Рішення

від 13.11.2019 по справі 910/11937/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.11.2019Справа № 910/11937/19

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області

(87500, Донецька обл., м. Маріуполь, просп. Мира, буд. 70; ідентифікаційний код: 04052784)

до Приватного підприємства "Рекламне агентство "Діва"

(01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 52 "А"; ідентифікаційний код: 31501349)

про стягнення 5 000,01 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Виконавчий комітет Маріупольської міської ради Донецької області (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Рекламне агентство "Діва" (далі - відповідач) про стягнення 5 000,01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не було демонтовано рекламні конструкції, внаслідок чого позивачем було понесено збитки в розмірі 5 000,01 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача (ідентифікаційний код 31501349) є: 01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 52 "А".

На зазначену адресу судом відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 09.09.2019 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

12.09.2019 до суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення 11.09.2019 поштового відправлення відповідачеві (копії ухвали суду від 09.09.2019).

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням викладеного, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та у встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України строк своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

17 січня 2013 року між Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради (виконком) та Приватним підприємством "Рекламне агентство "Діва" (розповсюджувач) було укладено Договір про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів № 1.1 (далі - Договір), за умовами якого, на підставі рішення Виконкому Маріупольської міської ради від 16.01.2013 № 21 "Про переоформлення та продовження терміну дії дозволів на розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами Приватному підприємству "Рекламне агентство "Діва", виконком надає розповсюджувачу у тимчасове платне користування місця розташування рекламних засобів, а розповсюджувач приймає вказані місця, використовує їх для розташування рекламних засобів та оплачує за користування зазначеними місцями згідно з умовами цього Договору.

Згідно з пунктом 1.2 Договору місця розташування рекламних засобів, які надаються виконкомом в тимчасове платне користування розповсюджувачу, зазначені в Додатку 1 до цього Договору, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 1.3 Договору місця розташування рекламних засобів являють собою площу зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або території на відкритій місцевості у межах м. Маріуполя, перебувають в комунальній власності територіальної громади м. Маріуполя, управління ними, в тому числі укладення договорів щодо них здійснюється Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради.

Згідно з п. 1.4 Договору місця розташування засобів надаються розповсюджувачу виключно для розміщення конструкцій зовнішньої реклами, зазначених в дозволі, наданому на підставі відповідного рішення виконкому міської ради.

У відповідності до п. 1.6 Договору місця розташування рекламних засобів вважаються переданими виконкомом і прийнятими розповсюджувачем з моменту укладення цього Договору.

Підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 Договору визначено, що виконком зобов`язується надати розповсюджувачу у тимчасове платне користування місця розташування рекламних засобів.

Згідно з підпунктом 2.2.1 пункту 2.2 Договору виконком має право проводити огляд зовнішнього стану спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, встановлених на місцях розташування зовнішньої реклами, наданих розповсюджувачем, у випадку виявлення порушень вимог законодавства, рішень органів місцевого самоврядування, надавати розповсюджувачу обов`язкові до виконання приписи.

В Додатку № 1 до Договору сторони погодили Перелік місць розташування конструкцій зовнішньої реклами (розміром 3,0 х 6,0), що надаються у тимчасове користування з 01.08.2012 до 01.08.2017 відповідачу, а саме:

- Донецьке шосе (280 м від знаку "Сталевар");

- пр. Карпова (5600 м від знаку "Сталевар");

- перехрестя бул. Шевченка та вул. 9 Авіадивізії (розподільча смуга);

- перехрестя вул. Червонофлотської та вул. Федорова.

За умовами п. 4.1 Договору у випадку припинення Договору розповсюджувач повертає місця розташування рекламних засобів виконкому на підставі акту приймання-передачі.

Протягом 10 днів після припинення Договору розповсюджувач зобов`язаний за власний рахунок демонтувати спеціальні конструкції зовнішньої реклами, відновити елементи благоустрою і повернути місця розташування рекламних засобів виконкому (п. 4.2 Договору).

Відповідно до п. 4.6 Договору у разі невиконання розповсюджувачем вимог цього Договору щодо демонтування спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, виконком має право провести демонтаж спеціальних конструкцій, що розташовані на займаному розповсюджувачем місці, з наступним відшкодуванням розповсюджувачем витрат виконкому, пов`язаних з проведенням робіт з демонтажу і зберіганням демонтованих спеціальних конструкцій зовнішньої реклами.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, 04.08.2017 Головним управлінням містобудування і архітектури Маріупольської міської ради відповідачу винесено припис № 29 про усунення порушень порядку розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, відповідно до якого відповідача зобов`язано в термін 30 календарних днів з дати отримання припису усунути порушення шляхом продовження терміну дозволу на розміщення зовнішньої реклами або здійснити демонтаж вказаних спеціальних конструкцій зовнішньої реклами.

