Рішення

від 04.11.2019 по справі 909/413/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.11.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/413/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державної установи "Інститут охорони грунтів України" в особі Івано-Франківської філії державної установи "Інститут охорони грунтів України"

про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості в сумі 5581 грн 90 к.

за участю:

від позивача: Гречко Христина Миронівна,

від відповідача: представник не з"явився,

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державної установи "Інститут охорони ґрунтів України": представник не з`явився

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості в сумі 5581 грн 90 к.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

24.04.2019 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання по справі на 23.05.2019 (ухвала від 26.04.2019), яке суд постановив відкласти на 13.06.2019 (ухвала від 23.05.2019).

13.06.2019 суд постановив продовжити підготовче провадження строком на 30 днів до 26.07.2019 та відкласти підготовче засідання у справі на 23.07.2019 (ухвала від 13.06.2019).

23.07.2019 на адресу суду через канцелярію від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№12785/19), який суд приєднав до матеріалів справи.

23.07.2019 суд постановив залучити до участі у справі Державну установу "Інститут охорони ґрунтів України", код ЄДРПОУ 25835792, юридична адреса - 04112, м. Київ, вул. О. Теліги, 8 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, підготовче провадження у справі закрити, розгляд справи по суті призначити на 12.09.2019.

12.09.2019 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 15.10.2019, за наслідком якого суд відклав розгляд справи по суті на 29.10.2019.

29.10.2019 суд постановив замінити позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області на його правонаступника Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (вул. Василіянок, 48, м. Івано-Франківськ, 76019, код 42891875) та оголосив перерву в судовому засіданні до 04.11.2019.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився натомість електронною поштою надіслав клопотання про перенесення судового засідання у зв"язку із перебуванням у медичному закладі з перестарілою матір"ю.

Представник позивача в судовому засіданні проти поданого клопотання заперечив; вказав на те, що відповідач зловживає своїми процесуальними правами, що призводить до затягування розгляду справи.

При розгляді поданого клопотання суд керувався таким.

Відповідно до ч.2 ст.42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об"єктивному встановленню всіх обставин справи.

Як передбачено в ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач подав відзив на позов та приєднав до матеріалів справи докази, які на його думку спростовують позовні вимоги. 15.10.2019 суд задоволив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи по суті, у зв"язку із неприбуттям відповідача в судове засідання, чим надав йому можливість бути присутнім в судовому засіданні по розгляду справи по суті 04.11.2019.

Суд звертає увагу на те, що в клопотанні про відкладення розгляду справи відповідач не вказав чому його участь в судовому засіданні є обов"язковою.

Виходячи із вимог ст. 74 ГПК України це клопотання є необґрунтованим. Тому, суд розцінює такі дії відповідача як безпідставне затягування розгляду справи.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи по суті та вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Після перерви в судовому засіданні 04.11.2019 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між сторонами договору оренди державного майна №38/18 від 01.10.2018 відповідач не сплачував у повному розмірі орендну плату, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 5101 грн 70 к., що є підставою для дострокового розірвання договору оренди.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві; просив позов задовольнити, розірвати договір оренди державного майна №38/18 від 01.10.2018 та стягнути заборгованість з орендної плати. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 525, 526, 610 ЦК України та ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Керуючись п.3.6 вказаного договору, за порушення строків оплати позивач нарахував 390 грн 45 к. пені та 89 грн 75 к. індексації.

Заперечення відповідача.

У відзиві на позов вх.№12785/19 від 23.07.2019 відповідач позовні вимоги визнав частково та просив суд задоволити позов з врахуванням сплати відповідачем частини орендної плати в розмірі 950 грн, вартості оцінки майна в розмірі 2130 грн та страхового збору в розмірі 300 грн.

Обставини справи. Оцінка доказів.

Предметом спору є вимога позивача про стягнення заборгованості з орендної плати та розірвання договору оренди державного майна.

01.10.2019 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській області (Орендодавцем), Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" (Орендарем) та Державною установою "Інститут охорони ґрунтів України" в особі Івано-Франківської філії державної установи "Інститут охорони ґрунтів України" ( Балансоутримувачем) укладено договір оренди державного майна №38/18.

Пунктом 1.1 договору сторони передбачили, що Орендодавець за участю Балансоутримувача передає, а Орендар приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно - приміщення загальною площею 12,1 кв.м. (кімната згідно техпаспорта: №50) на другому поверсі адміністративної будівлі, яка розташована за адресою: м.Івано-Франківськ, вул.Гаркуші,2 та перебуває на балансі Івано-Франківської філії держаної установи "Інститут охорони ґрунтів України", реєстровий номер 22167462.1.1.БЕШНСП5358 (надалі-Майно), вартість якого, згідно Звіту про незалежну оцінку станом на 31.07.2018, складає 126546 грн без ПДВ.

