Рішення

від 31.10.2019 по справі 910/6485/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.10.2019Справа № 910/6485/19

Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І. , розглянувши за участю секретаря судового засідання Мазура В.М. у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні

справу № 910/6485/19

за позовом комунального підприємства "Міський магазин" виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації);

до товариства з обмеженою відповідальністю "Емоушн Ту Гоу Україна";

про стягнення 94703,39 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Дядик Н.А., адвокат, ордер КВ №779167 від 17.05.2019;

від відповідача: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Міський магазин" виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Емоушн Ту Гоу Україна" про стягнення 186 338,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором № СЛ-П-10228/0677 від 17.12.2015р., внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 72 662,28 грн., за порушення сплати якої нараховані штрафні санкції 104 996,59 грн., втрати від інфляції - 6954,11 грн., 3% річних - 1726,00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва № 910/6485/19 від 27.05.2019р. позовну заяву комунального підприємства "Міський магазин" виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) до товариства з обмеженою відповідальністю "Емоушн Ту Гоу Україна" про стягнення 186 338,98 грн. залишено без руху.

14.06.2019р. від комунального підприємства "Міський магазин" виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) надійшла заява про усунення недоліків та заява про зменшення розміру позовних вимог.

Оскільки позивач звернувся з заявою про зменшення розміру позовних вимог у встановлений п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України строк, остання прийнята судом до розгляду, та має місце нова ціна позову 94703,39 грн, що складається з заборгованості у сумі 72 662,28 грн, інфляційних втрат - 15 341,52 грн, 3% річних - 4267,29 грн, пені - 2432,30 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов`язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини в строк до 19.07.2019.

19.07.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що послуги з розміщення об`єкту пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі у спірний період не надавались, у зв`язку з чим відсутні підстави для стягнення заборгованості та нарахованих на неї штрафних санкцій. Також, відповідач просить здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, у зв`язку з необхідністю залучення третіх осіб, допиті свідків та дослідженні доказів у судовому засіданні.

За результатом дослідження поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про здійснення подальшого розгляду справи за правилами загального позовного провадження для остаточного визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 постановлено розгляд справи № 910/6485/19 здійснювати за правилами загального позовного провадження та замінити розгляд справи по суті підготовчим засіданням. Підготовче засідання по справі призначити на 01.08.2019.

В підготовчому засіданні 01.08.2019 за усним клопотанням представника позивача було оголошено перерву до 12.09.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2019 відкладено підготовче засідання на 03.10.2019, у зв`язку з неявкою в засідання суду представника відповідача.

17.09.2019 через канцелярію суду від позивача отримано відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2019 закрито підготовче провадження у справі. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 31.10.2019.

Присутній у судовому засіданні 31.10.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в засідання суду не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Клопотання про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

При цьому, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення - ухвали суду від 03.10.2019, яке залучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 31.10.2019, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

17 грудня 2015 між позивачем (Сторона 1) та відповідачем (Сторона 2) було укладено Договір № СЛ-П-10228/0677 щодо розміщення засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі (далі - Договір) відповідно до пункту 1.1. якого Сторона 2 на підставі протоколу про результати торгів від 14.12.2015 № 26 отримує можливість провадити підприємницьку діяльність в засобі пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, який розміщується у визначеному згідно з пунктами 1.2. та 1.3. цього Договору місці (далі - місце), відповідає вимогам, що зазначені в п. 1.4. цього Договору, та отримує послуги з облаштування і утримання місця, а Сторона 1 надає послуги з облаштування та утримання місця на умовах, визначених цим Договором.

Місце визначене відповідно до схеми розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі на території міста Києва, затвердженої розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.09.2015 № 952 (пункт 1.2. Договору).

Згідно з пунктом 1.3. Договору місце знаходиться за адресою: площа Вокзальна, буд. 3.

Відповідно до пункту 2.1. Договору загальна плата за облаштування та утримання місця визначена за результатами торгів, затверджених протоколом про результати торгів від 14 грудня 2015 № 26, складає суму в розмірі: 165 890,59 грн., в тому числі ПДВ 27 648,43 грн. за дванадцять місяців.

Положеннями пункту 2.2. Договору передбачено, що починаючи з дати укладення цього Договору плата за облаштування місця за один місяць складає 13 824,22 грн., в тому числі ПДВ 2 578, 33 грн.

