Рішення

від 05.11.2019 по справі 910/11683/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.11.2019Справа № 910/11683/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Балом Україна

до Товариства з обмеженою відповідальністю Гарант Люмах

про стягнення 1.922.369,15 грн

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Кимлик Ю.В.

За участю представників сторін:

від позивача Рабінович М.П., ордер серії ЛВ № 138002 від 22.08.2019

від відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

28.08.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Балтом Україна до Товариства з обмеженою відповідальністю Гарант Люмах про стягнення 1.922.369,15 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між сторонами укладено договір на надання послуг будівельної техніки № 16/05-218П-Д2 від 16.05.2018. Позивачем було належним чином виконано свої зобов`язання за договором, що підтверджується підписаними сторонами актами №№ 1В-Д2-10800/1 та 1В-Д2-10800/2 на загальну суму 2.368.872,00 грн, відповідно до яких сторони одна до одної жодних претензій не мають. Відповідачем було сплачено позивачу лише частину заборгованості, а саме 895.408,89 грн. Позивачем було направлено на адресу відповідача лист № 202а від 26.02.2019 з повідомленням про заборгованість. Оскільки відповідачем заборгованість за договором погашено не було, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з останнього 1.922.369,15 грн, з яких 1.473.463,11 грн основного боргу, 333.164,51 грн пені, 87.523,71 грн інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 28.217,82 грн.

02.09.2019 від позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю Гарант Люмах та знаходяться на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритий у Київському ГРУ АТ КБ Приватбанк (МФО 321842), а також на будь-яких інших рахунках у будь-яких банківських установах (банках) у розмірі стягуваної суми - 1.922.369,15 грн. Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконати рішення суду та стягнути грошові кошти з відповідача, оскільки як рухоме так і нерухоме майно у відповідача відсутнє, а ціна позову є дуже значною.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/11683/19 від 04.09.2019 в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 відкрито провадження у справі № 910/11683/19; прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 24.09.2019.

Даною ухвалою суду зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 03.09.2019 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103051237068 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04201, м. Київ, вул. Полярна, 19, офіс 5, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 30.08.2019 є місцезнаходженням відповідача.

Проте, конверт разом з ухвалою від 03.09.2019 (номер відправлення 0103051237068) було повернуто до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 11.09.2019 з позначкою організація вибула .

Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

В підготовчому засіданні 24.09.2019 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 10.10.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/11683/19 від 24.09.2019 відповідача викликано у підготовче засідання, яке відбудеться 10.10.2019. Дана ухвала була надіслана відповідачу на адресу: 04201, м. Київ, вул. Полярна, 19, офіс 5 рекомендованою кореспонденцією № 0103050894529.

Відповідач ухвалу суду від 24.09.2019, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 30.09.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103050894529.

03.10.2019 позивачем до суду подано пояснення по суті справи.

Позивачем в судовому засіданні 10.10.2019 заявлено усне клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме газети Хрещатик , як додаткове повідомлення відповідача про розгляд справи № 910/11683/19 через засоби масової інформації.

Судом залучено поданий позивачем доказ до матеріалів справи.

В підготовчому засіданні 10.10.2019 судом постановлено ухвалу, не виходячи до нарадчої кімнати відповідно до ст. ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 05.11.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/11683/19 від 10.10.2019 відповідача викликано у судове засідання для розгляду справи по суті, яке відбудеться 05.11.2019. Дана ухвала була надіслана відповідачу на адресу: 04201, м. Київ, вул. Полярна, 19, офіс 5 рекомендованою кореспонденцією № 0103049551642.

Згідно інформації з офіційного сайту ПАТ Укрпошта в мережі Інтеренет вбачається, що 15.10.2019 відповідачу вручено поштове відправлення за номером 0103049551642.

Позивач в судовому засіданні 05.11.2019 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 05.11.2019 не з`явився.

