Рішення

від 29.10.2019 по справі 280/1243/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 жовтня 2019 року (11 год. 20 хв.)Справа № 280/1243/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Поліщука Я.В.,

представника позивача - Лучко О.М., представника відповідача - Дяченко Ю.Т.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання Укрпромекологія (69032, м. Запоріжжя, вул. Доківська, буд. 3, код ЄДРПОУ 31329313) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

22.03.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання Укрпромекологія (далі - позивач або ТОВ НВО Укрпромекологія ) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач або ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому просить суд: скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.11.2018 № № 0018981407, 0018991407.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві позивач зазначає про безпідставність висновків податкового органу про непідтвердження здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки фактичне (реальне) здійснення господарських операцій із контрагентами підтверджується усіма наявними первинними документами, а саме: договорами, рахунками, податковими накладними та товаро-транспортними накладними. Так, товар, який був придбаний у ТОВ Мейкаут центр , ТОВ ВВК-Груп , ТОВ Євро-Спец-Сервіс , ТОВ Торгшилд , ТОВ Тойора , ТОВ Стройкомерс , ТОВ Технохімпостач , ТОВ Термінал Логістик , ТОВ Технохімпостач , ТОВ Верум Газ був використаний у власному виробництві. Висновки податкового органу про порушення контрагентами ТОВ НВО Укрпромекологія податкової дисципліни, неможливість проведення зустрічної звірки, відсутності працівників чи основних засобів тощо, не можуть бути підставою для обмеження права ТОВ НВО Укрпромекологія на податковий кредит за умови реальності господарської операції. Податковим органом не надано доказів того, що ТОВ НВО Укрпромекологія та його контрагенти діяли зі спільним умислом, що суперечить інтересам держави, з метою отримання матеріальних благ. На момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагенти ТОВ НВО Укрпромекологія були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ними, а надалі і включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку за такими договорами у ТОВ НВО Укрпромекологія не було. Якщо податковим органом встановлено неналежне виконання контрагентом своїх податкових обов`язків, відповідальність за таке невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку повинно нести саме це підприємство. Отже, посилання податкового органу на відсутність у контрагентів основних фондів, кількості працівників, транспорту, тощо, як на підставу, що ТОВ НВО Укрпромекологія здійснювались господарські операції з метою отримання податкової вигоди, не може вважатись обґрунтованим. Беручи до уваги вищезазначене, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є протиправними, у зв`язку із чим, у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних рішень.

Ухвалою суду від 08.05.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 19.06.2019.

03.06.2019 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. №22456), в якому представник відповідача позовні вимоги не визнає, зокрема зазначає, що під час проведення перевірки податковим органом встановлено, що угоди, укладені та такі що виконувались протягом перевіряємого періоду між позивачем та контрагентами-постачальниками не спричиняють реального настання правових наслідків, а відтак не можливо підтвердити факт реального здійснення господарської діяльності щодо постачання товарів від ТОВ Мейкаут центр , ТОВ ВВК-Груп , ТОВ Євро-Спец-Сервіс , ТОВ Торгшилд , ТОВ Тойора , ТОВ Стройкомерс , ТОВ Технохімпостач , ТОВ Термінал Логістик , ТОВ Технохімпостач , ТОВ Верум Газ за перевіряємий період до ТОВ НВО Укрпромекологія . Таким чином, відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податного обліку. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, не є підтвердженням реальності господарської операції. Окрім того зазначає, що в провадженні Слідчого управління ФР ГУ ДФС у Запорізькій області перебувають матеріали кримінального провадження №32016080000000067 від 21.07.2016 за фактом порушення вимог податкового законодавства службовими особами ТОВ НВО Укрпромекологія за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України. Під час досудового розслідування проведено судову металознавчу експертизу за результатами якої складено висновок експерта №163-19 від 28.03.2019 відповідно до якого встановлено необґрунтованість використання скрапленого газу при виплавці фероснликомарганцю марки МнМ-17 в умовах ТОВ НВО Укрпромекологія у період з 01.01.2017 по 30.06.2017 та відсутність конструктивних елементів у виробничому обладнанні - дуговій сталеплавильній печі для подачі скрапленого газу при виробництві фероснликомарганцю марки МнС-17. Таким чином, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вважає, що діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих органам ДФС прав, а тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 19.06.2019 провадження у справі зупинено до 22.07.2019.

Ухвалою суду від 22.07.2019 провадження у справі поновлено.

22.07.2019 у підготовчому засідання оголошено перерву до 06.08.2019.

Ухвалою суду від 06.08.2019 провадження у справі зупинено до 09.10.2019.

