Рішення

від 12.11.2019 по справі 918/557/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2019 р. м. Рівне Справа № 918/557/19

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт"

до відповідача: Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал"

про стягнення заборгованості в сумі 588 012,37 грн.

секретар судового засідання: Коваль С.М.;

Від позивача: Ільчук В.О.;

Від відповідача: Махаринець Н.М.;

СУТЬ СПОРУ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" про стягнення заборгованості в сумі 588 012,37 грн., з яких: 466 757,71 грн. заборгованість, 8 213,73 грн. відсотки річних, 15 910,83 грн. інфляційних втрат та 97 130,10 грн. неустойки.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги аргументовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Позивач зазначає, що згідно з укладеним між сторонами договору поставки №79 від 29 січня 2018 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 727 917,74 грн., в свою чергу відповідач частково розрахувався за поставлений товар, при цьому станом на час звернення з позовом до суду, на переконання позивача, за відповідачем перед позивачем існує борг в сумі 466 757,71 грн.

Керуючись положеннями договору, та приписами статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу 97 130,10 грн. пені, 8 213,73 грн. 3% річних та 15 910,83 інфляційних втрат.

04 вересня 2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого останній зазначив, що РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" не погоджується з обставинами та розрахунками позивача. Зокрема, на переконання відповідача, позивачем при обрахунку суми боргу не враховано ряд платіжних доручень про сплату частини заборгованості. Також відповідач зазначає, що 09 серпня 2019 року відповідачем сплачено 200 000,00 грн.

16 вересня 2019 року позивачем подано відповідь на відзив, відповідно до змісту якого позивач зазначає, що частина платіжних доручень, про які вказував відповідач, та які за переконанням відповідача не враховані позивачем, насправді були враховані. При цьому інші платіжні доручення на які посилався відповідач були враховані як оплата за інші правовідносини, які не стосуються договору №79.

Також позивачем повідомлено суд про часткову оплату відповідачем заборгованості 09 серпня 2019 року в сумі 200 000,00 грн., та 30 серпня 2019 року в сумі 35 000,00 грн.

17 вересня 2019 року відповідачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів часткової оплати заборгованості, а саме платіжного доручення №93 від 30 серпня 2019 року на суму 35 000,00 грн. та №100 від 13 вересня 2019 року на суму 50 000,00 грн..

08 жовтня 2019 року відповідачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів часткової оплати заборгованості, а саме платіжного доручення №103 від 24 вересня 2019 року на суму 65 000,00 грн.

05 листопада 2019 року позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до змісту якої, позивач посилаючись на часткову оплату заборгованості після відкриття провадження у справі просить суд зменшити позовні вимоги в частині вимог про стягнення основного боргу.

Аналізуючи вказану заяву, суд вважає за необхідне зазначити, що за своєю суттю вказана заява є заявою про закриття провадження у справі з огляду на часткову оплату заборгованості та відповідно відсутність предмету спору.

При цьому надаючи таку правову оцінку суд виходить з обставин, що склалися в процесі розгляду спору, та правових наслідків на які міг очікувати сторони.

05 листопада 2019 року відповідачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів часткової оплати заборгованості, а саме платіжного доручення №112 від 17 жовтня 2019 року на суму 100 000,00 грн.

Також, на переконання відповідача, сума основного боргу сплачена, з огляду відомості з сайту prozoro.gov.ua.

Інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 14 серпня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05 вересня 2019 року.

Ухвалою суду від 05 вересня 2019 року підготовче засідання відкладено на 17 вересня 2019 року.

Ухвалою суду від 17 вересня 2019 року підготовче засідання відкладено на 08 жовтня 2019 року.

Ухвалою суду від 08 жовтня 2019 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 05 листопада 2019 року.

Ухвалою суду від 05 листопада 2019 року закрито підготовче провадження, розгляд справи призначено по суті на 12 листопада 2019 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

29 січня 2018 року між Рівненським обласним виробничим комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Євротрубпласт" (постачальник, позивач) було укладено договір на закупівлю товарів №79 (надалі договір), відповідно до предмету якого постачальник зобов`язувався протягом 2018 року поставити замовнику товар зазначений в п. 1.2. договору, а замовник - прийняти та оплатити цей товар на умовах даного договору.

Необхідно зазначити, що додатковою угодою до договору сторони продовжили дію договору та збільшили суму закупівлі.

Відповідно до пункту 5.1. договору, поставка здійснюється на підставі заявки на відповідну партію товару, що продаються замовником і приймаються виконавцем у письмовому вигляді. Строк поставки товару протягом 5 календарних днів з дати отримання від замовника заявки. Датою поставки товару вважається дата отримання замовником та оформлення видаткової накладної на товар.

Згідно з умовами пункту 4.3. договору, розрахунок проводиться після поставки товару, шляхом безготівкового переказу коштів на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний у даному договорі, протягом 15 робочих днів з дати відвантаження на користь замовника оплачуваного товару на склад замовника за адресою: м. Рівне, вул. Чорновола 89.

