Ухвала

від 07.11.2019 по справі 824/146/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ справи: 824/146/19

№ провадження: 2-к/824/77/2019

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2019 року Київський апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Немировської О.В.,

при секретарі - Шепель К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву Акціонерного товариства Норметімпекс , боржник: Приватне акціонерне товариство Запоріжтрансформатор , про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації від 26 листопада 2018 року,

встановив:

у серпні 2019 року до Київського апеляційного суду надійшла заява АТ Норметімпекс про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації від 26 листопада 2018 року.

В обґрунтування заяви АТ Норметімпекс посилався на те, що між ним та ПрАТ Запоріжтрансформатор було укладено договори поставки від 28 червня 2013 року №13/1/31-020 та від 21 січня 2014 року №14/1/31-001. Зазначав, що у зв`язку з невчасним виконанням ПрАТ Запоріжтрансформатор своїх зобов`язань за договорами він звернувся до арбітражного суду за вирішенням спору про стягнення заборгованості.

Рішеннями Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації від 02 жовтня 2015 року та 27 жовтня 2015 року з ПрАТ Запоріжтрансформатор на користь АТ Норметімпекс було стягнуто заборгованість за Договорами поставки. Вказані рішення були визнані на території України та виконані боржником у добровільному порядку 15 березня 2018 року та 02 лютого 2018 року відповідно.

Заявник зазначав, що внаслідок несвоєчасного виконання боржником своїх зобов`язань та звернення ним за вирішенням спору про стягнення заборгованості до суду, ним були понесені збитки. У березні 2018 року він звернувся до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації з позовом про стягнення з ПрАТ Запоріжтрансформатор неустойки за прострочення виконання.

Рішеннями Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації від 26 листопада 2018 року з ПрАТ Запоріжтрансформатор на користь АТ Норметімпекс було стягнуто неустойку в розмірі 552 757,98 дол. США та 57 205,09 дол. США витрат на сплату реєстраційного та арбітражного зборів.

Заявник зазначав, що на момент звернення до суду цією заявою арбітражне рішення не скасовано та боржником в добровільному порядку не виконано, а тому просив суд визнати рішення та надати дозвіл на його примусове виконання.

Заслухавши пояснення представника заявника Бідного Є.М., представника боржника Кузьміч-Братка Р.А., дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Як видно з матеріалів справи, 28 червня 2013 року між сторонами було укладено Договір (Договір №1) поставки 1 512 тонн мідної катанки №13/1/3-020. 21 січня 2014 сторони уклали Договір поставки №2 №14/1/31-001. Оскільки покупець лише частково сплатив за поставлену продукцію, продавець 23 березня 2015 року звернувся до Міжнародного комерційного арбітражного суду Російської Федерації із позовними заявами. Рішеннями у справах №59/2015 та 60/2015 було стягнуто на користь позивача заборгованість по оплаті та неустойку за порушення строків її оплати. Ухвалами Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 серпня 2017 року та 17 січня 2018 року було визнано на території України рішення МКАС у вказаних справах. Виконані рішення були відповідачем добровільно 15 березня 2018 року та 02 лютого 2018 року. 30 березня 2018 року позивач звернувся до МКАС із позовом, в якому просив стягнути з відповідача неустойку та збитки за укладеними Договорами поставки в сумі 1 125 515,96 дол. США. Рішенням МКАС від 26 листопада 2018 року позовні вимоги було задоволено частково та стягнуто з ПрАТ Запоріжтрансформатор на користь АТ Норметімпекс неустойку в сумі 552 757, 98 дол. США, а також 57 205,09 дол. США на відшкодування витрат позивача щодо сплати реєстраційного та арбітражного зборів.

В ч. 1 ст. 35 Закону України Про міжнародний комерційний арбітраж закріплено, що арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов`язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36.

Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу - це поширення законної сили такого рішення на територію України і застосування засобів примусового виконання в порядку, встановленому ЦПК України .

Порядок розгляду і вирішення заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу врегульовано в Главі 3 Розділу ІХ ЦПК України Визнання та виконання рішень іноземних судів, міжнародних комерційних арбітражів в Україні, надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів .

Відповідно до ст. 474 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу (якщо його місце знаходиться за межами України), незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається та виконується в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором; згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. У разі якщо визнання та виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.