У період з 30.09.2019 по 09.10.2019 суддя Калашник Ю.В. була відсутня на роботі, що підтверджується відповідною довідкою Запорізького окружного адміністративного суду вих. № 02-35/19/84 від 09.10.2019.

У зв`язку із відсутністю судді Калашник Ю.В., підготовче засідання призначене на 09.10.2019 перенесено на 10.10.2019 о 10:00, про що повідомлено учасників справи.

Ухвалою суду від 10.10.2019 провадження у справі поновлено.

Протокольною ухвалою суду від 10.10.2019 закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи по суті на 10.10.2019.

10.10.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 29.10.2019.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві на адміністративний позов.

Сторони під час розгляду справи у судовому засіданні повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 29.10.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідка, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

ТОВ НВО Укрпромекологія (код ЄДРПОУ 31329313) є юридичною особою, яка зареєстрована 05.02.2001, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основним видом економічної діяльності є 24.10 Виробництво чавуну сталі та феросплавів.

У період з 04.10.2018 по 18.10.2018, на підставі направлень № № 2382, 2383 від 03.10.2018, наказу від 03.10.2018 №3371, відповідно до відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та пп.75.1.2. п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, фахівцями відповідача проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ НВО Укрпромекологія з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні виробничої діяльності (придбання сировини, переробки в тому числі на давальницьких умовах та реалізації готової продукції) за період з 01.01.2017 по 30.06.2018, за результатом якої складено Акт від 01.11.2018 №660/08-01-14-07/31329313 (т.1 а.с.18-118).

Висновками до акту перевірки встановлено порушення ТОВ НВО Укрпромекологія , вимог:

1) п.44.1 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства, який підлягає сплаті до бюджету у сумі 14 339 758 грн., в т.ч. по періодам:

2017 рік у сумі 7 147 484 грн. у т.ч. по періодам: І квартал 2017 року у сумі 109 500 грн.; II квартал 2017 року у сумі 1 076 548 грн.; III квартал 2017 року у сумі 2 414 186 грн.; IV квартал 2017 року у сумі 3 547 250 грн.

півріччя 2018 року у сумі 7 192 274 грн. у т.ч. по періодам: І квартал 2018 року у сумі 3 372 190 грн.; II квартал 2018 року у сумі 3 820 084 грн.

2) п.п.14.1.36, п.п.14.1.181, п.п.14.1.231, п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.2, ст. 200 Податкового кодексу України, встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 14 819 587,93 грн., що призвело до:

заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету (р. 18) на загальну суму 14 819 589 грн., у т.ч. за періоди: лютий 2017 року на суму 66 917 грн.; березень 2017 року на суму 54 750 грн.; квітень 2017 року на суму 180 638 грн.; травень 2017 року на суму 548 053 грн.; червень 2017 року на суму 480 478 грн.; липень 2017 року на суму 455 283 грн.; серпень 2017 року на суму 921 911 грн., вересень 2017 року на суму 858 253 грн.; жовтень 2017 року на суму 797 706 грн.; листопад 2017 року на суму 1 134 070 грн.; грудень 2017 року на суму 1 368 719 грн.; січень 2018 року на суму 991 732 грн.; лютий 2018 року на суму 1 058 418 грн.; березень 2018 року на суму 1 144 144 грн.; квітень 2018 року на суму 1 712 448 грн.; травень 2018 року на суму 1 528 219 грн.; червень 2018 року на суму 1 517 850 грн.

Вказані висновки обґрунтовані тим, що проведеною перевіркою не підтверджено документально реальність здійснення господарських відносин з контрагентами-постачальниками, а саме: ТОВ Мейкаут центр (код ЄДРПОУ 40723780) у лютому 2017 року, ТОВ ТД Інтерсплав (код ЄДРПОУ 40466970) у квітні 2017 року, ТОВ ВВК-ГРУП (код ЄДРПОУ 40536073) у грудні 2017 року, лютому 2018 року, березні 2018 року, ТОВ ЄВРО-СПЕЦ-СЕРВІС (код ЄДРПОУ 40900704) у серпні 2017 року, жовтні 2017 року, листопаді 2017 року, грудні 2017 року, ТОВ ТОРГШИЛД (код ЄДРПОУ 40427292) у січні 2018 року, лютому 2018 року, ТОВ ТОЙОРА (код ЄДРПОУ 40810197) у березні 2018 року, у зв`язку із відсутністю необхідних умов для здійснення господарської діяльності та відсутністю в ланцюгу формування податкового кредиту контрагентів-постачальників від постачальників товарів (робіт, послуг), які реалізовано ТОВ НВО Укрпромекологія . Разом з цим, позивачем у перевіряємому періоді задекларовано придбання скрапленого газу у ТОВ ВЕРУМ ГАЗ (код ЄДРПОУ 40960957), ТОВ СТРОЙКОМЕРС (код ЄДРПОУ 41436643), ТОВ ТЕРМІНАЛ ЛОГІСТІКС (код ЄДРПОУ 41007023), ТОВ ТЕХНОХІМПОСТАЧ (код ЄДРПОУ 40009323), однак проведеною перевіркою не можливо підтвердити реальність проведених операцій з постачання газу.