Пунктом 2.4. Договору визначено, що кожні дванадцять місяців після підписання цього Договору здійснюється коригування розміру плати за облаштування та утримання місця, зазначеного в п. 2.1. цього Договору, на наступні дванадцять місяців на підставі змін індексу інфляції, оприлюдненому (опублікованому) у встановленому порядку, шляхом підписання додаткової угоди за умови подовження (пролонгації) цього Договору на наступний термін.

Згідно з пунктом 2.5. Договору плата за облаштування та утримання місця, зазначена в пункті 2.2. цього Договору, сплачується Стороною 2 на рахунок Сторони 1 щомісячно, починаючи з другого місяця дії цього Договору протягом перших п`яти календарних днів другого місяця у вигляді платежу в розмірі не менше ніж плата за облаштування та утримання місця за місяць з обов`язковим підписанням акта приймання-передачі послуг з облаштування та утримання місця за місяць протягом п`яти робочих днів з дня настання наступного місяця.

Гарантійний внесок, який був внесений Стороною 2 для участі в торгах, першочергово зараховується як частина або вся сума авансового платежу, зазначеного в п. 2.7. цього Договору, а залишок, що залишився, зараховується як частина плати за цим Договором в наступний черговий платіж (наступні чергові платежі). Якщо сума гарантійного внеску є меншою авансового платежу, Сторона 2 зобов`язана сплатити обсяг коштів, яких не вистачає, в строк, зазначений в п. 2.7. цього Договору. Гарантійний внесок, який був внесений Стороною 2 для участі в торгах, складає суму в розмірі 8 000, 00 грн. (пункт 2.6. Договору).

За умовами пункту 2.7. Договору зобов`язання Сторони 2 по сплаті плати за облаштування та утримання місця забезпечуються у вигляді авансового платежу в розмірі не менше ніж плата за облаштування та утримання місця за три місяці, а саме: Сторона 2 сплачує авансовий платіж протягом 10 календарних днів з дати підписання цього Договору, а Сторона 1 зараховує авансовий платіж як плату за облаштування та утримання місця за перший та два останніх місяці дії цього Договору.

Відповідно до пункту 2.8. Договору ненадання чи несвоєчасне надання в строк, зазначений в пункті 2.5. цього Договору, підписаного Стороною 2 Акту приймання-передачі послуг з облаштування та утримання місця, Сторони трактують як згоду прийняття Стороною 2 послуг за цим Договором належним чином і в повному обсязі, та стверджують, що Сторона 2 погоджується зі своїми фінансовими зобов`язаннями по розрахункам за надані послуги з облаштування та утримання місця.

У випадку, якщо гарантійний внесок, який був внесений Стороною 2 для участі в торгах, є більшим, ніж загальна сума цього Договору, різниця повертається Стороні 2 протягом 21 робочого дня з дня підписання Сторонами цього Договору (пункт 2.9. Договору).

Пунктом 3.4.1. Договору на відповідача покладено обов`язок вносити своєчасно та в повному обсязі плату за облаштування та утримання місця на відповідний рахунок Сторони 1 згідно з реквізитами, зазначеними в главі 13 цього Договору, у розмірі, строки та на умовах, визначених у цьому Договорі.

В силу пункту 4.1. Договору цей Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами та діє з 17.12.2015 до 17.12.2016 , а в частині сплати Стороною 2 плати за облаштування та утримання місця - до повного виконання своїх зобов`язань.

Відповідно до пункту 4.2. Договору протягом п`яти робочих днів після закінчення кожного місяця протягом дії цього Договору сторони підписують відповідний акт приймання-передачі послуг.

Згідно з пунктом 4.3. Договору закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Додатковою угодою № 2 від 16.11.2016 сторони дійшли згоди про продовження (пролонгації) на наступний термін дії Договору щодо провадження Стороною 2 своєї підприємницької діяльності в зазначеному в Договорі місці, у зв`язку з чим змінили пункт 4.1. Договору та визначили, що цей Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє з 18.12.2016 до 17.12.2017 , а в частині сплати Стороною 2 плати за облаштування та утримання місця - до повного виконання своїх зобов`язань.

