників:

від позивача - Орбан Н.Л. (ордер ЗР № 71237 від 06.09.2019 року)

від відповідача 1 - не з`явився

від відповідача 2 - Мокрянин М.М. (ордер ЗР № 53829 від 02.09.2019 р.)

від третьої особи відповідача - не з`явився

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідачів про визнання за АТ «УКРСИББАНК» як за іпотекодержателем право на задовольняння своєї вимоги за Генеральним договором про надання кредитних послуг №11276815000 від 25.12.2007 року, станом на момент фактичного задоволення за рахунок грошових коштів, отриманих від примусової реалізації предмета іпотеки, а саме: майнового комплексу, заг. пл. 3753.8 кв.м., що знаходяться за адресою: Закарпатська обл., м. Іршава, вул. Федорова, 33, посилаючись на порушення вимог ст.ст. 18, 19, 46, 47, 51, 74 Закону України «Про виконавче провадження» , ст. 1, 7 Закону України «Про іпотеку» , ст. 19 Закону України «Про заставу» , ст. 572, ч. 2 ст. 589, 590, 625 ЦК України, ст. 19 Конституції України.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 13.08.2019 відкрито провадження у справі 907/491/19, залучено до участі у справі третю особу та призначено підготовче засідання на 11.09.2019.

Представником позивача 06.09.2019 року подано клопотання про зупинення провадження у справі з додатками до набрання законної сили рішення у справі 907/171/19, що розглядається Господарським судом Закарпатської області.

Відповідачем 2 подано письмовий відзив на позов, а також клопотання про закриття провадження у справі за правилами п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України. Посилається на те, що позивач, з метою захисту порушеного свого права щодо неналежного виконання позичальником Товариством з обмеженою відповідальністю Українська Авіаційна лізингова компанія умов зазначеного у позовній заяві умов кредитного договору № 11276815000 від 25.12.2007 року звернувся з позовною заявою до господарського суду м. Києва про стягнення заборгованості в розмірі 743 012,65 грн. Господарським судом м. Києва, задоволено вимоги позивача за кредитним договором №11276815000 від 25.12.2007 і даний факт не потребує доказування, оскільки він є доведеним.

Крім того, позивач по кредитному договору № 11276815000 від 25 грудня 2007 року (додаткова угода № 11319679000 від 24 березня 2008 року) не виступає стягувачем у зазначеному виконавчому провадженні.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі Закон № 1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 7 ст. 51 Закону № 1404 примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до ст. 41 Закону України "Про іпотеку" (в чинній редакції) реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Примусовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог іпотекодержателя застосовується за умови ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки або вчинення нотаріусом виконавчого напису (статті 39, 41 Закону України Про іпотеку ).

Отже у випадку що розглядається, за відсутності судового рішення (виконавчого напису нотаріуса) про звернення стягнення на предмет іпотеки, при вирішенні питання про наявність чи відсутність у діях державного виконавця порушень, слід виходити із загальних норм Закону України Про виконавче провадження , а тому посилання позивача на наявність у спірних правовідносинах порушення установленого Законом України Про іпотеку пріоритету права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки є передчасним.

Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Касаційного адміністративного суду Верховного суду від 17.01.2019 у справі № 826/17590/16.

Крім того, Позивач АТ Укрсиббанк , з метою захисту свого порушеного права 22.04.2019 звернувся з позовом до суду в порядку адміністративного судочинства, з тим самим предметом спору і з тих самих правових підстав, що у в даній господарській справі.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/478/19 від 21 червня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2019 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Укрсиббанк залишено без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 червня 2019 року у справі № 260/478/19 - без змін.

Судом встановлено та не заперечувалося сторонами під час розгляду справи, позивач - АТ Інноваційний банк "Укрсиббанк" не виступає стягувачем у виконавчому провадженні щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 11276815000 від 25 грудня 2007 року (додаткова угода № 11319679000 від 24 березня 2008 року).

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже дана обставина не потребує доказування у даній господарській справі № 907/491/19, оскільки визнана позивачем, про що зазначено у позовній заяві.