Боржник - Приватне акціонерне товариство Запоріжтрансформатор (далі - ПрАТ Запоріжтрансформатор ) у запереченнях на подану заяву зазначав, що визнання та виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торговопромисловій палаті Російської Федерації від 26 листопада 2018 у справі №М-67/2018 є таким, що суперечить публічному порядку України з наступних підстав. Під публічним порядком належить розуміти правопорядок держави, визначальні принципи і засади якого становлять основу існуючого в ній ладу. Таке застереження про публічний порядок не допускає визнання на території держави рішення арбітражного суду, якщо в результаті його виконання буде вчинено дії, які прямо заборонені законом або заподіюють шкоду суверенітету чи безпеці держави. Відповідно до ст. 107 Конституції України та ст. 1 Закону України Про Раду національної безпеки і оборони України визначено Раду національної безпеки і оборони України органом, який координує та контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки. Згідно Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02.05.2018 Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) , введеного в дію Указу Президента України №126/2018 від 14.05.2018 до фізичних осіб, перелік яких визначено в додатку №1, застосовані персональні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції). В даному переліку вказані дві особи, які є бенефіціарами АТ Норметімпекс , а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , щодо яких застосовуються обмежувальні заходи згідно із Законом України Про санкції . Одним з видів санкцій є запобігання виведенню капіталів за межі України. Тому боржник вважав, що правовими наслідками визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при торгово-промисловій палаті Російської Федерації від 26 листопада 2018 року є виведенням капіталу за межі України, що суперечить публічному порядку.

Відповідно до статті 5 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року (Нью-Йорк) (далі - Конвенція), яка набрала чинності для України з 08 січня 1961 року, у визнанні і приведенні у виконання арбітражного рішення може бути відмовлено на прохання тієї сторони, проти якої воно спрямовано, лише у разі, якщо ця сторона надасть компетентній владі за місцем порушеного клопотання про визнання і приведення рішення у виконання докази того, що: a) сторони в арбітражній угоді, за принципами застосовуваного до них закону, в будь-якій мірі були недієздатними або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а за відсутності вказівки про таке підпорядкування, згідно із законом країни, де рішення було винесено, або b) сторона, проти якої винесено рішення, не була належним чином повідомлена про призначення арбітра або про арбітражний розгляд або з інших причин не могла подати свої пояснення, або c) вказане рішення винесено у спорі, не передбаченому або не підпадаючому під дію положень арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, або містить висновки з питань, що виходять за межі арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, з тим, однак, що у разі, якщо висновки з питань, охоплених арбітражною угодою або застереженням, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою або застереженням, то та частина арбітражного рішення, яка містить висновки з питань, охоплених арбітражною угодою або арбітражним застереженням в договорі, може бути визнана і виконана, або d) склад арбітражного органу або арбітражний процес не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї країни, де мав місце арбітраж, або е) рішення ще не стало остаточним для сторін або було скасовано або призупинено його виконання компетентною владою країни, де воно було винесено, або країни, закон якої застосовувався. У визнанні та приведенні у виконання арбітражного рішення може бути також відмовлено, якщо компетентна влада країни, в якій порушується клопотання про визнання і приведення у виконання рішення, дійде висновку, що: a) об`єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законами цієї країни, або b) визнання і приведення у виконання цього рішення суперечать публічному порядку цієї країни.

В даному випадку заявником при зверненні до апеляційного суду, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, було додано до заяви нотаріально завірену копія арбітражного рішення та інші документи, визначені в ч. 4 ст. 476 ЦПК України.

Підстави для відмови у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу закріплені в ст. 478 ЦПК України та статті 36 Закону України Про міжнародний комерційний арбітраж . Так, суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо сторона, проти якої воно спрямоване, подасть суду доказ того, що: а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, за законом держави, де рішення було винесено; або б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; ґ) або рішення ще не стало обов`язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято. У визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути відмовлено, якщо суд визнає, що відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу або визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.

Тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні і виконанні арбітражного рішення покладається на сторону, яка заперечує проти заяви стягувача.

Вказане рішення боржником не оскаржено та в добровільному порядку не виконано.

Під час судового розгляду справи боржником не було заявлено, що розгляд даного спору не було погоджено сторонами, а склад арбітрів не відповідав регламенту арбітражного суду, боржник не був належним чином повідомлений про склад арбітражного суду або про арбітражний розгляд, а рішення суду суперечить арбітражній угоді.

Крім того, судом не встановлено, що відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу.

Посилання представника боржника на порушення публічного порядку в разі задоволення заяви про визнання та надання дозволу на виконання вказаного рішення МКАС є необґрунтованим з огляду на наступне.

Застосування категорії публічного порядку дано Верховним судом у постанові №12 від 24 грудня 1999 року Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України . В п. 12 постанови дано таке визначення публічного порядку: Під публічним порядком у цьому та інших випадках, коли не заподіяння йому шкоди обумовлює можливість визнання й виконання рішення, належить розуміти правопорядок держави, визначальні принципи і засади, які становлять основу існуючого в ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканності, основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо).