В подальшому, 04.09.2017 позивачем прийнято наказ № 63 про демонтаж спеціальних конструкцій зовнішньої реклами Приватному підприємству "Рекламне агентство "Діва".

З огляду на те, що відповідачем не усунуто допущених ним порушень Договору та не здійснено демонтаж вказаних спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, за виключенням конструкції на Донецькому шосе (280 м від знаку "Сталевар"), яка, як зазначає позивач, була демонтована відповідачем самостійно, 15.11.2017 між позивачем (замовник) та ПП Автоелемент (виконавець) було укладено Договір № 13 на надання послуг з демонтажу рекламних конструкцій (спеціальних конструкцій зовнішньої реклами) (далі - Договір №13), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов`язався за заявками замовника надавати послуги з демонтажу рекламних конструкцій (спеціальних конструкцій зовнішньої реклами), на умовах, передбачених Договором, а замовник зобов`язується провести сплату належним чином наданих та прийнятих послуг.

Відповідно до наявних у матеріалах справи актів прийому-здачі виконаних послуг, а саме:

- № 24 від 17.11.2017 ПП Автоелемент виконано, а позивачем прийнято роботи з демонтажу рекламних конструкцій за адресою: перехрестя вул. Флотська та пер. Федорова на суму 1 666,67 грн;

- № 41 від 01.12.2017 ПП Автоелемент виконано, а позивачем прийнято роботи з демонтажу рекламних конструкцій за адресою: пр. Карпова (5600 м від знаку "Сталевар") на суму 1 666,67 грн;

- № 49 від 07.12.2017 ПП Автоелемент виконано, а позивачем прийнято роботи з демонтажу рекламних конструкцій за адресою: перехрестя бул. Шевченка та вул. 9 Авіадивізії на суму 1 666,67 грн.

Також, у матеріалах справи містяться належним чином засвідчені копії актів про демонтаж спеціальних конструкцій зовнішньої реклами від 16.11.2017 (перехрестя вул. Флотська та пер. Федорова), від 01.12.2017 (пр. Карпова (5600 м від знаку "Сталевар") та від 07.12.2017 (перехрестя бул. Шевченка та вул. 9 Авіадивізії).

Як вбачається з матеріалів справи, вказані акти були надіслані позивачем на адресу відповідача, що підтверджується фіскальними чеками від 30.11.2017 та від 14.12.2017.

Позивачем, на виконання умов Договору № 13, було перераховано ПП Автоелемент у якості оплати вартості демонтажу рекламних конструкцій (спеціальних конструкцій зовнішньої реклами) грошові кошти в сумі 100 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 83 від 22.12.2017 та банківською випискою позивача за 26.12.2017.

Матеріалами справи підтверджується направлення позивачем на адресу відповідача 20.03.2019 претензії № 53 та 06.08.2019 претензії № 77 про оплату вартості демонтажу спеціальних конструкцій зовнішньої реклами в сумі 5 000,01 грн, які залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Оскільки відповідач не відшкодував позивачу вартість демонтажу рекламних конструкцій (спеціальних конструкцій зовнішньої реклами), позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь понесені ним збитки в розмірі 5 000,01 грн.

Оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Засади рекламної діяльності в Україні, регулювання відносин, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами, встановлено Законом України "Про рекламу", Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (далі - Типові правила) та іншими нормативними актами України.

Статтею 1 Закону України "Про рекламу" (у редакції станом на дату укладення Договору) визначено, що зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Частиною першою статті 16 Закону України "Про рекламу" визначено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).

Відповідно до п. 2 Типових правил (у редакції станом на дату укладення Договору) місцем розташування рекламного засобу є площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надаються розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою).

Згідно з п. 3 Типових правил зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

У відповідності до п. 24 Типових правил виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов`язаних з розташуванням рекламного засобу.

За приписами пункту 46 Типових правил у разі порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами уповноважена особа органу, який здійснює контроль за додержанням цих Правил, звертається до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою усунення порушень у визначений строк.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За приписами частини 4 статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Виконавчого комітету Маріупольської міської ради "Про переоформлення та продовження терміну дії дозволів на розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами приватному підприємству "Рекламне агентство "Діва" № 21 від 16.01.2013 переоформлено та продовжено термін дії дозволів на розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами (рекламні щити розміром 3,0 х 6,0 м - 4 одиниці) Приватному підприємству "Рекламне агентство "Діва" терміном на п`ять років з 01.08.2012 за наступники адресами: пр. Карпова (5600 м від знаку "Сталевар"), перехрестя бул. Шевченка та вул. 9 Авіадивізії; перехрестя вул. Червонофлотської та вул. Федорова; Донецьке шосе (280 м від пам`ятного знаку "Сталевар") та доручено відділу дозвільних документів департаменту економіки Маріупольської міської ради видати Приватному підприємству "Рекламне агентство "Діва" дозволи на розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами після підтвердження зарахування у бюджет плати за тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, що знаходяться в комунальній власності в установлений у договорі термін.