Згідно з пунктом 3.1 договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (із змінами) і за базовий місяць оренди серпень 2018 року становить 1898 грн 19 к. без ПДВ. Орендна плата за перший місяць оренди - жовтень 2018 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць серпень 2018 на індекси інфляції за вересень, жовтень 2018.

В пункті 3.2 Договору оренди сторони погодили, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно п. 3.4 Договору орендна плата перераховується Орендарем щомісяця, не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним і спрямовується: 50 відсотків від суми орендної плати до Державного бюджету, а 50 відсотків від суми орендної плати на рахунок Балансоутримувача.

Орендна плата перерахована до Державного бюджету несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачем, у визначеному пунктом 3.4. співвідношенні, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України на дату нарахування від суми недоплати, розрахованої за кожний день простроченого платежу, включаючи день сплати (п. 3.6. договору).

Зобов"язання Орендаря по сплаті орендної плати забезпечується внесенням завдатку у розмірі орендної плати за базовий місяць, протягом місяця з моменту укладення цього Договору. Ці кошти зараховуються у рахунок сплати Орендарем орендної плати в останньому періоді дії Договору оренди ( п.3.8. договору).

Відповідно до п.3.9. Договору, у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення будівлі за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до Державного бюджету та Балансоутримувачу.

Приписами п.5.4. Договору орендар зобов"язався своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та компенсовувати експлуатаційні витрати та витрати на утримання майна, в тому числі податку на землю незалежно від господарської діяльності.

Згідно п.5.10. Договору орендар зобов"язався протягом місяця після укладення цього Договору застрахувати орендоване майно не менше, ніж на його вартість за звітом про оцінку на користь Балансоутримувача, який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об"єкта оренди, у порядку, визначеному законодавством, і надати Орендодавцю та Балансоутримувачу копії договору страхування (страхового полісу) і платіжного доручення. Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь строк оренди майно було застрахованим.

Відповідно до п.8.3. Договору, Орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до Договору оренди або його розірвання у разі погіршення стану орендованого майна внаслідок його використання або невиконання умов Договору.

Згідно з п.9.1. Договору, Балансоутримувач має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до Договору оренди або його розірвання у разі погіршення стану орендованого майна внаслідок його використання або невиконання умов Договору.

Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 01 жовтня 2018 року до 01 вересня 2021 року (п.11.1. договору).

Договір оренди розривається Орендодавцем у разі несплати орендної плати за три місяці (п.11.8. договору).

У разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу за участю Орендодавця (п.11.9. Договору).

01 жовтня 2018 року позивач за участю Балансоутримувача передав, а відповідач прийняв майно визначене в п.1.1. Договору, що підтверджується актом приймання-передачі державного майна, підписаним представниками сторін договору та скріпленим печатками, копія якого приєднана до матеріалів справи.

В порушення умов Договору оренди відповідач взяті на себе зобов"язання в частині оплати орендної плати до Державного бюджету України не виконував належним чином, внаслідок чого виникла заборгованість, яка згідно розрахунку позивача становить 5101 грн 70 к.

З метою досудового врегулювання спору позивач 30.11.2018 та 19.12.2018 звертався до відповідача листами №11-05-02520 та №11-05-02660 з вимогою сплатити заборгованість з орендної плати та пеню, нараховану за несвоєчасну сплату. Проте ці вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

14.03.2019 Балансоутримувач - Державна установа "Інститут охорони грунтів України" в особі Івано-Франківської філії державної установи "Інститут охорони грунтів України" звернувся до відповідача з листом №158-09/02/80 з вимогою погасити заборгованість з орендної плати та попередив, що в разі неоплати договір оренди буде розірваний.

Однак станом на 23.04.2019 заборгованість з орендної плати залишилась непогашеною, у зв"язку з чим позивач, керуючись умовами договору та чинним законодавством нарахував відповідачу індексацію та пеню і звернувся до суду за захистом порушеного права з вимогою про розірвання договору оренди та стягнення 5581 грн 90 к.

Після відкриття провадження у справі позивач подав клопотання вх.№17581/19 від 15.10.2019 про приєднання до матеріалів справи Акта від 01 квітня 2019 року затвердженого в.о. директора Івано-Франківської філії ДУ "Держгрунтохорона" О.Й.Стринадко, яким встановлено факт, що відповідач з 01.04.2019 в орендованому приміщенні не перебуває, ключі повернув в бухгалтерію Івано-Франківської філії ДУ "Держгрунтохорона", а тому підстав виставляти рахунки на орендну плату та на відшкодування використаних комунальних послуг немає.

Дослідивши поданий позивачем Акт та інші докази в сукупності, суд вважає що договір оренди державного майна №38/18 від 01.10.2018 є розірваним на підставі п.11.8 , яким встановлено, що договір оренди розривається орендодавцем у разі несплати орендної плати за 3 місяці; цей факт позивач підтвердив.

