Постанова

від 13.11.2019 по справі 705/1887/13-ц

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2019 року

м. Черкаси

справа № 703/1450/15-ц провадження № 22-ц/821/226/19 категорія 307000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Бородійчука В.Г.,

суддів: Єльцова В.О., Нерушак Л.В.

секретаря: Анкудінова О.І.

учасники справи:

заявник: Територіальна громада села Рижавка в особі Рижавської сільської ради Уманського району Черкаської області;

зацікавлена особа: ОСОБА_1 ;

розглянув у судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 квітня 2013 року (ухвалене в приміщенні Уманського міськрайонного суду Черкаської області) у справі за заявою Територіальної громади с. Рижавка в особі Рижавської сільської ради Уманського району Черкаської області, зацікавлена особа ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлою.

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

03 квітня 2013 року Територіальна громада села Рижавка в особі Рижавської сільської ради, зацікавлена особа ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про визнання спадщини відумерлою.

В обґрунтування вимог своєї заяви зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що проживав в с. Рижавка, Уманського району, Черкаської області.

Після його смерті на території Рижавської сільської ради відкрилась спадщина. Померлому належав Державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЧР № 009624, яким передано у власність земельну ділянку площею 2,9491 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Спадкоємці за законом чи заповітом із заявами про прийняття спадщини у встановлений законом строк з моменту відкриття спадщини до сільської ради не звертались. Таким чином, на спадкове майно, яке залишилось після смерті спадкодавця ніхто з його спадкоємців не претендує.

Заявник просив визнати відумерлою спадщину, що відкрилась після смерті громадянина ОСОБА_2 , яка складається із земельної частки, площею 2,9491 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (Державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЧР № 009624) та передати її у власність територіальній громаді села Рижавка Уманського р-ну, Черкаської обл.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 квітня 2013 року заяву Територіальної громади села Рижавка в особі Рижавської сільської ради про визнання спадщини відумерлою задоволено.

Визнано відумерлою спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 , яка складається із земельної частки площею 2,9491 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (Державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЧР №009624) та передати її у власність територіальної громади села Рижавка Уманського району Черкаської області.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заява підлягає до задоволення, як обґрунтована та документально підтверджена, оскільки в судовому засіданні встановлено, що після смерті ОСОБА_2 спадщину ніхто не прийняв, ніяких спадкоємців, які б претендували на прийняття спадщини в цій частині - не має.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Зацікавлена особа ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 квітня 2013 року скасувати, як незаконне та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви відмовити.

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що факти, викладені в рішенні не відповідають дійсності та фактичним обставинам, так як участі у розгляді судом заяви Рижавської сільської ради про визнання відумерлою спадщини після його брата він не брав.

Крім того, зазначив, що спадщину він фактично отримав згідно п. 3 ст. 1268 ЦК України і був єдиним спадкоємцем за законом. На момент смерті брата, ОСОБА_1 проживав та був прописаний за однією адресою з померлим в АДРЕСА_1 господарська книга № 3 № о/р 224).

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

20 травня ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_2 , в с. Рижавка, Уманського району, Черкаської області.

Після його смерті на території Рижавської сільської ради відкрилась спадщина.

Померлому належав Державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЧР № 009624, яким передано у власність земельну ділянку площею 2.9491 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Спадкоємці за законом чи заповітом із заявами про прийняття спадщини у встановлений законом строк з моменту відкриття спадщини до сільської ради не звертались.

Таким чином, на спадкове майно, яке залишилось після смерті спадкодавця ніхто з його спадкоємців не претендував.

Територіальна громада села Рижавка в особі Рижавської сільської ради звернулася до суду з заявою про визнання спадщини відумерлою.

В судовому засіданні зацікавлена особа ОСОБА_1 заяву визнав, проти задоволення не заперечував.

В судовому засіданні встановлено, що після смерті ОСОБА_2 спадщину ніхто не прийняв, ніяких спадкоємців, які б претендували на прийняття спадщини в цій частині - не має, тому згідно ч.ч. 1, 3 ст. 1277 ЦК України суд визнає спадщину відумерлою і вона переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Предметом спору у справі, яка переглядається, є визнання спадщини відумерлою.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Вероховною Радою України (стаття 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункт 41 і 60 Доповіді Верховенство права , схваленої Венеціанською Комісією на 86-му пленарному засіданні м. Венеція, 25-26 березня 2011 року).