На підставі вказаного рішення позивача, 17.01.2013 між сторонами було укладено відповідний Договір про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів № 1.1.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

За умовами пунктів 5.1 та 5.2 Договору він набирає чинності з моменту його укладання та вважається укладеним з дня його підписання.

Договір укладено на строк встановлення (продовження) пріоритету розповсюджувача на місця розташування рекламних засобів, наданих йому в користування (п. 5.3 Договору).

У відповідності до п. 5.4 Договору у випадку отримання розповсюджувачем дозволу на розміщення зовнішньої реклами на місцях, наданого йому в користування на підставі цього Договору, цей Договір діє протягом строку, на який видано відповідний дозвіл, але не більше 5 років.

Як було вказано вище, в Додатку № 1 до Договору сторони погодили Перелік місць розташування конструкцій зовнішньої реклами (розміром 3,0 х 6,0), що надаються у тимчасове користування відповідачу з 01.08.2012 до 01.08.2017.

Доказів на підтвердження продовження терміну дозволу на розміщення зовнішньої реклами відповідачем не надано.

Згідно з п. 7.1 Договору він припиняє свою дію у зв`язку із закінченням строку дії.

Таким чином, Договір припинив свою дію з 01.08.2017.

З огляду на викладене (припинення дії Договору), у відповідача, в силу положень пунктів 4.1, 4.2 Договору, виник обов`язок повернути місця розташування рекламних засобів позивачу на підставі акту приймання-передачі та протягом 10 днів після припинення Договору за власний рахунок, зокрема, демонтувати спеціальні конструкції зовнішньої реклами.

Доказів повернення місця розташування рекламних засобів позивачу на підставі акту приймання-передачі відповідачем не надано, як і не надано доказів на підтвердження демонтажу спеціальних конструкцій зовнішньої реклами за адресами: перехрестя вул. Флотська та пер. Федорова, пр. Карпова (5600 м від знаку "Сталевар") та перехрестя бул. Шевченка та вул. 9 Авіадивізії.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

За приписами частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частинами 1 - 3 статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Аналогічні положення містяться і в частинах 3, 4 статті 225 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України передбачено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань.

Обов`язковою передумовою задоволення вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є: протиправність поведінки винної особи як заподіювача збитків (дії чи бездіяльності особи); причинний зв`язок між діями винної особи та заподіянням збитків (зв`язок протиправної поведінки і збитків, що настали, при якому протиправність є причиною, а збитки - наслідком); розмір збитків (їх наявності та розміру); вина. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.

Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Отже, кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема, протиправна поведінка заподіювача шкоди, розмір збитків, причинний зв`язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

Щодо протиправної поведінки заподіювача шкоди, судом встановлено, що відповідачем в порушення умов Договору не виконано зобов`язання з повернення позивачу місця розташування рекламних засобів позивачу на підставі акту приймання-передачі та демонтажу спеціальних конструкцій зовнішньої реклами за адресами: перехрестя вул. Флотська та пер. Федорова, пр. Карпова (5600 м від знаку "Сталевар") та перехрестя бул. Шевченка та вул. 9 Авіадивізії.

Розмір збитків підтверджено позивачем належними та допустимими доказами, а саме актами прийому-здачі виконаних послуг № 24 від 17.11.2017 на суму 1 666,67 грн, № 41 від 01.12.2017 на суму 1 666,67 грн та № 49 від 07.12.2017 на суму 1 666,67 грн, що разом становить 5 000,01 грн, а також платіжним дорученням № 83 від 22.12.2017 та банківською випискою позивача за 26.12.2017.

Дії відповідача перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з завданими позивачеві збитками.

Згідно з частинами 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Доказів відсутності вини (умислу чи необережності) у заподіянні збитків позивачеві відповідачем суду не надано.

З огляду на вище викладене, суд вважає, що позивачем належними та допустимими доказами доведено в діях відповідача склад цивільного правопорушення, що має наслідком стягнення з відповідача завданих позивачу збитків.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають витрати за демонтаж спеціальних конструкцій зовнішньої реклами в сумі 5 000,01 грн.

Судовий збір у сумі 1 921,00 грн, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Рекламне агентство "Діва" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 52 "А"; ідентифікаційний код: 31501349) на користь Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, просп. Мира, буд. 70; ідентифікаційний код: 04052784) витрати за демонтаж спеціальних конструкцій зовнішньої реклами в сумі 5 000 (п`ять тисяч) грн 01 коп. та судовий збір у сумі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, в порядку передбаченому ст. 257 та п. 17.5 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 13.11.2019.

Суддя Нечай О.В.