ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
05.11.2019 Справа № 920/922/19 м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. за участю секретаря судового засідання Галашан І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області в порядку загального позовного провадження справу № 920/922/19
за позовом - першого заступника керівника Роменської місцевої прокуратури Сумської області (42000, Сумська область, м. Ромни, вул. Соборна, 43) в інтересах держави в особі позивачів - 1) Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40024, м. Суми, вул. Петропавлівська, 108, ідентифікаційний код 39765885),
2) Коровинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Недригайлівської районної ради Сумської області (42140, Сумська область, Недригайлівський район, с. Коровинці, вул. Київська, 70, ідентифікаційний код 24022160),
до відповідача - фізичної особи-підприємця Лаврика Романа Михайловича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ),
про визнання недійсним договору підряду на виконання науково-технічних робіт з розробки науково-технічної продукції,
за участю представників учасників справи:
прокурора - Мурашко Т.А. згідно посвідчення № 045532 від 18.01.2017,
позивачів - 1) не з`явився,
2) не з`явився,
відповідач - не з`явився.
ВСТАНОВИВ:
Перший заступник керівника Роменської місцевої прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області та Коровинської загальноосвітньої школи I-III ступенів Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області подав до суду позовну заяву від 29.08.2019 № 61-604вих19, в якій просить суд: визнати недійсним та припинити на майбутнє договір підряду на виконання науково-технічних робіт з розробки науково-технічної продукції, укладений 01.04.2019 між Коровинською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області та фізичною особою-підприємцем Лавриком Романом Михайловичем; стягнути з відповідача на користь прокуратури Сумської області судовий збір в сумі 1921,00 грн.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 05.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 920/922/19, підготовче засідання призначено на 08.10.2019, а ухвалою суду від 08.10.2019 у цій справі постановлено відкласти підготовче засідання на 05.11.2019.
23.10.2019 від відповідача до суду надійшов лист б/н від 18.10.2019, відповідно до якого відповідач повідомляє суд про визнання позовних вимог першого заступника керівника Сумської місцевої прокуратури в повному обсязі та просить суд розглянути справу без участі представника відповідача.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.
Статтею 191 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Судом встановлено, що визнання відповідачем в даній справі позову не суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб.
05.11.2019 до господарського суду Сумської області прокурором у справі надано заяву б/н від 05.11.2019 про долучення до матеріалів справи опису вкладення до цінного листа.
Надані прокурором у справі документи долучено судом до матеріалів цієї справи.
Представники сторін в судове засідання не з`явивлися.
В судовому засіданні 05.11.2019 прокурор у справі підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представників сторін.
Судовий процес на виконання вимог статті 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у цій справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.
У судовому засіданні 05.11.2019 на підставі статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Земельна ділянка площею 23,8393 га, яка є складовою матеріально-технічної бази навчального закладу другого позивача у справі - Коровинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Недригайлівської районної ради Сумської області, незаконно перейшла у користування відповідача - фізичної особи-підприємця Лаврика Романа Михайловича.
У зв`язку із тим, що державне майно, надане освітньому закладу використовується не за цільовим призначенням, заступник керівника Сумської місцевої прокуратури подав позов в інтересах держави, з метою відновлення порушених прав користування навчального закладу земельною ділянкою.
Спірна земельна ділянки передана у постійне користування навчальному закладу для освітніх потреб у порядку статей 22, 24 Земельного кодексу України. Тому, укладення договору від 01.04.2019 сторонами в порушення установленого чинним законодавством порядку і передача землі навчального закладу іншій особі для підприємницької діяльності, порушує державні інтереси.
Відповідно до статті 80 Закону України Про освіту до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством. Порядок, умови та форми набуття закладами освіти прав на землю визначаються Земельним кодексом України. Основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають вилученню, крім випадків, встановлених законом.
Судом встановлено, що об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням.
Згідно з частиною першою статті 22 Закону України Про освіту юридична особа має статус закладу освіти, якщо основним видом її діяльності є освітня діяльність. Освітня діяльність вважається основним видом діяльності, якщо надходження на цей вид діяльності та/або від цього виду діяльності перевищують половину загальних надходжень цієї юридичної особи (фізичної особи - підприємця). Заклад освіти залежно від засновника може діяти як державний, комунальний, приватний чи корпоративний. Заклади освіти діють на підставі власних установчих документів, що затверджуються їх засновниками відповідно до законодавства.
Коровинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Недригайлівської районної ради Сумської області є комунальною установою та має статус юридичної особи, завданням якої є забезпечення реалізації прав громадян на здобуття загальної середньої освіти.
Роменською місцевою прокуратурою за результатами вивчення стану законності використання земель сільськогосподарського призначення, переданих у постійне користування навчальним закладам Сумського району встановлено факт незаконного використання земельної ділянки загальною площею 23,8393 га кадастровий номер 5923583400:07:003:0117, яка на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 9284265 від 07.03.2012 передана другому позивачу в постійне користування для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства, яка розташована на території Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області.
Відповідно до інформації відділу у Недригайлівському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, вартість земельної ділянки площею 23,8393 га (кадастровий номер 5923583400:07:003:0117) становить 685127,37 грн. Зазначена земельна ділянка перебуває в державній власності.
Між другим позивачем та відповідачем 01.04.2019 укладено договір підряду на виконання науково-технічних робіт з розробки науково-технічної продукції (далі - договір), строком з 01 квітня - 31 жовтня 2019 року.
Відповідно до пункту 1.1 договору другий позивач (підрядник) зобов`язується на власних землях державної власності на території Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області, на площі 23,8393 га розробити та передати за завданням відповідача (замовника) науково-технічну продукцію (НТП) на тему: Модернізація технології вирощування зернових та технічних культур для умов Сумської області , а відповідач (замовник) зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно пунктів 4.1.1, 4.1.2, 4.2.1, 4.3.1 договору, відповідач зобов`язаний надати всі необхідні засоби та матеріали (насіння, гербіциди, ПММ, інші матеріально-технічні ресурси); проводить весь комплекс механізованих робіт власними і за власний рахунок; залишає у своїй власності врожай, отриманий при розробці НТП. Позивач-2 (підрядник) зобов`язаний розробити за рахунок засобів та матеріалів (насіння, гербіциди, ПММ, інші матеріально-технічні ресурси) відповідача (замовника) та передати відповідачеві (замовнику) НТП на тему Модернізація технології вирощування зернових та технічних культур для умов Сумської області .
Прокурор в обгрунтування позовних вимог зазначає, що зазначений договір підряду на виконання науково-технічних робіт з розробки науково-технічної продукції від 01.04.2019 не відповідає вимогам закону та суперечить інтересам держави.
Земельний кодекс України вирізняє право власності та право користування землею. У свою чергу право користування здійснюється у формі права постійного користування земельною ділянкою або оренди земельної ділянки.
Стаття 92 Земельного кодексу України визначає, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Заклади освіти незалежно від форми власності набувають права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності.
Оспорювана земельна ділянка передана загальноосвітньому навчальному закладу (другому позивачу) виключно для освітньої діяльності на підставі права постійного користування земельною ділянкою.
Традиційно право володіння розуміється як належність об`єкта певному суб`єкту, фактичне панування суб`єкта над об`єктом; право користування - процес виробничого застосування і споживання корисних властивостей об`єкта, а також створених за його допомогою благ.
Будучи специфічним речовим правом, право постійного користування характеризується обмеженим суб`єктно-об`єктним складом: об`єктом права власності можуть бути лише земельні ділянки державної або комунальної власності, суб`єктами - лише юридичні особи, визначені законом (стаття 92 ЗК України).
Таким чином, особа, яка користується землею на праві постійного користування, на відміну від власника, позбавлена права розпоряджатися землею. тобто укладати будь-які правочини, спрямовані на передачу земельної ділянки чи іншим способом вирішувати подальшу долю землі.
Право розпорядження майном в силу статті 317 ЦК України є виключно у власника, а не постійного користувача.
У даному випадку за умовами договору Коровинська загальноосвітня школа I -III ступенів передала у користування земельну ділянку. Тобто, вчинила правочин, не маючи повноважень на його укладання.
Стаття 95 ЗК України чітко визначає права землекористувачів, які мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію: в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках. передбачених законом; г) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
Таким чином, саме Коровинська ЗОШ, як землекористувач на титулі права постійного користування, наділена передбаченими правами щодо земельної ділянки, належної їй на праві постійного користування. Закон не передбачає винятків щодо можливості реалізації прав землекористувача на праві постійного користування, зокрема, і в частині самостійного господарювання на землі. Договором щодо права постійного користування такі винятки не можуть бути передбачені, оскільки відповідне право (право постійного користування) не може виникати на договірних підставах.
