Рішення
від 12.11.2019 по справі 910/9836/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.11.2019Справа № 910/9836/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді : Ломаки В.С. ,

за участю секретаря судового засідання: Вегера А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Торговельний дім Прадо

2. ОСОБА_1

про стягнення 200 000, 00 грн.,

Представники сторін:

від позивача: Вегера А . С. за довіреністю № 6825-К-О від 23.05.2017;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім "Прадо" (далі - відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) про стягнення 200 000, 00 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем-1 умов кредитного договору б/н від 31.12.2013 в частині повернення суми кредиту. Оскільки виконання зобов`язання за вказаним договором забезпечено за договором поруки, позивач просить стягнути суму заборгованості з позичальника (відповідача-1) та поручителя (відповідача-2) солідарно.

Ухвалою від 26.07.2019 господарський суд міста Києва відповідно до вимог частини 6 статті 176 Господарського процесуального кодексу України звернувся до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації із запитом про надання інформацію про місце проживання відповідача-2.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.07.2019 позовну заяву залишено без руху на підставі статті 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.

12.08.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про усунення недоліків.

13.08.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації надійшла витребувана судом інформація.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.08.2019 відкрито провадження у справі № 910/9836/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.09.2019 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.09.2019 підготовче засідання відкладено на 01.10.2019 року.

Представники відповідачів у підготовче засідання 01.10.2019 року не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/9836/19 до судового розгляду по суті на 29.10.2019 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.10.2019 судове засідання відкладено на 12.11.2019 року.

Представник позивача у судовому засіданні 12.11.2019 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідачів у судове засідання 12.11.2019 року не з`явились, про причину неявки суд не повідомили.

Так, відповідно до приписів частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду направлялись на адресу відповідача-1, яка була зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на час відкриття провадження у справі, а саме: 01021, місто Київ, вулиця Шовковична, будинок 12.

Крім того судом встановлено, що після відкриття провадження у справі відповідач-1 змінив своє місцезнаходження, та з 22.08.2019 року він зареєстрований за адресою: 65085, Одеська область , місто Одеса, вулиця Дальницька , будинок 50/ 3 , офіс 208 , на яку також судом направлялись відповідні ухвали з метою повідомлення відповідача-1 про час та місце розгляду справи.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до приписів частини 2 статті 31 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

Що стосується повідомлення відповідача-2 про час та місце розгляду справи, суд зазначає наступне.

Так, ухвалою від 26.07.2019 господарський суд міста Києва відповідно до вимог частини 6 статті 176 Господарського процесуального кодексу України звернувся до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації із запитом про надання інформацію про місце проживання відповідача-2.

Згідно з відомостями Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб, ОСОБА_1 значився зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_5 з 19.10.2014 року по 17.05.2018 року.

За таких обставин, оскільки отримана інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача-2, суд відповідно до частини 10 статті 176 Господарського процесуального кодексу України здійснював подальший виклик відповідача-2 через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, а також шляхом направлення відповідних ухвал про виклик на останню відому адресу відповідача-2.

Водночас, судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 12.11.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.12.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю Торговельний дім Прадо (клієнт) звернулось до позивача (банк) із Заявою про приєднання до умов та правил надання банківських послуг.

За змістом вказаної заяви своїм підписом клієнт виразив згоду з Умовами та правилами надання банківських послуг, розміщених на сайті www.pb.ua ., Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування.

Підписуючи заяву, в порядку діючого законодавства клієнт погодився на ведення з ПАТ КБ ПРИВАТБАНК документообігу, в тому числі підписання угод, договорів, додаткових угод до них, заяв, актів, платіжних та інших документів, як шляхом власноручного підписання, так і шляхом накладення електронного цифрового підпису, отриманого в порядку, передбаченому умовами та правилами надання банківських послуг.

При цьому, своїм підписом клієнт приєднався та зобов`язався виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах ПриватБанку - Договорі банківського обслуговування в цілому. Відносини між банком та клієнтом можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів та додаткових угод до цього Договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження про банківське обслуговування з клієнтом через web-сайт банку ( www.pb.ua або інший інтернет-/SMS-ресурс, зазначений банком).

Зазначені Умови та правила надання банківських послуг розміщені в мережі Інтернет на сайті www.pb.ua , є публічною офертою, що містить умови та правила надання послуг банком його партнерами, до якої приєднується клієнт підписуючи заяву у відділенні банку.

Відповідно до пункту 3.18.1.16. Умов та правила надання банківських послуг у відповідній редакції при укладанні договорів і угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки , або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнтбанк / інтернет клієнтбанк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом першого підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

У відповідності до п. 3.18.1.1. Умов та правил надання банківських послуг у відповідній редакції кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банка та клієнта (системи кліентбанк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, яке полягає у проведенні його платежів понад залишку коштів на поточному рахунку клієнта, за наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебатування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди (п. 3.18.1.3. Умов та правил надання банківських послуг у відповідній редакції).

