Рішення

від 08.11.2019 по справі 152/26/19

ШАРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Шаргородський районний суд

Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2019 року

м. Шаргород

справа № 152/26/19

провадження 2/152/97/19

Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Соколовської Т.О.,

з участю

секретаря судового засідання Палій М.Д.,

учасники справи:

представник позивача Шмигельський В.П.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства "Слобідське" с. Клекотина Шаргородського району Вінницької області про визнання договору оренди землі недійсним,

установив:

І. Стислий виклад позицій позивача та відповідача

10.01.2019 ОСОБА_1 звернувся до Шаргородського районного суду з позовом до ФГ "Слобідське" про визнання договору оренди землі недійсним.

Позов мотивовано тим, що він є власником земельної ділянки, якою користується ФГ "Слобідське". У 2017 році він дізнався про існування договору оренди землі від 22.11.2013 строком на 10 років, належної йому на праві власності земельної ділянки площею 1,43 га, з призначенням - для для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розміщується на території Клекотинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області.

Договору оренди землі він не підписував і не доручав його підписання іншим особам, отже відповідач користується належною йому земельною ділянкою незаконно, чинить йому перешкоди вільно користуватися та розпоряджатися своєю власністю.

ОСОБА_1 просить визнати недійсним договір від 22.11. 2013 укладений від його імені з ФГ "Слобідське" про оренду належної йому на підставі державного акту на право власності серії IV - ВН НОМЕР_1 065923 від 26.04.2002 земельної ділянки площею 1, 43 га, розміщеної на території Клекотинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, стягнути на його користь з ФГ " Слобідське" судові витрати.

У вступному і заключному слові представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , що діє на підставі довіреності від 10.12.2018 (а.с.35, 45) пояснив, що ОСОБА_1 , будучи власником земельної ділянки не може скористатися своїми правами власника, так як нею користується відповідач ФГ "Слобідське" без правових підстав. У 2017 році ОСОБА_1 стало відомо про існування договору оренди належної йому земельної ділянки, який він не підписував і не уповноважував інших осіб на його підписання, волевиявлення на укладення договору не мав і не має. Встановивши порушення своїх прав власника розпоряджатися належною йому земельною ділянкою, позивач звертався до відповідача з метою врегулювання спору у позасудовому порядку, однак керівник ФГ "Слобідське" відмовився він спілкування з ним та порадив звертатися до суду.

Просить позов задовольнити з наведених в ньому підстав, та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Представник відповідача ФГ "Слобідське" адвокат Дудчик О.М. 29.01.2019 подав до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі недійсним у якому просить у задоволенні позовної зави відмовити посилаючись на те, що позивачем не доведено підстав для визнання договору оренди землі недійсним (а.с. 19 - 30).

У судове засідання представник ФГ "Слобідське" повторно не прибув. Від представника відповідача ФГ "Слобідське" адвоката Дудчика О.М. поступила заява про розгляд справи в його відсутності у зв`язку із зайнятістю в іншій справі (а.с.171).

ІІ. Заяви, клопотання сторін

19.04.2019 представником позивача ОСОБА_1 за довіреністю від 10.12.2018 ОСОБА_2 подано заяву про відвід головуючого судді Славінської Н.Л. (а.с.55).

Позивачем ОСОБА_1 було подано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи (а.с.97).

Представником відповідача ФГ "Слобідське" адвокатом Дудчиком О.М. були подані заяви про відкладення розгляду справи (а.с. 31) та про розгляд справи у відсутності представника ФГ "Слобідське" (а.с. 44, 96, 171).

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою судді від 11.01.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін, згідно з положеннями ст.279 ЦПК України. Клопотань від сторін про інше не надходило. Вказаною ухвалою суддді відповідачеві запропоновано надати в 15-денний строк з дня отримання даної ухвали відзив на позовну заяву та, у разі необхідності подати зустрічний позов (а.с.15 - 16).

Ухвалу судді від 11.01.2019 направлено на адресу відповідача, яку він отримав 18.01.2019 (а.с.17).

29.01.2019 до суду поступив відзив на позовну заяву від представника ФГ "Слобідське" адвоката Дудчика О.М., датований 25.01.2019 (а.с. 19 - 21).

03.04.2019 ОСОБА_1 подав письмове клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, яке він та його представники - Шмигельський В.П. і ОСОБА_3 підтримали у судовому засіданні посилаючись на те, що позивач ОСОБА_1 не підписував спірного договору оренди земельної ділянки від 22.11.2013 ( а.с.97).

19.04.2019 представником позивача ОСОБА_1 за довіреністю від 10.12.2018 ОСОБА_2 подано заяву про відвід головуючого судді Славінської Н.Л. (а.с.55), яку ухвалою суду від 23.04.2019 задоволено (а.с.75 - 78) .

У зв`язку із задоволенням заяви про відвід головуючого судді Шаргородського районного суду Вінницької області Славінської Н.Л., в.о. керівника апарату суду О.П.Голованчук призначено повторний автоматизований розподіл судової справи та відповідно до вимог ст.14 ЦПК України, справу передано в провадження судді Соколовської Т.О.

