Рішення

від 06.11.2019 по справі 910/12486/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.11.2019Справа № 910/12486/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Капішон В.В. розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів

профспілок України "УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКСАМИТ І КО"

про стягнення 818 656,34 грн.

за участю представників:

від позивача: Стрільчук Л.М.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКСАМИТ І КО" (відповідач) про стягнення 818656,34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди № 1/18 від 21.02.2018 в частині оплати орендних платежів, в зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму в розмірі 818 656,34 грн., яка складається з: 816 241,16 грн. - основний борг, 43,91 грн. - пені, 2 358,14 грн. - 3 % річних та 13,13 грн. - інфляційних втрат.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 16.09.2019 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/12486/19, постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі на 01.10.2019.

У підготовче засідання 01.10.2019 представники учасників справи не з`явилися.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 01.10.2019 відклав підготовче засідання у справі № 910/12486/19 на 22.10.2019.

У судовому засіданні 22.10.2019 враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від сторін, судом закрито підготовче провадження та призначено справу №910/12486/19 до судового розгляду по суті на 06.11.2019, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання та направлено відповідачу ухвалу про виклик у судове засідання 06.11.2019.

Представник відповідача у судове засідання 06.11.2019 не з`явився. Письмового відзиву на позов відповідач не подав, про причини неявки у судове засідання не повідомив.

Про розгляд справи по суті відповідача було повідомлено ухвалою суду від 22.10.2019, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернутою на адресу суду поштовим відділенням зв`язку.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також, у відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За змістом пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу та відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Також, згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні 06.11.2019 надав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

У судовому засіданні 06.11.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21.02.2018 між Приватним акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ" (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОКСАМИТ І КО" (орендар, відповідач) було укладено договір оренди № 1/18 (далі - договір), відповідно до п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування (в оренду) приміщення, площею 510,8 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39-41, і розміщене на цокольному поверсі (надалі - приміщення) для використання відповідно до статутної діяльності. Вказане приміщення на момент передачі в оренду придатне для використання у відповідності з метою оренди і знаходиться на балансі орендодавця.

Відповідно до п. 2.1. договору, орендар вступає в строкове платне користування приміщенням не раніше дати, визначеної п. 7.1 договору, та підписання акту приймання-передачі приміщення, який є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до акту приймання-передачі в оренду від 21.02.2018 орендодавець передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування приміщення загальною площею 510,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39-41 на цокольному поверсі.

Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата є договірною і встановлюється у розмірі 470,00 гривень за базовий місяць за 1кв.м., з урахуванням ПДВ.

Згідно з п. 3.2. договору, щомісячний розмір орендної плати за цим договором без ПДВ складає 200 063,33 (двісті тисяч шістдесят три) грн. 33 коп., окрім того ПДВ 20% - 40012,67 (сорок тисяч дванадцять) грн. 67 коп. Разом з ПДВ - 240 076,00 (двісті сорок тисяч сімдесят шість) грн. 00 коп. на місяць. Вартість комунальних послуг приміщення не входить до суми орендної плати, яка визначена п. 3.2. цього договору:

вартість електроенергії та витрати на забезпечення наданого приміщення холодною та гарячою водою орендар оплачує окремо, згідно показників лічильника.

За змістом пункту 3.3. договору, орендар проводить оплату за користування приміщенням шляхом щомісячних перерахувань, до 05 числа поточного місяця, на поточний рахунок орендодавця суми, визначеної п. 3.2. цього договору. Не рідше раз на рік або на вимогу сторін, орендодавець направляє орендарю Акт звірки рахунків, що є підтвердженням факту надання (отримання) послуг з оренди в повному обсязі за вказаний період.

Відповідно до п. 3.4. договору, за перший та останній місяці оренди орендар протягом 3-х робочих днів з дати приймання приміщення за актом приймання-передачі, перераховує плату за користування орендованим приміщенням авансом. При цьому, у разі дострокового розірвання цього договору з вини орендаря, орендна плата за останній місяць оренди не повертається, якщо інше не буде узгоджено сторонами додатково.

У пункті 3.5. договору передбачено, що плата за користування приміщенням за неповний місяць оренди перераховується орендарем орендодавцю в розмірі, пропорційному кількості днів оренди в оплачуваному місяці (після підписання акту приймання-передачі приміщення).

Згідно з п. 3.6. договору, розмір орендної плати по цьому договору коригується один раз на місяць згідно індексу інфляції, що офіційно публікується Мінстатом України. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом множення розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць.

Плата за користування орендованим приміщенням внесена несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення (п. 3.8. договору).

Плата за користування орендованим приміщенням є платежем, який вносить орендар орендодавцеві незалежно від результатів господарської діяльності (п. 3.9. договору).

Пунктом 4.4. договору передбачено, орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати кошти за користування орендованим приміщенням у відповідності з розділом 3 цього договору.