Відповідно до п. 3.18.1.8 Умов та правил надання банківських послуг у відповідній редакції проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до Умов та правил надання банківських послуг (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки , або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнтбанк/інтернет клієнтбанк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - далі Угода ).

Положеннями п. 3.18.1.6. Умов та правил надання банківських послуг у відповідній редакції встановлено, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду з тим, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнтбанк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Пунктом 3.18.4.1.4. Умов та правил надання банківських послуг у відповідній редакції передбачено, що під непогашенням кредиту мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

Відповідно до п. п. 1.1.2.1.6. актуалізованих Умов та правил надання банківських послуг визначено, що у разі незгоди зі змінами Правил та/або Тарифів Банку Клієнт має звернутися до Банку для розірвання цього Договору і погасити заборгованість, що виникла перед Банком.

Пунктом 3.18.4.4. Умов та правил надання банківських послуг було також встановлено обов`язок клієнта сплачувати банку винагороду за користування лімітом у відповідності з п. п. 3.18.1.6 та 3.18.2.3.2, 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, яке існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, у порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг. Клієнт доручає банку здійснювати списання винагороди зі своїх рахунків.

Крім того, положеннями п. 3.18.1.17. Умов та правил надання банківських послуг у відповідній редакції встановлено, що при перерахуванні клієнтом з поточного рахунку коштів за рахунок кредитного ліміту на будь-які рахунки або пластикові картки, держателями яких є сам власник поточного рахунку кожного з проведених у рахунок кредитного ліміту переказів стягується комісійна винагорода у розмірі 3% від суми переказів. Клієнт доручає банку списувати суми такої комісійної винагороди, які підлягають сплаті банку, зі свого поточного рахунку.

Відповідно до п. 3.18.2.3.4. Умов та правил надання банківських послуг у відповідній редакції банк при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбаченого цим розділом Умов та правил надання банківських послуг має право, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за кредитом в повному обсязі шляхом направлення повідомлення. При цьому, згідно з ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України, по зобов`язанням, строки виконання яких не настали, строки вважаються такими що настали у вказану у повідомленні дату. В зазначену дату клієнт зобов`язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю сплатити інші зобов`язання.

Відповідно до довідки № 08.7.0.0.0/190716113922 від 16.07.2019 та наданих позивачем банківських виписок з рахунку клієнта, позивачем наданий кредитний ліміт на поточний рахунок відповідача у встановленому розмірі, який складає 200 000, 00 грн.

В свою чергу відповідач отриманий кредит в сумі 200 000, 00 грн. не погасив в повному обсязі, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 200 000, 00 грн.

Разом з цим, позивач стверджує, що 23.10.2015 року між позивачем (Кредитор) та відповідачем-2 (Поручитель) було укладено Договір поруки № POR1445583459557, предметом якого є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання відповідачем-1 взятих на себе зобов`язань.

З огляду на те, що відповідач-1 так і не погасив наданий позивачем кредитний ліміт, останній вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості в сумі 200 000, 00 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговельний дім Правдо підлягають задоволенню, тоді як у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 слід відмовити, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлене договором або не випливає із суті змішаного договору.

Стаття 181 Господарського кодексу України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору банківського обслуговування, суд дійшов висновку про його змішану правову природу, а саме, про те, що договір містить елементи договору банківського рахунку та кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (частини 1 та 2 статті 1067 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами 1 та 2 статті 1069 Цивільного кодексу України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 та 2 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач-1 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за договором банківського обслуговування, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість по кредиту у розмірі 200 000, 00 грн., що підтверджується виписками по банківському рахунку відповідача-1.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи вищезазначене, оскільки факт наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю Торговельний дім Прадо заборгованості за кредитним договором від 31.12.2013, належним чином доведений, документально підтверджений, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-1 заборгованості за кредитом в сумі 200 000, 00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з цим, суд зазначає, що частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем-1 не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем, у зв`язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин, суд вважає заявлені позивачем вимоги до відповідача-1 обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Разом з тим, що стосується заявлених позивачем вимог до ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості, суд зазначає наступне.

23.10.2015 року між позивачем (Кредитор) та ОСОБА_1 (Поручитель) було укладено Договір поруки № POR1445583459557, предметом якого є надання поруки Поручителем - ОСОБА_1 перед Кредитором за виконання ОСОБА_1 (далі - Боржник) , зобов`язань за угодами приєднання до:

1.1.1. розділу 3.2.1. Кредитний ліміт Умов та правил надання банківських послуг, далі Угода-1, по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом;

- за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.2. Угоди 1 - 33% річних;

- за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.3. Угоди 1 - 66% річних;

б) комісійної винагороди згідно п. 3.2.1.1.17. Угоди 1 в розмірі 3% від суми перерахувань;

в) винагороди за використанні Ліміту відповідно до п. 3.2.1.4.4. Угоди 1 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць.

