Ухвала

від 11.11.2019 по справі 204/2049/18

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/2049/18

Провадження № 1-кп/204/563/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2019 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря: ОСОБА_2 ,

за участю прокурора: ОСОБА_3 ,

захисника: ОСОБА_4 ,

обвинуваченого: ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань того ж суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018040000000149 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.320 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

13 червня 2019 року до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська з Дніпровського апеляційного суду надійшло кримінальне провадження №12018040000000149 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.320 КК України.

В підготовчому судовому засіданні захисник надала клопотання про повернення прокурор обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_5 , як такий, що не відповідає ст.291 КПК України. В обґрунтування, в клопотанні, посилаючись на ст.291 КПК України, зазначила, що прокурор некоректно виклав формулювання обвинувачення, допустивши при цьому суперечність і протиріччя між встановленими ним обставинами і фактичними обставинами справи. Зокрема, прокурор, при формулюванні обвинувачення зазначив, що «…протягом 2017 року, більш точні дата та час в ході досудового розслідування встановити не вдалось можливим, під час виконання своїх службових обов`язків, під час отримання від провізора медичних препаратів «Фентанілл Калцекс», «Промедол Калцекс», та рідини, яка в своєму складі містить, психотропну речовину «діазепам», для відділення анестезіології, із подальшою їх передачею на пост відділення анестезіології та інтенсивної терапії, умисно, невстановленим в ході досудового розслідування способом, створила не облікований надлишок вказаних препаратів. Вказане формулювання обвинувачення, яким скористався прокурор, прямо суперечить ст.91 КПК України, згідно положень якої у кримінальному провадженні підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення). Тобто, з тексту обвинувального акту неможливо точно та конкретно встановити час, місце, спосіб скоєння злочину ОСОБА_5 . В обвинувальному акті зазначено, що під час проведення особистого обшуку медичної сестри-анестезиста ОСОБА_5 в правій кишені її халата виявлено та вилучено неврахований залишок препаратів, однак, прокурор не зазначає, що обшук ОСОБА_5 був проведений безпосередньо після завершення операції та при виході ОСОБА_5 з операційної. За таких обставин, наявність у ОСОБА_5 зазначених препаратів є цілком виправданою, адже, вони були вилучені у неї одразу після її виходу з операційної після проведення процедур, які неможливо провести без застосування зазначених вилучених наркотичних препаратів. Окрім того, в обвинувальному акті зазначено, що «... ОСОБА_5 своїми діями, які виразились у порушенні встановлених правил зберігання, обліку та відпуску наркотичних засобів, скоїла злочин, передбачений ч. 1 ст. 320 КК України...». З такого формулювання обвинувачення незрозуміло,у чомусаме обвинувачується ОСОБА_5 : в порушенні правил зберігання чи в порушенні правил обліку або відпустку наркотичних засобів, адже відповідно до обставин, викладених в самому обвинувальному акті, вона «... створила необлікований надлишок вказаних препаратів...» та «в правій кишені її халату виявлено та вилучено неврахований залишок препаратів...». Вважає, що вилучені ампули з наркотичними препаратами взагалі не підтверджують, що ОСОБА_5 порушила правила обліку наркотичних засобів, психотропних речовин та вчинила злочин, передбачений ст.320 ч.1 КК України, тобто не підтверджують існування чи відсутність обставин, що піддягають доказуванню у кримінальному провадженні. Вилучені ампули підтверджують лише те, що під час обшуку у ОСОБА_5 було вилучено три ампули «Фентаніл Кальцекс», одна з яких порожня, одну ампулу «Промедол Кальцекс» та медичний шприц об`ємом 10 мл із рідиною 1 мл, яка містить діазепам та це, жодним чином, не підтверджує вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 320 КК України. Таким чином, наданий суду прокурором обвинувальний акт, з наведених обставин не може вважатися таким, що відповідає вимогам КПК України, наявність сумнівів, неконкретність викладення обставин вчинення злочину мають суттєве значення, є порушенням права на захист, в частині неможливості захисту ОСОБА_5 від конкретного обвинувачення, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Обвинувачена підтримала клопотання захисника, просила задовольнити, повернувши обвинувальний акт прокурору.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні не заперечував проти повернення обвинувального акту.

З`ясувавши думку учасників процесу, вивчивши обвинувальний акт, суд доходить висновку, про повернення обвинувального акту прокурору з наступних підстав.

Відповідно до п.3 ч. ст.314 КПК України, у підготовчому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Згідно п.13 ч.1 ст.3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Частиною 4 ст.110 КПК України встановлено, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст.291 КПК України.

Крім цього, згідно положень п.5 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Згідно вимог кримінального процесуального закону формулювання обвинувачення має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті можна встановити в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення, з урахуванням, у тому числі, кваліфікуючих ознак.

Норми КПК України покладають на суд обов`язок роз`яснити обвинуваченому суть обвинувачення (ст. 348 КПК України), а потерпілому надає право підтримувати обвинувачення у випадку відмови прокурора від державного обвинувачення, а також ряд інших прав, безпосередньо пов`язаних з обвинуваченням (ст. 56 КПК України).