У підготовчому засіданні, призначеному на 11.09.2019 року о 11:00 год. судом оголошено перерву за згодою сторін, відповідно до ст. 183 ГПК України до 02.10.2019 року.

У судовому засіданні 02.10.2019 року відповідно до ст. 183 ГПК України оголошено перерву до 08 жовтня 2019 р. на 12:00 год.

У судовому засіданні 08.10.2019 року відповідачем 1 Іршавським районним відділом Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, м. Іршава подано також аналогічне клопотання про закриття провадження у справі, в якому зазначає про відсутність предмету спору та про те, що даний спір не підлягає в порядку господарського судочинства, посилаючись на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/478/19 від 21 червня 2019 року та постанову восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2019.

У судовому засіданні 08.10.2019 року відповідно до ст. 183 ГПК України та враховуючи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошено перерву до 11 листопада 2019 р.

Представник позивача підтримує подане суду клопотання про зупинення провадження у справі у повному обсязі, позовні вимоги підтримує повністю та просить відмовити у задоволенні клопотань відповідачів про закриття провадження у справі. Разом з тим, з метою уточнення заявлених позовних вимог у судовому засіданні просить оголосити перерву.

Представник відповідача 2 наводить пояснення по суті клопотання позивача про оголошення перерви та просить суд закрити провадження у справі з підстав, наведених у поданому суду клопотанні. Разом з тим, заперечує щодо оголошення перерви.

Відповідач 1 у судове засідання свого повноважного представника не направив, разом з тим, у матеріалах справи міститься письмово викладена позиція відповідача по суті заявлених позовних вимог та клопотання про закриття провадження у справі.

Третя особа своєї письмово викладеної позиції по суті спору не подала, свого повноважного представника у засідання суду не направила, хоча була належним чином повідомлена про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується матеріалами справи.

Аналізуючи позицію сторін з приводу поданого позивачем клопотання про зупинення провадження у справі, суд констатує наступне.

Позивач в обгрунтування своєї позиції вказує на те, що у провадженні Господарського суду Закарпатської області перебуває справа №907/171/19 за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА УКРСИББАНК до ГТУЮ у Закарпатській області в особі Іршавського районного відділу ДВС ГТУЮ у Закарпатській області в особі Іршавського районного відділу ДВС ГТУЮ у Закарпатській області, м. Іршава до Публічного акціонерного товариства Іршавське автотранспортне підприємство 12143 , м. Іршава про визнання права та зобов`язання вчинити певні дії.

Так, АТ УКРСИББАНК у позові, що е предметом розгляду справи № 907/171/19, заявляється вимога про визнання права та зобов`язання вчинити певні дії щодо перерахування коштів на погашення заборгованості за Кредитним договором №11158137000 від 23.05.2007.

При цьому, заявлені вимоги, які випливають з Договору іпотеки 1, є вимогами з вищим пріоритетом по відношенню до вимог, які випливають з Договору іпотеки 2 (наступна іпотека). Наслідком вирішення справ № 907/491/19 та № 907/171/19 може бути припинення вимог за Договору іпотеки 2 (наступна іпотека) з огляду на положення ст. 13 ЗУ "Про іпотеку".

Також у поданому додатковому письмовому поясненні вказує суду на те, що виконавчих документів про звернення стягнення на майно - предмет іпотеки на примусовому виконанні не перебуває, а АТ УКРСИББАНК в межах Зведеного виконавчого провадження № 40191330 є стягувачем щодо примусового виконання зобов`язань ПАТ Іршавське АТП 12143 за кредитним договором № 11158137000 від 23.05.2007 року, і вказані зобов`язання забезпечені іпотекою майна Боржника на підставі договору іпотеки-1.

З цих підстав, АТ УКРСИББАНК є стягувачем-заставодержателем за зобов`язаннями, які виникли на підставі кредитного договору № 11158137000 від 23.05.2007, укладеного з ПАТ Іршавське АТП 21143 (Кредитний договір 1, договір іпотеки-1) є заставодержателем та не е стягувачем в межах зведеного виконавчого провадження № 40191330 за зобов`язаннями, які виникли на підставі договору іпотеки-2 щодо якого не існує судового рішення та примусового виконання.

