Рішення

від 13.11.2019 по справі 910/13452/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.11.2019Справа №910/13452/19

Суддя господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в нарадчій кімнаті справу за позовом Фізичної особи-підприємця Пустовой Юрія Васильовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грансар"

про стягнення 49 200,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року Фізична особа-підприємець Пустовой Юрій Васильович звернувся до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грансар" про стягнення 49 200,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між ним та відповідачем було укладено у спрощеній формі (через Інтернет-магазин OLX) договір поставки товарів, на виконання своїх зобов`язань за яким Фізичною особою-підприємцем Пустовой Юрієм Васильовичем на підставі рахунку-фактури №34788 від 31.08.2019 було перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грансар" кошти в розмірі 49 200,00 грн. в якості повної оплати вартості обладнання, проте останнім свого обов`язку із здійснення поставки товару не виконано.

В свою чергу, звернення позивача щодо повернення суми попередньої оплати, сплаченої за рахунком-фактури №34788 від 31.08.2019, відповідачем залишене без відповіді та без задоволення, у зв`язку з чим Фізична особа-підприємець Пустовой Юрій Васильович вказує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грансар" цих коштів у судовому порядку.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.10.2019 відкрито провадження у справі №910/13452/19, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі №910/13452/19 була направлена на адресу відповідача, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (01011, м. Київ, вул. Арсенальна, буд. 20) та була повернута відправнику у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання, що підтверджується довідкою відділення поштового зв`язку та поштовим конвертом, в якому ухвала суду надсилалась відповідачу.

Суд зазначає, що вказана ухвала суду надсилалася рекомендованим листом з поміткою "судова повістка".

Відповідно до п. 116 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

З пунктів 99 та 116 вказаних Правил вбачається, що повернення поштою рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з зазначенням причини "за закінченням терміну зберігання" можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання судової повістки, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою.

Враховуючи наведене, суд вважає, що неотримання судової повістки (листа з ухвалою суду) відповідачем та повернення її до суду з поміткою "повернута відправнику за закінченням терміну зберігання" є наслідками волевої поведінки відповідача у формі бездіяльності щодо її належного отримання.

За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, враховуючи, що ухвали суду направлялися відповідачу на зазначену в відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу місцезнаходження (реєстрації) останнього, а матеріали справи не містять доказів повідомлення іншої адреси перебування відповідача, то керуючись приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що ухвала суду є такою, що була вручена відповідачу.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається із долученого позивачем рахунку-фактури №34788 від 31.08.2019, останній був виставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Грансар" на оплату товару - плити OSB-3 Kronospan 12x1 250x2 500 мм., загальною вартістю 49 200,00 грн. без ПДВ.

Судом встановлено, що 02.09.2019 позивач сплатив на користь відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Грансар") кошти у розмірі 49 200,00 грн. (призначення платежу - р/ф №34788 від 31.08.2019), що підтверджується квитанцією №0.0.1452929616.1, яка долучена до позовної заяви.

10.09.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій просив виконати зобов`язання за укладеним договором у триденний строк з дати отримання даної претензії.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, отримавши від позивача оплату за товар, який мав бути поставлений останньому та який вказаний у рахунку на оплату №34788 від 31.08.2019 на суму 49 200,00 грн., поставку товару не здійснив, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача вказану суму коштів.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За приписами частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 638 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частині 1 статті 181 Господарського кодексу України зазначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За приписами ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з ч. 1 ст. 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Суд зазначає, що поняття повнота та безумовність оферти є одночасно необхідними, а існування одночасно двох названих умов до акцепту є достатнім для того, що констатувати, що відповідь на оферту є такою, що дає змогу зробити висновок про згоду акцептанта з офертою та з її умовами. Неповнота та небезумовність відповіді на пропозицію укласти договір не є акцептом, тобто є умовами для констатації факту відмови акцептанта від пропозиції, а з іншого боку неповнота та не безумовність відхиляють початкову оферту. Іншими словами неповнота та не безумовність акцепту є умовами припинення оферти.

Таким чином, розцінюючи рахунок на оплату №34788 від 31.08.2019 як пропозицію укласти договір на умовах, визначених у ньому, а саме щодо поставки зазначеного у ньому переліку товару за вказаною вартістю, суд повинен встановити обставини щодо повного та безумовного прийняття такої пропозиції позивачем шляхом повної оплати рахунку у визначений у ньому строк (по суті, строк для акцепту).

Як встановлено судом, позивачем 03.09.2019 у повному обсязі сплачено на користь відповідача грошові кошти у сумі 49 200,00 грн. (вартість вказаного в рахунку товару), що свідчить про повне та безумовне прийняття позивачем (акцептування) пропозиції відповідача (оферти).

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено у спрощений спосіб договір поставки (купівлі-продажу).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Нормою ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено обов`язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Положеннями ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

10.09.2019 позивачем було направлено претензію про виконання умов укладеного між сторонами договору, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та накладною від 10.09.2019, а отже враховуючи положення норми ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України та дату направлення позивачем вказаної претензії, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання щодо поставки оплаченого товару.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись наведеними нормами процесуального закону, суд приходить до висновку, що відповідачем не спростовано тверджень позивача щодо ухилення Товариством з обмеженою відповідальністю "Грансар" від виконання своїх зобов`язань за укладеним у спрощеній формі договором купівлі-продажу з поставки оплаченого позивачем товару.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем було здійснено попередню оплату за товар на суму 49 200,00 грн., а відповідач не виконав свій обов`язок та не поставив позивачу товар, вказаний у рахунку на оплату №34788 від 31.08.2019 (доказів на спростування протилежного відповідачем суду станом на дату розгляду у суді не надано), суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог ФОП Пустовой Юрія Васильовича до Товариства з обмеженою відповідальністю Грансар" про стягнення 49 200,00 грн. в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у зв`язку з задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця Пустовой Юрія Васильовича задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грансар" (01011, м. Київ, вул. Арсенальна, буд. 20; ідентифікаційний код 42463259) на користь Фізичної особи-підприємця Пустовой Юрія Васильовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) кошти у розмірі 49 200 (сорок дев`ять тисяч двісті) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Суддя Р.В. Бойко