Відповідно дост.91КПК України,у кримінальномупровадженні підлягаютьдоказуванню: 1)подія кримінальногоправопорушення (час,місце,спосіб таінші обставинивчинення кримінальногоправопорушення); 2)винуватість обвинуваченогоу вчиненнікримінального правопорушення,форма вини,мотив імета вчиненнякримінального правопорушення; 3)вид ірозмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,а такожрозмір процесуальнихвитрат; 4)обставини,які впливаютьна ступіньтяжкості вчиненогокримінального правопорушення,характеризують особуобвинуваченого,обтяжують чипом`якшують покарання,які виключаютькримінальну відповідальністьабо єпідставою закриттякримінального провадження; 5)обставини,що єпідставою длязвільнення відкримінальної відповідальностіабо покарання; 6)обставини,які підтверджують,що гроші,цінності таінше майно,які підлягаютьспеціальній конфіскації,одержані внаслідоквчинення кримінальногоправопорушення та/абоє доходамивід такогомайна,або призначалися(використовувалися)для схилянняособи довчинення кримінальногоправопорушення,фінансування та/абоматеріального забезпеченнякримінального правопорушеннячи винагородиза йоговчинення,або єпредметом кримінальногоправопорушення,у томучислі пов`язаногоз їхнезаконним обігом,або підшукані,виготовлені,пристосовані абовикористані якзасоби чизнаряддя вчиненнякримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Частиною 5 статті 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод однією із гарантій права на справедливий суд, відповідно до п. «а» частини третьої статті 6, є негайна і детальна проінформованість зрозумілою для обвинувачення мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Європейський суд з прав людини (далі Суд) у справі «Камасінскі проти Австрії» (рішення від 19 грудня 1989 року) та у справі «Абрамян проти Росії» (рішення від 09 жовтня 2008 року) зазначив, що у тексті підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення. Крім того. Суд зазначив, що положення підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду ( рішення від 25 березня 1999р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», № 25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 1999р. у справі «Матточіа проти Італії», № 23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», № 42780/98, п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Як встановлено в підготовчому судовому засіданні, згідно обвинувального акту, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.320 КК України, а саме у порушенні встановлених правил зберіганні, обліку та відпустку наркотичних засобів та психотропних речовин.

Частина 1статті 320КК Українипередбачає кримінальнувідповідальність за порушення встановлених правил посіву або вирощування снотворного маку чи конопель, а також порушення правил виробництва, виготовлення, зберігання, обліку, відпуску, розподілу, торгівлі, перевезення, пересилання чи використання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, призначених для виробництва чи виготовлення цих засобів чи речовин.

Об`єктом злочину є встановлені з метою охорони здоров`я населення правила обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Об`єктивна сторона злочину проявляється у формі 1) порушення встановлених правил посіву або вирощування снотворного маку чи конопель 2) порушення правил виробництва, виготовлення, зберігання, обліку, відпуску розподілу, торгівлі, перевезення, пересилання чи використання наркотичних засобів психотропних речовин, їх аналогів або відповідних прекурсорів.

Правила обігу наркотичних засобів психотропних речовин їх аналогів або прекурсорів може бути порушено шляхом як дії (наприклад відпуск психотропних речовин за неналежне оформленими документами), так і бездіяльності (ухилення від ведення обліку. наркотичних засобів за встановленою формою тощо)

Оскільки диспозиція ст. 320 має бланкетний характер, для правильного її застосування слід з`ясовувати, які саме правила були порушені. Злочин вважається закінченим з моменту порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Суб`єктивна сторона злочину характеризується умислом або необережністю.

При цьому, згідно суті викладених фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та зазначив в формулюванні обвинувачення: «...протягом 2017 року, більш точні дата та час в ході досудового розслідування встановити не вдалось можливим, під час виконання своїх службових обов`язків, під час отримання від провізора медичних препаратів «Фентанілл Калцекс», «Промедол Калцекс», та рідини, яка в своєму складі містить, психотропну речовину «діазепам», для відділення анестезіології, із подальшою їх передачею на пост відділення анестезіології та інтенсивної терапії, умисно, невстановленим вході досудовогорозслідування способом,створила необлікований надлишоквказаних препаратів...».

Крім того, в обвинувальному акті зазначено, що «... ОСОБА_5 своїми діями, які виразились у порушенні встановлених правил зберігання, обліку та відпуску наркотичних засобів, скоїла злочин, передбачений ч. 1 ст. 320 КК України...». З такого формулювання обвинувачення незрозуміло,у чомусаме обвинувачується ОСОБА_5 : в порушенні правил зберігання чи в порушенні правил обліку або відпустку наркотичних засобів, адже відповідно до обставин, викладених в самому обвинувальному акті, вона «... створила не облікований надлишок вказаних препаратів...» та «в правій кишені її халату виявлено та вилучено неврахований залишок препаратів...».

Таке формулювання обвинувачення, яким скористався прокурор, прямо суперечить ст.91 КПК України, згідно положень якої у кримінальному провадженні підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення). Тобто,з текстуобвинувального актунеможливо точнота конкретновстановити час,місце,спосіб вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.320 КК України.

Таким чином, прокурор некоректно виклав формулювання обвинувачення, допустивши при цьому суперечність і протиріччя між встановленими обставинами і фактичними обставинами справи.

На думку суду, обвинувальний акт складений без дотримання положень п. 5 ч. 2ст. 291 КПК України, тому що фактичні обставини кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення викладені неповно та є неконкретними, що на думку суду може призвести до порушення права обвинуваченого на захист.

Викладення зазначених обставин обвинувачення у суто загальній формі є, порушенням п. 5 ч. 1ст. 291 КПК Україниі унеможливлює проведення судового розгляду кримінального провадження.

Таким чином, враховуюче викладене, судом встановлено, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки містить в собі суперечності, які унеможливлюють призначення кримінального провадження до судового розгляду, а тому з даних підстав обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору як такий, що не відповідає вимогамст. 291 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 291,314-316,376,395 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Повернути прокурору відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення прокуратури Дніпропетровської області обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, зареєстрованому вЄдиному реєстрі досудових розслідувань за №12018040000000149 відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.320 КК України, в зв`язку з його невідповідністю вимогамКПК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом семи днів з дня її оголошення. У разі постановлення її без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом семи днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя ОСОБА_1