15 грудня 2017 сторони уклали Додаткову угоду № 2 до Договору, якою змінили пункт 2.5. Договору та визначили, що плата за облаштування та утримання місця, зазначена в пункті 2.2. цього Договору, сплачується Стороною 2 на рахунок Сторони 1 двома окремими платежами за кожний розрахунковий період (шість місяців) наступним чином:

2.5.1. перший платіж сплачується протягом десяти робочих днів з дня укладення договору у вигляді платежу в розмірі не менше ніж плата за облаштування та утримання місця відповідно до п. 2.2. цього Договору;

2.5.2. другий платіж сплачується попередньою оплатою до 15 числа місяця, що передує наступному розрахунковому періоду у вигляді платежу в розмірі не менше ніж плата за облаштування та утримання місця відповідно до п. 2.2. цього Договору.

Також, вищевказаною Додатковою угодою сторони змінили пункт 2.2. Договору та визначили, що починаючи з дати укладення цього Договору плата за облаштування та утримання місця за кожних шість місяців складає суму в розмірі 82 945,30 грн., в т.ч. ПДВ 13 824,22 грн.

Крім того, Додатковою угодою № 2 від 15.12.2017 сторони визначили, що цей Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє з 17.12.2017 по 16.12.2018 , а в частині сплати Стороною 2 плати за облаштування та утримання місця - до повного виконання своїх зобов`язань.

Відповідач звернувся до позивача з листом №15 від 09.08.2018 про дострокове припинення (шляхом розірвання за згодою сторін) дії Договору шляхом підписання додаткового договору, проект якого доданий до даного листа.

15.08.2018 сторони підписали Додаткову угоду №1 про розірвання Договору, пунктом 1 якої визначили, що сторони у зв`язку з істотною зміною обставин дійшли згоди розірвати за згодою сторін Договір № СЛ-П-10228/0677 від 17.12.2015 щодо розміщення засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, укладений між Стороною 1 та Стороною 2 у відповідності до п. 9.3. Договору.

Пунктами 2 та 3 Додаткової угоди №1 від 15.08.2018 передбачено, що з моменту набрання чинності цієї Угоди, зобов`язання сторін, що виникли з Договору, припиняються та сторони не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та обов`язками, окрім умов вказаних в цієї Угоді. Сторона 2 зобов`язана залишити місце, що зазначене в Договорі, протягом 2 календарних днів з дня набрання чинності цієї Угоди в стані, не гіршому, ніж в якому перебувало місце на момент укладення Договору, з урахуванням здійсненого Стороною 2 його благоустрою, елементи якого неможливо відокремити від місця без заподіяння йому шкоди. Елементи благоустрою місця, встановлені (здійснені) Стороною 2 за власні кошти, які неможливо відокремити від місця без заподіяння йому шкоди, залишаються у комунальній власності територіальної громади місця Києва.

Згідно з пунктом 4 Додаткової угоди №1 від 15.08.2018 відповідно до п. 9.6. Договору Сторона 1 не повертає кошти Стороні 2, які сплачені за Договором.

За умовами пункту 5 Додаткової угоди №1 від 15.08.2018, відповідно до п. 4.1. Договору Сторона 2 зобов`язана сплатити заборгованість за Договором, яка виникла станом на 15.08.2018.

У період дії Договору між сторонами були складені та підписані Акти надання послуг на загальну суму 430 294,65 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

При цьому, акти надання послуг за квітень, травень, липень 2018 з боку відповідача не підписані, тоді як акту за червень за серпень 2018 матеріали справи не містять.

Відповідач, у свою чергу надані позивачем послуги оплатив частково в сумі 369 106,63 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення.

Залишок заборгованості в сумі 61 188,02 грн. відповідачем у встановлений Договором строк оплачений не був, у зв`язку з чим позивач вирішив звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України № 833 від 15.06.2006 було затверджено Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів (далі - Порядок), які визначають загальні умови провадження торговельної діяльності суб`єктами оптової торгівлі, роздрібної торгівлі, закладами ресторанного господарства, основні вимоги до торговельної мережі, мережі закладів ресторанного господарства і торговельного обслуговування споживачів (покупців), які придбавають товари у підприємств, установ та організацій незалежно від організаційно-правової форми і форми власності, фізичних осіб - підприємців та іноземних юридичних осіб, що провадять підприємницьку діяльність на території України.

Відповідно до пункту 9 Порядку торговельні об`єкти розміщуються в установленому порядку.

Згідно з Пунктом 30 Порядку продаж продовольчих товарів, готових до вживання, а також тих, що швидко псуються, інших продовольчих товарів (у тому числі овочів і фруктів) за межами торговельного приміщення (виїзна, виносна торгівля) здійснюється із розміщенням тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" за умови дотримання встановлених для таких товарів температурного режиму зберігання і санітарних норм.