Відповідно до цього, захисту підлягають права АТ УКРСИББАНК як: стягувача-заставодержателя (з огляду на наявність судового рішення, умов Кредитного договору 1 та Договору іпотеки 1 та наявності виконавчого провадження (примусового стягнення); - заставодержателя, який не є стягувачем (з огляду на відсутність судового рішення та виконавчого провадження щодо звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки-2).

Представник відповідача 2 заперечує по суті клопотання позивача та зазначає про відсутність підстав для зупинення провадження у справі та необгрунтованості позиції позивача з цього приводу.

Відповідно до п. 5 ч. 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі є об`єктивна неможливість її розгляду до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов`язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.

Під об`єктивною неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.

Проте, на думку суду розгляд господарським судом Закарпатської області справи №907/171/19 жодним чином не перешкоджає розгляду справи № 907/491/19, будь-яких обставин, що унеможливлюють самостійне дослідження судом наданих сторонами доказів під час розгляду даної справи і встановлення відповідних фактів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, позивачем не надано.

Отже, у даному випадку відсутня така умова зупинення провадження у справі як об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення пов`язаної з нею справи .

З огляду на викладене, обставини, наведені відповідачем у клопотанні про зупинення провадження у справі, не є підставами для зупинення провадження у справі №907/491/19, у зв`язку з чим вказане клопотання задоволенню не підлягає.

Суд, дослідивши матеріали справи та позицію учасників справи по суті решти клопотань, дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі з огляду на наступне.

Згідно із ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу (ст.45 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; 3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; 4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; 5) справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов`язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов`язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах; 6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності; 8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України; 9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; 10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; 11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті; 12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах; 13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами; 14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою; 15) інші справи у спорах між суб`єктами господарювання; 16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець.

Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, якщо інше не передбачено цим Кодексом (ст.21. Господарського процесуального кодексу України).

Підстави закриття провадження у справі визначені ст.231 Господарського процесуального кодексу України, згідно з п.1 ч.1 якої господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Застосування наведеної вище норми пов`язано з необхідністю вилучати з процесу господарського судочинства справи, відкриті за позовами, що подані внаслідок помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду у випадках, коли предмет спору чи суб`єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією господарських судів, чи право або інтерес не підлягають судовому захисту.

Згідно ст.316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, з метою захисту свого порушеного права щодо неналежного виконання позичальником Товариством з обмеженою відповідальністю Українська Авіаційна лізингова компанія умов зазначеного у позовній заяві кредитного договору № 11276815000 від 25.12.2007, звернувся з позовною заявою до господарського суду м. Києва про стягнення заборгованості в розмірі 743 012,65 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва у справі № 5011-37/16131-2012 від 30.01.2014, залишеним в силі судами апеляційної та касаційної інстанції позов Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк до Товариства з обмеженою відповідальністю Українська авіаційна лізингова компанія про стягнення суми заборгованості в розмірі 743 012,65 грн. задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Українська авіаційна лізингова компанія (02091, м. Київ, вул. Ревуцького, будинок 13-Б; ідентифікаційний код: 30181164) на користь Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк (61001, Харківська обл., місто Харків, пр-т. Московський, будинок 60; ідентифікаційний код: 09807750) заборгованість за кредитним договором в розмірі 742 335,34грн.. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 14 846,70грн.

На виконання рішення суду від 30.01.2013 у справі № 5011-37/16131-2012 ОСОБА_1 (представником позичальника - Товариства з обмеженою відповідальністю Українська авіаційна лізингова компанія ) рішення суду виконано, шляхом перерахування на рахунки АТ УкрСиббанк коштів в сумі 743 335, 35 грн.

Як видно з наведеного, позичальником Товариством з обмеженою відповідальністю Українська авіаційна лізингова компанія виконано рішення господарського суду м. Києва та умови Генерального договору про надання кредитних послуг № 11276815000 від 25.12.2007, що стверджується і позивачем у позовній заяві, що від клієнта на погашення кредитної заборгованості по основному боргу та відсотках надійшли кошти в розмірі 715 690,17 грн.

Отже дана обставина не потребує доказування у даній господарській справі № 907/491/19, оскільки визнана позивачем, про що зазначено у позовній заяві.

