Рішення

від 06.11.2019 по справі 910/8656/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.11.2019Справа № 910/8656/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Авторезерв

до Бази виробничо-технічної комплектації Національної гвардії України

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство Спец-Деталь"

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Укрспецмаш"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача 3. Акціонерне товариство "Альпарі Банк"

про визнання недійсним та скасування рішення тендерного комітету

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

за участю секретаря судового засідання

Тарасюк І.М.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Мастюгін Д.І.

від відповідача: Березовський В.В., Шевченко С.М., Корінний Т.В.

від третьої особи 1: не з`явився

від третьої особи 2: не з`явився

від третьої особи 3: Гаврилюк О.О .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Авторезерв" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Бази виробничо-технічної комплектації Національної гвардії України про:

- визнання незаконним та скасування рішення тендерного комітету Бази виробничо-технічної комплектації Національної гвардії України, оформленого протоколом розгляду тендерних пропозицій № 42 від 08.04.2019 року, в частині визнання тендерної пропозиції ТОВ "Торгово-виробниче підприємство Спец-деталь" по лоту 1 та лоту 2 такою, що відповідає кваліфікаційним та технічним вимогам тендерної документації;

- визнання незаконним та скасування рішення тендерного комітету Бази виробничо-технічної комплектації Національної гвардії України, оформленого протоколом розгляду тендерних пропозицій № 54 від 03.05.2019 року;

- визнання незаконною та такою, що не підлягає виконанню вимогу Бази виробничо-технічної комплектації Національної гвардії України до Акціонерного товариства "АЛЬПАРІ БАНК" про перерахування грошових коштів згідно з банківськими гарантіями № 0936-GR від 04.04.2019 року на суму 94 500,00 гривень та № 0937-GR від 04.04.2019 на суму 60 840,00 гривень з підстав ненадання Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Авто резерв" у строк встановлений в абзаці 2 частини 3 статті 17 ЗУ "Про публічні закупівлі", документів, що підтверджують відсутність підстав, передбачених статтею 17 ЗУ "Про публічні закупівлі".

В обґрунтування поданого позову позивачем зазначено про те, що рішення тендерного комітету Бази виробничо-технічної комплектації Національної гвардії України, оформленого протоколом розгляду тендерних пропозицій № 42 від 08.04.2019 року, в частині визнання тендерної пропозиції ТОВ "Торгово-виробниче підприємство Спец-деталь" по лоту 1 та лоту 2 такою, що відповідає кваліфікаційним та технічним вимогам тендерної документації, є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки підставою для такого рішення стала відсутність в складі тендерної пропозиції банківської гарантії, що є підставою для відхилення пропозиції на етапі попередньої кваліфікації, а не під час визначення переможця. Одночасно, на думку заявника, рішення тендерного комітету Бази виробничо-технічної комплектації Національної гвардії України, оформлене протоколом розгляду тендерних пропозицій № 54 від 03.05.2019 року, яким відхилено тендерні пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Авторезерв та визнано переможцем Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Укрспецмаш" також є незаконними оскільки рішення, яке було оформлено протоколом №53 від 26.04.2019р., було опубліковано 26.04.2019р., що передувало вихідним дням та фактично унеможливило подання позивачем документів, що підтверджують відсутність підстав, визначених пунктами 2, 3, 5, 6, 8 ч.1 ст.17 Закону України Про публічні закупівлі . Вказані обставини також вказують на відсутність підстав для сплати банком банківської гарантії відповідачу.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.07.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Авторезерв" залишено без руху.

Ухвалою від 02.08.2019р. відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 03.09.2019р.; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство Спец-Деталь", в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Укрспецмаш", в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Акціонерне товариство "Альпарі Банк".

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних надав заперечення, посилаючись на те, що оспорювана закупівля була проведена у відповідності до вимог чинного законодавства.

03.09.2019р. судом було відкладено підготовче засідання на 18.09.2019р.

18.09.2019р. підготовче засідання було відкладено на 09.10.2019р.

09.10.2019р. представником Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Авторезерв було подано заяву про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішення у справі, що буде розглянута за результатами проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №520190000000000785.