Частиною 4 статті 28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено, що розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Пунктом 2 частини 1 статті 10 Закону України Про благоустрій населених пунктів до повноважень міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить затвердження правил благоустрою територій населених пунктів.

Наказом Міністерства зовнішніх економічних зв`язків і торгівлі України № 369 від 08.07.1996 затверджено Правила роботи дрібнороздрібної торговельної мережі (далі - Правила).

Згідно з пунктом 3 Правил роздрібна торгівля через дрібнороздрібну торговельну мережу є однією із форм позамагазинного продажу товарів, при якій приміщення не мають торговельного залу для споживачів. Продаж товарів здійснюється через:

пункти некапітальної забудови - кіоски, ларі, ларки, палатки, павільйони для сезонного продажу товарів, торговельні автомати;

засоби пересувної мережі - автомагазини, автокафе, авторозвозки, автоцистерни, лавки-автопричепи, візки, спеціальне технологічне обладнання (низькотемпературні лотки-прилавки), розноски, лотки, столики тощо.

Відповідно до пункту 16 Правил розміщення пунктів дрібнороздрібної торговельної мережі здійснюється суб`єктом господарювання відповідно до вимог Земельного кодексу України та законодавства про благоустрій населених пунктів, планування та забудову територій, санітарного та епідемічного благополуччя населення, пожежну охорону, державну автоінспекцію та архітектуру.

З метою врегулювання питань провадження підприємницької діяльності шляхом використання засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, а також упорядкування розміщення таких засобів і об`єктів торгівлі на території міста Києва, в межах функцій органу місцевого самоврядування Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) № 300 від 02.04.2015 було затверджено Порядок розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі в місті Києві (далі - Порядок).

Пунктом 3 Розпорядження про затвердження Порядку № 300 від 02.04.2015 встановлено, що розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі на території міста Києва здійснюється відповідно до схеми розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та схеми розміщення об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі на території міста Києва, розроблених з урахуванням Зонування розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі в місті Києві та затверджених розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Згідно з пунктом 4 вищезазначеного Розпорядження право на розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі виборюється на торгах.

Самовільно розміщені (встановлені) засоби пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі підлягають демонтажу (переміщенню) в порядку, визначеному Правилами благоустрою міста Києва, затвердженими рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 № 1051/1051 (пункт 5.2. Порядку).

Пунктом 5 Розпорядження визначено, що суб`єкти господарювання, визначені переможцями торгів, здійснюють розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі на території міста Києва після укладення договору щодо розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі відповідно до Порядку розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі в місті Києві, затвердженого пунктом 1 цього розпорядження, та договору щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою відповідно до рішення Київської міської ради від 24 лютого 2011 № 56/5443 Про затвердження Порядку визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, власників (користувачів) майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства в утриманні об`єктів благоустрою м. Києва та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради та пункту 4 рішення Київської міської ради від 04 вересня 2014 №62/62 Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 24 лютого 2011 №56/5443 Про затвердження Порядку визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі в утриманні об`єктів благоустрою м. Києва та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради та деяких рішень Київської міської ради .

Пунктом 6 Розпорядження визначено комунальне підприємство Міський магазин виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) замовником робіт з облаштування та утримання місць для розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі на території міста Києва, організатором торгів на право розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі та уповноважено останнього за результатами зазначених торгів договори із суб`єктами господарювання щодо розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі.

Судом встановлено, що відповідно до вищезазначених положень законодавства відповідачем було виборено право на розміщення засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі за адресою: площа Вокзальна, буд. 3 згідно з протоколом про результати торгів № 26 від 14.12.2015, на підставі якого і було укладено Договір № СЛ-П-10228/0677 від 17.12.2015 (пункт 1.1. Договору).

Надаючи оцінку правовій природі укладеному між сторонами Договору суд зазначає, що право розміщувати засіб пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі відповідач виборов на торгах. При цьому, відповідач не отримав згідно з умовами Договору в оренду ні земельну ділянку, ні будь-який з елементів благоустрою. Умови щодо розміру орендної плати, які є істотними умовами договору оренди в силу закону, у договорі відсутні.

