Рішення

від 13.11.2019 по справі 243/12727/19

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження 2/243/3634/2019

Номер справи 243/12727/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2019 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Хаустової Т.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кобець О.М.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду №19 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Черкаської селищної ради Слов`янського району Донецької області, ОСОБА_2 , про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою до Черкаської селищної ради Слов`янського району Донецької області, ОСОБА_4 , про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 . За життя ОСОБА_5 залишила Заповіт, яким заповідала їй земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Черкаської селищної ради Слов`янського району Донецької області. Заповіт посвідчено 16 вересня 2013 року секретарем виконавчого комітету Черкаської селищної ради Слов`янського району Донецької області та зареєстровано в реєстрі за №517.

Земельна ділянка розміром 5,5 га в умовних кадастрових гектарах, вартістю 103304,00 грн., належала ОСОБА_5 на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серія НОМЕР_1 , виданого Слов`янською районною державною адміністрацією 21 грудня 2012 року.

Вона звернулася до нотаріуса у передбачений законом строк з Заявою про прийняття спадщини, однак 13 вересня 2019 року приватний нотаріус Слов`янського районного нотаріального округу Зубкова А.О. відмовила у видачі Свідоцтва про право на спадщину за Заповітом на право на землю частку (пай), яка перебуває у колективній власності КСП птахорадгосп Правдинський села Новомиколаївка Слов`янського району Донецької області, розміром 5,5 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі після смерті ОСОБА_5 Відмова нотаріуса обґрунтована тим, що земельна ділянка, на яку не має Державного акту на землю, не перебувала у власності ОСОБА_5 , оскільки не зареєстрована у реєстрі, відповідно до ч.2 ст.3 Закону України від 01 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Вважає, що ОСОБА_5 за життя набула права власності на спірну земельну ділянку, оскільки 06 липня 2016 року за Заявою ОСОБА_5 за Розпорядженням голови Слов`янської районної державної адміністрації від 03 серпня 2016 року, їй було надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки.

Така документація була виготовлена ПП Терра - Віта у 2016 році. Була сформована земельна ділянка: вказано її місцезнаходження, розмір ділянки, яка склала 4,4635 га, встановлені межі ділянки та присвоєно кадастровий номер 14242556500:01:000:0333.

Розпорядженням голови Слов`янської районної державної адміністрації від 02 грудня 2016 року за №583 була затверджена технічна документація та ця земельна ділянка була передана у власність ОСОБА_5 , однак це Рішення з яких - то причин не було нею зареєстровано у Державній службі реєстрації речових прав, однак вона користувалася нею і ніхто не оскаржував її право власності на цю земельну ділянку.

Просить суд визнати за нею, ОСОБА_3 , право власності на земельну ділянку, яка перебувала у колективній власності КСП птахорадгосп Правдинський села Новомиколаївка Слов`янського району Донецької області, площа якої складає 4,4635 га, кадастровий номер 14242556500:01:000:0333, в порядку спадкування за Заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилася, однак до суду надала Заяву про розгляд справи у її відсутності. Позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити (а.с. 30).

Представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Нілов О.С., який діє на підставі Ордеру на надання правової допомоги, серія ДН №086952 від 31 жовтня 2019 року, в судове засідання не з`явився. До суду надав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги ОСОБА_3 підтримав, просив суд їх задовольнити (а.с.41 ).

В судове засідання представник відповідача Черкаської селищної ради Слов`янського району Донецької області не заявився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

12 листопада 2019 року Голова Черкаської селищної ради Слов`янського району Донецької області Падалка С.В. до суду надав Заяву, в якій просив суд розглянути справу без участі представника Черкаської селищної ради Слов`янського району Донецької області, не заперечував проти задоволення вимог позивача (а.с. 39).

В судове засідання відповідач ОСОБА_4 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. 13 листопада 2019 року до суду надав Заяву про розгляд справи у його відсутності, не заперечував проти задоволення позову (а.с. 40).

Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_3 до Черкаської селищної ради Слов`янського району Донецької області, ОСОБА_4 , про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за Заповітом не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі Руїз Торіха проти Іспанії від 09 грудня 1994, заява № 18390/91 вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

У статті 1 Загальної декларації прав людини проголошено, що всі люди народжуються вільними й є рівними за своєю гід ністю та правами. Вони наділені розумом і совістю та повинні діяти один щодо одного в дусі братерства. Кожна людина має всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, неза лежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища (ст. 2).