На підставі Акту перевірки від 01.11.2018 №660/08-01-14-07/31329313 та виявлених порушень відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0018981407 від 30.11.2018, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 17 924 697,50 грн., у т.ч.: за податковими зобов`язаннями - 14 339 758,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 584 939,50 грн. (т.1 а.с.241);

№ 0018991407 від 30.11.2018, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 18 524 486,25 грн., у т.ч.: за податковими зобов`язаннями - 14 819 589,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 704 897,25 грн. (т.1 а.с.240).

Позивачем вказані податкові повідомлення-рішення оскаржено в адміністративному порядку до ДФС України, однак рішенням ДФС України про результат розгляду скарги №7865/6/99-99-11-04-01-25 від 18.02.2019 податкові повідомлення- рішення залишені без змін, а скарга - без задоволення (т.2 а.с.1-10).

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними, позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Податковий кодекс України), який набрав законної сили 01.01.2011.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

У відповідності до пункту 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначається, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини:

- рух активів у процесі здійснення господарської операції.

- установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції.

- установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на врахування витрат, понесених у зв`язку із здійсненням цих господарських операцій при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток та сум податку на додану вартість при визначенні об`єкта оподаткування податком на додану вартість; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Також, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Доводи ж податкового органу про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на віднесення певних витрат до складу валових витрат з податку на прибуток чи віднесення до складу податкового кредиту певних сум податку на додану вартість.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За змістом статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у перевіряємому періоді позивач мав фінансово-господарські операції з контрагентами - постачальниками ТОВ Мейкаут центр , ТОВ ТД Інтерсплав , ТОВ ВВК-ГРУП , ТОВ ЄВРО-СПЕЦ-СЕРВІС , ТОВ ТОРГШИЛД , ТОВ ТОЙОРА .

Між ТОВ Мейкаут центр (Постачальник) та ТОВ НВО Укрпромекологія (Покупець) укладено Договір поставки № 0902 від 09.02.2017, відповідно до якого Постачальник зобов`язується передати в обумовлений термін у власність Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти та сплатити на умовах, що домовлені цим Договором: феросплави та кольорові метали.

На підтвердження реального виконання зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та платіжні доручення. Розрахунки між сторонами здійснені у повному обсязі, заборгованість відсутня.

Між ТОВ ТД Інтерсплав (Постачальник) та ТОВ НВО Укрпромекологія (Покупець) укладено Договір поставки № 05-04/17 від 05.04.2017, відповідно до якого Постачальник зобов`язується поставити сировину та готову феросплавну продукцію (феросілікомарганець, феросиліцій та інші) (товар) Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.

На підтвердження реального виконання зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи видаткові накладні, товарно-транспортні накладні.

Разом з цим, в матеріалах справи міститься договір права відступлення вимоги №23 від 10.05.2017, за яким ТОВ ТД Інтерсплав (Первісний кредитор) та ТОВ Лідерснаб-2016 (Новий кредитор) з другої сторони і ТОВ НВО Укрпромекологія (Боржник) з третьої сторони, укладено договір за умовами якого, Первісний кредитор передає належне йому право вимоги виконання грошового зобов`язання у сумі 2 237 591,25 грн. за договором поставки №05-04/17 від 05.04.2017 (Основний договір), що укладено між Первісним кредитором та Боржником, а Новий кредитор приймає право вимоги, що належить Первісному кредитору.

Станом на 30.06.2018 згідно 631 рахунку наявна кредиторська заборгованість у сумі 2 007 591,25 грн.

Між ТОВ ЄВРО-СПЕЦ-СЕРВІС (Постачальник) та ТОВ НВО Укрпромекологія (Покупець) укладено Договір поставки №1408 від 14.08.2017, відповідно до якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити брухт та відходи металів.

На підтвердження реального виконання зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи надано видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та платіжні доручення. Розрахунки між сторонами здійснені у повному обсязі, заборгованість відсутня.

Між ТОВ ВВК-ГРУП (Постачальник) та ТОВ НВО Укрпромекологія (Покупець) укладено Договір поставки №01-12-17 від 01.12.2017, відповідно до якого Постачальник передає у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити на умовах цього Договору.

