Рішення

від 04.11.2019 по справі 915/1898/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2019 року Справа № 915/1898/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.

представник позивача в судове засідання не з`явився,

представник відповідача в судове засідання не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпостач» , 61050, м.Харків, вул.Фейєрбаха, буд.8, к.4

до відповідача: Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» , 54055, м.Миколаїв, вул. 1 Слобідська, 120

про: стягнення 77 273,61 грн.

19.08.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпостач» до Господарського суду Миколаївської області надійшла позовна заява без номера від 15.08.2019 про стягнення з Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» заборгованості за Договором поставки №2018/708 від 07.08.2019 у розмірі 77 273,61 грн. з якої: 61 236,00 грн. - основний борг, 4 347,76 грн. - інфляційні втрати, 1 689,09 грн. - 3% річних, 10 000,76 грн. - пеня, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн. та судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки №2018/708 від 07.08.2018 в частині своєчасної оплати за постачений товар.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.08.2019 позовну заяву без номера від 15.08.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпостач» залишено без руху. Вказаною ухвалою позивачу надано строк для усунення недоліків в строк який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Вказану ухвалу було отримано позивачем 27.08.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №54001 37654950.

02.09.2019 від позивача до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надійшла заява про усунення недоліків від 28.08.2019.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 06.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Запропоновано відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, в 5-денний строк від дня отримання даної ухвали, подати суду заяву у відповідності до ч.4 ст.176 ГПК України. Запропоновано відповідачу, в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів на адресу позивача. Судове засідання призначено на 30 вересня 2019 року.

30.09.2019 представник відповідача надав заяву в якій зазначає, що ухвалу суду від 06.09.2019 про прийняття до розгляду та відкриття провадження у справі №915/1898/19 отримав 12.09.2019. Вказує, що надати відзив у строк встановлений судом відповідач не мав можливості у зв`язку з тим, що не отримував позовну заяву з додатками. Зазначає, що 23.09.2019 відповідач надав заяву до суду про ознайомлення з матеріалами справи та 26.09.2019 ознайомився з матеріалами справи. У зв`язку з недостатністю часу для складання відзиву, просить суд поновити строк для подання відзиву та відкласти розгляд справи.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.09.2019 продовжено процесуальний строк для подання відзиву відповідачем до 08.10.2019. Відкладено судове засідання на « 04» листопада 2019 року.

Відповідач у визначений судом строк відзив на позовну заяву до суду не надав.

При цьому, 04.11.2019 відповідач в порушення ст.165 ГПК України до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав пояснення №2390 від 29.10.2019 на позовну заяву, які не є заявою по суті справи, як то визначено ст.161 ГПК України та дозволу відповідачу про надання додаткових пояснень щодо окремих питань, як то передбачено ч.5 ст.161 ГПК України судом не надавалось.

За таких обставин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

07 серпня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпостач» (далі - постачальник) та Державним підприємством «Миколаївський бронетанковий завод» (далі - покупець) було укладено договір поставки №2018/708 (далі - Договір), у відповідності до умов якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, передбачених даним Договором, поставити покупцю товар, асортимент, комплектність, кількість та вартість якого зазначається в Специфікаціях, що є Додатками до цього Договору, а покупець зобов`язаний прийняти та оплати поставлений товар в порядку та строки, передбачені даним Договором. (п.1.1 Договору).

У відповідності до п.3.1 Договору, поставка товару здійснюється видами транспорту, визначеними за згодою сторін. Постачальник зобов`язується поставити товар на умовах поставки DDP - склад покупця, м.Миколаїв, вул. 1-ша Слобідська, 120, відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів INCOTERMS , у редакції 2010 року, якщо інші умови не визначені в Специфікації.

Пунктом 3.3 Договору визначено, що при передачі товару покупцю, постачальник зобов`язаний надати оригінали наступних документів: рахунок - фактуру; видаткову накладну; товарно - транспортну накладну; сертифікат та/або паспорт якості на товар або інший документ, що підтверджує якість товару; податкову накладну в електронному вигляді зареєстровану в ЄДРПН, а також інші документи, визначені сторонами на партію товару.