Вказане клопотання було розглянуто та відхилено судом у судовому засіданні 09.10.2019р. з урахуванням наступного.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

За приписами п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом та чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.

Проте, у даному випадку в матеріалах справи достатньо документів для вирішення спору, а отже, судом може бути самостійно встановлено всі обставини для ухвалення рішення по справі, що вказує на відсутність підстав для зупинення провадження.

Крім того, господарським процесуальним законодавством передбачено можливість зупинення провадження саме до розгляду судом певної справи.

09.10.2019р. судом було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.11.2019р.

У судовому засіданні 06.11.2019р. представником позивача було надано усні пояснення по суті справи, відповідно до яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог надали заперечення.

Представник третьої особи 3 надав усні пояснення по справі.

Представники третіх осіб 1 та 2 у судове засідання 06.11.2019р. не з`явились, проте, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Наразі, з огляду на неявку вказаних учасників судового процесу, суд зазначає наступне.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України Про міжнародні договори України і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Отже, за висновками суду, неявка третіх осіб 1, 2 не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 06.11.2019р.

В судовому засіданні 06.11.2019р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи 3, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Згідно змісту протоколу №18 від 07.03.2019р. тендерного комітету Бази виробничо-технічної комплектації Національної гвардії України було прийнято рішення про необхідність здійснення закупівлі акумуляторних батарей 12СТ-85Р (свинцева, стартерна) у кількості 200 штук, акумуляторних батарей 12СТ-85Р (свинцева, стартерна, сухозаряджена) у кількості 130 штук, стартерні, свинцево-кислотні акумуляторні батареї 6СТ-140 Аh (6СТ-143 Аh) у кількості 60 штук, стартерні, свинцево-кислотні акумуляторні батареї 6СТ-200 Аh (6СТ-200 Аh) у кількості 10 штук та акумуляторні батареї на мототранспортний засіб спеціального призначення (колісний квадро цикл) у кількості 12 штук. Вирішено застосувати процедуру відкритих торгів. Визначено наступні предмети закупівлі 31430000-9 Електричні акумулятори: лот 1 - акумуляторна батарея 12СТ-85Р (свинцева стартерна), лот 2 - акумуляторна батарея 12СТ-85Р (свинцева, стартерна, сухозаряджена), лот 3 - стартерна свинцево-кислотна акумуляторна батарея 6СТ-140 Аh (6СТ-143 Аh), лот 4 - стартерна свинцево-кислотна акумуляторна батарея 6СТ-200 Аh (6СТ-200 Аh), лот 5 - акумуляторна батарея на мототранспортний засіб спеціального призначення (колісний квадроцикл).

На веб-порталі уповноваженого органу з питань закупівель Prozorro (ідентифікатор закупівлі UA-2019-03-07-000896-a) було опубліковано оголошення про проведення закупівлі та визначено кінцевий строк подання тендерних пропозицій - 07.04.2019р.

Рішенням тендерного комітету Бази виробничо-технічної комплектації Національної гвардії України, яке оформлено протоколом №18 від 07.03.2019р. затверджено тендерну документацію на закупівлю за процедурою відкритих торгів.

Як свідчать матеріали справи, Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Авторезерв було подано тендерну пропозицію №180 від 04.04.2019р. (лот 1) та №181 від 04.04.2019р. (лот 2). В забезпечення тендерних пропозицій позивачем було надано банківські гарантії Акціонерного товариства Альпарі банк №0936-GR від 04.04.2019р. на суму 94500 грн. та №0937-GR від 04.04.2019р. на суму 60840 грн.

Одночасно, за лотом 1 тендерні пропозиції також було подано Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство Спец-Деталь" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Укрспецмаш". За лотом 2 тендерні пропозиції також було подано Товариством з обмеженою відповідальністю " Спец-Деталь" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Укрспецмаш".

Згідно рішення тендерного комітету Бази виробничо-технічної комплектації Національної гвардії України, яке оформлено протоколом №42 від 08.04.2019р. тендерні пропозиції за лотом 1 Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Авторезерв , Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство Спец-Деталь" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Укрспецмаш" визнано такими, що відповідають кваліфікаційним критеріям та технічним вимогам тендерної документації; за лотом 2 визнано такими, що відповідають кваліфікаційним критеріям та технічним вимогам тендерної документації тендерні пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Авторезерв , Товариства з обмеженою відповідальністю " Спец-Деталь" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Укрспецмаш".