За таких обставин, суд вважає, що за своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором про надання послуг, і не погоджується з доводами відповідача в частині того, що такий договір є змішаним, оскільки містить в собі елементи як договору оренди, так і договору про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з пунктом 2.5. Договору плата за облаштування та утримання місця, зазначена в пункті 2.2. цього Договору, сплачується Стороною 2 на рахунок Сторони 1 щомісячно, починаючи з другого місяця дії цього Договору протягом перших п`яти календарних днів другого місяця у вигляді платежу в розмірі не менше ніж плата за облаштування та утримання місця за місяць з обов`язковим підписанням акта приймання-передачі послуг з облаштування та утримання місця за місяць протягом п`яти робочих днів з дня настання наступного місяця.

Пунктом 2.5. Договору, в редакції Додаткової угоди № 2 від 15.12.2017, передбачено, що плата за облаштування та утримання місця, зазначена в пункті 2.2. цього Договору, сплачується Стороною 2 на рахунок Сторони 1 двома окремими платежами за кожний розрахунковий період (шість місяців) наступним чином:

2.5.1. перший платіж сплачується протягом десяти робочих днів з дня укладення договору у вигляді платежу в розмірі не менше ніж плата за облаштування та утримання місця відповідно до п. 2.2. цього Договору;

2.5.2. другий платіж сплачується попередньою оплатою до 15 числа місяця, що передує наступному розрахунковому періоду у вигляді платежу в розмірі не менше ніж плата за облаштування та утримання місця відповідно до п. 2.2. цього Договору.

Відповідно до пункту 2.8. Договору ненадання чи несвоєчасне надання в строк, зазначений в пункті 2.5. цього Договору, підписаного Стороною 2 Акту приймання-передачі послуг з облаштування та утримання місця, Сторони трактують як згоду прийняття Стороною 2 послуг за цим Договором належним чином і в повному обсязі, та стверджують, що Сторона 2 погоджується зі своїми фінансовими зобов`язаннями по розрахункам за надані послуги з облаштування та утримання місця.

Згідно з пунктом 3.4.1. Договору на відповідача покладено обов`язок вносити своєчасно та в повному обсязі плату за облаштування та утримання місця на відповідний рахунок Сторони 1 згідно з реквізитами, зазначеними в главі 13 цього Договору, у розмірі, строки та на умовах, визначених у цьому Договорі.

Як передбачено пунктами 3.1.1., 3.1.4. Договору Сторона 1 має право вимагати від Сторони 2 своєчасної та в повному обсязі сплати платежів за облаштування та утримання місця на відповідний рахунок Сторони 1 згідно з реквізитами, зазначеними в главі 13 цього Договору, у розмірі та на умовах, визначених у цьому Договорі; стягнути із сторони 2 заборгованість з плати за облаштування та утримання місця та інші збитки, заподіяні нею невиконанням своїх зобов`язань за цим Договором, шляхом звернення стягнення на її кошти та майно в порядку, визначеному законодавством України.

Оскільки укладений сторонами договір був чинним до 15.08.2018, а доказів його розірвання раніше чи визнання недійсним матеріали справи не містять, то правовідносини, які склались між сторонами, є такими, що тривали до 15.08.2018 (момент розірвання договору).

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору надано послуги на загальну суму 430 294,65 грн., які оплачені відповідачем частково на суму 369 106,63 грн., внаслідок чого за ним утворився борг в сумі 61 188,02 грн.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За таких обставин, оскільки відповідач в обумовлений Договором строк не оплатив позивачу плату за облаштування та утримання місця згідно з п. 2.5. Договору, суд дійшов висновку про те, що відповідачем були порушені права та законні інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, відповідний борг в сумі 61 188,02 грн., який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з відповідача в судовому порядку, у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.

Разом з цим, суд зазначає, що частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем, у зв`язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги в частині стягнення основного боргу обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

При цьому, суд критично оцінює заперечення відповідача щодо незабезпечення йому можливості провадити діяльність за адресою місця розміщення засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, оскільки матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що у відповідача була відсутня можливість проводити таку діяльність за означеною адресою.

Надані відповідачем роздруківки з інтернет-порталу Київської міської державної адміністрації, так само як і листи № 30/12 від 30.12.2015, від 01.02.2016, № 20/6 від 05.02.2016, № 339 від 27.05.2016, № 347 від 08.06.2016, № 391 від 05.08.2016, № 384 від 27.07.2016, № 341 від 02.06.2016 жодним чином не підтверджують доводи відповідача про неможливість здійснювати підприємницьку діяльність у наданому місці та незабезпечення позивачем можливості проводити відповідачу підприємницьку діяльність в засобі пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі.