На підтвердження реального виконання зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та платіжні доручення. Розрахунки між сторонами здійснені у повному обсязі, заборгованість відсутня.

Між ТОВ ТОРГШИЛД (Постачальник) та ТОВ НВО Укрпромекологія (Покупець) укладено Договір поставки №0201-18 від 02.01.2018, відповідно до якого Постачальник передає у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити на умовах цього Договору.

На підтвердження реального виконання зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та платіжні доручення. Розрахунки між сторонами здійснені у повному обсязі, заборгованість відсутня.

Між ТОВ ТОЙОРА (Постачальник) та ТОВ НВО Укрпромекологія (Покупець) укладено Договір поставки №030118 від 01.03.2018, відповідно до якого Постачальник передає у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити на умовах цього Договору.

На підтвердження реального виконання зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та платіжні доручення. Розрахунки між сторонами здійснені у повному обсязі, заборгованість відсутня.

Також, у перевіряємому періоді позивач мав фінансово-господарські операції з з придбання скрапленого газу у контрагентів: ТОВ ВЕРУМ ГАЗ , ТОВ СТРОЙКОМЕРС , ТОВ ТЕРМІНАЛ ЛОГІСТІКС , ТОВ ТЕХНОХІМПОСТАЧ .

Так, між ТОВ ВЕРУМ ГАЗ (Постачальник) та ТОВ НВО Укрпромекологія (Покупець) укладено Договір поставки №14-ПГ від 18.10.2017, відповідно до якого Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, передбачених цим Договором передавати у власність Покупця газ скраплений (Товар), а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, приймати та оплачувати цей товар.

На підтвердження реального виконання зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та платіжні доручення. Розрахунки між сторонами здійснені у повному обсязі, заборгованість відсутня.

Так, між ТОВ СТРОЙКОМЕРС (Постачальник) та ТОВ НВО Укрпромекологія (Покупець) укладено Договір поставки нафтопродуктів № 04122017 від 04.12.2017, відповідно до якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити нафтопродукти (Товар), номенклатура, кількість і ціна яких визначається в рахунках та у видаткових накладних на товар, для використання їх у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими або іншим використанням (зокрема, зі здійсненням заправки нафтопродуктами (товаром) транспортних засобів, технологічних транспортних засобів тощо, які належать покупцю на праві власності, праві користування, на підставі інших речових прав).

На підтвердження реального виконання зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та платіжні доручення. Розрахунки між сторонами здійснені у повному обсязі, заборгованість відсутня.

Так, між ТОВ ТЕРМІНАЛ ЛОГІСТІКС (Постачальник) та ТОВ НВО Укрпромекологія (Покупець) укладено Договір поставки нафтопродуктів №Т 01/07-17/6 від 01.07.2017, відповідно до якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити нафтопродукти (Товар), номенклатура, кількість і ціна яких зазначається в рахунках та у видаткових накладних на товар, для використання іх.

На підтвердження реального виконання зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та платіжні доручення. Розрахунки між сторонами здійснені у повному обсязі, заборгованість відсутня.

Так, між ТОВ ТЕХНОХІМПОСТАЧ (Постачальник) та ТОВ НВО Укрпромекологія (Покупець) укладено Договір поставки №УПЕТХП-030517(1) від 03.05.2017, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити, а Прокупець прийняти та оплатити нафтопродукти (товар), номенклатура, кількість і ціна яких визначається в рахунках та у видаткових накладних на товар, для використання їх у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими або іншим використанням (зокрема, зі здійсненням заправки нафтопродуктами (товаром) транспортних засобів, технологічних транспортних засобів тощо, які належать покупцю на праві власності, праві користування, на підставі інших речових прав).

На підтвердження реального виконання зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та платіжні доручення. Розрахунки між сторонами здійснені у повному обсязі, заборгованість відсутня.

Таким чином, реальність господарської операції, рух активів та зміни майнового стану платника податків повністю підтверджуються первинними та іншими документами, які надані позивачем до матеріалів справи. Вказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 201.1, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704.

До того ж, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відсутність у позивача журналів обліку або інших відомостей щодо наявності лічильників газу, а також інформації про їх показників не може бути підставою для позбавлення останнього права на податковий кредит в розглянутому спорі, оскільки зазначені документи не є обов`язковим документом для визнання права позивача на відображення сплачених сум ПДВ у складі податкового кредиту.

Щодо висновків податкового органу стосовно не доцільності використання позивачем придбаного скрапленого газу у виробництві феросплавів, суд зазначає наступне.