Рішенням від 22.04.2019р. тендерного комітету Бази виробничо-технічної комплектації Національної гвардії України, яке оформлено протоколом №52 від 22.04.2019р. вирішено продовжити строк розгляду тендерних пропозицій до 20 робочих днів. Вказане рішення було опубліковано в електронній системі закупівель.

Згідно протоколу №53 від 26.04.2019р. розгляду тендерних пропозиції тендерним комітетом Бази виробничо-технічної комплектації Національної гвардії України по лоту 1 визнано тендерну пропозицію Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство Спец-Деталь" такою, що не відповідає вимогам тендерної документації, а саме не надано забезпечення тендерної пропозиції (банківської гарантії), та відхилено вказану пропозицію; визначено переможцем процедури закупівлі за лотом 1, 2 Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Авторезерв , вирішено укласти з останнім договір про закупівлю протягом строку дії пропозиції, не пізніше ніж через 20 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації та пропозиції учасника-переможця, але не раніше ніж через 10 днів з дати оприлюднення на веб-порталі уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір про закупівлю. Вказаний протокол було опубліковано на сайті уповноваженого органу з питань закупівель Prozorro 26.04.2019р.

Рішенням тендерного комітету Бази виробничо-технічної комплектації Національної гвардії України, яке оформлено протоколом №54 від 03.05.2019р., відхилено тендерні пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Авторезерв подані щодо лотів 1 та 2 у зв`язку з їх невідповідністю умовам тендерної документації, визначено переможцем процедури закупівлі за лотами 1, 2 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Укрспецмаш", вирішено укласти з останнім договір про закупівлю протягом строку дії пропозиції, не пізніше ніж через 20 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації та пропозиції учасника-переможця, але не раніше ніж через 10 днів з дати оприлюднення на веб-порталі уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір про закупівлю.

31.05.2019р. відповідач звернувся до Акціонерного товариства Альпарі Банк з повідомленням №83/381 від 29.05.2019р. про настання обставин, що передбачені банківською гарантією. У вказаному повідомленні висловлено вимогу про перерахування суми гарантій згідно договорів №0936-GR від 04.04.2019р. на суму 94500 грн. та №0937-GR від 04.04.2019р. на суму 60840 грн.

Листом №0800-04/476 від 05.06.2019р. Акціонерним товариством Альпарі Банк відмовлено відповідачу у задоволенні вимог з огляду на неналежне оформлення документів, що є додатками до вимоги.

Листом №584 від 10.07.2019р. Акціонерним товариством Альпарі Банк було повідомлено Базу виробничо-технічної комплектації Національної гвардії України про розгляд вимоги бенефіцара за наслідками вирішення судом спору у справі №910/8656/19.

Наразі, за поясненнями позивача, рішення тендерного комітету Бази виробничо-технічної комплектації Національної гвардії України, оформленого протоколом розгляду тендерних пропозицій № 42 від 08.04.2019 року, в частині визнання тендерної пропозиції ТОВ "Торгово-виробниче підприємство Спец-деталь" по лоту 1 та лоту 2 такою, що відповідає кваліфікаційним та технічним вимогам тендерної документації, є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки підставою для такого рішення стала відсутність в складі тендерної пропозиції банківської гарантії, що є підставою для відхилення пропозиції на етапі попередньої кваліфікації, а не під час визначення переможця. Одночасно, на думку заявника,

рішення тендерного комітету Бази виробничо-технічної комплектації Національної гвардії України, оформлене протоколом розгляду тендерних пропозицій № 54 від 03.05.2019 року, яким відхилено тендерні пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Авторезерв та визнано переможцем Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Укрспецмаш" також є незаконними оскільки рішення, яке було оформлено протоколом №53 від 26.04.2019р., було опубліковано 26.04.2019р., що передувало вихідним дням та фактично унеможливило подання позивачем документів, що підтверджують відсутність підстав, визначених пунктами 2, 3, 5, 6, 8 ч.1 ст.17 Закону України Про публічні закупівлі . Вказані обставини також вказують на відсутність підстав для сплати банком банківської гарантії відповідачу.