Згідно зі статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, всі особи є рівними перед судами і трибуналами. Це основоположні міжнародні правові норми з питань рівності прав людини, на які орієнтуються всі правові держави світу.

Конституція України закріплює основні засади правового статусу людини і громадянина в Україні, тобто ті провідні ідеї, що покладені в основу змісту й умов реалізації прав та обов`яз ків людини і громадянина в нашій державі. Передусім це стосу ється частин 1, 2 ст. 24 Конституції України, відповідно до яких: Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв і обмежень за ознаками раси, ко льору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального поводження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками . Крім того, ч. 2 ст. 21 Конституції України закріплює засаду невідчужуваності та непорушності прав і свобод людини. Відповідно до цієї заса ди не допускається не тільки відчуження прав і свобод, якими людина володіє, а й обмеження їхнього змісту, створення пере шкод для їх реалізації тощо. Дані положення повною мірою поширюються і на передбачені цивільно-процесуальним за коном права суб`єктів цивільного провадження.

У загальному розумінні рівність перед законом означає обо в`язок всіх додержуватися приписів закону, використовувати закон у своїх інтересах. Закріплення рівності перед законом як засади здійснення правосуддя в цивільних справах означає, що жодна обста вина не може стати підставою для надання будь-яких привілеїв або запровадження будь-яких обмежень, що суперечать припи сам цивільно-процесуального закону щодо прав і обов`язків всіх суб`єктів провадження.

У відповідності до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до п.п. 10,11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя Конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом ( ст. 129 Конституції) зобов`язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.

Гарантоване право кожного подати будь-який позов до суду, що стосується його цивільних прав і обов`язків, передбачений пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку Держави.

Також, у відповідності до положень статей 55, 124 Конституції України та статті ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до п. 37 Постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

З Сертифікату на право на землю частку (пай) виданого громадянину України - члену колективного сільськогосподарського підприємства (сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства) КСП птахорадгосп Правдинський , вбачається, що на підставі Розпорядження голови Слов`янської райдержадміністрації ОСОБА_7 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП птахорадгосп Правдинський розміром 5,5 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) (а.с. 8).

Також до цього сертифікату внесені зміни, які вносяться до сертифікату у зв`язку з передачею права на землю частку (пай), в яких зазначено, що ОСОБА_5 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом ВТВ № 461637 від 26 грудня 2012 року, зареєстрованого за № 1781, після смерті ОСОБА_7 , успадкувала розмір земельної частки (паю) 5,5 в умовних кадастрових гектарах (а.с. 8)

06 вересня 2013 року ОСОБА_5 склала Заповіт, яким заповідала ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , належну їй земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Черкаської селищної ради Слов`янського району Донецької області, кадастровий номер 1424256500:01:000:0333 (а.с. 7).

Також з матеріалів справи вбачається, що Розпорядженням голови Слов`янської районної державної адміністрації від 03 серпня 2016 року, ОСОБА_5 було надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки (а.с. 20), та така документація була виготовлена ПП Терра - Віта у 2016 році, була сформована земельна ділянка: вказано її місцезнаходження, розмір ділянки, яка склала 4,4635 га, встановлені межі ділянки та присвоєно кадастровий номер 14242556500:01:000:0333 (а.с. 9-19).

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-1405838162019 від 27 серпня 2019 року, вбачається, що земельна ділянка Кадастровий номер 1424256500:01:000:0333 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміром 4,4635 перебуває у приватній власності, складено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчує право на земельну ділянку перебуває у поділі чи об`єднанні земельних ділянок, від 04 липня 2013 року. Однак право власності на земельну ділянку за ОСОБА_5 не зареєстровано в Державному земельному кадастрі про земельну ділянку.

Стаття 12 ЦК України передбачає, що особа вільно, на власний розсуд, обирає способи захисту цивільного права.

Як правило, особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України.