Крім того, пунктом 3.3.1. Договору передбачено право відповідача перемістити засіб дрібнороздрібної торговельної мережі в інше місце за погодженням з позивачем за наявності обставин, що перешкоджають розміщенню засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі у місці. Однак, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що він звертався до позивача з означеним питанням, як і не надано доказів на підтвердження направлення позивачу пропозиції про дострокове розірвання договору, у зв`язку з неможливістю здійснювати діяльність за адресою місця розміщення засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі протягом 2015-2017 років.

Також, відсутність у матеріалах справи підписаних додатків до договору (акту огляду місця, фотофіксація місця) не є, у свою чергу, безумовною обставиною, яка підтверджує, що позивачем не надавалося відповідачу місця для проведення підприємницької діяльності. Жодних доказів на підтвердження того, що відповідач звертався до позивача з вимогою підписати вказані додатки до Договору матеріали справи не містять.

Також, проаналізувавши умови Договору суд зазначає, що Акти надання послуг не покладають обов`язку щодо щомісячного направлення акту приймання-передачі послуг за договором саме на КП Київський магазин . При цьому, умови договору не ставлять обов`язок з оплати наданих послуг в залежність від підписання відповідачем Актів наданих послуг.

А тому не підписання відповідачем актів надання послуг за квітень, травень, липень 2018 та відсутність акту за червень за серпень 2018 не свідчить про неотримання послуг за вказаний період та не звільняє відповідача від обов`язку їх оплатити.

Також, з наданого відповідачем відзиву вбачається, що останній заперечує проти наявності заборгованості в сумі 27 648,00 грн, оскільки стверджує, що послуги за договором у період з 17.12.2015 по 01.03.2016 не були надані.

Одна викладене спростовується підписаними відповідачем без заперечень та зауважень Актами надання послуг за вказаний період.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що відповідачем всупереч приписів частини 3 статті 13 та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України не надано суду належних доказів на підтвердження обставин, на які відповідач посилається як на підставу своїх заперечень у відзиві на позов щодо незабезпечення позивачем можливості відповідачу проводити підприємницьку діяльність в засобі пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі.

Одночасно суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід.

Що стосується заявлених позовних вимог в частині стягнення пені, суд зазначає наступне.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до пункту 5.1. Договору за несвоєчасну сплату платежів за облаштування та утримання місця сторона 2 сплачує на користь сторони 1 пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених платежів за облаштування та утримання місця за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Водночас, згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Положеннями статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, суд зазначає, що неустойка нараховується в разі порушення боржником зобов`язання з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Тобто пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо прострочення виконання робіт) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано в законі чи договорі.

Разом з тим, частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, ст, за який нараховуються штрафні санкції (п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань .

За перерахунком суду розмір пені є більшим, ніж заявлено позивачем, проте суд, не виходячи за межі позовних вимог, задовольняє вказані вимоги відповідно до розрахунку позивача в сумі 2 432,30 грн.

Що стосується заявлених позовних вимог в частині стягнення 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

За перерахунком суду розмір 3% є більшим, ніж заявлено позивачем, проте суд, не виходячи за межі позовних вимог, задовольняє вказані вимоги відповідно до розрахунку позивача в сумі 4 267,29 грн.

Що стосується заявлених позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в сумі, суд зазначає наступне.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

За перерахунком суду розмір інфляційних втрат є більшим, ніж заявлено позивачем, проте суд, не виходячи за межі позовних вимог, задовольняє вказані вимоги відповідно до розрахунку позивача в сумі 15 342,52 грн.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, факт порушення відповідачем зобов`язань за договором №2910018 від 29.10.2018 щодо оплати товару належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 231, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з з Товариства з обмеженою відповідальністю ЕМОУШН ТУ ГОУ УКРАЇНА (03039, місто Київ, проспект Науки, будинок 3; код ЄДРПОУ 39991133) на користь Комунального підприємства Міський магазин виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (01004, місто Київ, вулиця Басейна, будинок 1/2А; код ЄДРПОУ 36927573) 61 188 грн. 02 коп. основного боргу, 4 267 грн. 29 коп. 3% річних, 15 341 грн. 52 коп. інфляційних втрат, 2 432 грн. 30 коп. пені та 1 688 грн. 25коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині вимог в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення ст подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повний текст рішення складено та підписано: 13.11.2019.

Суддя А.І. Привалов