Вказані обставини у сукупності і стали підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв`язок, господарський суд вважає що позов не підлягає задоволенню. При цьому, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Однак, наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

Виходячи із змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ч.ч.1-3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання незаконними і скасування рішень тендерного комітету у межах процедури публічної закупівлі повинно бути доведено, насамперед, порушення внаслідок їх прийняття прав та законних інтересів позивача, прийняття вказаних рішень процедури з порушенням норм чинного законодавства, що регулює правовідносини у сфері здійснення публічних закупівель.

Щодо позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування рішення тендерного комітету Бази виробничо-технічної комплектації Національної гвардії України, оформленого протоколом розгляду тендерних пропозицій № 42 від 08.04.2019 року, в частині визнання тендерної пропозиції ТОВ "Торгово-виробниче підприємство Спец-деталь" по лоту 1 та лоту 2 такою, що відповідає кваліфікаційним та технічним вимогам тендерної документації, суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище, відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Отже, у розумінні наведених положень правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом відкриття провадження у справах здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р. Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається в ч.1 ста.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права , яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Як було встановлено вище, на веб-порталі уповноваженого органу з питань закупівель Prozorro (ідентифікатор закупівлі UA-2019-03-07-000896-a) було опубліковано оголошення про проведення закупівлі та визначено кінцевий строк подання тендерних пропозицій - 07.04.2019р.

Рішенням тендерного комітету Бази виробничо-технічної комплектації Національної гвардії України, яке оформлено протоколом №18 від 07.03.2019р. затверджено тендерну документацію на закупівлю за процедурою відкритих торгів.

Як свідчать матеріали справи, Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Авторезерв було подано тендерну пропозицію №180 від 04.04.2019р. (лот 1) та №181 від 04.04.2019р. (лот 2). В забезпечення тендерних пропозицій позивачем було надано банківські гарантії Акціонерного товариства Альпарі банк №0936-GR від 04.04.2019р. на суму 94500 грн. та №0937-GR від 04.04.2019р. на суму 60840 грн.

Одночасно, за лотом 1 тендерні пропозиції також було подано Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство Спец-Деталь" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Укрспецмаш". За лотом 2 тендерні пропозиції також було подано Товариством з обмеженою відповідальністю " Спец-Деталь" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Укрспецмаш".

Згідно рішення тендерного комітету Бази виробничо-технічної комплектації Національної гвардії України, яке оформлено протоколом №42 від 08.04.2019р. тендерні пропозиції за лотом 1 Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Авторезерв , Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство Спец-Деталь" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Укрспецмаш" визнано такими, що відповідають кваліфікаційним критеріям та технічним вимогам тендерної документації; за лотом 2 визнано такими, що відповідають кваліфікаційним критеріям та технічним вимогам тендерної документації тендерні пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Авторезерв , Товариства з обмеженою відповідальністю " Спец-Деталь" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Укрспецмаш".

Проте, всупереч наведеного вище, позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин порушення прав та законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Авторезерв внаслідок прийняття тендерним комітетом відповідача рішення про визнання тендерної пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробниче підприємство Спец-деталь по лоту 1 та лоту 2 такою, що відповідає кваліфікаційним та технічним вимогам тендерної документації на стадії попередньої кваліфікації.

До того ж, суд звертає увагу на те, що задоволення позовну в цій частині ніяким чином не призвело б до відновлення права позивача, що вказує на невідповідність обраного способу захисту приписам ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку щодо залишення без задоволення позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування рішення тендерного комітету Бази виробничо-технічної комплектації Національної гвардії України, оформленого протоколом розгляду тендерних пропозицій № 42 від 08.04.2019 року, в частині визнання тендерної пропозиції ТОВ "Торгово-виробниче підприємство Спец-деталь" по лоту 1 та лоту 2 такою, що відповідає кваліфікаційним та технічним вимогам тендерної документації.