З наявних в матеріалах справи видаткових накладних (а.с. 22-65) видно, що на підставі договору №79 від 29 січня 2018 року позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1 727 917,74 грн.

Згідно з долученими сторонами до матеріалів справи платіжними дорученнями відповідач оплатив станом на 05 вересня 2019 року заборгованість (з врахуванням коригування боргу 05 квітня 2018 року) 1 261 160,03 грн.

Таким чином, за розрахунком позивача, заборгованість відповідача за договором №79 від 28 січня 2018 року станом на 05 вересня 2019 року становить 466 757,71 грн.

Відповідно до пункту 7.1.1. договору, у разі порушення строків оплати товару із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожен день такого прострочення.

За прострочення оплати відповідачем за поставку товару згідно видаткової накладної №ЕТП КЛ2811/017 від 28 листопада 2018 року за період з 20 грудня 2018 року по 05 вересня 2019 року позивач нарахував відповідачу 97 130,10 грн. пені.

А також, відповідно до положень статі 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу 3% річних в сумі 8 213,73 грн. та 15 910,83 грн. інфляційних втрат.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін

У відповідності до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Як зазначає позивач, відповідно до платіжних доручень відповідач оплатив станом на 05 вересня 2019 року заборгованість (з врахуванням коригування боргу 05 квітня 2018 року) 1 261 160,03 грн.

Таким чином, за розрахунком позивача, заборгованість відповідача за договором №79 від 28 січня 2018 року станом на 05 вересня 2019 року становить 466 757,71 грн.

А проте, суд не може погодитися з таким розрахунком з огляду на надані відповідачем 04 вересня 2019 року платіжні документи про сплату 6 692,43 грн. Зокрема вказані обставини підтверджують такі платіжні доручення: №666 від 05 лютого 2018 року, №2802 від 14 травня 2018 року, №2831 від 15 травня 2018 року, №4185 від 09 липня 2018 року, №6056 від 01 жовтня 2018 року, №831 від 08 лютого 2019 року.

Вказані платіжні документи позивачем не враховані при розрахунку здійснених відповідачем оплат. Поряд з тим суд не може прийняти інші надані 04 вересня 2019 року відповідачем платіжні документи, оскільки реквізити платіжних даних документів у графі "Призначення платежу" містять посилання на інші правовідносини, та відповідно не містять посилань на договір №79 від 29 січня 2018 року. А отже, з огляду на надані сторонами пояснення щодо наявності між сторонами інших договірних правовідносин, що зокрема підтверджено наданими позивачем видатковими накладними, вказані платіжні документи свідчать про оплату інших поставок та не стосуються виконання сторонами умов договору №79 від 28 січня 2018 року.

Таким чином, станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача становила 460 065,28 грн.

Відтак позовні вимоги про стягнення 6 692,43 грн. основного боргу спростовуються наданими відповідачем доказами про часткову оплату. А тому в задоволенні вказаних вимог необхідно відмовити.

Також, після звернення позивача з позовом до суду (в тому числі після направлення позовної заяви) відповідачем частково оплачено суму боргу на суму 450 000,00 грн. Вказані обставини не заперечені позивачем та підтверджуються наступними платіжними дорученнями: №84 від 09 серпня 2019 року на суму 200 000,00 грн., №93 від 30 серпня 2019 року на суму 35 000,00 грн., №100 від 13 вересня 2019 року на суму 50 000,00 грн., №103 від 24 вересня 2019 року на суму 65 000,00 грн. ,№112 від 17 жовтня 2019 року на суму 100 000,00 грн.

Відповідно до статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки після звернення позивача з позовом до суду відповідач добровільно сплатив 450 000,00 грн. заборгованості, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині вказаних вимог.

Таким чином, залишок неоплаченої заборгованості за договором №79 від 29 січня 2018 року на час прийняття рішення становить 10 065,28 грн.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача про відсутність заборгованості з огляду на відомості з web-сайту закупівель prozoro.gov.ua, так як доказів оплати поставленого за умовами договору №79 від 29 січня 2019 року товару на суму 10 065,28 грн. відповідач суду не надав. При цьому відомості з web-сайту закупівель prozoro.gov.ua не є належним доказом оплати заборгованості.

Відповідно до пункту 4.3. договору, розрахунок за товар проводиться шляхом безготівкового переказу.

Відповідно до Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" (затверджено Постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 № 22) безготівкові розрахунки - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Розрахункові документи складаються на бланках, форми яких наведені в додатках до цієї Інструкції. Реквізити розрахункових документів за цими формами заповнюються згідно з вимогами додатка 7 до цієї Інструкції та відповідних її глав.

За умовами частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до умов частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з приписами частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Як вказано у частині 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд встановив, що позивач здійснив розрахунок пені в сумі 97 130,10 грн. на основі неоплаченої відповідачем заборгованості, що виникла з поставки товару на суму 436 392,00 грн. відповідно до видаткової накладної №ЕТП КЛ2811/017 від 28 листопада 2018 року.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд зазначає, що розрахунок не відповідає критеріям частини 6 статті 232 ГК України, оскільки розрахований понад шість місяців з дня коли зобов`язання мало бути виконано (розраховано з 20 грудня 2018 року по 05 серпня 2019 року).

