Постанова

від 19.08.2006 по справі 2/1056-24/178а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/1056-24/178А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

19.08.06                                                                                           Справа№ 2/1056-24/178А

За позовом: Прокурора Пустомитівского району в  інтересах держави в особі Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Львів

До відповідача: Приватної агроторгової  фірми „Колос”, с.Милятичі Пустомитівського району Львівської області

Про стягнення  2 350,00 грн.

                                                                                            Суддя Хабіб М.І.

                                                                                            Секретар Савченко Ю.А.

Представники:

Прокурор –Ярчак І.С. –прокурор відділу представництва

Від позивача – не з”явився

Від відповідача –Вербівський В.П.-  директор, Корилкевич Б.П. –юр.кон.

Суть спору: Позов заявлено про стягнення 2 350,00грн. штрафних санкцій   за  1 нестворене робоче місце для працевлаштування інвалідів в 2005р. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в 2005році  норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становив 1  робоче місце, фактично в 2005році  не було створено  робочих місця для працевлаштування інвалідів. За невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів позивач просить стягнути з відповідача  на підставі ст.20 Закону України „ Про основи соціальної захищеності інваліді в Україні” штрафну санкцію в сумі  2 350,00грн.

Прокурор позовні вимоги підтримує.

Позивач не забезпечив явки представника в судове засідання, письмових пояснень чи клопотань не подав.

Відповідач подав  відзив, в якому проти позову заперечує, мотивуючи свої заперечення  тим, що норматив робочих місць для працевлаштування інваліді в 2005р. виконаний, оскільки на підприємстві працював  інвалід  111 групи Худзік Р.В., який був прийнятий на роботу ще в 1999р., а звільнений з роботи –20.12.2005р.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до звіту  про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, поданого відповідачем позивачеві 28.01.2006р., середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві становить 10 чол., з них інвалідів -1 чол. Середня річна зарплата на підприємстві становить 2 350 грн.

У розділі ІІ звіту - „ Список працюючих інвалідів –штатних працівників, які були зайняті на підприємстві у 2005році”, вказано, що в 2005р. на підприємстві працював інвалід ІІІ групи Худзік Р.В.

Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази, суд  дійшов висновку, що позовні вимоги    не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.19 Закону України „ Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875 ( далі –Закон № 875), норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів установлюється у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників, а якщо працює від 8 до 25 працівників осіб –у кількості 1 робочого місця.

Отже, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів для відповідача  в 2005році становив 1робоче місце.

Матеріалами справи, зокрема, звітом відповідача за 2005рік, трудовою книжкою Худзіка Р.В, витягом із акту огляду у МСЕК № 088418, довідкою УПФУ в Пустомитівському районі від 14.08.2006р. № 4934/03-20  підтверджено, що в 2005р.на підприємстві відповідача працював з 22.02.1999р. по 20.12.2005р. Худзік Р.В, якому  01.10.1993р. встановлена  інвалідність 3 групи загального захворювання безтерміново (звіт, копія трудової книжки, витяг із акту огляду у МСЕК, довідка № 4934/03-20 є в матеріалах справи).

Відтак, доводи прокурора, викладені у позовній заяві, про те, що на підприємстві відповідача в 2005р. не було створено жодного робочого місця для інвалідів, не відповідають дійсності та суперечать фактичним обставинам справи.

Згідно із ст. 20 Закону, підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують  відповідним  відділенням Фонду штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Оскільки норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005році відповідачем виконаний, заявлена до стягнення штрафна санкція  за 1 нестворене робоче місце для працевлаштування  інвалідів до задоволення не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.49, 51, 60, 61, 128, 130, 138, 139, 143, 150-154, 158-163, п. п.3,6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, суд

                                                        ПОСТАНОВИВ:

         В задоволенні позову відмовити повністю.

         Постанова набирає сили через 10 днів і може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.

            Суддя                                                                                             Хабіб М.