Згідно п.4.1 Договору, поставка товару здійснюється за цінами, які визначені у Специфікаціях і включають всі податки, збори й інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки постачальника, пов`язані з поставкою товару.

Відповідно до п.4.3 Договору, ціна Договору становить сумарну вартість поставленого товару згідно Специфікацій протягом періоду дії даного Договору.

У відповідності до п.5.2 Договору, оплата по даному Договору, якщо інше не визначено в Специфікації, здійснюється покупцем у розмірі 100% від суми Специфікації протягом 14 банківських днів від дати отримання товару на склад покупця.

Згідно п. 9.3 Договору, договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2018. Якщо за місяць до закінчення строку дії цього Договору жодна зі сторін не подасть іншій стороні заяви про розірвання цього Договору, він вважається продовженим на 1 рік на тих самих умовах. Закінчення строку дії даного Договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов`язань ( у тому числі гарантійних) за даним Договором.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем була підписана Специфікація №1 від 07.08.2018, згідно якої позивач повинен поставити

відповідачу тканину прогумовану 23м загальною кількістю 70 кв.м. на загальну суму 61 236,00 грн. з ПДВ. У специфікації визначені умови оплати, а саме розрахунок здійснюється протягом 14 календарних днів з дати поставки товару на склад покупця. Термін поставки: 25 календарних днів після підписання сторонами специфікації (а.с.18);

Позивач, на виконання зобов`язань за Договором та Специфікацій поставив відповідачу товар на загальну суму 61 236,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №1517 від 30.08.2018 на суму 61 236,00 грн. (а.с.24), експрес - накладною №59998067595933 від 30.08.2018 (а.с.26).

Товар згідно вказаної видаткової накладної був отриманий відповідачем на підставі доручення №278 від 30.08.2018 (а.с.25), що підтверджується підписом уповноваженої особи на видатковій накладній. Зауважень щодо поставки, кількості та якості товару відповідачем не зазначено.

Для оплати поставленої продукції позивачем був виставлений відповідачу рахунок - фактура №1701 від 20.08.2018 на суму 61 236,00 грн. (а.с.44).

З метою отримання грошових коштів за поставлений товар, позивач направив на адресу відповідача листи №30/3-10/18, №12-11/18, №03-12/18, 25-01/19 з вимогою погасити заборгованість (а.с.27-31).

Відповідач у наданій відповіді на лист №12-11/18 вказав на скрутне матеріальне становище підприємства, у зв`язку з чим не може здійснити відповідний розрахунок (а.с.33).

Відповідач грошові кошти за поставлений товар у сумі 61 236,00 грн. не сплатив, що стало підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Згідно вимог ст. 712 Цивільного Кодексу України, - за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар (Товари), а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного Кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором,- у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Видаткова накладна яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції підписана відповідачем без будь-яких зауважень.

Так, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 61 236,00 грн. за поставлений товар є обґрунтованими відповідно до вимог Закону та Договору та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов`язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця.

За своєю правовою природою 3% річних є мірою виключної відповідальності за прострочку виконання грошового зобов`язання у вигляді плати боржника за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання ним грошового зобов`язання перед кредитором.

У відповідності до п.7.2 Договору, у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати товару, покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені від суми заборгованості.

Позивач згідно наданого до суду розрахунку (а.с.9) нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 10 000,76 грн. нараховану на суму заборгованості 61 236,00 грн. за період з 14.09.2018 по 14.08.2019.

Здійснивши аналіз умов договору та розрахунку позивача суд прийшов до висновку, що останнім невірно визначений період початку нарахування пені.

Так, поставка товару за видатковою накладною №1517 здійснена позивачем 30.08.2018, строком оплати товару згідно умов Специфікації є 13.09.2018 включно (30.08.2018 + 14 календарних днів), отже тридцятий календарний день від дати оплати товару припадає на 15.10.2018, а враховуючи вимоги п.7.2 укладеного сторонами договору, яким передбачено, що у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені від суми заборгованості, початок періоду нарахування пені не може бути раніше 16.10.2018. Початок періоду нарахування пені з 16.10.2018, а ні з 14.09.2018, як то визначено позивачем.