г) кредиту в розмірі 200 000, 00 грн.

Якщо під час виконання Угоди 1 зобов`язання Боржника, що забезпечення цим Договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності Поручителя, Поручитель при укладенні цього Договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за Угодою 1 в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з Поручителем не потрібні.

1.1.2. До розділу 3.2.2. Кредит за послугою Гарантовані платежі Умов та правил надання банківських послуг Угода 2 , по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом;

- за період користування кредитом згідно п. 3.2.2.2. Угоди 2 - 36% річних;

- за період користування кредитом у разі прострочки згідно п. 3.2.2.2. Угоди 2 - 56% річних;

б) винагород, штрафів, пені та інші платежі, відшкодувати збитки, у відповідності, порядку та строки, зазначені в Угоді 2 ;

в) кредиту в розмірі 200 000, 00 грн.

Якщо під час виконання Угоди 1 зобов`язання Боржника, що забезпечення цим Договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності Поручителя, Поручитель при укладенні цього Договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за Угодою 2 в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з Поручителем не потрібні.

Згідно з частинами 1, 2 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Разом з тим, оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов`язань і при цьому водночас сама має зобов`язальний, договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов`язання та про договори.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи характер поруки (похідний, залежний від основного зобов`язання), до істотних умов договору поруки слід віднести, зокрема визначення зобов`язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 31 липня 2019 року у справі № 922/2913/18.

Судом встановлено, що предмет Договору поруки визначено як надання поруки Поручителем ( ОСОБА_1 ) перед Кредитором за виконання Боржником ( ОСОБА_1 ) зобов`язань за угодами приєднання до розділу 3.2.1. "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг (Угода -1) та до розділу 3.2.2. "Кредит за послугою "Гарантований платіж" Умов та правил надання банківських послуг (Угода -2).

При цьому, зі змісту наявного в матеріалах справи Договору поруки № POR1445583459557 від 23.10.2015 не вбачається, що ОСОБА_1 (відповідач-2) надавав поруку перед позивачем за виконання зобов`язання Товариством з обмеженою відповідальністю Торговельний дім Прадо (відповідач-1) за договором від 31.12.2013 року.

Таким чином, з системного аналізу всіх умов вказаного Договору поруки не вбачається, що відповідач-2 поручився за виконання зобов`язань саме відповідачем-1, як і не вбачається яке ж саме основне зобов`язання забезпечене порукою, оскільки з наданого договору неможливо встановити правочин, який як основне зобов`язання забезпечене порукою.

За таких підстав, суд не погоджується з твердженнями позивача в частині того, що Договір поруки укладено саме в забезпечення виконання зобов`язань відповідача-1 за Договором від 31.12.2013 року.

За таких обставин, вади укладеного між позивачем та відповідачем - 2 Договору поруки, у сукупності з відсутністю в матеріалах справи доказів, що підтверджують факт надання згоди відповідачем-2 на забезпечення виконання саме відповідачем-1 зобов`язань за Договором б/н від 31.12.2013 року, спростовують твердження позивача щодо наявності солідарного обов`язку відповідачів сплати заборгованості за кредитом у розмірі 200 000, 00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача до відповідача-2 не підлягають задоволенню та в цій частині позову щодо солідарного стягнення слід відмовити, оскільки означена вимога не доведена належними та допустимими доказами, а заборгованість у розмірі 200 000, 00 грн. підлягає стягненню на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" з відповідача-1.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача-1.

Керуючись статтями 2, 5, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговельний дім Прадо про стягнення 200 000, 00 грн. задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговельний дім Прадо (65085, Одеська область, місто Одеса, вулиця Дальницька, будинок 50/3, офіс 208; код ЄДРПОУ 39040022) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д; код ЄДРПОУ 14360570) 200 000 (двісті тисяч) грн. 00 коп. основного боргу та 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний Банк Приватбанк до ОСОБА_1 - відмовити

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 14.11.2019 року.

Суддя В.С. Ломака

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення12.11.2019
Оприлюднено14.11.2019
Номер документу85616454
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/9836/19

Рішення від 12.11.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Ломака В.С.

Ухвала від 29.10.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Ломака В.С.

Ухвала від 01.10.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Ломака В.С.

Ухвала від 11.09.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Ломака В.С.

Ухвала від 16.08.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Ломака В.С.

Ухвала від 29.07.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Ломака В.С.

Ухвала від 26.07.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Ломака В.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні