Постанова

від 12.11.2019 по справі 1340/6109/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/7704/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Онишкевича Т.В., Попка Я.С.

з участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2019 року, ухвалене суддею Качур Р.П. в місті Львові о 13 год. 03 хв. у справі № 1340/6109/18 за позовом державного підприємства Міністерства оборони України Львівський радіоремонтний завод до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення № 0008864813, № 0008874813, № 0008884813 від 16.11.2018 року.

У обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що контролюючий орган провів документальну позапланову виїзну перевірку державного підприємства Міністерства оборони України Львівський радіоремонтний завод (далі - ДП Львівський радіоремонтний завод ) з питань господарських відносин з підприємством об`єднань громадян Брендоборонпром громадської організації Комітет з питань протидії корупції та організованій злочинності (далі - ПОГ Брендоборонпром ) за період серпень-вересень 2016 року, товариством з обмеженою відповідальністю МД-Пром (далі - ТзОВ МД-Пром ) за серпень 2016 року, жовтень-вересень 2017 року, товариством з обмеженою відповідальністю Промелектроніка (далі - ТзОВ Промелектроніка ) за травень, липень, серпень, жовтень 2017 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів, робіт (послуг) або подальшої реалізації цих товарів, робіт (послуг) від вищезазначених контрагентів з метою здійснення контролю за дотриманням вимог податкового законодавства.

За результатами перевірки відповідач встановив факти відсутності джерела походження матеріальних цінностей (вузлів радіолокаційних та запчастин) та не підтверджено рух продукції в ланцюгу постачання від виробника до контрагентів позивача ПОГ Брендоборонпром , ТзОВ МД-Пром , ТзОВ Промелектроніка .

Позивач вказує на те, що реальність здійснення господарських операцій позивача із вказаними контрагентами підтверджується первинними документами, які були представлені до перевірки та долучені до матеріалів справи. На думку позивача, первинні документи не досліджені відповідачем належним чином.

На думку позивача, внутрішня база даних ДФС не є джерелом достатньої доказової інформації та додає, що підприємство не може нести відповідальності за дії контрагентів в ланцюгу постачання.

Позивач зазначає те, що відповідач порушив його право на формування податкового кредиту та валових витрат і вважає, що захист порушеного права можливий шляхом скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2019 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0008864813, № 0008874813, № 0008884813 від 16.11.2018 року.

Стягнуто на користь Державного підприємства Львівський радіоремонтний завод за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДФС судові витрати у вигляді судового збору в сумі 188853 грн.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач, Офіс великих платників податків ДФС, подавши апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2019 року та прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає те, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ДП Львівський радіоремонтний завод з питань господарських відносин з ПОГ Брендоборонпром за період серпень-вересень 2016 року, ТзОВ МД-Пром за серпень 2016 року, жовтень-вересень 2017 року, ТзОВ Промелектроніка за травень, липень, серпень, жовтень 2017 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів, робіт (послуг) або подальшої реалізації цих товарів, робіт (послуг) від вищезазначених контрагентів з метою здійснення контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, податковий орган склав акт перевірки № 160/28-10-48-13/07676441 від 01.11.2019 року.

В ході проведення перевірки позивач не надав усіх документів на підтвердження реальності господарських операцій з його контрагентами, зокрема, щодо якості та походження товарно-матеріальних цінностей, їх транспортування. Відповідач зазначає те, що первинні документи містять недоліки у їх оформленні. Згідно з отриманою податковою інформацією, контрагенти позивача здійснювали маніпуляції із номенклатурою товару, не мають основних засобів, трудових ресурсів, здійснювали діяльність спрямовану на надання податкової вигоди третім особам. Також, відповідач додає, що стосовно контрагентів позивача триває розслідування у рамках кримінальних проваджень, відкритих за ст.ст. 205, 212 Кримінального кодексу України. На думку відповідача, господарські операції позивача та його контрагентів не мали реального товарного характеру, а представлені до перевірки податкові та видаткові накладні не підтверджують реальність господарських операцій.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що ДП Львівський радіоремонтний завод зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Львівської міської ради 03.12.1997 року, ідентифікаційний код юридичної особи 07676441. Види діяльності за КВЕД: 25.40 Виробництво зброї та боєприпасів; 33.13 Ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування (основний). Позивач є платником податку на додану вартість.