Судом за допомогою програми ipLex перевірений розрахунок пені з урахуванням вірного визначення періоду прострочення заборгованості та з урахуванням ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, а саме за період з 16.10.2018 по 16.04.2019 на суму заборгованості 61 236,00 грн. та визначено, що розмір пені становить 5 526,34 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 4 474,42 грн. (10 000,76 грн. - 5 526,34 грн.) задоволенню не підлягають.

Також, позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував 3% річних на суму заборгованості 61 236,00 грн. за період з 14.09.2018 по 14.08.2019 у загальному розмірі 1 686,09 грн., при цьому у прохальній частині позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1689,09 грн.

Судом за допомогою програми ipLex перевірений розрахунок 3% річних за період з 14.09.2018 по 14.08.2019 та визначено що розмір 3% річних становить 1 686,09 грн.

Таким чином, з відповідача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 1 686,09 грн. нараховані на суму заборгованості 61 236,00 грн. за період з 14.09.2018 по 14.08.2019.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3,00 грн. (1 689,09 грн. - 1686,09 грн.) задоволенню не підлягають.

Позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні у загальному розмірі 4 347,76 грн. нараховані на суму заборгованості 61 236,00 грн. за період з жовтня 2018 року по липень 2019 року.

Судом за допомогою програми ipLex перевірений розрахунок інфляційних за період з жовтня 2018 року по липень 2019 року та визначено що розмір інфляційних становить 4 540,98 грн., але враховуючи принцип диспозитивності стягненню підлягають інфляційні у розмірі 4 347,76 грн. які заявлені позивачем в позовній заяві.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1921,00 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 4 500,00 грн.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Статтею 16 ГПК України (ст. 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ) передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.126 ГПК України витрати, повязані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 ст.126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Крім цього п.2 ч. 2 ст.126 ГПК України встановлено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Як визначено у п.6.3 постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 №7 відшкодування витрат, пов`язаних з оплатою ними послуг адвоката з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 129 Кодексу, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно ч.3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.08.2019 між адвокатом Рябченюк О.О. та директором ТОВ Укрпостач Гарькавець А.А. укладено Угоду, згідно якої адвокат готує та складає позовну заяву ТОВ Укрпостач до Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 77 273,61 грн.

Відповідно до угоди від 08.08.2019 сума гонорару адвоката складає 4 500,00 грн., який сплачений позивачем згідно квитанції від 08.08.2019.

Відповідно до п.6.5 постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 № 7, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Позивачем надано належні докази в підтвердження його витрат на оплату послуг адвоката, а саме: угоду від 08.08.2019 (а.с.34), квитанцію від 08.08.2019 (а.с.35)

Суд також зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірний зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), а також предметом позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги слід задовольнити частково, то судові витрати слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір та судові витрати розраховано: - 72 796,19 грн. (сума задоволених позовних вимог)/77 273,61 грн. (заявлені позовні вимоги) = 0,94% (відсоток задоволених позовних вимог) Х 1921,00 грн. (сплачений судовий збір) = 1 805,74 грн.(підлягає стягненню з відповідача); 4500,00 грн. (судові витрати на правову допомогу) 0,94% (відсоток задоволених позовних вимог) = 4 230,00 грн. (судові витрати, які підлягають стягненню з відповідача).

Керуючись ст.ст. 2, 11 ,73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 232, 236, 237, 238, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий

завод» (вул. 1 Слобідська, 120, м.Миколаїв, 54017, код ЄДРПОУ 07856371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпостач» (61050, м.Харків, вул.Фейєрбаха, буд.8, к.4, код ЄДРПОУ 32867008) заборгованості у розмірі 61 236,00 грн., 4 347,76 грн. - інфляційних витрат, 1 686,09 грн. - 3% річних, 5 526,34 грн. - пені, витрат на правничу допомогу у розмірі 4 230,00 грн. та 1 805,74 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Вступна і резолютивна частина рішення проголошені в судовому засіданні 04.11.2019, повний текст рішення складено 11.11.2019.

Суддя Н.О. Семенчук