З приводу вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Авторезерв про визнання незаконним та скасування рішення тендерного комітету Бази виробничо-технічної комплектації Національної гвардії України, оформленого протоколом розгляду тендерних пропозицій № 54 від 03.05.2019 року, суд зазначає наступне.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлено Законом України Про публічні закупівлі .

Преамбулою до вказаного нормативно-правового акту передбачено, що метою Закону України Про публічні закупівлі є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Статтею 1 Закону України Про публічні закупівлі передбачено, що публічна закупівля - це придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом; товари - це продукція, об`єкти будь-якого виду та призначення, у тому числі сировина, вироби, устаткування, технології, предмети у твердому, рідкому і газоподібному стані, а також послуги, пов`язані з постачанням таких товарів, якщо вартість таких послуг не перевищує вартості самих товарів.

Статтею 3 Закону України Про публічні закупівлі визначено принципи здійснення закупівель. Закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

При цьому, виходячи зі змісту абзацу четвертого частини першої статті 2 Закону, замовники повинні дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, установлених Законом, під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому частини першої статті 1 Закону.

Частиною 1 ст.12 Закону України Про публічні закупівлі визначено, що закупівля може здійснюватися шляхом застосування однієї з таких процедур: відкриті торги; конкурентний діалог; переговорна процедура закупівлі.

Статтею 28 Закону України Про публічні закупівлі унормовано порядок розглядк та оцінки тендерних пропозицій.

За приписами ч.6 вказаної статті за результатами розгляду та оцінки тендерної пропозиції замовник визначає переможця та приймає рішення про намір укласти договір згідно з цим Законом.

Замовник має право звернутися за підтвердженням інформації, наданої учасником, до органів державної влади, підприємств, установ, організацій відповідно до їх компетенції. У разі отримання достовірної інформації про його невідповідність вимогам кваліфікаційних критеріїв, наявність підстав, зазначених у частині першій статті 17 цього Закону, або факту зазначення у тендерній пропозиції будь-якої недостовірної інформації, що є суттєвою при визначенні результатів процедури закупівлі, замовник відхиляє тендерну пропозицію такого учасника (ч.7 ст.28 Закону України Про публічні закупівлі ).

Зі змісту ст.17 Закону України Про публічні закупівлі замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника в разі, якщо: 1) він має незаперечні докази того, що учасник пропонує, дає або погоджується дати прямо чи опосередковано будь-якій посадовій особі замовника, іншого державного органу винагороду в будь-якій формі (пропозиція щодо найму на роботу, цінна річ, послуга тощо) з метою вплинути на прийняття рішення щодо визначення переможця процедури закупівлі або застосування замовником певної процедури закупівлі; 2) відомості про юридичну особу, яка є учасником, внесено до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення; 3) службову (посадову) особу учасника, яку уповноважено учасником представляти його інтереси під час проведення процедури закупівлі, фізичну особу, яка є учасником, було притягнуто згідно із законом до відповідальності за вчинення у сфері закупівель корупційного правопорушення; 4) суб`єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів (тендерів); 5) фізична особа, яка є учасником, була засуджена за злочин, учинений з корисливих мотивів, судимість з якої не знято або не погашено у встановленому законом порядку; 6) службова (посадова) особа учасника, яка підписала тендерну пропозицію, була засуджена за злочин, вчинений з корисливих мотивів, судимість з якої не знято або не погашено у встановленому законом порядку; 7) тендерна пропозиція подана учасником процедури закупівлі, який є пов`язаною особою з іншими учасниками процедури закупівлі та/або з членом (членами) тендерного комітету, уповноваженою особою (особами) замовника; 8) учасник визнаний у встановленому законом порядку банкрутом та стосовно нього відкрита ліквідаційна процедура; 9) у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутня інформація, передбачена пунктом 9 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"; 10) юридична особа, яка є учасником, не має антикорупційної програми чи уповноваженого з реалізації антикорупційної програми, якщо вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) або робіт дорівнює чи перевищує 20 мільйонів гривень. Замовник у тендерній документації зазначає, що інформація про відсутність підстав, визначених у частинах першій і другій цієї статті, надається в довільній формі. Спосіб документального підтвердження згідно із законодавством відсутності підстав, передбачених пунктами 2, 3, 5, 6 і 8 частини першої та частиною другою цієї статті, визначається замовником для надання таких документів лише переможцем процедури закупівлі. Замовник не вимагає документального підтвердження інформації, що міститься у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним.