З 26.09.2018 року по 31.10.2018 рік Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби провів позапланову виїзну документальну перевірку ДП Львівський радіоремонтний завод з питань господарських відносин з ПОГ Брендоборонпром за період серпень-вересень 2016 року, ТзОВ МД-Пром за серпень 2016 року, жовтень-вересень 2017 року, ТзОВ Промелектроніка за травень, липень, серпень, жовтень 2017 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів, робіт (послуг) або подальшої реалізації цих товарів, робіт (послуг) від вищезазначених контрагентів з метою здійснення контролю за дотриманням вимог податкового законодавства.

За результатами перевірки 01.11.2018 року Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби склав акт перевірки № 160/28-10-48-13/07676441.

В ході проведення перевірки Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби встановив такі порушення ДП Львівський радіоремонтний завод :

- п. 5-7, п. 10-12, п. 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Мінфіну України № 318 від 31.12.1999 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року № 27/4248, п. 10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 Запаси , затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 року № 751/4044 із змінами та доповненнями, п. 135.1, ст. 135, підпункту 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2496791,48 грн., в т.ч. 2 кв. 2017 року - 1253351,88 грн., 3 кв. 2017 року - 218744,72 грн., 4 кв. 2017 року - 917991,24 грн., 1 кв. 2018 року - 41903,64 грн., 2 кв. 2018 року - 64800,00 грн.;

- п. 5-7, п. 10-12, п. 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Мінфіну України № 318 від 31.12.1999 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України, п. 10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 Запаси , затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 року № 751/4044, п. 1-3 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 138 від 23.02.2011 року, внаслідок чого занижено частину чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями на загальну суму 4161319,14 грн., в т.ч.: 2 кв. 2017 року - 2088919,80 грн., 3 кв. 2017 року - 364574,54 грн., 4 кв. 2017 року - 1529985,39 грн., 1 кв. 2018 року - 69839,41 грн., 2 кв. 2018 року - 108000,00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 2603021,81 грн., в т.ч. серпень 2016 року - 375969,00 грн., жовтень 2016 року - 487598,00 грн., листопад 2016 року - 573623,20 грн., травень 2017 року - 62643,52 грн., червень 2017 року - 125196,00 грн., липень 2017 року - 132777,12 грн., серпень 2017 року - 695820,67 грн., жовтень 2017 року - 46559,60 грн., грудень 2017 року - 102834,70 грн.

На підставі акта перевірки контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення:

- № 0008864813 від 16.11.2018 року форми Р , на підставі якого збільшено розмір грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток (дохід) підприємств і організацій державного підпорядкування на суму 2 496 791,48 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 1 248 395,74 грн.;

- № 0008874813 від 16.11.2018 року форми Р , на підставі якого збільшено суму грошового зобов`язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань) на 4 161 319,14 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 2 080 659,57 грн.;

- № 0008884813 від листопада 2018 року форми В4 , на підставі якого зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість (від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 2 603 021,81 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 2603021,81 грн.

Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами фактично відбулися.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками з огляду на наступні обставини.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У пункті 44.2 статті 44 ПК України зазначено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року № 73 визначено, що доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов`язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року № 290 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визначення доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 статті 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною 1 та 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, наведеними правовими нормами встановлено, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та валових витрат і доходів наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Дослідивши на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи взаємовідносини ДП Львівський радіоремонтний завод з ПОГ Брендоборонпром , суд апеляційної інстанції встановив наступне.

