Рішення

від 05.11.2019 по справі 914/1485/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2019 справа № 914/1485/19

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ЮГСТАЛЬ ,

м. Запоріжжя,

до відповідача: Спільного Українсько-німецького підприємства Олнова у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м.Буськ Львівської обл.,

про: стягнення 103' 167,75 грн.

Суддя Козак І.Б.

При секретарі Гелеш Г.М.

Представники:

Від позивача: не з`явився,

Від відповідача: Петролюк А.М. - представник (ордер серії ЛВ № 151584 від 20.08.2019 р.).

На розгляд господарського суду Львівської Товариством з обмеженою відповідальністю ЮГСТАЛЬ подано позов до Спільного Українсько-німецького підприємства Олнова у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 510' 221,36 грн.

Ухвалою суду від 30.07.2019 р. відкрито провадження у справі та підготовче судове засідання призначено на 20.08.2019 р. рух справи відображено у відповідних ухвалах у цій справі. Ухвалою суду від 01.10.2019 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 05.11.2019 р.

Позиція позивача.

Представник позивача у судове засідання 05.11.2019 р. не з`явився, надіслав на адресу суду заяву (вх.№45735/19 від 04.11.2019р.) про проведення судового засідання без участі позивача та його представника. Заявлені позовні вимоги підтримав із врахуванням заяви про зменшення (уточнення) позовних вимог, заперечив проти клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій та витрат на правову допомогу, нарахованих позивачем у цій справі. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем у порушення умов договору поставки №1/2202 від 22.02.2017р. не оплатив повністю отриманий товар, внаслідок чого існує заборгованість у розмірі 407' 053,61 грн. Після відкриття провадження у справі відповідачем оплачено позивачу 407' 053,61 грн., тому позивач скористався своїм правом та зменшив позовні вимоги на суму основного боргу в розмірі 407' 053,61 грн. Крім того, позивачем нараховано відповідачу 37655,49 грн. пені, 40705,36 грн. штрафу - 10%, 21502,53 грн. 20% річних, 3304,37 грн. інфляційних втрат (остання заява від 30.09.2019р. вх. №2644/19 прийнята ухвалою суду від 01.10.2019р.). Також просить стягнути понесені позивачем витрати на правову допомогу в розмірі 5' 000,00 грн.

Позиція відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.11.2019р. просив зменшити нараховані позивачем суми пені, штрафу, 20% річних та не стягувати витрати на правову допомогу, оскільки основний борг відповідачем станом на 30.09.2019р. погашено повністю.

Фактичні обставини справи.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю ЮГСТАЛЬ та Спільним Українсько-німецьким підприємством Олнова у формі Товариства з обмеженою відповідальністю укладено договір поставки №1/2202 від 22.02.2017р., за умовами якого продавець (позивач у справі) зобов`язується передати у власність покупця (відповідача у справі), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар на умовах і в порядку, передбачених договором.

У п.2.2 договору сторони погодили 100% передоплату товару, визначену рахунку продавця, якщо інше не передбачено у відповідних специфікаціях до договору.

31.12.2018р. сторони підписали додаткову угоду №1 до договору поставки №1/2202, якою внесли зміни до договору у пункти 9.1 - продовжили строк дії договору до 31.12.2019р., п.7.2 - доповнено реченням: А також, відповідно до ст.625 ЦК України покупець сплачує продавцю 20% річних від простроченої суми , у р. 10 - щодо реквізитів сторін.

Сторони також підписали Специфікацію №24 до договору поставки від 20.02.2019р, у якій погодили перелік товарів, їх кількість, одиниці виміру, ціну з та без ПДВ, які підлягають поставці. Загальна вартість товару - 472' 994,10 грн.

Позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату товару №519 від 19.02.2019р. на суму 472' 053,61 грн. з ПДВ.

На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем отримано товару на загальну суму 472' 053,61 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №РН-2102/9 від 21.02.2019р., довіреністю на отримання товару №40 від 21.02.2019р.

Докази сплати основного боргу відповідачем (платіжні доручення) знаходяться в матеріалах справи.

Оцінка суду.

Між сторонами спору виникло зобов`язання на підставі укладеного договору поставки.