В судовому засіданні 05.11.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

16.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Балтом Україна (далі - виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Гарант Люмах (далі - замовник, відповідач) укладено договір на надання послуг будівельної техніки № 16/05-2018П-Д2 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець бере на себе зобов`язання власними силами і з використанням власних вантажних транспортних засобів, будівельних машин, дорожніх механізмів, обладнання (засобів малої механізації та механізованих інструментів) (далі - механізми), надавати необхідні для замовника послуги будівельною технікою, перелік і обсяг яких встановлюється по кожному факту виникнення у замовника необхідності залучення механізмів на об`єкті виконавця, а замовник - приймати та оплачувати їх.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідач в порушення умов договору своєчасно оплату наданих послуг не здійснив, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 1.473.463,11 грн та позивачем за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання нараховано 333.164,51 грн пені, 87.523,71 грн інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 28.217,82 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.1 договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018, а в частині взаєморозрахунків сторін - до їх повного завершення.

Згідно з п. 2.1 договору загальна вартість договору складає 2.368.872,00 грн.

Відповідно до п. 2.2 договору перед початком робіт замовник зобов`язаний перерахувати аванс у розмірі 30% (710.662,00 грн) від загальної вартості робіт та 20% (473.774,00 грн) по прибуттю техніки на об`єкт.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем перераховано позивачу кошти в загальному розмірі 895.408,89 грн, що підтверджується наступними платіжними дорученнями:

№ 583 від 21.06.2018 на суму 200.000,00 грн (призначення платежу - надання послуг будів. техніки згідно договору № 16/05-2018П-Д2 від 16.05.2018),

№ 584 від 21.06.2018 на суму 200.000,00 грн (призначення платежу - надання послуг будів. техніки згідно договору № 16/05-2018П-Д2 від 16.05.2018),

№ 541 від 31.07.2018 на суму 15.000,00 грн (призначення платежу - авансовий платіж за спецтехніку),

№ 539 від 13.09.2018 на суму 198.000,00 грн (призначення платежу - надання послуг будівельної техніки),

№ 540 від 13.09.2018 на суму 198.000,00 грн (призначення платежу - надання послуг будівельної техніки),

№ 607 від 29.10.2018 на суму 152.408,89 грн, з якої 84.408,89 грн позивачем враховано до сплати за договором № 16/05-2018П-Д2 від 16.05.2018.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами укладено ряд договорів та відповідачем при здійсненні оплат в призначенні платежу не завжди вказано за якими саме конкретними договорами здійснювались оплати, у зв`язку з чим позивач здійснював розподіл зарахування коштів за договорами самостійно.

Відповідачем заперечень з приводу того, що вказані вище кошти були сплачені не за договором № 16/05-2018П-Д2 від 16.05.2018 не заявлено.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

В матеріалах справи наявний акт № 1В-Д2-10800/1 відповідно до якого позивач виконав, а відповідач прийняв роботи за договором на суму 1.184.436,00 грн. Даний акт підписано та скріплено печатками обох сторін.

Також у справі наявний акт № 1В-Д2-10800/2 відповідно до якого позивач виконав, а відповідач прийняв роботи за договором на суму 1.184.436,00 грн, який також підписано та скріплено печатками обох сторін.

Обидва акти не містять ані дат їх складання ані відомостей у якому місяці були виконані та прийняті позивачем роботи.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов`язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 2.6 договору оплата вартості фактично наданих послуг здійснюється замовником протягом 5-ти банківських днів після підписання акту наданих послуг шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Однак, у зв`язку з тим, що акти виконаних робіт не містять дати їх складання не є можливим встановити строки оплати цих робіт за договором.

Разом з цим, згідно з ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача було направлено лист-вимогу з вимогою сплатити заборгованість в розмірі 1.273.463,11 грн у 7-денний строк з моменту отримання цієї вимоги. Дана вимога надіслана відповідачу 26.02.2019 рекомендованою кореспонденцією № 7904088548932.

Відповідно до п.п. 1, 2 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 958 від 28.11.2013 кількість днів, протягом яких пересилається проста письмова кореспонденція операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) складає Д+3,

де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання;

3 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Отже, враховуючи викладене відповідач мав отримати вимогу 04.03.2019 та виконати зобов`язання по сплаті виконаних робіт в строк до 11.03.2019.