У відповідності до положень ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

Згідно ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Постановою Приватного нотаріуса Слов`янського районного нотаріального округу Донецької області Зубковою А.О., ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , у видачі Свідоцтва про право на спадщину за Заповітом на земельну ділянку, розташовану на території Черкаської селищної ради Слов`янського району Донецької області, кадастровий номер 1424256500:01:000:0333, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відмовлено, оскільки спадкоємцем не надані відомості та документи, необхідні для видачі Свідоцтва про право на спадщину за Заповітом, а саме: згідно з відомостями, викладеними у Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованому приватним нотаріусом Слов`янського районного нотаріального округу Зубковою А.О. від 13 вересня 2019 року за № 180944769, інформація щодо зареєстрованих речових прав, їх обтяження на вказану земельну ділянку, відсутня (а.с. 24).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.

У п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" дано роз`яснення про те, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності:

- ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки;

- виготовлення технічної документації на земельні ділянки;

- визначення меж земельної ділянки в натурі;

- погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами;

- одержання у встановленому порядку Державного акту на землю;

- реєстрація права власності на земельну ділянку.

Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК.

Отже, якщо видача державного акту про право власності на землю здійснюється на підставі Рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку. Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (ч. 3 ст. 116 ЗК).

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності, зокрема, на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Стаття 1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05.06.2003 № 899-IVвизначено , що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості. Громадянам, зазначеним в абзаці п`ятому частини першої цієї статті, земельні ділянки в натурі (на місцевості) виділяються із земель запасу чи резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. У разі відсутності на території відповідної ради необхідних площ земель запасу чи резервного фонду земельна ділянка за їх згодою може бути виділена в натурі (на місцевості) меншого розміру або за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території іншої ради в межах області. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Згідно пункту 2 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95м Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

Відповідно до статті 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

В статті 5 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) зазначено, що сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай).

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акту про право власності на землю (пункт 17 розд. X "Перехідні положення" ЗК). Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Кожному громадянину України, згідно статті 14 Конституції України гарантується право на землю.

Відповідно до частини першої статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Також, Верховний Суд (Постанова від 18 березня 2019 року, справа №343/1048/17) вважає, що умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законом порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності відповідних юридичних фактів у їх сукупності, зокрема, ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акту на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Враховуючи вищенаведене, безпідставними є посилання позивача на те, що Розпорядженням голови Слов`янської районної державної адміністрації від 02 грудня 2016 року за №583 була затверджена технічна документація та ця земельна ділянка була передана у власність ОСОБА_5 , однак це Рішення з яких - то причин не було нею зареєстровано у Державній службі реєстрації речових прав, однак спірна земельна ділянка є особистою приватною власністю ОСОБА_5 , а тому належать їй на праві приватної власності не заслуговують на увагу, оскільки право власності на земельну ділянку у особи, відповідно до ст. 125 ЗК України, виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Таким чином, враховуючи, що спадкодавцем ОСОБА_5 не зареєстровано право власності на земельну ділянку за Сертифікатом на право на земельну частку (пай), суд приходить до переконання, що викладені позовні вимоги у такому виді, а саме: у визнанні права власності на земельну ділянку, яка перебувала у колективній власності КСП птахорадгосп Правдинський села Новомиколаївка Слов`янського району Донецької області, площа якої складає 4,4635 га, кадастровий номер 14242556500:01:000:0333, в порядку спадкування за Заповітом за ОСОБА_3 , не підлягають задоволенню, оскільки законодавством передбачено інший порядок визнання права особистої приватної власності на земельну частку (пай) ніж визнання права власності на земельну ділянку, не виділену в натурі, та на яку не зареєстроване право власності у Державному земельному кадастрі про земельну ділянку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76, 78, 81, 89, 128, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268, 353, 355, 356 ЦПК України, ст. ст. 15,16,25,328,1216,1222,1225,1268, 1296,1297,1299 Цивільного Кодексу України, ст. 125 ЗК України, Законом України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7„ Про судову практику у справах про спадкування, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-150/0/4-13 від 28 січня 2013 року Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав , п. 3.14 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 із наступними змінами та доповненнями суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Черкаської селищної ради Слов`янського району Донецької області, ОСОБА_2 , про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом - земельну ділянку, яка перебувала у колективній власності КСП птахорадгосп Правдинський села Новомиколаївка Слов`янського району Донецької області, площа якої складає 4,4635 га, кадастровий номер 14242556500:01:000:0333 після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити у зв`язку з відсутністю підстав.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення постановлено і підписано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Повне судове рішення складено 13 листопада 2019 року.

Головуючий:

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду Т.А. Хаустова.