В постанові від 5 вересня 2018 року (справа 761/46285-16) Верховним Судом було вказано, що під публічним порядком слід розуміти правопорядок держави, визначені принципи і засади, які становлять основу існуючого у ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості й основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо). Міжнародний публічний порядок будь-якої країни включає фундаментальні принципи і засади правосуддя, моралі, які держава бажає захистити навіть тоді, коли це не має прямого стосунку до самої держави; правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави (правила про публічний порядок); обов`язок держави з дотримання своїх зобов`язань перед іншими державами та міжнародними організаціями. Це ті незмінні принципи, які виражають стабільність міжнародної системи: у тому числі суверенітет держави, невтручання у внутрішні справи держав, не порушення територіальної цілісності тощо.

Правова концепція публічного порядку існує для того, щоб захистити державу від іноземних арбітражних рішень, які порушують діючі в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя. Ці положення покликані встановити правовий бар`єр на шляху рішень, ухвалених всупереч кардинальним процесуальним і матеріально-правовим принципам, на яких тримається публічний і державний порядок. Вони також призначені не допустити можливість визнання та надання дозволу на виконання рішень, пов`язаних з корупцією чи неприпустимим невіглаством арбітрів.

Об`єктом застереження про публічний порядок є міжнародні приватноправові відносини, а предметом - незастосування іноземного права, яке обране для регулювання цивільно-правових відносин з іноземним елементом, якщо його застосування порушує публічний порядок держави. У цьому разі застереження про публічний порядок врегульовує самостійну сферу суспільних відносин, яка не залежить від сфери міждержавних відносин.

Отже, посилання на порушення публічного порядку може мати місце тільки у випадках, коли виконання іноземного арбітражного рішення несумісне з основами правопорядку держави.

Посилання представника боржника на рішення Ради національної безпеки і оборони України не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви, оскільки відповідно до Закону України Про санкції спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) встановлюються на певний строк, що свідчить їх тимчасовий характер та не передбачають звільнення юридичної особи України від виконання обов`язків за укладеними ними господарськими договорами, а відтак арбітражне рішення про стягнення заборгованості за господарським договором не суперечить публічному порядку України.

Крім того, представником заявника було надано відомості щодо розрахунку непрямих часток володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в капіталі АТ Норметімпекс , згідно яких частки опосередкованого володіння (отримані шляхом множення часток в ланцюгу володіння) становлять: ОСОБА_1 - 7,72%, а ОСОБА_2 - 6,268%. Опосередковані частки володіння вказаних фізичних осіб як окремо, так і спільно є значно меншими, ніж встановлений законодавством заявника поріг у 25%. Вказаний поріг є тотожним встановленому законодавством України.

В ході розгляду справи представником боржника було подано клопотання про закриття провадження у справі із посиланням на ту обставину, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10 жовтня 2019 року було прийнято до розгляду заяву та ухвалою того ж суду від 17 жовтня 2019 відкрито провадження у справі про банкрутство ПрАТ Запоріжтрансформатор , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та введено процедуру розпорядження майном боржника, а ухвалою того ж суду від 31 жовтня 2019 року накладено арешт на все рухоме і нерухоме майно, яке належить ПрАТ Запоріжтрансформатор . В задоволенні вказаного клопотання було відмовлено з огляду на положення ст. 255 ЦПК України, оскільки вимога про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу не є позовною, а спір між сторонами вже вирішений.

Тому посилання представника боржника на положення ст. 20 ГПК України та ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства не можуть бути підставою для закриття провадження по справі, яка вирішується відповідно до норм ЦПК України.

Таким чином, обставини, передбачені Конвенцією, ст. 36 Закону України Про міжнародний комерційний арбітраж та ч. 1 ст. 478 ЦПК України щодо підстав для відмови у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації від 26 листопада 2018 року, відсутні.

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України на користь заявника має бути стягнуто сплачений ним судовий збір в сумі 950 грн. 50 коп.

Керуючись статтями 477, 479 ЦПК України, суд

ухвалив:

заяву Акціонерного товариства Норметімпекс задовольнити.

Визнати і надати дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації від 26 листопада 2018 року у справі за позовом Акціонерного товариства Норметімпекс до Приватного акціонерного товариства Запоріжтрансформатор про стягнення неустойки.

Видати виконавчий лист на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації від 26 листопада 2018 року про стягнення з Приватного акціонерного товариства Запоріжтрансформатор (м.Запоріжжя, Україна, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00213428) на користь Акціонерного товариства Норметімпекс (м.Москва, Російська Федерація, ОДРН 1027700125090) суму неустойки в розмірі 552 757, 98 дол. США, а також стягнення суму у розмірі 57 205,09 дол. США відшкодування витрат позивача щодо сплати реєстраційного та арбітражного зборів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Запоріжтрансформатор (м.Запоріжжя, Україна, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00213428) на користь Акціонерного товариства Норметімпекс (м.Москва, Російська Федерація, ОДРН 1027700125090) сплачений судовий збір у сумі 960 грн. 50 коп.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.

Ухвала суду, якщо вона не була оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлено 12 листопада 2019 року.

Суддя