11 травня 2016 року між ДП Львівський радіоремонтний завод (покупець) та ПОГ Брендоборонпром (постачальник) укладено договір поставки радіолокаційних вузлів № 718 32/05-16.

На підтвердження здійснення цих господарських операцій позивач надав:

- видаткову накладну № 27 від 30.08.2016 року;

- податкову накладну № 3 від 23.05.2016 року, № 3 від 30.08.2016 року;

- рахунок на оплату № 12 від 10.05.2016 року;

- приймальний акт № 180 від 31.08.2016 року;

- витяг з журналу довіреностей (на ОСОБА_1 (запис № 219));

- оборотну відомість балансового рахунку № 371 та № 644;

- платіжні доручення: № 955 від 23.05.2016 року, № 1802 від 13.09.2016 року.

12.07.2016 між цими сторонами укладено договір поставки № 72764/07-16 з аналогічними умовами як попередній договір.

На підтвердження здійснення цих господарських операцій позивач надав:

- видаткову накладну № 27 від 30.08.2016 року;

- податкову накладну № 2 від 17.08.2016 року, № 1 від 08.08.2016 року;

- рахунок на оплату № 17 від 10.05.2016 року;

- приймальний акт № 171 від 19.08.2016 року;

- витяг з журналу довіреностей (на ОСОБА_1 (запис № 202));

- оборотну відомість балансового рахунку № 371 та № 644;

- платіжні доручення: № 1515 від 02.08.2016 року, № 1719 від 30.08.2016 року;

- журнал ордера № 6 за серпень 2016 року.

Позивач використав відповідні запчастини у своїй господарській діяльності, виготовив з них продукцію та для подальшого її продажу, 11.11.2015 року уклав з Дочірнім підприємством Державної компанії Укрспецекспорт - Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма Укрінмаш (комісіонер) договір комісії № 5/80-1Д, відповідно до умов якого комісіонер зобов`язався здійснити продаж продукції позивача, згідно з специфікацій за межами України.

Натомість, відповідач заперечує реальність господарських операцій між позивачем та ПОГ Брендоборонпром , виходячи з таких обставин.

В ході проведення перевірки відповідач надав позивачу вимогу № 1 від 09.10.2018 року про надання до перевірки: паспортів, сертифікатів, посвідчення якості (відповідності) щодо одержаних запчастин від ПОГ Брендоборонмаркет за період серпень - вересень 2016 року.

Однак, позивач не надав затребуваних документів, а також інших, які б пояснювали походження запчастин.

Натомість, апеляційний суд з цього приводу звертає увагу на те, що сертифікати якості товару не свідчать про фактичний рух товару від продавця до покупцю, а тому не можуть підтверджувати обставини щодо реальності господарських операцій.

Відповідач стверджує, що позивач до перевірки не надав підтверджуючих документів щодо транспортування товару.

Апеляційний суд з цього приводу звертає увагу на те, що відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку витрат і податкового кредиту платника податків. При цьому документи, обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна і подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання і продажу товарно-матеріальних цінностей.

Тому, апеляційний суд відхиляє доводи відповідача про те, що товарно-транспортні накладні є первинними бухгалтерськими документами, які опосередковують господарські операції між позивачем та ПОГ Брендоборонмаркет .

Відповідач також зазначив те, що даними Єдиного реєстру податкових накладних не підтверджено джерело походження товару, оскільки основними контрагентами ПОГ Брендоборонмаркет за період з 01.08.2016 року по 30.09.2016 року були: ТзОВ Імекс компані (діяльність по КВЕД 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель), ТзОВ Сайленс Прайм (діяльність по КВЕД 46.52 - неспеціалізована оптова торгівля), ТзОВ Мартін Компані (діяльність по КВЕД 46.52 - неспеціалізована оптова торгівля).

В свою чергу основними контрагентами ТзОВ Мартін Компані за перевіряємий період були: ТзОВ Смарт Компані , ТзОВ Маркетс Групп , ТзОВ Мерлін Фінанси , які здійснювали реалізацію (торгівлю) іншої номенклатури товарів, ніж радіолокаційні вузли та запчастини.