Крім того, позивач по кредитному договору № 11276815000 від 25 грудня 2007 року (додаткова угода № 11319679000 від 24 березня 2008 року) не виступає стягувачем у зазначеному виконавчому провадженні.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі Закон № 1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ст. 3 Закону № 1404 підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з ч. 7 ст. 51 Закону № 1404 примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до ст. 41 Закону України "Про іпотеку" (в чинній редакції) реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про іпотеку" (в редакції чинній, на момент укладення договору іпотеки) обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року № 1952 - IV (в редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки) речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов`язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 3 ст.4 Закону України Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема: обмеження речових прав.

В той же час, по кредитному договору № 11276815000 від 25 грудня 2007 року, укладено договір іпотеки від 04 березня 2008 року, не проведено державну реєстрацію іпотеки у відповідності до вимог статті 4 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що передбачений Законом України "Про іпотеку" та ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" спеціальний примусовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог іпотекодержателя застосовуються за умови ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

У той же час, якщо виконавчі дії вчиняються за відсутності судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, то вони регулюються загальними нормами Закону України Про виконавче провадження , а не нормами спеціального Закону України Про іпотеку .

АТ УкрСиббанк не є стягувачем у виконавчому провадженні АСВП № 40191330, позов про стягнення заборгованості з ПАТ "Іршавське автотранспортне підприємство - 12143" за кредитним договором № 11276815000 від 25 грудня 2007 року або звернення стягнення на предмет іпотеки не подавався.

Відтак, у зв`язку з відсутністю судового рішення (виконавчого напису нотаріуса) про звернення стягнення на предмет іпотеки, при вирішенні питання про наявність чи відсутність у діях державного виконавця порушень слід виходити із загальних норм Закону України Про виконавче провадження , а тому посилання позивача на наявність у спірних правовідносинах порушення установленого Законом України Про іпотеку пріоритету права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки є передчасним.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 17 січня 2019 року у справі № 826/17590/16, від 31 січня 2019 року № 826/11049/16, від 12 грудня 2018 року № 819/1343/16.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, чинним законодавством не передбачено повноваження органу виконавчої служби щодо визначення розміру заборгованості боржника. Відтак, у спірних правовідносинах, орган виконавчої служби не може з`ясовувати стан заборгованості боржника перед стягувачем/кредитором іпотекодержателем, відповідно і виконати заявлену вимогу щодо погашення цієї заборгованості.

При цьому, позивач стверджує, що термін вимога заставодержателя , про яку йдеться у ч. 5 ст. 51 закону України Про виконавче провадження , є вимогою, яка супроводжується кредитним договором і власним розрахунком заборгованості. Але усталена судова практика говорить, що це є невірним тлумаченням.

Зокрема, у справі № 826/11049/16 Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду мотивував незаконність вимог про задоволення вимог іпотекодержателя без отримання рішення суду чи нотаріального надпису

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону України Про іпотеку ).

Нормами статей 36, 37, 38 цього Закону також передбачено право сторін договору іпотеки визначати інші позасудові способи задоволення вимог іпотекодержателя.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що передбачений розділом V Закону України Про іпотеку та частиною восьмою статті 54 Закону України Про виконавче провадження (стара редакція) спеціальний примусовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог іпотекодержателя застосовується за умови ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки або вчинення нотаріусом виконавчого напису (статті 39, 41 Закону України Про іпотеку ).

У той самий час, якщо виконавчі дії вчиняються за відсутності судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, то вони регулюються загальними нормами Закону України Про виконавче провадження , а не нормами спеціального Закону України Про іпотеку .

Отже у випадку що розглядається, за відсутності судового рішення (виконавчого напису нотаріуса) про звернення стягнення на предмет іпотеки, при вирішенні питання про наявність чи відсутність у діях державного виконавця порушень слід виходити із загальних норм Закону України Про виконавче провадження , а тому посилання позивача на наявність у спірних правовідносинах порушення установленого Законом України Про іпотеку пріоритету права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки є передчасним.

Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Касаційного адміністративного суду Верховного суду від 17.01.2019 у справі № 826/17590/16.

У постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.12.2018 року у адміністративній справі № 819/1343/16 суд розглядав ідентичну справу про правомірність аналогічних вимог банку про задоволення державним виконавцем вимог банку за кредитним договором без рішення суду виключно на підставі власного розрахунку.

При цьому, судова колегія вказала на необґрунтованість позовних вимог Банку у цій справі, позаяк його вимоги до державного виконавця не можуть бути способом вирішення спору щодо погашення/стягнення заборгованості за кредитним договором № 04-11/46 від 08 травня 2008 року (за посередництвом державного виконавця) шляхом звернення стягнення на заставлене майно для задоволення кредиторських вимог за згаданим кредитним договором з ПАП Білобожницьке .

У контексті спірних правовідносин суд вказав, що іпотекодержатель безперечно має право на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого нерухомого майна, однак це право він повинен реалізовувати у встановленому порядку і такі вимоги повинні бути належним чином підтверджені.

Заборгованість, про яку повідомив Банк відповідачу, ґрунтується виключно на його (позивача) розрахунках, що не може вважатися беззаперечною підставою для задоволення цих вимог у виконавчому провадженні. За описаних змісту/характеру та суб`єктного складу спірних правовідносин виконавець не може з`ясовувати стан заборгованості боржника перед стягувачем/кредитором-іпотекодержателем, відповідно і виконати заявлену вимогу щодо погашення цієї заборгованості.

З огляду на те, що рішення суду чи виконавчого напису нотаріуса про стягнення з ПАТ Іршавське автотранспортне підприємство 12143 на користь АТ УкрСиббанку заборгованості за кредитним договором №11276815000 від 25.12.2007 року (з додатками) у матеріалах справи немає, та визнання Позивачем факту не звернення до суду за отриманням такого рішення, державний виконавець був позбавлений можливості задовольнити вимоги Банку виключно на підставі поданого ним розрахунку.

Крім того, Позивач АТ Укрсиббанк , з метою захисту свого порушеного права 22.04.2019 звернулося з позовом до суду в порядку адміністративного судочинства, з тим самим предметом спору і з тих самих правових підстав, що у в даній господарській справі.

Зокрема, Позивач - Акціонерне товариство "Укрсиббанк" звернулося в Закарпатський окружний адміністративний суд з позовом до відповідача - Іршавського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ТОВ "Українська Авіаційна лізингова компанія", ПАТ "Іршавське автотранспортне підприємство - 12143", в якій просив визнати дії державного виконавця щодо відмови у перерахуванні коштів, отриманих від реалізації іпотечного майна на погашення заборгованості по кредитному договору № 11276815000 від 25 грудня 2007 року (додаткова угода № 11319679000 від 24 березня 2008 року), яка згідно з розрахунком станом на 28 лютого 2019 року становить 1960443,98 грн., протиправними; зобов`язати Іршавський районний відділ ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області перерахувати кошти, отримані від реалізації іпотечного майна на погашення заборгованості по кредитному договору 11276815000 від 25 грудня 2007 року (додаткова угода № 11319679000 від 24 березня 2008 року), яка згідно з розрахунком станом на 28 лютого 2019 року становить 1960443,98 грн.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/478/19 від 21 червня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач АТ Укрсиббанк оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2019 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Укрсиббанк залишено без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 червня 2019 року у справі № 260/478/19 - без змін.

За змістом ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо: 1) спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства; 2) відсутній предмет спору; 3) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу; 4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом; 5) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана; 6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом. Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі №907/491/19 на підставі п.1 ч.1 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, на виконання вимоги частини 2 статті 231 ГПК України суд роз`яснює позивачу, що спір між сторонами підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст.227, 231, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі відмовити.

2. Закрити провадження у справі №907/491/19 за позовом акціонерного товариства «Укрсиббанк» , м. Київ до Іршавського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, м. Іршава та до публічного акціонерного товариства «Іршавське автотранспортне підприємство - 12143» , м. Іршава за участі третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Українська Авіаційна лізингова компанія» про визнання права на задоволення вимог за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення.

Згідно з п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст ухвали складено та підписано 13.11.2019.

Суддя Ремецькі О.Ф.