Сторони у пункті 7.1. договору домовилися, що договір вступає в дію з 21 лютого 2018 року і діє до 20 лютого 2021 року.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що у відповідача за користування приміщеннями загальною площею 510,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39-41 у період за червень - серпень 2019 року виникла заборгованість у сумі 762726,84 грн (760850,33 грн - заборгованість та 1876,51 грн - сума інфляції). Також, за доводами позивача у період з травня по липень 2019 року заборгованість відповідача по комунальним платежам становить 53514,32 грн.

На підставі пункту 3.8 договору позивачем здійснено нарахування пені у сумі 43,91 грн.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання позивач нарахував 3% річних у сумі 2358,14 грн та інфляційні втрати у сумі 13,13 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Матеріалами справи підтверджено, що у період з червня - серпень 2019 року відповідач користувався приміщеннями загальною площею 510,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39-41, переданим в оренду за договором оренди №1/18 від 21.02.2018.

За розрахунком позивача за період з червня по серпень 2019 року у відповідача виникла заборгованість у загальній сумі 762726,84 грн зі сплати за користування орендованими приміщеннями.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості по сплаті орендної плати у сумі 762726,84 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем належними та достатніми доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов`язання з оплати орендних платежів на виконання договору оренди №1/18 від 21.02.2018 у розмірі 762726,84 грн підтверджується матеріалами справи, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 762726,84 грн.

Щодо заборгованості зі сплати комунальних платежів за період з травня по липень 2019 року у 53514,32 грн, то суд зазначає наступне.

Так, умовами договору оренди №1/18 від 21.02.2018 передбачено, що вартість комунальних послуг приміщення не входить до суми орендної плати. Вартість електроенергії та витрати на забезпечення наданого приміщення холодною та гарячою водою відповідач оплачує окремо, згідно показників лічильника.

Отже, сума комунальних платежів не входить до орендної плати та сплачується відповідачем окремо. Сторонами не погоджено строку оплати комунальних платежів.

Матеріали справи не містять доказів, які підтверджують обсяг спожитих відповідачем комунальних послуг за період з травня по липень 2019 року.

Доказів того, що сума спожитих комунальних послуг у вказаний період становила 53514,32 грн позивачем не надано.

Вимоги про сплату комунальних послуг у загальній сумі 53514,32 грн у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Позивачем належними та достатніми доказами не підтверджено заявленої до стягнення суми комунальних послуг, нарахованих за період з травня по липень 2019 року у загальному розмірі 53514,32 грн, у зв`язку із чим підстави для задоволення позовних вимог у цій частині відсутні.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 13,13 грн, 3% річних у сумі 2358,14 грн та пені у сумі 43,91 грн.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків орендної плати передбачена у п. 3.8. договору, відповідно до якого у разі якщо, плата за користування орендованим приміщенням внесена несвоєчасно або не в повному обсязі, з відповідача стягується з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Нарахування пені здійснено позивачем за загальний період з 06.05.2019 по 18.07.2019 та з 19.07.2019 по 12.08.2019. розрахунок пені є арифметично правильним, у зв`язку із чим вимоги у частині стягнення пені у сумі 43,91 грн суд задовольняє повністю.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Розрахунок інфляційних втрат у сумі 13,13 грн за травень 2019 року є арифметично правильним, у зв`язку із чим вимоги у цій частині суд задовольняє.

Дослідивши розрахунок 3% річних у сумі 2358,14 грн, нарахованих за періоди з 06.05.2019 по 05.06.2019, з 06.06.2019 по 05.07.2019, з 06.07.2019 по 05.08.2019, з 06.08.2019 по 12.08.2019, судом встановлено що позивач здійснює нарахування 3% річних і на борг по комунальним платежам у сумі 53514,32 грн. Оскільки у вимогах про стягнення боргу по комунальним платежам у сумі 53514,32 грн судом відмовлено, то нарахування трьох процентів річних на вказану суму є безпідставним.

Здійснивши перерахунок 3% річних судом встановлено, що сума 3% річних становить 2327,35 грн, у зв`язку із чим позовні вимоги у цій частині суд задовольняє частково.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, суд задовольняє частково позовні вимоги Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКСАМИТ І КО" (03035, м. Київ, ВУЛИЦЯ СОЛОМ`ЯНСЬКА, будинок 1; ідентифікаційний номер 41915245) на користь Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ" (01033, м. Київ, ВУЛ. ШОТА РУСТАВЕЛІ, будинок 39/41; ідентифікаційний код 02583780) заборгованість у сумі 762726,84 грн, пеню у сумі 43,91 грн, 3% річних у сумі 2327,35 грн, інфляційні втрати у сумі 13,13 грн та судовий збір в розмірі 11476,67 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 12.11.2019 .

Суддя О.В. Гулевець