ТОВ НВО Укрпромекологія спеціалізується на виплавці феросплавів, сложнолегованих сталей та лігатур. Одним з основних напрямків є виплавка феросилікомарганцю марки МнС-17, лігатур марок Мн 40 та Мн 55. На підприємстві наявні дві печі для виплавки феросплавів електродугова піч ДП 116-1 -УХЛ та індукційна ІСГ-0,7/032 И1. Дані печі працюють від електричної мережі.

Виплавка феросилікомарганцю та лігатур Мн40 та Мн55 ведеться в електродуговій печі ДП 116-1 -УХЛ. У якості вихідної сировини може використовуватись сировина різного походження та складу, наприклад марганцева руда, шлаки які утворюються під час виробництва марганцевих феросплавів (феросилікомарганцю та феромарганцю), а також шлаків, які утворюються під час виплавки конструкційних, легованих марганцем сталей, діоксид марганцю, феромарганець тощо. Цільовим компонент, що входить до складу цієї сировини є марганець, який може знаходитись у сировині як у вигляді оксидів марганцю (МnO2, Мn3О4, Mn5O8, Мn2О3, НОМЕР_1 , Мn2О7, тощо) так і у металічній формі (Мп). Основною метою при переробці сировини, що містить у своєму складі оксиди марганцю є повнота відновлення оксидів марганцю до металічної форми (карбідів марганцю), які і містить у своєму складі феросилікомарганець та лігатури марганцю. Основним відновником, що використовується у процесі відновлення оксидів марганцю є вуглець, що використовується у виробництві у вигляді коксового дріб`язку, матеріалу вуглець місткого, коксу та ін. Але, в наслідок різної термодинамічної стійкості оксидів марганцю в ході плавки вони відновлюються при різних умовах і з різною повнотою. Це відбувається у зв`язку з різним хімічним складом оксидів та їх різною активністю у сполуках та шлаці. Внаслідок цього деякі оксиди є дуже стійкими, що дуже важко піддаються відновленню, тому переходять в шлак. В результаті чого шлаки піддаються повторній переробці, що тягне за собою значні витрати електроенергії, що є економічно не вигідним.

Як встановлено судом, у період з січня 2017 року по квітень 2017 року, для виробництва феросилікомарганцю в якості сировини позивачем було використано діоксид марганцю, феромарганець, феросиліцій. В даній суміші відновлення потребує тільки діоксид марганцю. Він не потребує високих температурних режимів для відновлення.

Як пояснено представником позивача, з лютого 2017 року на підприємстві позивача відбулася заміна вихідної сировини на шлаки марганцевмісні різного походження. При плавці сировини такого походження основною задачею є повне відновлення оксидної форми марганцю, що міститься у шлаках. Так, у лютому 2017 року була перероблена пробна партія шлакометалевої суміші у кількості 137500 т., при цьому середній показник витрати електроенергії на 1т. феросилікомарганцю складав 2304 кВт, такі витрати електроенергії є значними.

Так, у березні 2017 року позивачем зроблена спроба зі зменшення показника витрат електроенергії на 1 т феросилікомарганцю. Була переплавлена та ж сама шлакометалева суміш з меншими витратами електроенергії 928 кВт/т, але у відвальних шлаках було виявлено вміст оксидів марганцю більш ніж 15%. В результаті чого, у квітні 2017 року було повторно переплавлені дані відвальні шлаки, витрати електроенергії були значними(2791 кВт/т).

Для вирішення проблеми переробки такої сировини та зменшення показника витрати електроенергії на 1 т готової продукції на підприємстві почав використовуватися скраплений газ. Було затверджено технологічний регламент з виробництва феросилікомарганцю. Технологія виплавки включає в собі такі стадії:

- приймання за хімічним складом вихідної сировини;

-підготовка шихтових матеріалів та обладнання до плавки;

-розплавлення шихтових матеріалів;

-продувка розплаву скрапленим газом;

-відокремлення, дроблення та упаковка готової продукції;

Як пояснено представником позивача, роль скрапленого газу полягає у тому, що при продувці через розплав він значно підвищує температуру розплаву за рахунок горіння, що сприяє більш повному відновленню оксидів марганцю із шлаку при менших витратах електроенергії та часу, та зменшує витрати вуглецевого відновника, за рахунок того, що сам по собі є відновником.

Також, судом встановлено, що у період с травня 2017 року по жовтень 2018 року з використанням скрапленого газу кількісний показник електроенергії, витраченої на виплавку 1 т. феросилікомарганцю по мірі відпрацювання технології зменшується з 2791 кВт/т (квітень 2017) до 900 кВт/т (жовтень). Тобто, при однаковій кількості витраченої електроенергії без використання газу та кількість плавок, яку можна зробити, завдяки продувці скрапленим газом є більшою, а значить кількість випущеного феросилікомарганцю також збільшується майже у двічі.