Згідно з пунктом 1 статті 6 конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Відповідно до частини першої статті 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених Законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхнім правам та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази на умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (рішення Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегсер Б.В. проти Нідерландів ) від 27 жовтня 1993 року.

З матеріалів справи вбачається, що заявник Територіальна громада села Рижавка в особі Рижавської сільської ради звернулася до суду з заявою про визнання спадщини відумерлою 03 квітня 2013 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду № 7113 на позовній заяві (а.с. 2).

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04 квітня 2013 року (а.с. 7) було відкрито провадження у справі, а через 7 календарних днів (11 квітня 2013 року) ухвалено рішення, яким заяву територіальної громади села Рижавка в особі Рижавської сільської ради задоволено.

Матеріали справи містять повідомлення суду про направлення сторонам у справі: ОСОБА_1 - копії ухвали та позову для ознайомлення (а.с. 8), Територіальній громаді с. Рижавка в особі Рижавської сільської ради копію ухвали для відома (а.с. 9).

Відомостей про отримання поштової кореспонденції сторонами у справі матеріали справи не містять.

Згідно протоколу судового засідання (а.с. 11) в судове засідання сторони з`явилися, представник заявника наполягав на задоволенні заяви, зацікавлена особа ОСОБА_1 заяву визнав та на її задоволенні також не заперечував.

Розгляд справи районним судом відбувся у 2013 році за правилами цивільно-процесуального кодексу України 2004 року.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 158 ЦПК України (в редакції 2004 року) розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов`язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог статей 74-76 ЦПК України (в редакції 2004 року).

Частиною третьою статті 74 ЦПК України (в редакції 2004 року) передбачено, що судові повістки про виклик до суду надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою.

Згідно з частиною четвертою вказаної статті судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка повідомлення - завчасно.

У відповідності до ч. 1 ст. 197 ЦПК України (в редакції 2004 року) суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Ч.2 ст. 197 ЦПК України (в редакції із змінами, внесеними згідно із Законом № 2453-VІ від 07 липня 2010 року) визначає, що фіксування судового засідання технічними засобами здійснює секретар судового засідання або за розпорядженням головуючого інший працівник апарату суду. У разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ч. 4 ст. 197 ЦПК України (в редакції 2004 року) визначено, що носій інформації, на який здійснювався технічний запис судового засідання (касета, дискета тощо) є додатком до журналу судового засідання і після закінчення судового засідання приєднується до матеріалів справи.

Згідно із вимогами ст. 198 ЦПК України (в редакції 2004 року) одночасно з проведенням фіксування технічними засобами секретарем судового засідання ведеться журнал судового засідання.

Журнал судового засідання ведеться секретарем судового засідання та підписується ним невідкладно після судового засідання і приєднується до справи.

Згідно ст. 200 ЦПК України (в редакції 2004 року) вбачається, що протокол судового засідання складається під час вчинення окремої процесуальної дії поза судовим засіданням. При його складанні можуть застосовуватися технічні засоби.

З матеріалів справи вбачається, що сторони у справі були присутні в судовому засіданні.

Однак, в порушення вищеприведених норм процесуального законодавства судове засідання технічними засобами не фіксувалося, журнал судового засідання як і носій технічного запису судового засідання в матеріалах справи відсутні.

Дані обставини свідчать про порушення норм процесуального законодавства судом при розгляді справи та ухваленні рішення суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначив, що про розгляд справи повідомлений не був та не знав про наявність судового рішення. Посилання суду першої інстанції в своєму рішенні на ту обставину, що зацікавлена особа не заперечує проти визнання спадщини відумерлою не відповідає дійсності.

Також, ОСОБА_1 зазначив, що спадщину прийняв фактично згідно вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки разом із братом проживав та був зареєстрований за однією адресою.