Основними контрагентами Імекс Компані за перевіряємий період були: ТзОВ Вестфілд , ТзОВ Нібор , ТзОВ Долмат Компані , ТзОВ Маркетс Групп , ТзОВ Ті Джи Трейд , ТзОВ Контент Логістик , ТзОВ Мерлін Фінанси , ТзОВ Діонс-Транс , ТзОВ Сайленс Прайм , які здійснювали реалізацію (торгівлю) іншої номенклатури товарів, ніж радіолокаційні вузли та запчастини.

Однак, апеляційний суд встановив те, що відповідач не провів зустрічну звірку цих контрагентів, а тому, апеляційний суд вважає, що відповідач не може посилатись на факт фіктивності цих підприємств та відсутність у них відповідної продукції.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що довести правомірність своїх дій та рішень в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Проте, відповідач, на думку апеляційного суду, не довів те, що господарські операції, щодо поставки радіолокаційних вузлів між позивачем та ПОГ Брендоборонмаркет не мали реального характеру.

Дослідивши на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи взаємовідносини ДП Львівський радіоремонтний завод з ТзОВ МД-Пром , суд апеляційної інстанції встановив наступне.

20 квітня 2017 року між ДП Львівський радіоремонтний завод (покупець) та ТзОВ МД-Пром (постачальник) укладено договір поставки радіолокаційних вузлів № 135.

На підтвердження здійснення цих господарських операцій позивач надав:

- видаткові накладні: № 48 від 06.06.2017 року, № 49 від 06.06.2017 року, № 52 від 06.06.2017 року, № 50 від 06.06.2017 року, № 53 від 06.06.2017 року, № 51 від 06.06.2017 року, № 47 від 06.06.2017 року, № 137 від 27.07.2017 року, № 140 від 27.07.2017 року, № 149 від 02.08.2017 року, № 138 від 27.07.2017 року, № 101 від 29.06.2017 року, № 139 від 27.07.2017 року, № 142 від 27.07.2017 року, № 145 від 02.08.2017 року, № 147 від 02.08.2017 року, № 148 від 02.08.2017 року, № 148 від 02.08.2017 року, № 151 від 03.08.2017 року, № 148 від 02.08.2017 року, № 152 від 03.08.2017 року, № 144 від 01.08.2017 року, № 153 від 04.08.2017 року, № 150 від 02.08.2017 року, № 158 від 11.09.2017 року, № 160 від 18.09.2017 року, № 161 від 18.09.2017 року, № 162 від 18.09.2017 року, № 163 від 18.09.2017 року, № 164 від 18.09.2017 року, № 165 від 18.09.2017 року, № 166 від 18.09.2017 року, № 141 від 27.07.2017 року;

- податкові накладні: № 16 від 29.05.2017 року, № 09 від 06.06.2017 року, № 11 від 06.06.2017 року, № 10 від 24.05.2017 року, № 54 від 06.06.2017 року, № 17 від 29.05.2017 року, № 7 від 06.06.2017 року, № 9 від 24.05.2017 року, № 13 від 06.06.2017 року, № 10 від 06.06.2017 року, № 11 від 24.05.2017 року, № 18 від 29.05.2017 року, № 14 від 06.06.2017 року, № 15 від 24.05.2017 року, № 12 від 06.06.2017 року, № 8 від 06.06.2017 року, № 12 від 24.05.2017 року, № 3 від 01.06.2017 року, № 12 від 27.07.2017 року, № 4 від 01 06.2017 року, № 13 від 27.07.2017 року, № 6 від 01.06.2017 року, № 14 від 27.07.2017 року, № 2 від 01.06.2017 року, № 46 від 29.06.2017 року, № 13 від 24.05.2017 року, № 17 від 27.07.2017 року, № 5 від 01.06.2017 року, № 9 від 02.08.2017 року, № 2 від 01.08.2017 року, № 5 від 02.08.2017 року, № 19 від 24.07.2017 року, № 7 від 02.08.2017 року, № 1 від 01.08.2017 року, № 3 від 01,08.2017 року, № 8 від 02.08.2017 року, № 6 від 24.07.2017 року, № 12 від 03.08.2017 року, № 10 від 02.08.2017 року, № 13 від 04.08.2017 року, № 4 від 01.08.2017 року, № 1 від 11.09.2017 року, № 3 від 18.09.2017 року, № 5 від 18.09.2017 року, № 4 від 18.09.2017 року, № 6 від 18.09.2017 року, № 7 від 18.09.2017 року, № 8 від 18.09.2017 року, № 9 від 18.09.2017 року, № 1 від 01.06.2017 року;