Відповідно до ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст.692 ЦК України).

В силу вимог статті 610, частини першої статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідачем після відкриття провадження у справі сплачено позивачу суму основного боргу 407' 053,61 грн., тому позивач зменшив розмір суми основного боргу у зв`язку з повною його оплатою замовником (відповідачем у справі).

Щодо нарахування позивачем 20% річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань або їх зміна не допускається.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем порушення договірного зобов`язання в частині оплати отриманого товару, тому нараховані позивачем відповідачу 21' 502,53 грн. 20% річних (відповідно до п.7.2 договору), 3' 304,37 грн. інфляційних втрат є правомірними.

За порушення троків оплати отриманого товару позивачем правомірно нараховано відповідачу 37' 655,49 грн. пені, 40' 705,36 грн. штрафу - 10% на підставі п.7.2 договору.

Одночасно відповідачем подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та відмову у стягненні витрат позивача на правову допомогу .

Можливість зменшення розміру неустойки за рішенням суду, у випадку, коли розмір неустойки значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, передбачена ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан обох сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені та штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України).

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що вони не є імперативними, тобто зменшення розміру неустойки є правом, а не обов`язком суду, та може бути застосоване на розсуд суду за наявності певних умов.

Судом взято до уваги те, що відповідачем сплачено повністю вартість товару станом на дату прийняття рішення, при цьому, оплата боргу проводилася хоч і частинами, проте регулярно. Крім того, сторони в договорі збільшили розмір відсотків річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу, та, крім пені та штрафу, позивачем нараховано відповідачу 20 відсотків річних за невиконання зобов`язань щодо оплати отриманого товару.

Отже, на заборгованість, яка оплачена відповідачем з простроченням, в розмірі 426`240,00 грн. позивачем нараховано відповідачу 37' 655,49 грн. пені, 40' 705,36 грн. штрафу - 10%, 21' 502,53 грн. 20% річних, 3' 304,37 грн. інфляційних втрат, що разом становить 103' 167,75 грн. Таким чином розмір майнової відповідальності відповідача, а саме 103' 167,75 грн. є досить значним порівняно з розміром простроченого платежу на суму 426' 240,00 грн.

Суд при цьому враховує, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013).

Приймаючи до уваги відсутність доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача, суд дійшов до висновку про можливість зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача на 50% , а саме: пені - до 18' 827,74 грн. та штрафу до 20' 352,68 грн. При цьому, 21' 502,53 грн. 20% річних, 3' 304,37 грн. інфляційних втрат нараховані позивачем правомірно та не зменшуються судом за клопотанням відповідача, оскільки в суду відсутні повноваження на зменшення таких сум.

Судові витрати.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений позивачем судовий збір підлягає до стягнення з відповідача повністю у розмірі 1' 921,00 грн.

Положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Щодо витрат позивача на правову допомогу, то позивачем заявлено до стягнення з відповідача 5' 000,00 грн., то враховуючи подані позивачем докази щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, оцінюючи пов`язаність цих витрат з розглядом справи; співмірність та пропорційність до предмета спору, з урахуванням ціни позову, кількості розрахунків, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, порядок обчислення гонорару, порядок його сплати, суд дійшов до висновку про покладення на відповідача понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 5' 000,00 грн. У задоволенні клопотання відповідача про відмову у стягненні витрат на правову допомогу суд відмовляє, оскільки таке клопотання є безпідставним.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 219-220, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути зі Спільного Українсько-німецького підприємства Олнова у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (адреса: 80500, Львівська обл., Буський р-н, м.Буськ, вул.Івасюка, буд.5, код ЄДРПОУ 22421742) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЮГСТАЛЬ (адреса: 65000, м.Запоріжжя, вул.Гребельна, 5, код ЄДРПОУ 37941143 ) 18' 827,74 грн. пені, 20' 352,68 грн. штрафу - 10%, 21' 502,53 грн. 20% річних, 3' 304,37 грн. інфляційних втрат, 5' 000,00 грн. витрат на правову допомогу та 1' 921,00 грн. судового збору.

3. Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

5. Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 12.11.2019р.

Суддя Козак І.Б.