Ухвалою судді Соколовської Т.О. від 06.05.2019 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства "Слобідське" с. Клекотина Шаргородського району Вінницької області про визнання договору оренди землі недійсним прийнято до свого провадження, вирішено питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

У позовній заяві позивач ОСОБА_1 заявив клопотання про призначення у порядку підготовки справи до судового розгляду судової почеркознавчої експертизи, яке він та його представники - Шмигельський В.П. і ОСОБА_3 підтримали у судовому засіданні посилаючись на те, що позивач ОСОБА_1 не підписував спірного договору оренди земельної ділянки від 22.11.2013.

Ухвалою суду від 21.05.2019 у справі призначено судову почеркознавчу експертизу, яку доручено експертам Вінницького відділення Київського НДІ судових експертиз МЮ України. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи (а.с.101 - 103).

07.10.2019 до суду надійшов висновок судової почеркознавчої експертизи № 4262/4263/19-21 від 02.10.2019 (а.с. 155 - 159).

Ухвалою суду від 17.10.2019 поновлено провадження у справі та призначено справу для продовження судового розгляду (а.с.163)

Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та вирішення справи і ухвалення судового рішення судом не встановлено.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин

У справі, яка розглядається судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1, 43 га на підставі державного акту серії IV - ВН № 065923 від 26.04.2002, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №80, розміщеної на території Клекотинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, з призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та кадастровим номером 0525383000:01:001 НОМЕР_1 0120 (а.с. 172 ).

Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку відповідачем не оспорюється.

У матеріалах справи наявний договір оренди зазначеної земельної ділянки від 22.11.2013 (а.с.8, 172).

Із договору вбачається, що 22 листопада 2013 року між ОСОБА_1 та ФГ "Слобідське" укладено договір оренди землі, відповідно до п.п.1,2 якого ОСОБА_1 надає, а ФГ "Слобідське" в особі голови ФГ Вакуляка В.М. приймає в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 0525383000:01:001:0120, загальною площею 1,43 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Клекотинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, строком на десять років (а.с.9 - 12).

Зазначений договір оренди землі від 22.11.2013, відповідно до вимог ст.6 ЗУ "Про оренду землі", зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 10.04.2017 державним реєстратором Слободо - Шаргородської сільської ради Шаргородського району Вінницької області Залокоцькою В.Д., номер запису про інше речове право 19982450, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с.26).

Судом достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 договору оренди землі від 22.11.2013 з ФГ "Слобідське" не підписував, довіреності на підписання та укладення вказаного договору від його імені іншим особам не надавав, що підтверджено в судовому засіданні поясненнями представника позивача ОСОБА_2 , а також підтверджується висновком експерта за № 4262/4263/19-21 від 02.10.2019, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.155 - 159). Проведення експертизи здійснювалося на підставі ухвали суду від 21.05.2019 (а.с.101 - 103).

Відповідно до висновку експерта підпис від імені ОСОБА_1 в графі "орендодавець", у наданому на дослідження договорі оренди землі від 22 листопада 2013 року, виконаний рукописним способом, кульковою ручкою, без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів. Підпис в графі "орендодавець" у договоі оренди землі від 22 листопада 2013 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с.155 - 159).

Отже, експертом надано однозначну відповідь на поставлене питання в ухвалі Шаргородського районного суду Вінницької області від 21.05.2019 про призначення експертизи про те, чи виконаний підпис ОСОБА_1 чи іншою особою.

Таким чином, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 вільного волевиявлення на укладення та підписання договору оренди землі від 22 листопада 2013 року з відповідачем ФГ "Слобідське" та на передачу останньому належної йому земельної ділянки в оренду не мав.

V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.

Встановленим судом фактам відповідають земельні правовідносини та цивільно-правові відносини щодо недійсності правочинів, які регулюються Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції" і є частиною національного законодавства України, ЗК України, ЦК України, ЗУ "Про оренду землі".

Відповідно до ст.13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання…

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю… Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Конституція України зобов`язує кожного неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст.68 Конституції України).

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950, яка набрала чинності для України з 11.09.1997 і відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У пункті 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", пунктах 51, 52 рішення ЄСПЛ від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", пункті 91 рішення ЄСПЛ від 09.11.2004 у справі "Науменко Світлана проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У пункті 50 рішення у справі "Беллет проти Франції" від 4 грудня 1995 року Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

У силу ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі .

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, в судовому засіданні досліджено кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п.27 постанови ПВС України від 12.06.2009 №2 "Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції").

Згідно положень ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

За приписами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках .

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст.15 ЦК України).

Частиною 3 статті 12, статтями 76 - 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Засобами доказування у цивільній справі є показання свідків, письмові докази, речові і електроні докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст.317 ЦК України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст.319 ЦК України).

Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.93 ЗК України та ст.1 Закону України "Про оренду землі", право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької і іншої діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом, Цивільним кодексом, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст.2 Закону України "Про оренду землі").

Згідно з положеннями ч.4 ст.124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (ст.792 ЦК України, ст.2 ЗУ "Про оренду землі").