- рахунки на оплату: № 52 від 15.05.2017 року, № 52 від 15.05.2017 року, № 53 від 15.05.2017 року, № 106 від 16.05.2017 року, № 56 від 15.05.2017 року, № 54 від 15.05.2017 року, № 100 від 16.05.2017 року, № 55 від 15.05.2017 року, № 47 від 15.05.2017 року, № 101 від 16.05.2017 року, № 105 від 16.05.2017 року, № 103 від 16.05.2017 року, № 104 від 16.05.2017 року, № 62 від 15.05.2017 року, № 102 від 16.05.2017 року, № 125 від 27.07.2017 року, № 119 від 14.07.2017 року, № 123 від 26.07.2017 року, № 124 від 26.07.2017 року, № 120 від 14.07.2017 року, № 118 від 14.07.2017 року, № 134 від 08.09.2017 року, № 135 від 08.09.2017 року, № 140 від 18.09.2017 року, № 141 від 18.09.2017 року, № 142 від 18.09.2017 року, № 143 від 18.09.2017 року, № 144 від 18.09.2017 року, № 145 від 18.09.2017 року, № 107 від 16.05.2017 року;

- приймальні акти: № 72 від 08.06.2017 року, № 73 від 08.06.2017 року, № 74 від 08.06.2017 року, № 75 від 08.06.2017 року, № 76 від 08.06.2017 року, № 77 від 08.06.2017 року, № 78 від 08.06.2017 року, № 79 від 08.06.2017 року, № 143 від 31.07.2017 року, № 142 від 31.07.2017 року, № 144 від 31.07.2017 року, № 145 від 31.07.2017 року, № 146 від 31.07.2017 року, № 149 від 01.08.2017 року, № 156 від 04.08.2017 року, № 157 від 04.08.2017 року, № 158 від 04.08.2017 року, № 159 від 04.08.2017 року, № 166 від 07.08.2017 року, № 155 від 04.08.2017 року, № 171 від 08.08.2017 року, № 151 від 03.08.2017 року, № 170 від 08.08.2017 року, № 160 від 04.08.2017 року, № 197 від 14.09.2017 року, № 207 від 19.09.2017 року, № 208 від 19.09.2017 року, № 209 від 19.09.2017 року, № 210 від 19.09.2017 року, № 211 від 19.09.2017 року, № 212 від 19.09.2017 року, № 213 від 19.09.2017 року, № 260 від 20.11.2017 року;

