Постанова

від 11.11.2019 по справі 322/246/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 322/246/18

провадження № 61-10554св19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач -Фермерське господарство Партнер ,

відповідачі:ОСОБА_1 , Фермерське господарство Форт ,

третя особа - Державний реєстратор виконавчого комітету Вільнянської міської Ради Запорізької області

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фермерського господарства Партнер на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 30 жовтня 2018 року у складі судді Кофанова А. В. і постанову Запорізького апеляційного суду від 17 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Воробйової І. А.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог

У березні 2018 року Фермерське господарство Партнер (далі - ФГ Партнер ) звернулося до суду з позовом до Фермерського господарства Форт (далі - ФГ Форт ) і ОСОБА_1 про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору оренди землі від 08 грудня 2017 року.

Позов мотивований тим, що 20 грудня 2006 року позивач уклав із ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 , площею 7,53 га строком на 10 років. Державна реєстрація даного договору відбулася 10 жовтня 2007 року. 15 квітня 2010 року між позивачем і відповідачем ОСОБА_1 укладена додаткова угода, відповідно до якої строк дії договору продовжений до 49-ти років. Державна реєстрація цієї додаткової угоди відбулася 26 квітня 2010 року. Позивачу стало відомо про існування іншого договору оренди тієї ж земельної ділянки, що був укладений між відповідачами 08 грудня 2017 року. Цей договір є недійсним, оскільки земельна ділянка перебуває у користуванні позивача, строк її оренди не закінчився, а тому відповідачі не могли укладати оспорюваний договір оренди земельної ділянки.

Відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ФГ Партнер , в якому вимагає визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 20 грудня 2006 року, укладену 15 квітня 2010 року з цим фермерським господарством.

Зустрічний позов мотивований тим, що про існування цієї додаткової угоди відповідачу стало відомо лише після отримання копії позовної заяви та додатків до неї. Перед укладенням договору з ФГ Форт від 08 грудня 2017 року сторони робили перевірку за Державним реєстром речових прав і реєстрації додаткової угоди від 15 квітня 2010 року не було виявлено. Відповідач зазначає, що додаткова угода від 15 квітня 2010 року з боку ФГ Партнер підписана Тищенком Г.З., і ним же за довіреністю підписана ця угода від імені відповідача ОСОБА_1 , тобто голова фермерського господарства діяв від імені цієї юридичної особи та представляв одночасно інтереси ОСОБА_1 як фізичної особи, що заборонено частиною третьою статті 238 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 30 жовтня 2018 року у задоволенні позову ФГ Партнер відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено, визнано недійсною додаткову угоду, укладену 15 квітня 2010 року між ФГ Партнер і ОСОБА_1 щодо внесення змін до договору оренди землі, укладеного між сторонами 20 грудня 2006 року.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 , діючи як представник ОСОБА_1 , не мав права укладати від його імені договір оренди земельної ділянки із ФГ Партнер , представником якого він одночасно був. Таким чином, додаткова угода від 15 квітня 2010 року, якою строк дії договору оренди від 20 грудня 2006 року між ФГ Партнер і ОСОБА_1 подовжувався з 10-ти до 49-ти років, є недійсною, а тому строк дії цього договору складає 10 років. 08 грудня 2017 року між відповідачами ФГ Форт і ОСОБА_1 укладений договір оренди тієї ж земельної ділянки, коли зобов`язання сторін за попереднім договором оренди від 20 грудня 2006 року між ФГ Партнер і ОСОБА_1 вже припинилися. Оскільки станом на грудень 2017 року відповідач ОСОБА_1 не мав зобов`язань за договором оренди земельної ділянки від 20 грудня 2006 року, він міг вільно укладати договір оренди з іншим орендарем.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 17 квітня 2019 року апеляційну скаргу ФГ Партнер залишено без задоволення, рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 30 жовтня 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції надав належну оцінку зібраним у справі доказам і дійшов обґрунтованого висновку про те, що додаткова угода від 15 квітня 2010 року, якою строк дії договору оренди від 20 грудня 2006 року, укладеного між ФГ Партнер і ОСОБА_1 , подовжувався з 10 до 49 років, є недійсною, а тому цей договір діяв 10 років. З огляду на те, що станом на грудень 2017 року зобов`язання за договором від 20 грудня 2006 року припинилися, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 міг вільно розпоряджатися належною йому земельною ділянкою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2019 року ФГ Партнер через представника Желтобрюхова В. В. подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просило скасувати рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 30 жовтня 2018 року і постанову Запорізького апеляційного суду від 17 квітня 2019 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ФГ Партнер і відмовити у задоволенні зустрічного позову. Також ФГ Партнер просило зупинити виконання рішення суду першої інстанції у частині задоволення зустрічного позову.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФГ Партнер на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 30 жовтня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 17 квітня 2019 року, зупинено виконання рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 30 жовтня 2018 року в частині задоволення зустрічного позову до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга мотивована тим, щосуд першої інстанції помилково зауважив на тому, що представник позивача визнав факт нездійснення позивачем внесення на користь відповідача орендної плати. Також суд першої інстанції помилково зазначив про відсутність у позивача доказів сплати ним орендної плати, оскільки в даному випадку на відповідача покладається обов`язок довести невиплату позивачем орендної плати. Відповідно до чинного законодавства готівкові операції, проведені юридичною особою, підтверджуються касовими документами. Позивач вважає, що належним доказом сплати орендної плати є заява ОСОБА_2 як представника орендодавця про отримання орендної плати, оскільки подібні заяви приймалися в іншій справі як належний доказ Апеляційним судом Запорізької області. Виконання обов`язку сплати орендної плати підтверджує і відсутність скарг з боку ОСОБА_1 Законодаство не передбачає права укладення другого договору оренди землької ділянки під час дії іншого договору оренди цієї ж земельної ділянки, тому договір оренди земельної ділянки, укладений ОСОБА_1 з ФГ Форт , мав бути визнаний недійсним. Відповідач ОСОБА_1 пропустив строк позовної давності, оскільки, якщо б він не отримував орендну плату, то позовна давність почала обраховуватися наступного року після неотримання орендної плати, оскільки договір передбачав виплату орендної плати один раз на рік. Позивач вважає, що ОСОБА_1 не довів наявності підстав для розірвання договору оренди землі, оскільки не довів істотного порушення його умов позивачем.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Фактичні обставини, встановлені судом