У ч.3 ст.17 вказаного нормативно-правового акту вказано, що переможець торгів у строк, що не перевищує п`яти днів з дати оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір, повинен надати замовнику документи, що підтверджують відсутність підстав, визначених пунктами 2, 3, 5, 6 і 8 частини першої цієї статті.

Як було встановлено вище, згідно протоколу №53 від 26.04.2019р. розгляду тендерних пропозиції тендерним комітетом Бази виробничо-технічної комплектації Національної гвардії України по лоту 1 визнано тендерну пропозицію Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство Спец-Деталь" такою, що не відповідає вимогам тендерної документації, а саме не надано забезпечення тендерної пропозиції (банківської гарантії), та відхилено вказану пропозицію; визначено переможцем процедури закупівлі за лотом 1, 2 Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Авторезерв , вирішено укласти з останнім договір про закупівлю протягом строку дії пропозиції, не пізніше ніж через 20 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації та пропозиції учасника-переможця, але не раніше ніж через 10 днів з дати оприлюднення на веб-порталі уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір про закупівлю. Вказаний протокол було опубліковано на сайті уповноваженого органу з питань закупівель Prozorro 26.04.2019р.

Наразі, посилання позивача на безпідставне та неправомірне оприлюднення вказаного вище рішення тендерного комітету 26.04.2019р., що призвело до неможливості виконання вимог ст.17 Закону України Про публічні закупівлі , суд вважає юридично неспроможними з урахуванням наступного.

За приписами ч.1 ст.10 Закону України Про публічні закупівлі передбачено, що замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює на веб-порталі Уповноваженого органу в порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю. Зокрема, вказаною статтею унормовано, що протокол розгляду тендерних пропозицій публікується протягом одного дня з дня його затвердження, повідомлення про намір укласти договір про закупівлю - протягом одного дня з дня прийняття рішення про визначення переможця процедури закупівлі.

Тобто, з наведеного полягає, замовником (відповідачем) було здійснено публікацію рішення про розгляд тендерних пропозицій та намір до укладання договору у чіткій відповідності до строків, визначених ст.10 Закону України Про публічні закупівлі .

Проте, за поясненнями позивача, які з боку відповідача підтверджені, Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Авторезерв відповідні документи надано не було.

Судом вказувалось, що у ч.3 ст.17 Закону України Про публічні закупівлі вказано, що переможець торгів у строк, що не перевищує п`яти днів з дати оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір, повинен надати замовнику документи, що підтверджують відсутність підстав, визначених пунктами 2, 3, 5, 6 і 8 частини першої цієї статті.

Тобто, наведена норма передбачає обов`язок переможця торгів подати відповідну документацію замовнику.

В контексті означеного, суд звертає увагу на те, що наявність протягом таких п`яти днів декількох вихідних днів (на наявність яких і посилається позивач) ніяким чином не впливає на необхідність переможця торгів виконати відповідний обов`язок. При цьому, у даному випадку трудові відносини Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Авторезерв з працівниками та посилання позивача на відсутність у останніх достатнього робочого часу для подачі відповідних документів також ніяким чином не впливає та не продовжує строку, який визначено у ч.3 ст.17 Закону України Про публічні закупівлі .

Суд зазначає, що згідно ч.3 ст.32 Закону України Про публічні закупівлі у разі відмови переможця торгів від підписання договору про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації або неукладення договору про закупівлю з вини учасника у строк, визначений цим Законом, або ненадання переможцем документів, що підтверджують відсутність підстав, передбачених статтею 17 цього Закону, замовник відхиляє тендерну пропозицію такого учасника та визначає переможця серед тих учасників, строк дії тендерної пропозиції яких ще не минув.

За таких обставин, за висновками суду, прийняття 03.05.2019р. тендерним комітетом Бази виробничо-технічної комплектації Національної гвардії України рішення про відхилення пропозиції позивача та визначення переможцем Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Укрспецмаш" не суперечить приписами Закону України Про публічні закупівлі , а твердження позивача про його незаконність є такими, що позбавлені належного доказового обґрунтування.

