Рішення

від 05.11.2019 по справі 914/1055/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2019 справа № 914/1055/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Дочірнього підприємства «Західдорвибухпром» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід-Патент»

про стягнення 99408,06 грн.

за участю представників :

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

Суть спору : Позовні вимоги заявлено Дочірнім підприємством «Західдорвибухпром» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід-Патент» про стягнення 99408,06 грн., з яких 67376,50 грн. основної заборгованості, 26207,17 грн. - інфляційних втрат, 5824,39 грн. - 3% річних.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.

Представники сторін в судове засідання 05.11.2019р. не з`явились.

Позивач подав заяву (вх. № 43914/19 від 24.10.2019р.) в якій просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав повністю.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд встановив таке.

15 березня 2016 року між Дочірнім підприємством Західдорвибухпром Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Схід - Патент (клієнт) було укладено Договір транспортного експедирування № 15 (надалі-Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, експедитор зобов`язується за плату та за рахунок клієнта здійснити транспортне експедирування вантажу.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що розрахунки між Клієнтом та Експедитором здійснюються в безготівковій формі, шляхом перерахування на поточний рахунок Експедитора грошових коштів, протягом трьох банківських днів з дня надання Експедитором рахунку, оформленого на підставі Акту.

Як стверджує позивач, він виконав замовлення відповідача належним чином відповідно до умов укладеного між сторонами договору, однак відповідач порушив свої договірні зобов`язання, не здійснивши повної оплати за надані йому позивачем послуги, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 67367,50 грн.

Крім того, керуючись частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу 26207,17 грн. - інфляційних втрат та 5824,39 грн. - 3% річних.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 67376,50 грн. - основного боргу, 26207,17 грн. - інфляційних втрат та 5824,39 грн. - 3% річних.

Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву не подав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи та як встановлено судом, 15 березня 2016 року між Дочірнім підприємством Західдорвибухпром Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України та Товариством з обмеженою відповідальністю Схід - Патент було укладено Договір транспортного експедирування № 15 (надалі-Договір).

Відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Факт виконання позивачем замовлення відповідача підтверджується Актами про надання послуг транспортного експедирування №3/5-16 від 31.05.2016р. на суму 19375,00 грн. та №4/6-16 від 20.07.2016р. на суму 47992,50 грн., а також Рахунками-фактурами № СФ-0000208 від 31.05.2016р. на суму 19375,00 грн. та № СФ-0000280 від 20.07.2016р. на суму 47992,50 грн.

У зв`язку із порушенням відповідачем своїх договірних зобов`язань, зокрема враховуючи те, що відповідач не здійснив оплати за надані йому позивачем послуги відповідно до Актів та Рахунків-фактур, позивачем заявлено до стягнення суми у розмір 67367,50 грн., докази сплати якої в матеріалах справи відсутні. Відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

Як вбачається з позовної заяви, матеріалів справи та розрахунку заборгованості, основний борг становить 67367,50 грн., проте у прохальній частині позовної заяви позивачем помилково зазначено основний борг у розмірі 67376,50 грн., що на 9,00 грн. є більшим від фактичного боргу.

Однак, при розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат, позивачем бралась до уваги правильна сума основного боргу у розмірі 67367,50 грн.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, перевіривши поданий позивачем розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення 67367,50 грн. - основного боргу, 26207,17 грн. - інфляційних втрат та 5824,39 грн. - 3% річних є обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню. Разом з тим, у задоволенні позову про стягнення з відповідача на користь позивача 9,00 грн. основного боргу належить відмовити за безпідставністю.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

При поданні позовної заяви до Господарського суду Львівської області позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1921,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 297 від 27.05.2019р.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921,00 грн. покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1 . Позов задовольнити частково.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід-Патент» (82391, Львівська область, місто Борислав, селище міського типу Східниця, вулиця Шевченка, будинок 258, ідентифікаційний код 34202067) на користь Дочірнього підприємства «Західдорвибухпром» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (46006, Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Гайова, будинок 47, ідентифікаційний код 03443666) 67367,50 грн. - основного боргу, 26207,17 грн. - інфляційних втрат, 5824,39 грн. - 3% річних та 1921,00 грн. - судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили у відповідності до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку та у строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 13.11.2019р.

Суддя Петрашко М.М.