Ухвала

від 13.11.2019 по справі 913/622/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

13 листопада 2019 року Справа № 913/622/19

Провадження №7/913/622/19

Суддя Господарського суду Луганської області Тацій О. В., розглянувши в порядку наказного провадження заяву про видачу судового наказу за вх. №913/622/19 від 13.11.2019 року

заявника - Приватного акціонерного товариства ВФ Україна (01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15, ідентифікаційний код 14333937)

до боржника Фермерського господарства Деметра (92942, Луганська область, Кремінський район, с. Єпіфанівка, вул. Мира, буд. 14, ідентифікаційний код 21806003)

про стягнення заборгованості у розмірі 1 532,89 грн. за надані телекомунікаційні послуги за договором про надання послуг мобільного зв`язку №1.10903977 від 07.04.2004 року

Без виклику та повідомлення учасників справи,

ВСТАНОВИВ:

13.11.2019 року від Приватного акціонерного товариства ВФ Україна через канцелярію Господарського суду Луганської області надійшла заява про видачу судового наказу за вх. №913/622/19 від 13.11.2019 року про стягнення з боржника Фермерського господарства Деметра заборгованості у розмірі 1 532,89 грн. за надані телекомунікаційні послуги за договором про надання послуг мобільного зв`язку №1.10903977 від 07.04.2004 року.

Порядок та форма звернення до суду з заявою про видачу судового наказу до господарського суду визначені Господарським процесуальним кодексом України, зокрема, розділом II Наказне провадження .

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 147 ГПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці.

Згідно з ч. 1 ст. 148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктами 4 та 5 ч. 2 ст. 150 ГПК України передбачено, що у заяві повинно бути зазначено:

- вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;

- перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Так, у прохальній частині заяви про видачу судового наказу заявник просить видати судовий наказ про стягнення з ФГ Деметра на свою користь заборгованість за надані телекомунікаційні послуги у сумі 1 532,89 грн.

При цьому, обґрунтовуючи свої вимоги заявник у заяві про видачу судового наказу зазначає, що між ПрАТ МТС Україна , що з 23.05.2017 року змінило свою назву на ПрАТ ВФ Україна , та ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг мобільного зв`язку №1.10903977 від 07.04.2004 року.

Разом з тим, на підтвердження викладених у змісті заяви обставин додає до заяви копію договору №1.10903977 від 07.04.2004 року, укладеного між СП Український мобільний зв`язок (UMС) в особі директора ТОВ Мобітел та ФГ Деметра в особі Дунаєвського В.А.

Тобто, має місце явна невідповідність між викладеним в якості обґрунтування заявлених вимог обставинами та наданими на їх підтвердження доказами, а саме, як встановлено вище, згідно змісту заяви договір укладено з ОСОБА_1 , в той час як з доданих до заяви письмових доказів вбачається, що договір було укладено з ФГ Деметра в особі Дунаєвського В.А.

Отже, заявником не було виконано вимог п.п. 4 та 5 ч. 2 ст. 150 ГПК України: він не звернув уваги на явну невідповідність між викладом обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, та наданими на їх підтвердження доказами.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.

За приписами ч. 2 ст. 152 ГПК України, про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

За таких обставин, оскільки заявником не дотримано вимог п.п. 4,5 ч. 2 ст. 150 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства ВФ Україна про видачу судового наказу за вх. №913/622/19 від 13.11.2019 року.

Більш того, не зважаючи у даному випадку як на підставу для відмови у видачі судового наказу, господарський суд відзначає, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 150 ГПК України, до заяви про видачу судового наказу додається документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника.

В силу приписів ч. 4 ст. 60 ГПК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до ч. 3 цієї статті, довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Так, до заяви про видачу судового наказу додано копію довіреності №0255/19 від 20.05.2019 року, видану генеральним директором ПрАТ ВФ Україна - ОСОБА_2 О.В. на ім`я ОСОБА_3 , яка і підписала заяву про видачу судового наказу.

При цьому, згідно інформації з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником ПрАТ ВФ Україна є ОСОБА_4 .

Тобто, має місце невідповідність між посадовим становищем уповноваженої законом особи на видачу від імені юридичної особи довіреності, тобто: керівника ПрАТ ВФ Україна ОСОБА_4 , та посадовим становищем особи, яка підписала довіреність, - Генеральний директор .

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ГПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Керуючись ст.ст. 147, 148, 152-154, 234, 235 ГПК України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства ВФ Україна про видачу судового наказу за вх. №913/622/19 від 13.11.2019 року про стягнення з боржника Фермерського господарства Деметра заборгованості у розмірі 1 532,89 грн. за надані телекомунікаційні послуги за договором про надання послуг мобільного зв`язку №1.10903977 від 07.04.2004 року - відмовити.

Ухвала суду, відповідно до ст. 235 ГПК України, набирає законної сили з дня її підписання 13.11.2019 року та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України, та порядку, визначеному п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя О. В. Тацій