- платіжні доручення: № 883 від 29.05.2017 року, № 107 від 22.06.2017 року, № 102 від 22.06.2017 року, № 871 від 24.05.2017 року, № 104 від 22.06.2017 року, № 885 від 29.05.2017 року, № 874 від 24.05.2017 року, № 100 від 22.06.2017 року, № 103 від 22.06.2017 року, № 872 від 24.05.2017 року, № 884 від 29.05.2017 року, № 105 від 22.06.2017 року, № 873 від 24.05.2017 року, № 106 від 22.06.2017 року, № 869 від 24.05.2017 року, № 935 від 01.06.2017 року, № 328 від 02.08.2017 року, № 325 від 02.08.2017 року, № 931 від 01.06.2017 року, № 327 від 02.08.2017 року, № 933 від 01.06.2017 року, № 326 від 02.08.2017 року, № 875 від 24.05.2017 року, № 282 від 27.07.2017 року, № 490 від 14.09.2017 року, № 934 від 01.06.2017 року, № 1261 від 28.08.2017 року, № 321 від 01.08.2017 року, № 1260 від 28.08.2017 року, № 272 від 24.07.2017 року, № 322 від 01.08.2017 року, № 493 від 15.09.2017 року, № 323 від 01.08.2017 року, № 495 від 19.09.2017 року, № 271 від 24.07.2017 року, № 494 від 15.09.2017 року, № 270 від 24.07.2017 року, № 491 від 14.09.2017 року, № 487 від 14.09.2017 року, № 1335 від 25.09.2017 року, № 498 від 25.09.2017 року, № 1336 від 25.09.2017 року, № 501 від 28.09.2017 року, № 1337 від 25.09.2017 року, № 502 від 28.09.2017 року, № 1338 від 25.09.2017 року, № 503 від 28.09.2017 року, № 1339 від 25.09.2017 року, № 504 від 28.09.2017 року, № 505 від 28.09.2017 року, № 1340 від 25.09.2017 року, № 781 від 27.11.2017 року, № 930 від 01.06.2017 року;

- оборотну відомість балансового рахунку № 371 та № 644;

- журнали-ордери № 6 за жовтень, листопад 2016, червень-вересень, листопад 2017 року.

На підтвердження здійснення господарських операцій за договорами з ТзОВ МД-Пром укладеними у 2016 році: № 82 від 20.07.2016 року, № 84 від 21.07.2016 року, № 92 від 07.09.2016 року, № 93 від 07.09.2016 року, № 95 від 07.09.2016 року, № 111 від 20.10.2016 року, № 94 від 07.09.2016 року, № 96 від 07.09.2016 року, № 97 від 07.09.2016 року, № 114 від 26.10.2016 року, № 115 від 26.10.2016 року, № 116 від 26.10.2016 року, № 117 від 26.10.2016 року, № 122 від 10.11.2016 року, позивач надав аналогічні документи.

Позивач використав відповідні запчастини у своїй господарській діяльності, виготовив з них продукцію та для подальшого її продажу, позивач уклав з Дочірнім підприємством Державної компанії Укрспецекспорт - Державне госпрозрахункове зовнішньоторговельне підприємство Спецтехноекспорт договори комісії, відповідно до умов яких комісіонер зобов`язався здійснити продаж продукції позивача, згідно з специфікацій за межами України.

Натомість, відповідач заперечуючи реальність господарських операцій між позивачем та ТзОВ МД-Пром зазначає те, що позивач на підтвердження цих господарських операцій не надав паспортів, сертифікатів, посвідчення якості (відповідності) щодо одержаних запчастин від ТзОВ МД-Пром .

Апеляційний суд з цього приводу звертає увагу на те, що сертифікати якості товару не свідчать про фактичний рух товару від продавця до покупцю, а тому не можуть підтверджувати обставини щодо реальності господарських операцій.

Відповідач стверджує, що позивач до перевірки не надав підтверджуючих документів щодо транспортування товару.

Апеляційний суд з цього приводу звертає увагу на те, що відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку витрат і податкового кредиту платника податків. При цьому документи, обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна і подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання і продажу товарно-матеріальних цінностей.

Тому, апеляційний суд відхиляє доводи відповідача про те, що товарно-транспортні накладні є первинними бухгалтерськими документами, які опосередковують господарські операції між позивачем та ТзОВ МД-Пром .

Відповідач також зазначив те, що даними Єдиного реєстру податкових накладних не підтверджено джерело походження товару, оскільки основними контрагентами ТзОВ МД-Пром за період, що перевірявся контролюючим органом були: ТзОВ Баркус , ТзОВ Матеріал Про , ТзОВ Мегаполіс Юг , ТзОВ Марісен , ТзОВ Меридіан Компані , які здійснювали реалізацію (торгівлю) іншої номенклатури товарів, ніж радіолокаційні вузли та запчастини.