Отже, виходячи з вищевикладеного у сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Авторезерв в частині визнання незаконним та скасування рішення тендерного комітету Бази виробничо-технічної комплектації Національної гвардії України, оформленого протоколом розгляду тендерних пропозицій № 54 від 03.05.2019 року, підлягають залишенню без задоволення.

Виходячи з принципу повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині визнання незаконною та такою, що не підлягає виконанню вимогу Бази виробничо-технічної комплектації Національної гвардії України до Акціонерного товариства "АЛЬПАРІ БАНК" про перерахування грошових коштів згідно з банківськими гарантіями № 0936-GR від 04.04.2019 року на суму 94 500,00 гривень та № 0937-GR від 04.04.2019 на суму 60 840,00 гривень з підстав ненадання Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Авторезерв" у строк встановлений в абзаці 2 частини 3 статті 17 ЗУ "Про публічні закупівлі", документів, що підтверджують відсутність підстав, передбачених статтею 17 ЗУ "Про публічні закупівлі". При цьому, суд виходить з наступного.

Виходячи зі змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно приписів ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України Про міжнародні договори України і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Аналогічну позицію викладено у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 р. Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України .

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Проте, як вказувалось вище, предметом позову є в тому числі, визнання незаконною та такою, що не підлягає виконанню вимоги Бази виробничо-технічної комплектації Національної гвардії України до Акціонерного товариства "АЛЬПАРІ БАНК" про перерахування грошових коштів згідно з банківськими гарантіями № 0936-GR від 04.04.2019 року на суму 94 500,00 гривень та № 0937-GR від 04.04.2019 на суму 60 840,00 гривень з підстав ненадання Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Авто резерв" у строк встановлений в абзаці 2 частини 3 статті 17 ЗУ "Про публічні закупівлі", документів, що підтверджують відсутність підстав, передбачених статтею 17 ЗУ "Про публічні закупівлі".

Тобто, означена вимога за своєю правовою природою є вимогою про встановлення факту, а не способом захисту права у розмінні ст.16 Цивільного кодексу України, який би призводив до відновлення прав.

Обставини наявності чи відсутності підстав для сплати гарантом бенефіциару гарантії повинні встановлюватись у межах спору між вказаними особами про стягнення грошових коштів.

Одночасно, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 546, 560, 563, 569 Цивільного кодексу України, банківська гарантія є одним із способів забезпечення зобов`язання боржника перед кредитором та одностороннім правочином, за яким банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником та має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом та боржником.

Нормами чинного законодавства передбачено такий спосіб захисту права як припинення правовідношення.

Такий спосіб захисту цивільних прав може бути пов`язаний з необхідністю припинити існуюче правовідношення, наприклад, у зв`язку з порушенням його однією із сторін. Припинення правовідношення застосовують, як правило, у разі невиконання або неналежного виконання боржником своїх обов`язків або неправомірного використання кредитором свого права. Припинення правовідношення як спосіб захисту права на практиці найчастіше застосовується у разі розірвання договорів. Вказані висновки наведено у листі від 01.04.2014р. Верховного Суду України Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України .

При цьому, припинення зобов`язання за гарантією стосується також прав боржника (принципала), оскільки в такому випадку він звільняється від відповідальності за регресними вимогами, з якими гарант може звернутися до нього у випадку стягнення з нього грошової суми за виданою гарантією. Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 04.04.2019р. по справі №910/5723/18.

Отже, виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позову в частині визнання незаконною та такою, що не підлягає виконанню вимогу Бази виробничо-технічної комплектації Національної гвардії України до Акціонерного товариства "АЛЬПАРІ БАНК" про перерахування грошових коштів згідно з банківськими гарантіями № 0936-GR від 04.04.2019 року на суму 94 500,00 гривень та № 0937-GR від 04.04.2019 на суму 60 840,00 гривень.

Надаючи оцінку іншим доводам сторін судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,

вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від

27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст складено та підписано 14.11.2019р.

Суддя Спичак О.М.