Кількість шлаку, що використовується на плавку складає від 1400 до 2200 кг. Шлаки є неоднорідною за своїм складом сировиною. Тому в залежності від їх складу перед виплавкою вони сортуються по партіям за хімічним складом та походженням. В залежності від хімічного складу приблизно розраховується кількість необхідного газу, що потрібна на відновлення оксидів марганцю. Розрахунок також ведеться на кількість випущеної готової продукції. Такий розрахунок є необхідним для дотримання оптимальних умов плавки та співвідношення метал/шлак. Тому вихід готової продукції на плавку коливається приблизно в однакових межах.

Також, судом встановлено, що кількість газу вуглеводного скрапленого використовується на плавку від 0,500 до 4,500 м3, а в деяких плавках газ і зовсім не використовується. Кількісні витрати газу пов`язані з кількісним вмістом оксидної складової шлаку. Тобто, чим більший вміст оксидів марганцю у вихідній сировині, тим більше скрапленого газу необхідно витратити на їх відновлення. В плавках де скраплений газ не використовується марганець знаходиться у вигляді металічних вкраплень, тобто відновлення не потребує.

Крім того, позивачем надано висновок ДП УкрНДІспецсталь за результатами обстеження технології виплавки сплаву МнС17 в умовах ТОВ НВО Укрпромекологія , в якому зазначено, що оглянувши технологію виплавки сплаву МнС17 в умовах ТОВ НВО Укрпромекологія , експертом зроблено висновок, що сплав отримують шляхом переплаву відходів , що містять марганець як у металевій формі, та і у формі оксидів. При цьому під час плавки відбувається часткове відновлення оксидів марганцю завдяки наявності у шихті вуглецевого відновника, у технології, що застосовується безпосередньо на ТОВ НВО Укрпромекологія , використання природного газу є обґрунтованим, оскільки під час продувки має місце досить інтенсивне перемішування рідкого шлаку (який містить оксиди марганцю) з вуглецевим відновником на його поверхні. Це перемішування робить процес відновлення оксиду марганцю зі шлаку значно ефективнішим, за рахунок чого отримують більший ступень вилучення марганцю з шихти до металу (т.10 а.с.87-88).

Допитаний у судовому засіданні 29.10.2019 ОСОБА_1 пояснив, що він є директором з виробництва ТОВ НВО Укрпромекологія . Зазначив, що підприємство здійснює діяльність з виробництва марганцю, який отримується внаслідок переплавки зі шлаку. Вказав, під час виробництва фероснликомарганцю використовується скраплений газ, за допомогою якого збільшується вміст марганцю до 12%-15%. Зазначив, що використання скрапленого газу значно зменшує споживання електроенергії. Також пояснив, що для зберігання скрапленого газу на підприємстві є ємність 40000куб.см., інколи, у разі необхідності на території позивача знаходяться газовози, у випадку, якщо ємність не може вмістити весь об`єм доставленого газу. Пояснив, що на виробництві наявний лічильник газу, показання з якого знімаються щодобово. Також пояснив, що оскільки шлаки є різними по вмісту оксиду марганцю, то використовується різна кількість скрапленого газу при плавці. Кількість плавок на добу становить 10 - 15 разів, виробництво є безперервним. Також зазначив, що із ємності до дугової печі скраплений газ постачається по газовому трубопроводу.

Суд критично ставиться до твердження відповідача що, висновком експерта №163-19 від 28.03.2019 встановлено необґрунтованість використання скрапленого газу при виплавці фероснликомарганцю марки МнМ-17 в умовах ТОВ НВО Укрпромекологія у період з 01.01.2017 по 30.06.2017 та відсутність конструктивних елементів у виробничому обладнанні - дуговій сталеплавильній печі для подачі скрапленого газу при виробництві фероснликомарганцю марки МнС-17, з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запорожжя Воробйової А.В. про проведення судової металознавчої експертизи від 26 лютого 2019 року у кримінальному провадженні № 32016080000000067 від 21 червня 2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, вченого ч. 2 ст. 212 КК України, на вирішення експертизи поставлені наступні питання:

1) чи використовувався ТОВ НВО Укрпромекологія у період часу з 01.01.2017 по30.06.2018 скраплений газ при виробництві феросиликомарганцю марки МнС-17?