При цьому, також зазначив, що рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 січня 2017 року за ним визнано право власності на земельну ділянку 2,9491 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (Державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЧР № 009624) в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 с. Рижавка Уманського р-ну Черкаської АДРЕСА_2 . В підтвердження даної обставини до апеляційної скарги додано копію рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 січня 2017 року (а.с. 28).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень від 05 квітня 2019 року № 46330479 (а.с. 29) ОСОБА_1 було відмовлено в реєстрації права власності на спірну земельну ділянку. Відмова мотивована наявністю суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку з кадастровим номером 7124387300:02:000:0946 зареєстроване право власності за Рижавською сільською радою та право постійного користування за Рижавським міжшкільним навчально-виробничим комбінатом.

Відповідно о статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття спадщини, а також відмови від її прийняття, орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається протягом спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

З аналізу частини першої статті 1277 ЦК України необхідно дійти висновку, що для звернення із відповідною заявою про визнання спадщини відумерлою потрібно враховувати обставини при її поданні: 1) відсутність спадкоємців за заповітом і за законом; 2) за їх наявності усунення їх від права на спадкування; №) неприйняття ними спадщини; 4) відмова від її прийняття.

Як вбачається з матеріалів справи, померлий ОСОБА_2 проживав і був прописаний в АДРЕСА_1 (підтверджується довідкою Рижавської сільської ради № 114 від 12 травня 2016 року (а.с. 24)). Разом із спадкодавцем на день його смерті проживав і був прописаний ОСОБА_1 .

Заяви про відмови від прийняття спадщини матеріали справи не містять. Крім того, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі заперечив факт написання такої заяви та факт відмови від прийняття спадщини.

Тому, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при розгляді заяви про визнання спадщини відумерлою не встановив всіх фактичних обставин справи, не врахував того, що ОСОБА_1 є таким, що прийняв спадщину фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном. При цьому, заяви про відмову від спадщини він не подавав, а законом не передбачено відмови від спадщини в суді через будь-яку заяву.

Крім того, при розгляді справи, суд першої інстанції допустився й порушення норм процесуального законодавства, не здійснивши технічну фіксацію судового процесу (з урахуванням того, що сторони відповідно до протоколу судового засідання були присутні в судовому засіданні і не подавали заяви про здійснення розгляду справи без такого фіксування), в матеріалах справи відсутній журнал судового засідання та носій інформації, на який здійснювався технічний запис судового засідання, а натомість наявний протокол судового засідання, який не був передбачений в даному випадку нормами ЦПК України, розгляд справи проведений за сім календарних днів з моменту відкриття провадження у справі, відсутні повідомлення про вручення чи невручення судових повісток про розгляд справи її учасникам, що унеможливлює встановлення факту належного повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи. Також, саме рішення суду (а.с. 12) не містить мотивувальної частини, в якій судом повинно було зазначено мотиви, відповідно до яких він прийшов до висновку про задоволення заяви, що дає підстави для його скасування, з урахуванням тієї обставини, що ОСОБА_1 повністю заперечив свою обізнаність з розглядом судом спору в 2013 році та заперечив свою присутність в судовому засіданні і підтриманні заяви про визнання спадщини відумерлою. Навпаки, матеріали справи та надані особою, що подає апеляційну скаргу докази, свідчать протилежне та підтверджують доводи того, що суд припустився порушення норм процесуального законодавства при розгляді справи та не встановив всіх обставин справи та не дав їм належної оцінки, які дають підстави для задоволення заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Крім того, у відповідності ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме квитанції № 27495289-1 від 17 липня 2019 року ОСОБА_1 сплатив за подачу апеляційної скарги 172 грн. 50 коп. судових витрат за розгляд справи.

Оскільки в задоволенні заяви відмовлено повністю, тому суд апеляційної інстанції при вирішенні питання про розподіл судових витрат вважає, що вони підлягають стягненню з заявника Територіальної громади с. Рижавка в особі Рижавської сільської ради Уманського району Черкаської області на користь особи, що подає апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 квітня 2013 року у справі за заявою Територіальної громади с. Рижавка в особі Рижавської сільської ради Уманського району Черкаської області, зацікавлена особа ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлою скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні заяви Територіальної громади с. Рижавка в особі Рижавської сільської ради Уманського району Черкаської області, зацікавлена особа ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлою - відмовити.

Стягнути з Територіальної громади с. Рижавка в особі Рижавської сільської ради Уманського району Черкаської області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 172 грн. 50 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 13 листопада 2019 року .

Головуючий

Судді