Згідно з п. 3.2.9 договору замовник зобов`язався оплачувати вартість наданих послуг виконавцю.

Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов`язання по сплаті наданих послуг у повному обсязі, в результаті чого наявна заборгованість перед позивачем, яка не оспорена відповідачем та становить 1.473.463,11 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті наданих позивачем послуг за договором в повному обсязі не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості наданих послуг в розмірі 1.473.463,11 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 4.3 договору визначено, що у випадку прострочення оплати замовник за письмовою вимогою виконавця зобов`язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати наданих послуг.

Як вбачається з розрахунку, що доданий до позовної заяви, позивачем при здійсненні нарахування пені визначено період прострочення з 01.01.2019 по 22.08.2019, що є неправомірним оскільки як зазначалось вище останнім днем оплати наданих послуг є 11.03.2019, а отже прострочення настало з 12.03.2019.

За розрахунками суду розмір пені становить 232.120,90 грн (за період з 12.03.2019 по 22.08.2019) та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення зі сплати за надані послуги, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 87.523,71 грн інфляційних втрат та 28.217,82 грн - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору інший розмір процентів не визначений.

За розрахунками суду 3% річних складають 19.861,48 грн - 3% річних (за період з 12.03.2019 по 22.08.2019) та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті Бизнес від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах Законодавство і Ліга .

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, що вміщено в інформаційно-пошуковій системі Ліга якщо внесенням оплати є з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число відповідного місяця то розрахунок індексації починається з наступного місяця.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.

За результатами здійснення судом власного перерахунку інфляційні втрати складають 17.565,24 грн (за період з 12.03.2019 по 22.08.2019) та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України, а саме невірно визначено період прострочення виконання зобов`язання.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Балом Україна обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стосовно розподілу витрат позивача на правову допомогу в розмірі 15.000,00 грн слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

21.08.2019 між позивачем (клієнт) та Адвокатським об`єднанням Інновейшн Легал Груп (об`єднання) укладений договір на представництво інтересів та надання правової допомоги № 35-ЮО, за умовами якого об`єднання через своїх учасників, в тому числі адвокат Рабінович М.П., зобов`язалось надавати клієнту юридичне абонентське обслуговування, яке передбачає надання правової допомоги та представництво інтересів клієнта в судах будь-якої юрисдикції та інстанції.

Адвокатським об`єднанням Інновейшн Легал Груп адвокату Рабінович М.П. 22.08.2019 виданий ордер серії ЛВ № 138002 на надання правової допомоги ТОВ Балтом Україна у Господарському суді міста Києва.

Пунктом 7 вказаного договору передбачено, що клієнт має сплатити аванс за надання правової допомоги у розмірі 30.000,00 грн протягом 7-ми банківських днів з дня підписання цього договору.

Позивач сплатив на користь адвокатського об`єднання грошові кошти в розмірі 15.000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 135 від 22.08.2019.

Підтвердженням того, що Рабінович М.П . є адвокат свідчать свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 000851 від 22.01.2018 та відомості, що містяться у Єдиному державному реєстрі адвокатів України.

Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування коштів адвокатському об`єднанню на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, господарський суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 13.804,50 грн.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Гарант Люмах (04201, м. Київ, вул. Полярна, 19, офіс 5, код ЄДРПОУ 41275385) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Балом Україна (81160, Львівська область, Пустомитівський район, смт. Щирець, вул. Княжа, 14, код ЄДРПОУ 35382784) 1.473.463 (один мільйон чотириста сімдесят три тисячі чотириста шістдесят три) грн 11 коп. основного боргу, 232.120 (двісті тридцять дві тисячі сто двадцять) грн 90 коп. пені, 17.565 (сімнадцять тисяч п`ятсот шістдесят п`ять) грн 24 коп. інфляційних втрат, 19.861 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят одна) грн 48 коп. - 3% річних, 26.145 (двадцять шість тисяч сто сорок п`ять) грн 16 коп. витрат по сплаті судового збору, 13.804 (тринадцять тисяч вісімсот чотири) грн 50 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 14.11.2019.

Суддя В.В.Сівакова