2) чи наявні в дуговій сталеплавильній печі - установці марки УШ-116-І XЛ 4 (паспорт станом на 2000 рік), марки ДП-116-І УХЛ 4 (паспорт на 2017 рік) конструктивні елементи для подачі скрапленого газу при виробництві феросиликомарганцю марки МнС-17? Якщо так, то чи відповідають зазначені інструктивні елементи печі паспортам дугової сталеплавильної печі марки УШ-116-1 УХЛ 4 (паспорт станом на 2000 рік) та марки ДП-116-1 УХЛ 4 (паспорт станом на 2017 рік)?

Так, у висновку експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз №163-19 від 28.03.2019 надані наступні висновки:

По питанню № 1: У зв`язку з відсутністю об`єктивних даних про умови проведення технологічного процесу виплавки феросиликомарганцю марки МнС-17 в умовах ТОВ НВО Укрпромекологія у період часу з 01.01.2017 по 30.06.2018 встановити, чи використовувався ТОВ НВО Укрпромекологія у період часу з 01.01.2017 по 30.06.2018 скраплений газ при виробництві феросиликомарганцю марки МнС-17 не надається за можливе. Документально, а саме Технологічним регламентом виробництва феросиликомарганцю МнС-17, підтверджується, що у період часу з 01.04.2017 по 30.06.2018 в умовах ТОВ НВО Укрпромекологія було можливим використання скрапленого газу при виробництві феросиликомарганцю марки МнС-17. Використання природного газу при виплавці феросиликомарганцю марки МнС-17 в умовах ТОВ НВО Укрпромекологія у період часу з 01.04.2017 по 30.06.2018, що підтверджується документально, для відновлення металів із шлакового розплаву і барботажу є необґрунтованим за причин, викладених в дослідницькій частині висновку.

По питанню № 2: У представленій на дослідження Установці дуговій плавильній ДП-116-1 УХЛ 4 конструктивному виконанні Установки УШ-116-1 УХЛ4 згідно Паспорту і керівництву з монтажу і підготовці до експлуатації (станом на 2000 рік) конструктивні елементи для подачі скрапленого газу при виробництві феросиликомарганцю марки МнС-17 відсутні. У представленій на дослідження Установці дуговій плавильній ДП-116-І УХЛ 4 і конструктивному виконанні Установки УШ-116-1 УХЛ4 згідно Паспорту МТ2670-ПС (станом на 2017 рік) конструктивні елементи для подачі скрапленого газу при виробництві феросиликомарганцю марки МнС-17 відсутні.

Беручи до уваги вищезазначене, твердження податкового органу щодо необґрунтованості використання скрапленого газу при виплавці феросиликомарганцю марки МнМ-17 в умовах ТОВ НВО Укрпромекологія у період з 01.01.2017 по 30.06.2017, не знаходять свого підтвердження у висновку №163-19 від 28.03.2019.

Крім того, суд приймає до уваги надані свідком пояснення, що позивачем не змінювалась конструкція дугової печі, а подача скрапленого газу здійснюється до дугової печі газовим трубопроводом.

Що стосується оформлення товарно-транспортних накладних, то Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, на які посилається податковий орган, були видані на виконання Програми заходів щодо забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадань і безпеки пасажирів на транспорті, затвердженої постановою КМУ від 05.01.95 № 710. Програма розроблена відповідно до Державної програми боротьби зі злочинністю, затвердженої Постановою ВРУ від 25.06.1993 на виконання рішення Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю від 18.02.1994. Отже, сфера застосування Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, не пов`язана з визначенням правил ведення платником податку податкового та бухгалтерського обліку в частині прийняття - передачі товарно-матеріальних цінностей. Отже, відсутність певних реквізитів в товарно-транспортній накладній або її відсутність є лише порушенням Правил перевезень автомобільним транспортом з боку перевізника, яке не пов`язане з дотриманням вимог податкового законодавства товариством.

Наявність або відсутність окремих документів, як і певні недоліки в їх заповненні (описка, помарка, не заповнення певного реквізиту) носять оціночний характер та не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості, а відтак не є і підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних, зокрема інших первинних документів, випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а отже безпідставним є і посилання контролюючого органу на складення товарно-транспортних накладних з порушенням.

Разом з цим, Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 у справі №815/3310/17 (касаційне провадження №К/9901/49561/18) зазначив, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг.

Щодо посилань в Акті перевірки на відсутність реальної можливості здійснення поставок товару через відсутність у постачальників контрагентів позивача майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, що було встановлено з наданої податкової інформації, суд вважає такими, що не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит з тих підстав, що згідно статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов`язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов`язаннями.

Так, відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Вказана позиція висловлена Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №1570/4299/12.