За розрахунком суду, пеня за прострочення оплати поставленого згідно з видатковою накладної №ЕТП КЛ2811/017 від 28 листопада 2018 року товару на суму 436 392,00 грн. за період з 20 грудня 2018 року по 19 червня 2019 року (шість місяців з дня коли зобов`язання мало бути виконано) становить 77 677,78 грн. Відтак в задоволенні вимог про стягнення пені в сумі 19 033,87 грн. необхідно відмовити.

Згідно з нормами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач також нарахував 8 213,73 грн. 3% річних та 15 910,83 грн. інфляційних втрат.

Перевіривши нарахування 3% річних суд приходить до висновку, що вказана вимога відповідає положенням статті 625 ЦК України, а відтак є законною та обґрунтованою.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат, суд зауважує, що за розрахунком суду інфляційне збільшення суми заборгованості за період з 20 грудня 2018 року по 05 серпня 2019 року становить 13 197,02 грн. (при заявлених позивачем 15 910,83. грн. втрат від інфляції). А відтак в задоволенні вимог про стягнення 2 713,81 грн. інфляційних втрат суд вважає за необхідне відмовити.

Відповідно до приписів статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За положеннями частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ураховуючи наведені норми та порівнюючи встановлені судом обставини з аргументами та вимогами позивача суд робить наступні висновки.

Висновки суду

На думку суду, встановлені обставини щодо невиконання відповідачем договірних зобов`язань з оплати поставленого товару, свідчать про порушення відповідачем прав позивача. Суд погоджується з аргументами позивача стосовно наявної заборгованості відповідача перед позивачем. Також суд зробив висновок про необхідність закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу у зв`язку з добровільною сплатою відповідачем частини боргу. А отже провадження в частині вимог про стягнення 450 000,00 грн. основного боргу необхідно закрити.

Поряд з тим, суд вважає, що в даному випадку має місце часткова обґрунтованість вимог про стягнення пені та інфляційних втрат. Також, на думку суду, нарахування позивачем 3 % річних у сумі 8 213,73 грн. у повній мірі відповідає вимогам статті 625 Цивільного кодексу України.

Підсумовуючи зроблені висновки суд вважає, що позов про задоволення вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 10 065 грн. 28 коп. боргу, 77 677 грн. 78 коп. пені, 8 213 грн. 73 коп. 3% річних та 13 197 грн. 02 коп. інфляційних втрат є законним, ґрунтується на положеннях укладеного між сторонами договору та нормах чинного законодавства України.

Натомість в задоволенні вимог про стягнення 6 692,43 грн. боргу, 19 452,32 грн. пені та 2 713,81 грн. інфляційних втрат необхідно відмовити.

Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

За розрахунком суду, судовий збір у даній справі становить 8 820,19 грн. (позивачем оплачено 8 821,00 грн.).

Відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом або закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Після набрання рішенням у даній справі законної сили, судовий збір в сумі 6 750,00 грн. може бути повернутий позивачу за його клопотанням, у зв`язку із закриттям провадження у справі в частині вимог про стягнення 450 000,00 грн. боргу. Відповідно судовий збір в сумі 0,81 грн. може бути повернутий позивачу як внесений в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи положення статті 129 ГПК України, судовий збір в сумі 1 637,24 грн. має бути стягнуто з відповідача на користь позивача у зв`язку з частковим задоволенням позову. А судовий збір в сумі 432,95 грн. покладається на позивача з огляду на часткову відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 450 000,00 грн. боргу.

2. Позов задоволити частково.

3. Стягнути з Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (33028, Рівненська область, м. Рівне, вул. С.Бандери, 2, код ЄДРПОУ 03361678) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" (93009, Луганська область, м.Рубіжне, вул. Трудова 1, код ЄДРПОУ 33090871) 10 065 (десять тисяч шістдесят п`ять) грн. 28 коп. боргу, 77 677 (сімдесят сім тисяч шістсот сімдесят сім) грн. 78 коп. пені, 8 213 (вісім тисяч двісті тринадцять) грн. 73 коп. 3% річних та 13 197 (тринадцять тисяч сто дев`яносто сім) грн. 02 коп. інфляційних втрат та 1 637 (одна тисяча шістсот тридцять сім) грн. 24 коп. судового збору.

4. В задоволенні позовних вимог про стягнення 6 692,43 грн. боргу, 19 452,32 грн. пені та 2 713,81 грн. інфляційних втрат відмовити.

5. Судовий збір в сумі 432,95 грн. покласти на позивача.

Позивач (Стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" (93009, Луганська область, м.Рубіжне, вул. Трудова 1, код ЄДРПОУ 33090871).

Відповідач (Боржник): Рівненське обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (33028, Рівненська область, м. Рівне, вул. С.Бандери, 2, код ЄДРПОУ 03361678).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне рішення складено 13 листопада 2019 року.

Суддя Качур А.М.