20 грудня 2006 року ФГ Партнер і ОСОБА_1 уклали договір оренди земельної ділянки, що належала на праві власності останньому, згідно з яким ФГ Партнер прийняв у користування належну відповідачу ОСОБА_1 земельну ділянку площею 7,53 га. Даний договір укладено строком на 10 років, його державна реєстрація відбулася 10 жовтня 2007 року.

Додатковою угодою від 15 квітня 2010 року строк дії договору оренди земельної ділянки від 20 грудня 2006 року, укладеного між ФГ Партнер та ОСОБА_1 , подовжений з 10 до 49 років.

Додаткова угода від 15 квітня 2010 року підписана ОСОБА_2 , який представляв як голова ФГ Партнер орендаря і орендодавця ОСОБА_1 згідно з довіреністю від 25 жовтня 2005 року.

08 грудня 2017 року між відповідачами ФГ Форт і ОСОБА_1 укладений договір оренди тієї ж земельної ділянки, що належала на праві власності ОСОБА_1

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Доводи касаційної скарги, які стосуються відсутності підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки від 20 грудня 2006 року, укладеного між ФГ Партнер і ОСОБА_1 , а також недоведеності відповідачем ОСОБА_1 невиплати йому орендної плати ФГ Партнер та спливу позовної давності, є безпідставними, оскільки змістом зустрічного позову ОСОБА_1 було визнання додаткової угоди від 15 квітня 2010 року до договору оренди земельної ділянки від 20 грудня 2006 року недійсним, а не розірвання договору оренди земельної ділянки від 20 грудня 2006 року.

Підставою зустрічного позову ОСОБА_1 визначено укладення спірної додаткової угоди особою, яка була одночасно представником обох сторін, а не наявність з боку позивача порушень обов`язку виплати орендної плати.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд з`ясовує обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджує в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються.

Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, оскаржувані рішення не містять висновків щодо виконання позивачем обов`язків зі сплати орендної плати, а також посилань на визнання представником позивача обставин невиконання позивачем обов`язку щодо виплати орендної плати ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 237, частини третьої статті 238 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Згідно зі статтею 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_1 і відмовляючи у задоволенні позову ФГ Партнер , суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо недійсності додаткової угоди від 15 квітня 2010 року до договору оренди земельної ділянки від 20 грудня 2006 року, оскільки ОСОБА_2 , діючи як представник ОСОБА_1 , не мав права укладати від його імені договір оренди земельної ділянки із ФГ Партнер , інтереси якого він одночасно представляв. З огляду на недійсність додаткової угода від 15 квітня 2010 року, строк дії договору оренди земельної ділянки від 20 грудня 2006 року між ФГ Партнер і ОСОБА_1 дорівнював 10 рокам. Тому на час укладення договору оренди земельної ділянки 08 грудня 2017 року між ФГ Форт і ОСОБА_1 зобов`язання за договором оренди земельної ділянки від 20 грудня 2006 року між ФГ Партнер і ОСОБА_1 вже припинилися.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Судами першої і апеляційної інстанцій правильно встановлені фактичні обставини справи і застосовано норми матеріального права, які підлягали застосуванню, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 , 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства Партнер залишити без задоволення.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 30 жовтня 2018 року тапостанову Запорізького апеляційного суду від 17 квітня 2019 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. М. Ігнатенко В. С. Жданова В. О. Кузнєцов