Суд звертає увагу відповідача, що Податковий кодекс України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов`язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов`язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбання товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товару (послуг), який у складі вартості придбаного товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов`язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника.

Дана позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах (постанова від 11.12.2007, справа № 21-137во06), де ВСУ дійшов висновку про те, що у разі невиконання контрагентом зобов`язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В акті перевірки контролюючим органом зазначено, що аналізом задекларованих податкових накладних встановлено невідповідність придбаних контрагентами товарів товарам, придбаним позивачем. Однак, при проведенні вказаного аналізу контролюючий орган обмежився лише операціями контрагента позивача за період виписування позивачу податкових накладних та не з`ясував можливість придбання такого товару в іншому періоді.

В свою чергу посилання податкового органу на недоведеність факту постачання та придбання позивачем товару, у зв`язку із неможливістю встановлення походження такого товару за ланцюгом постачання за так званим розривом ланцюга постачання та формування податкового кредиту за рахунок підміни товару, на думку суду, протирічить принципу індивідуальної відповідальності, закріплений ст. 61 Конституції України.

Разом з цим, позивач не зобов`язаний та не має об`єктивної можливості під час придбання товару у контрагента встановлювати його походження, а тому не може нести відповідальність з урахуванням таких обставин діяльності контрагента.

Окрім того, позивач позбавлений можливості впливати на його контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України, зокрема і в частині своєчасної подачі до контролюючих органів податкової звітності.

Постановами Верховного суду від 07.03.2018 у справі № 804/3420/169 та від 23.05.2018 у справі № 804/2551/13-а встановлено, що відсутність товарів по ланцюгу постачання не є доказом нереальності господарських операцій. Правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин.

Разом з цим, посилання відповідача, на результати опрацювання зібраної податкової інформації, отриманої від податкових органів на обліку в яких перебуває контрагент позивача, суд розцінює безпідставними, а результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо контрагента позивача не можуть бути допустимими доказами по справі, оскільки чинним законодавством України не покладено обов`язку здійснення контролю за дотриманням постачальниками по ланцюгу вимог законодавства з оподаткування в їх господарській діяльності і можливі неправомірні дії і у разі припущення ними будь-яких порушень нести за них негативні наслідки у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникає в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг), так як згідно Конституції і податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність, згідно якої припущені порушення одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

Обґрунтування податковим органом своїх висновків про нереальність господарської операції на підставі інформаційних баз даних є невмотивованими, оскільки у своїй діяльності відповідач повинен керуватися Конституцією України, Податковим кодексом України, законами України, іншими нормативними актами, відповідно до яких об`єктом документальної перевірки є первинні документи, які використовуються в бухгалтерському і податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, тоді коли інформаційні бази даних податкового органу не є об`єктом документальної перевірки та не є належними доказами.

Разом з цим, Верховний Суд у постанові від 29.03.2019 №808/3412/16 (касаційне провадження №К/9901/41648/18) дійшов висновку, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними (пункт 14 постанови ВС).

Крім того, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб`єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: ...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії , пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України).

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини мають в Україні значення джерела права.

Оцінюючи згадані документи в сукупності та кожен зокрема суд вважає, що такі не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення. Таким чином, висновок контролюючого органу про безтоварний характер спірних операцій є передчасним, оскільки цей висновок не відповідає фактам, покладеним в його основу. Так, законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, а також достовірність документів податкового обліку, доки податковим органом це не спростовано належними та допустимими доказами. Викладені обставини та факти не відповідають таким ознакам, позаяк мають характер припущень.

Ці обставини вироком суду або постановою слідчого у кримінальній справі не були встановлені, а лише, як зазначено у Акті перевірки, витікають із отриманої податкової інформації щодо контрагентів позивача та його вже контрагентів.

Суд також не бере до уваги посилання податкового органу на наявність протоколів допиту свідків, оскільки Верховний суд у постанові від 06.11.2018 №822/551/18 (касаційне провадження №К/9901/61751/18) дійшов висновку, що до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протоколи допиту досудового розслідування не можуть вважатись належними доказами в адміністративному судочинстві.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суб`єктом владних повноважень у справі було Головне управління ДФС у Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати зі сплати судового збору, документально підтверджені у сумі 19210,00 грн.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання Укрпромекологія (69032, м. Запоріжжя, вул. Доківська, буд. 3, код ЄДРПОУ 31329313) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про скасування податкових повідомлень-рішень, задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0018981407 від 30.11.2018 та №0018991407 від 30.11.2018, прийняті Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання Укрпромекологія за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 19210,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень 00 коп.).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 08.11.2019.

Суддя Ю.В. Калашник