Оскільки, предмет спору припинив існування в процесі розгляду справи, провадження у справі в цій частині слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, за змістом якої господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, предметом цього спору залишилась вимога позивача про стягнення з відповідача 5101 грн 70 к. - заборгованості з орендної плати, 390 грн 45 к. - пені та 89 грн 75 к. - індексації.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває у державній власності, врегульовані також Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон). В ч. 1 ст. 2 Закону визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 ГК України).

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання, в силу яких один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст. 171, 174 ГК України).

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 525, 526, 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ч. 1 ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч. 4 ст. 286 ГК України).

Аналогічні положення містяться в ч.1, 3 ст. 19 Закону.

За змістом ч. 1 ст. 10 Закону орендна плата з урахуванням її індексації є істотною умовою договору оренди. Одним із основних обов`язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і у повному обсязі (ч. 3 ст. 18 Закону).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Суд враховує, що у справі "Серявін та інші проти України", Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип пов"язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Висновки суду.

В частині позовних вимог про розірвання Договору оренди №38/18 від 01 жовтня 2018 року, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській області, Державною установою "Інститут охорони ґрунтів України" в особі Івано-Франківської філії державної установи "Інститут охорони ґрунтів України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" провадження належить закрити, на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України у зв"язку з відсутністю предмету спору.

Суд встановив, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку з оплати орендної плати в повному обсязі не виконав, доводи позивача не спростував. Щодо позиції відповідача про необхідність зарахування сум вартості оцінки майна та страхового збору для зменшення боргу по орендній платі, то суд зазначає, що ці платежі не можуть розцінюватися як орендна плата, оскільки їх відповідач зобов"язаний здійснити на виконання вимог п.5.10 Договору.

Враховуючи часткову оплату орендної плати, суд перевірив правильність нарахування позивачем орендної плати за договором оренди №38/18 від 01 жовтня 2018 року та зазначає, що в частині позовних вимог про стягнення 950 грн орендної плати за березень 2019 року у задоволенні позову слід відмовити.

Вимога позивача про стягнення 4151 грн 70 к. орендної плати за період жовтень 2018 року - лютий 2019 року обґрунтована та належить до задоволення.

Суд перевірив правильність нарахування позивачем індексації та задовольняє її за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним.

Також, суд враховуючи часткову сплату відповідачем орендної плати, перевірив правильність нарахування позивачем пені, яка згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" менша за суму заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення пені в сумі 357 грн 50 к. В решті суми (32 грн 95 к.) нарахованої пені належить відмовити.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 4151 грн 70 к. заборгованості з орендної плати, 357 грн 50 к. - пені та 89 грн 75 к. - індексації.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 ГПК України).

За поданий позов позивач сплатив судовий збір у розмірі 1921 грн за вимогу про розірвання договору оренди державного майна №38/18 від 01.10.2018, що підтверджується платіжним дорученням №102 від 19 квітня 2019 року. А також судовий збір в розмірі 1921 грн за вимогу про стягнення орендної плати, що підтверджується платіжним дорученням №30 від 21 лютого 2019 року.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відтак позивач не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про повернення частини судового збору у розмірі 1921 грн, сплаченого за вимогу про розірвання договору оренди державного майна №38/18 від 01.10.2018, в частині якої провадження у справі закрито.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог про стягнення орендної плати, пені та індексації, судовий збір в розмірі 1582 грн 72 к. суд покладає на відповідача, судовий збір в розмірі 338 грн 28 к. - на позивача.

На підставі викладеного, відповідно до ст.124, ст.129 Конституції України, керуючись ст. 42, 129, 178, 202, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В частині позовних вимог про розірвання Договору оренди №38/18 від 01 жовтня 2018 року, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській області, Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" та Державною установою "Інститут охорони грунтів України" в особі Івано-Франківської філії державної установи "Інститут охорони грунтів України" провадження закрити.

Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" про стягнення заборгованості в сумі 5581 грн 90 к. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" (вул. (вул.Незалежності, 67, 76018, код 35915829) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (вул. Василіянок, 48, м. Івано-Франківськ, 76019, код 42891875) - 4151(чотири тисячі сто п"ятдесят одну гривню) 70 к. заборгованості з орендної плати, 357 (триста п"ятдесят сім гривень) 50 к. - пені, 89 (вісімдесят дев"ять гривень) 75 к. - індексації та 1582 (одну тисячу п"ятсот вісімдесят дві гривні) 72 к. - витрат по сплаті судового збору.

В частині позовних вимог про стягнення 950 (дев"ятсот п"ятдесят гривень) орендної плати та 32 (тридцяти двох гривень) 95 к. пені - відмовити.

Судовий збір в розмірі 338 (триста тридцять вісім гривень) 28 к. покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 14.11.2019

Суддя Т.В.Максимів