Згідно зі ст.125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства… Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (ст.13, ч.1 ст.14 ЗУ "Про оренду землі").

За приписами ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Положеннями частини першої статті 16 ЗУ "Про оренду землі" передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 3 та 4 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам… Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (ч.1 ст.206 ЦК України).

За правилами ст.208 ЦК України правочини між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, крім правочинів, передбачених ч.1 ст.206 ЦК України.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.207 Цивільного Кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони… Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Оскільки, відповідно до ч.1 ст.202, ч.3 ст.203 ЦК України, головним елементом договору (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, який підлягає встановленню судом, є спрямованість волі сторін на укладення договору.

Пленум Верховного Суду України в п.4 постанови від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз`яснив, що судам відповідно до вимог ст.215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (ч.1 ст.219, ч.1 ст.220, ч.1 ст.224 ЦК України тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (ч.2 ст.222, ч.2 ст.223, ч.1 ст.225 ЦК України тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний судом недійсним лише за рішенням суду.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу . Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) (ч.ч.1, 2 ст.215 ЦК України).

VІ. Висновки суду

Аналіз перевірених і оцінених у судовому засіданні доказів в підтвердження позовних вимог та їх заперечень переконує суд, що позивачем ОСОБА_1 надано належні, достовірні та допустимі докази, в силу вимог ст.ст. 76 - 81 ЦПК України, на підтвердження того, що договір оренди землі від 22 листопада 2013 року він не підписував, повноважень на його підписання в установленому законом порядку іншій особі не надавав, що свідчить про відсутність волевиявлення орендодавця ОСОБА_1 на укладення договору та невідповідність його вимогам закону і вказує наявність у суда підстав для визнання спірного договору недійсним на підставі статтей 203, 215 ЦК України.

Отже, спірним договором оренди землі право та охоронюваний законом інтерес позивача ОСОБА_1 на мирне володіння та розпорядження своїм майном (земельною ділянкою), передбачене ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод порушене відповідачем ФГ "Слобідське" і підлягає судовому захисту шляхом визнання недійсним договору оренди землі від 22.11.2013.

При ухвалені рішення у даній справі, судом на підставі вимог ч.4 ст.263 ЦПК України враховано правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі за №146/293/16-ц; від 04.06.2018 у справі №479/495/16-ц; від 18.07.2018 у справі №624/604/16-ц; від 20.03.2019 у справі № 221/4715/17.

VІІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладчів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.133 ЦПК України).

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються : 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача (ч.2 ст.141 ЦПК України).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд з`ясовує, серед іншого, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення для сторін (п.п.1, 2 ч.3 ст.141 ЦПК України).

При зверненні з позовом до суду позивач ОСОБА_1 сплатив судовий збір в сумі по 704,80 грн (а.с.1).

За проведення судової почеркознавчої експертизи позивачем ОСОБА_1 сплачено грошові кошти в сумі 4082 грн. (а.с. 160).

Вказані судові витрати підлягають стягненню з відповідача ФГ "Слобідське" на користь позивача ОСОБА_1 , відповідно до вимог ч.2 ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.13, 41, 68 Конституції України, ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 р., ратифікована Україною 17 липня 1997 року), ст.ст.4, 5, 7, 8, 10, 11, 12, 13, 76 - 81, 83, 89, 133, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 274 - 279 ЦПК України, на підставі ст.ст. 15, 202, 203, 205, 206, 207, 208, 215, 216, 321, 626, 638 ЦК України, ст.ст. 93, 124, 125 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 14, 16 Закону України "Про оренду землі",-

Суд,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Фермерського господарства "Слобідське" с. Клекотина Шаргородського району Вінницької області про визнання договору оренди землі недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі від 22 листопада 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством "Слобідське" с. Клекотина Шаргородського району Вінницької про оренду, належної ОСОБА_1 на підставі державного акту серії IV - ВН № 065923 від 26.04.2002, земельної ділянки площею 1, 43 га, розміщеної на території Клекотинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки - 0525383000:01:001:0120, зареєстрований 10.04.2017 державним реєстратором Слободо - Шаргородської сільської ради Шаргородського району Вінницької області за № 19982450.

Стягнути з Фермерського господарства "Слобідське" с. Клекотина Шаргородського району Вінницької області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 коп.

Стягнути з Фермерського господарства "Слобідське" с. Клекотина Шаргородського району Вінницької області на користь ОСОБА_1 судові витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи № 4262/4263/19-21 від 02.10.2019 в сумі 4082 (чотири тисячі вісімдесят дві) гривні.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шаргородський районний суд Вінницької області.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне ім`я (найменування) cторін:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Шаргородським РВ УМВС України у Вінницькій області 10.06.2004, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;

відповідач - Фермерське господарство "Слобідське", 23525, с. Клекотина Шаргородський район Вінницька область, вул. Вишнева, 90, ЄДРПОУ 32349791.

Вступна та резолютивна частини судового рішення проголошені 08.11.2019.

Головуючий суддя: Т.О. Соколовська