Формулювання законодавця право самостійно господарювати підкреслює диспозитивність реалізації права самостійного господарювання безпосереднім землекористувачем, але не свідчить про можливість передачі права господарювання іншій особі, підкреслюючи що таке господарювання має відбуватися самостійно.
Таким чином наведене вище дозволяє дійти висновку про наступне: право на обробку землі та збір врожаю, передбачене умовами спірного договору, являє собою реалізацію правомочностей землекористувача щодо володіння та користування, які, згідно статті 92 ЗК України, складають титул права постійного користування.
Право володіння та користування, як правомочності, що належать землекористувачеві згідно положень статті 92 ЗК України, за умовами оспорюваного договору реалізуються не землекористувачем - Коровинською ЗОШ, а ФОП Лаврик Р.М. , шляхом обробки землі.
Таким чином, договір підряду на виконання науково-технічних робіт з розробки науково-технічної продукції від 01.04.2019 не відповідає вимогам статей 92, 95 ЗК України.
Взявши на себе вказані вище права та обов`язки за спірним договором. Коровинська ЗОШ здійснила розпорядження вказаною земельною ділянкою, визначивши фактичну долю речі (майна) - земельної ділянки. Водночас повноважень щодо розпорядження землею навчальний заклад не має.
Необхідно також зазначити, що використання земельної ділянки, наданої Коровинській ЗОШ для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства порушує принцип цільового використання землі.
Так, відповідно до пункту а частини першої статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.
Згідно з пунктом в) частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства.
Обов`язок землекористувачів використовувати землю за цільовим призначенням, визначений статтею 96 ЗК України, означає як обов`язок використання землі в межах основного цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення), так і в межах цільового призначення (для ведення дослідних та навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства).
Втім земельна ділянка, з огляду на умови спірного договору, фактично використовується відповідачем для ведення товарного сільгоспвиробництва (вирощування, оброблення, збирання та реалізації сільськогосподарської продукції з метою отримання прибутку).
Статтею 20 Земельного кодексу України закріплено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно. а земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певною виду використання, встановлених статтями 31, 33 - 37 цього Кодексу.
Таким чином, самостійна зміна виду використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення не допускається. А тому, згідно пункту б) частини першої статті 21 Земельного кодексу України, спірний договір підлягає визнанню недійсним.
Крім того, відповідно до договору підряду на проведення проектних та досліджувальних робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну документацію або виконати обумовлені договором проектні роботи чи досліджу вальні роботи, а замовник зобов`язується їх оплатити.
Отже, суттєвими умовами цього договору є проведення особою, що є фахівцем з тих чи інших питань певного виду робіт (досліджень) і передачу кінцевого результату замовнику та оплата цих робіт.
У даному випадку метою укладення спірного договору є не отримання певного продукту, а саме можливість користування замовником конкретними земельними ділянками навчального закладу з можливістю проводити сільськогосподарську діяльність зі сплатою коштів за користування землею.
Вказане підтверджується як самими умовами договору, так і фактичною неможливістю виконати ті його умови, що пов`язані саме з проведенням науково-технічних досліджувальних робіт.
Зокрема, Коровинська ЗОШ відповідно до статті 8 Закону України Про загальну середню освіту є навчальним закладом основним видом діяльності якого є освітня діяльність у сфері загальної середньої освіти.
Відповідно до пункту 5.5. Статуту Коровинської загальноосвітньої школи I-III ступенів база опорного закладу для забезпечення навчально-виховного процесу складається із навчальних кабінетів, спортивного залу, бібліотеки, архіву, медичного кабінету, комп`ютерного кабінетів, їдальні, приміщення для інженерно-технічного та навчально-допоміжного персоналу, кабінетів психолога та соціального педагога, тренінгової кімнати тощо.
Будь-якої матеріально-технічної бази та фахівців для проведення науково-технічних робіт за темою: Модернізація технології вирощування зернових та технічних культур для умов Сумської області Коровинська ЗОШ не має. Безпосередньо будь-які науково-технічні роботи закладом не проводилися.
Укладаючи договір, сторони мали намір приховати правовідносини оренди землі, оскільки умовами оспорюваного договору передбачено фактичну передачу права користування земельною ділянкою з метою здійснення підприємницької діяльності (виробництво сільськогосподарської продукції), договір не містить іншої мети, з якою використовується ця земля. Тобто, фактичний об`єкт договору - земельна ділянка навчального закладу передано у строкове платне користування. Тому, вказаний договір укладено в порушення вимог Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України Про оренду землі .