Однак, апеляційний суд встановив те, що відповідач не провів зустрічну звірку цих контрагентів, а тому, апеляційний суд вважає, що відповідач не може посилатись на факт фіктивності цих підприємств та відсутність у них відповідної продукції.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що довести правомірність своїх дій та рішень в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Проте, відповідач, на думку апеляційного суду, не довів те, що господарські операції, щодо поставки радіолокаційних вузлів між позивачем та ТзОВ МД-Пром не мали реального характеру.

Дослідивши на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи взаємовідносини ДП Львівський радіоремонтний завод з ТзОВ Промелектроніка , суд апеляційної інстанції встановив наступне.

28 березня 2017 року між ДП Львівський радіоремонтний завод (покупець) та ТзОВ Промелектроніка (постачальник) укладено договір поставки радіолокаційних вузлів № 12/03-17.

На підтвердження здійснення цих господарських операцій позивач надав:

- видаткові накладні: № РН-0001482 від 22.05.2017 року, № РН-0001481 від 22.05.2017 року, № РН-0002203 від 18.07.2017 року, № РН-0002155 від 12.07.2017 року, № РН-0002275 від 24.07.2017 року, № РН-0002204 від 18.07.2017 року, № РН-0002292 від 25.07.2017 року, № РН-0002319 від 26.07.2017 року, № РН-0002276 від 24.07.2017 року, № РН-0002369 від 31.07.2017 року, № РН-0002628 від 17.08.2017 року, № РН-0002809 від 31.08.2017 року;

- податкові накладні: № 155 від 22.05.2017 року, № 179 від 26.04.2017 року, № 154 від 22.05.2017 року, № 97 від 12.07.2017 року, № 174 від 24.07.2017 року, № 130 від 18.07.2017 року, № 131 від 18.07.2017 року, № 45 від 06.07.2017 року, № 188 від 25.07.2017 року, № 205 від 26.07.2017 року, № 175 від 24.07.2017 року, приймального акта № 150 від 01.08.2017 року, № 261 від 31.07.2017 року, № 196 від 17.08.2017 року, № 334 від 31.08.2017 року;

- рахунки-фактури: № СФ-0000992 від 18.04.2017 року, № СФ-0000992 від 18.04.2017 року, № СФ-0000801 від 29.03.2017 року, № СФ - 0001540 від 30.06.2017 року, № СФ-0001676 від 18.07.2017 року, № СФ-0001528 від 29.06.2017 року, № СФ-0001626 від 10.07.2017 року, №СФ-0001804 від 27.07.2017 року, № СФ-0001968 від 17.08.2017 року, № СФ-0001968 від 17.08.2017 року, № СФ-0002066 від 31.08.2017 року;

- приймальні акти: № 59 від 24.05.2017 року; № 125 від 20.07.2017 року, № 116 від 14.07.2017 року, № 132 від 26.07.2017 року, № 126 від 20.07.2017 року, № 136 від 27.07.2017 року, № 139 від 28.07.2017 року, № 134 від 26.07.2017 року, № 150 від 01.08.2017 року, № 184 від 21.08.2017 року, № 192 від 04.09.2017 року;

- платіжні доручення: № 678 від 26.04.2017 року, № 912 від 31.05.2017 року, № 490 від 03.04.2017 року, № 304 від 31.07.2017 року, № 319 від 31.07.2017 року, № 303 від 31.07.2017 року, № 131 від 06.07.2017 року, № 366 від 07.08.2017 року, № 329 від 03.08.2017, № 1303 від 18.09.2017 року, № 468 від 14.09.2017 року, № 759 від 21.11.2017 року;

- облікові картки №5/501, №5/569, №5/507, №5/589, №5/522;

- оборотні відомості по балансовому рахунку 371.

Позивач використав відповідні запчастини у своїй господарській діяльності реалізувавши їх: Міністерству оборони України на підставі договорів про закупівлю послуг за державні кошти від 15.09.2017 року № 342/12/17/22 та від 21.09.2017 року № 342/12/17/23 і додаткової угоди від 27.12.2017 року; для виконання робіт ТзОВ НВК Техімпекс на підставі договору на виконання робіт з переробки давальницької сировини від 18.04.2017 року № 53/01/2017; для постачання товарів та робіт на експорт через комісіонера ДП ДК Укрспецекспорт ДП Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма Прогрес на підставі договору комісії від 30.12.2016 року № 74-03/2016, № USE-20.1-254-D/K-16 від 13.09.2016 року та додаткових угод.

Натомість, відповідач заперечує реальність господарських операцій між позивачем та ТзОВ Промелектроніка , виходячи з таких обставин.

В ході проведення перевірки відповідач надав позивачу вимогу № 1 від 09.10.2018 року про надання до перевірки: паспортів, сертифікатів, посвідчення якості (відповідності) щодо одержаних радіолокаційних вузлів від ТзОВ Промелектроніка за травень, липень, серпень, жовтень 2017 року.

Однак, позивач не надав затребуваних документів, а також інших, які б пояснювали походження запчастин.

Натомість, апеляційний суд з цього приводу звертає увагу на те, що сертифікати якості товару не свідчать про фактичний рух товару від продавця до покупцю, а тому не можуть підтверджувати обставини щодо реальності господарських операцій.

Відповідач стверджує, що позивач до перевірки не надав підтверджуючих документів щодо транспортування товару.

Апеляційний суд з цього приводу звертає увагу на те, що відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку витрат і податкового кредиту платника податків. При цьому документи, обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна і подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання і продажу товарно-матеріальних цінностей.

Тому, апеляційний суд відхиляє доводи відповідача про те, що товарно-транспортні накладні є первинними бухгалтерськими документами, які опосередковують господарські операції між позивачем та ТзОВ Промелектроніка .

Відповідач також зазначив, що даними Єдиного реєстру податкових накладних не підтверджено джерело походження товару, оскільки основними контрагентами ТзОВ Промелектроніка за період з 01.08.2016 року по 30.09.2016 року були: ТзОВ Виделка, ТзОВ Компанія Детек-Сервіс , ТзОВ Мега Стальпром , ТзОВ Номрес , ТзОВ Техно-Резерв , ТзОВ УкрАгро-М , ТзОВ Укрпромобладнання , ПП Юзанс , ТзОВ Біля Хати , ТзОВ Тойо інжиніринг , ТзОВ Місто-ресурс , ТзОВ Торговельна група Дюна-12 , які здійснювали реалізацію (торгівлю) іншої номенклатури товарів, ніж радіолокаційні вузли та запчастини.

Однак, апеляційний суд встановив те, що відповідач не провів зустрічну звірку цих контрагентів, а тому, апеляційний суд вважає, що відповідач не може посилатись на факт фіктивності цих підприємств та відсутність у них відповідної продукції.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що довести правомірність своїх дій та рішень в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Проте, відповідач, на думку апеляційного суду, не довів те, що господарські операції, щодо поставки радіолокаційних вузлів між позивачем та ТзОВ Промелектроніка не мали реального характеру.

Враховуючи наведені сторонами аргументи та надані докази, а також встановлені апеляційним судом обставини, апеляційний суд вважає, що господарські операції між ДП Львівський радіоремонтний завод та ПОГ Брендоборонпром , ТзОВ МД-Пром , ТзОВ Промелектроніка щодо придбання радіолокаційних вузлів фактично відбулися.

Враховуючи ці міркування, апеляційний суд вважає, що позивач правомірно сформував податковий кредит, витрати і доходи підприємства.

Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат чи податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.

Судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2019 року в справі № 1340/6109/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Т. В. Онишкевич Я. С. Попко Повний текст постанови складений 13.11.2019 року