Відповідно до вимог статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Отже, оспорюваний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), тож з урахуванням положень частини другої статті 235 Цивільного кодексу України, сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і до оспорюваних правовідносин повинні бути застосовані правила, що регулюють цей правочин.
Статтею 792 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Згідно статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.
Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Законом України Про оренду землі .
У відповідності до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до положень частини першої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
У відповідності до Статуту Коровинської ЗОШ, затвердженого рішенням сесії Коровинської сільської ради від 22.12.2017 Коровинська ЗОШ знаходиться у комунальній власності Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області.
Зі змісту глави 15 ЗК України, як спеціального нормативного акту, що регулює земельні відносини, вбачається, що земельні ділянки можуть бути надані у користування або на праві оренди, або на праві постійного користування.
Земельні ділянки, що використовує відповідач не належать йому на жодному з передбачених чинним законодавством титулів - праві власності чи праві оренди, отже, землекористування здійснюється ФОП Лавриком Р .М. за відсутності законодавчо визначеної підстави.
Також, оспорюваний договір не відповідає вимогам частини другої статті 16 Закону України Про оренду землі , якою визначено порядок укладення договору оренди землі, а саме: укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
Зі змісту оспорюваного правочину слідує, що Коровинська ЗОШ фактично передала у користування земельну ділянку державної форми власності, якою не мала права розпоряджатися, за відсутності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, без проведення аукціону.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно із вимогами частин першою, четвертою, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуд`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін. або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Частиною третьою статті 207 ГК України передбачено, що виконання господарського зобов`язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов`язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов`язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.
У зв`язку із тим, що ФОП Лаврик Р.М. незаконно набув право на користування земельною ділянкою навчального закладу, даний позов заявлено в інтересах держави, з метою відновлення порушених прав користування навчального закладу земельною ділянкою.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що укладений договір підряду на виконання науково-технічних робіт з розробки науково-технічної продукції від 01.04.2019 підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.
Суд зазначає, що приписами частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України на кожну із сторін покладений обов`язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини першої, другої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами, як письмові, речові електронні докази.
Так, положеннями статті 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік прав та обов`язків учасників справи.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 46 ГПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем позовні вимоги визнано повністю і таке визнання, у відповідності до вимог пункту 1 частини другої статті 46 ГПК України не суперечить інтересам будь-яких осіб, відтак приймається судом.
Відповідно до частини четвертої статті 185 ГПК України в підготовчому судовому засіданні можливе ухвалення судового рішення у разі, зокрема, визнання позову, що проводиться в порядку, встановленому статтею 191 цього Кодексу.
Згідно з частиною четвертою статті 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
З огляду на вищенаведене, позовні вимоги першого заступника керівника Роменської місцевої прокуратури належним чином обґрунтовані, доведені відповідно до статей 73,74,76-79 Господарського процесуального кодексу України та підлягають задоволенню.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
В зв`язку з визнанням позову відповідачем, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 50% сплаченого ним судового збору.
Решта сплаченого прокуратурою судового збору у сумі 960,50 грн підлягає відшкодуванню прокуратурі Сумської області за рахунок відповідача.
Керуючись статтями 42, 46, 130, 185, 191, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним та припинити на майбутнє договір підряду на виконання науково-технічних робіт з розробки науково-технічної продукції, укладений 01.04.2019 між Коровинською загальноосвітньою школою I-III ступенів Коровинської сільської ради Сумської області (42140, Сумська область, Недригайлівський район, с. Коровинці, вул. Київська, 70, ідентифікаційний код 24022160) та фізичною особою-підприємцем Лавриком Романом Михайловичем ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ).
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Лаврика Романа Михайловича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь прокуратури Сумської області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 33; ідентифікаційний код 03527891; р/р НОМЕР_2 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) 50 % сплаченого судового збору в сумі 960,50 грн.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Повне рішення складено 13 листопада 2019 року.
Суддя Ю.А. Джепа
Суд | Господарський суд Сумської області |
Дата ухвалення рішення | 05.11.2019 |
Оприлюднено | 13.11.2019 |
Номер документу | 85585704 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Сумської області
Джепа Юлія Артурівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні