Рішення

від 06.11.2019 по справі 916/2716/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" листопада 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2716/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.,

при секретарі судового засідання Орлов О.О.

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

справу №916/2716/19

за позовом Малого приватного підприємства фірми Ерідон

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ДФК-ПІВДЕНЬ

про стягнення 144 203,70 грн., -

за участю представників :

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився.

В С Т А Н О В И В:

Мале приватне підприємство фірма Ерідон звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ДФК-ПІВДЕНЬ збитків у розмірі 144 203,70 грн., та судових витрат, розмір яких згідно з попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат становить 10 163,06 грн., в т.ч. розмір судового збору 2163,06 грн., розмір витрат на професійну правничу допомогу 4 000 грн., розмір судових витрат, пов`язаних із проведенням експертизи 4 000 грн.

Позовну заяву обґрунтовано порушенням відповідачем зобов`язань щодо доставки вантажу, встановлених договором з міжнародних та внутрішніх перевезень № 31/1-2017 від 18.01.2017р.

16.09.2019р. господарським судом Одеської області постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження у справі та розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою господарського суду від 09.10.2019р. у судовому засіданні оголошено перерву щодо розгляду справи по суті до 06.11.2019р.

Позивач у судове засідання щодо розгляду справи по суті не з`явився та надав до суду клопотання про проведення судового засідання за відсутності позивача за вх.№21802/19 від 23.10.2019р.

Відповідач у судові засідання не з`явився, про причини свого нез`явлення суд не повідомив та відзив на позов до суду не надав. При цьому, судові ухвали, які надіслані відповідачу на адресу, що зазначена у позові та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернуті до суду органами поштового зв`язку із зазначенням причин повернення організація вибула .

Отже, із врахуванням строку розгляду даної справи, враховуючи, що господарським судом вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду судової справи, та забезпечення реалізації відповідачем своїх прав на судовий захист, в тому числі шляхом надання відповідних заяв по суті справи, господарський суд визнав за можливе вирішити справу за наявними матеріалами справи відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 06.11.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи господарським судом встановлено:

18.01.2017р. між Малим ПП Фірма Ерідон (замовник, відповідач) та ТОВ ДФК-ПІВДЕНЬ (експедитор, позивач) укладено договір з міжнародних і внутрішніх перевезень № 31/1-2017, згідно якого замовник замовляє, а експедитор надає послуги з міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом по організації таких перевезень.

Відповідно до п. 1.2. Договору конкретні умови кожного замовлення зазначаються у заявці Замовника і узгоджуються з Експедитором.

Відповідно до п.2.2. договору Експедитор зобов`язується:

забезпечити виконання всіх послуг, зазначених у підтвердженій Заявці (пп..2.2.1.).

подати автомобілі під завантаження, доставити і здати вантаж вантажоодержувачу за адресами і в строки, визначені заявкою (пп..2.2.6.)

забезпечити збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі вантажоодержувачу (пп.. 2.2.7.).

Відповідно до п. 3.1.,3.2. договору вартість послуг узгоджується Сторонами у Заявках шляхом прийняття Заявки до виконання. Замовник зобов`язується в порядку й на умовах, визначених даним Договором, оплачувати послуги з перевезення вантажу, транспортно-експедиторські послуги та відшкодувати документально підтверджені витрати Експедитора, пов`язаних з виконанням перевезення за заявками згідно даного Договору.

Розрахунки за цим Договором здійснюються Замовником у безготівковій формі на умовах 100% оплати в п`ятиденний строк після розвантаження автомобіля на підставі оригіналів рахунку, товарно-транспортної накладної (СМП/ТТН), з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, довідки про транспортні або транспортно-експедиційні послуги, акта приймання-передачі наданих послуг та податкової накладної, наданої у відповідності з п.6.6. даного Договору.

При цьому у вищевказаних рахунках, довідках про транспортні або транспортно-експедиційні послуги та актах зазначається:

- вартість послуг з перевезень по Україні;

- ПДВ на вартість послуг з перевезень по Україні;

- вартість послуг з перевезень за межами України, при цьому в обов`язковому порядку вказуючи у всіх вищевказаних документах:

- вартість послуг з перевезень за межами України від місця завантаження до пункту перетину державного кордону України,

- вартість послуг з перевезень від пункту перетину державного кордону України до місця призначення вантажу:

- вартість експедиційних послуг /за наявності таких послуг/;

ПДВ на вартість експедиційних послуг /за наявності таких послуг/.

Відповідно до п.4.7. договору Експедитор несе відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до видачі вантажоодержувачу. Експедитор несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу від повної чи часткової втрати, ушкодження чи псування при перевезенні у розмірі фактичної шкоди: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість.

Договір вступає в силу з моменту підписання і діє протягом одного року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення. Якщо жодна зі Сторін за один місяць до закінчення строку дії Договору письмово не повідомить іншу Сторону про розірвання Договору, дія Договору автоматично пролонгується на наступні 12 (дванадцять) місяців без складення додаткової угоди до Договору (п. 6.7. договору)

19.01.2018р. між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору, якою дія договору пролонгується (продовжується) до 31.12.2018р.

20.12.2018р. між сторонами укладено Додаткву угоду №2 до договору, якою сторонами погоджено перевезення автомобільним транспортом (зерновози) вантажу пшениця (3-го класу) у кількості 260 тон за ціною перевезення 400 грн. за кожну перевезену з ПДВ і 500 грн. за кожну добу понаднормованого простою автомобіля.

Пункт завантаження: ПРАХ Роздільнянський елеватор , м. Роздільна, Роздільнянський р- н, Одеська область, Україна;

Пункт призначення: ТОВ СП Рісойл , Україна, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 28;

Дата подання автотранспорту: 21.12. 2018р. - 27.12.2018р.

Оплата протягом 2-3 календарних днів по факту надання оригіналів документів (рахунок, акт і ТТН з відміткою вантажоодержувача).

Аналогічні умови погоджені сторонами у заявці на перевезення №1 від 20.12.2018р.

Також господарським судом встановлено, що на виконання умов договору та додаткових угод, відповідачем було прийнято до перевезення у період з 21.12.2018р. до 26.12.2018р. 252,98 тон (маса нетто) вантажу, що підтверджується товарно - транспортними накладними наявними в матеріалах справи :

№ 0008 від 21 грудня 2018 року на 28360 кг

№ 0091 від 21 грудня 2018 року на 28180 кг

№ 177 від 21 грудня 2018 року на 27720 кг

№ 178 від 21 грудня 2018 року на 23240кг

№ 16425 від 22 грудня 2018 року на 23280кг

№ 0009 від 26 грудня 2018 року на 27940кг

№ 0092 від 26 грудня 2018 року на 14660кг

№ 315 від 26 грудня 2018 року на 29100кг

№ 16437 від 26 грудня 2018 року на 22540кг

№ 16441 від 26 грудня 2018 року на 27960кг

Водночас до пункту призначення відповідачем доставлено вантаж за ТТН № 0008 від 21.12.2018р., № 0091 від 21.12.2-18р., № 177 від 21.12.2018р., № 178 від 21.12.2018р., № 16425 від 22.12.2-18р., № 0009 від 26.12.2018р., № 0092 від 26.12.2018р., № 315 від 26.12.2018р., № 16437 від 26.12.2018р., про що свідчать відповідні відмітки одержувача на ТТН.

У ТТН №16441 від 26.12.2018р. відсутня відмітка вантажоодержувача щодо отримання вантажу у кількості масою нетто 27 960 кг, вантажовідправником якого є ПрАТ Роздільнянський елеватор , перевізником автомобіль ВАЗ1-93ВС причіп/напівпричіп НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1

Листом від 11.01.2019р. за вих..№15/19 ТОВ ДФК-Південь повідомлено позивача щодо перевезення вантажу за ТТН №95 від 26.12.2019р. а/м ВАЗ193ВС/17566 МА про готовність оплати залогову вартість пшениці 3 класу згідно ТТН 16441 від 26.12.2018р. ПрАТ Роздільнянський елеватор вага нетто 27 960 кг і просив вказати всю суму до сплати.

Окрім того, листом від 29.01.2019р. №50 ТОВ СП Рисоіл Термінал повідомлено . що транспортний засіб Камаз (державні номери ВАЗ193ВС/ НОМЕР_1 ) в період з 26.12.2018р. по 09.01.2019р. на територію ТОВ СП Рисоїл Термінал не заїжджав.

25.01.2019р. відповідач одержав вимогу позивача №71 від 14.01.2019р. про відшкодування збитків в сумі 206 904 грн., завданих позивачу втратою вантажу у кількості 27960 кг, про що свідчить наявне у справі рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

03.09.2019р. позивач направив відповідачу лист від 22.08.2019р. №22/08/19- ЮР1 з вимогою сплатити збитки в розмірі 144 203,70 грн., завданих позивачу втратою вантажу у кількості 27960 кг, про що свідчить наявний у справі опис вкладення у цінний лист та накладна Укрпошти 0319107711208.

Згідно з Висновком експерта № ED-1725-6-1363.19 експертного товарознавчого дослідження рухомого майна від 29.07.2019р. ринкова вартість зерна пшениці 3-го класу, кількістю 27 960 кг у Одеській області станом на момент проведення дослідження становить 144 203,70 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних мотивів.

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір з міжнародних і внутрішніх перевезень, згідно з яким відповідач зобов`язався забезпечити надання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом, а також нести відповідальність за збереження вантажу від повної чи часткової втрати, ушкодження чи псування при перевезенні у розмірі фактичної шкоди: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість.

Згідно з положеннями ст. 909 ЦК, ст. 307 ГК за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується укладенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

За змістом ч. 2 ст. 908 ЦК, що кореспондується з вимогами ч. 5 ст. 307 ГК, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 929 ЦК України встановлено, що за договором транспортного експедирування експедитор зобов`язується виконати або організувати виконання визначених послуг, пов`язаних із перевезенням вантажу, в тому числі - організувати перевезення вантажу, укласти від свого імені договір перевезення, забезпечити відправку і одержання вантажу та інше. Умови договору транспортного експедирування визначаються домовленістю сторін. У відповідності до ст. 932 ЦК України у разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Відносини з транспортного експедирування окрім вищевказаних норм діючого цивільного та господарського законодавства, регулюються спеціальним законом, а саме Законом України Про транспортно-експедиторську діяльність .

Так, згідно ст. 11 вищезазначеного Закону експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 14 Закону Експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування.

За невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України , іншими законами та договором транспортного експедирування.

Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 308 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняттяя вантажу до перевезення.

Згідно з ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно зі ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Відповідно до ст.ст.224,225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, особа, яка порушила зобов`язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у виді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду України від 18.03.2015р. у справі №3-18гс15.

Як вище встановлено господарським судом, вантаж у кількості 27960 кг, транспортно-експедиційні послуги щодо якого надавав відповідач позивачу, не доставлений вантажоодержувачу, про що свідчить відсутність відповідної відмітки вантажоодержувача у ТТН №16441 від 26.12.2018р. та лист самого відповідача від 11.01.2019р. за вих.№15/19.

Ринкова вартість зерна пшениці 3-го класу, кількістю 27 960 кг у Одеській області станом на 29.07.2019р. становить 144203,70 грн., про що свідчить Висновок експерта № ED-1725-6-1363.19 експертного товарознавчого дослідження рухомого майна від 29.07.2019р., який складений судовим експертом Цепа Ю.В. (свідоцтво №1174 від 09.06.2017р., видане на підставі рішення ЦЕКК при Міністерстві юстиції України).

Таким чином, виходячи з того, що позивачем надано до суду належні та допустимі докази, які підтверджують дійсне спричинення збитків з вини відповідача, а також з того, що відповідач не надав до суду жодних заперечень щодо встановлених обставин справи, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Щодо заявлених до стягнення з відповідача судових витрат, то їх розподіл здійснюється судом на підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконані договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких в силу вимог ст.123 ГПК України відносяться судові витрати на професійну правничу допомогу, та витрати, пов`язані із проведенням експертизи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

При цьому щодо судових витрат на професійну правничу допомогу господарський суд виходить з наступного.

Згідно з попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат, розмір витрат на професійну правову допомогу становить 4000 грн.

Згідно з ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.123 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою ;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат .

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У ч.5 ст.129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Між тим, позивач не надав до суду жодних доказів (договорів, рахунків, тощо), які дозволяють суду встановити розмір понесених ним судових витрат.

Більш того, заяви про подання таких доказів після вирішення даного спору, як то передбачено вимогами ч.8 ст.129 ГПК України, позивач до суду також не надав, а навпаки 23.10.2019р. надав до суду клопотання про проведення судового засідання за відсутністю позивача та ухвалити судове рішення.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про відмову позивачу у розподілі судових витрат на професійну правничу допомогу за рахунок відповідача.

Щодо судових витрат пов`язаних із проведенням експертизи, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 4-7 ст. 127 ГПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених судових витрат щодо здійснення експертного дослідження позивачем надано до суду висновок експерта № ED-1725-6-1363.19 експертного товарознавчого дослідження рухомого майна від 29.07.2019р., який складений судовим експертом Цепа Ю.В. (свідоцтво №1174 від 09.06.2017р., видане на підставі рішення ЦЕКК при Міністерстві юстиції України); договір про проведення експертного дослідження № ED-1725-6-1363.19 від 12.07.2019р. укладений між ТОВ Судова незалежна експертиза України та МПП Фірма Ерідон ; акт № ED-1725-6-1363.19 приймання-передачі наданих послуг від 07.08.2019р., згідно з яким варість наданих експертом послуг становить 4000 грн. без ПДВ; платіжне доручення № 299561 від 18.07.2019р. відповідно до якого МПП Фірма Ерідон оплачено ТОВ Судова незалежна експертиза України 4000 грн. з призначенням платежу: оплата за проведення експертного дослідження згідно з Договором № ED-1725-6-1363.19 від 12.07.2019р. без ПДВ.

З огляду на вищевикладене. а також враховуючи відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на оплату послуг експерта, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо розподілу витрат, пов`язаних із проведенням експертизи за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. Позов Малого приватного підприємства фірми «Ерідон» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДФК-ПІВДЕНЬ» /65114, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд. 140А, код ЄДРПОУ 39326241/ на користь Малого приватного підприємства фірми «Ерідон» /08143, Київська обл.., Києво-Святошинський р-н, село Княжичі, вул. Воздвиженська, буд. 46, код ЄДРПОУ 19420704/ збитки у розмірі 144 203 /сто сорок чотири тисячі двісті три/ грн. 70 коп., судовий збір у розмірі 2 164 /дві тисячі сто шістдесят чотири/ грн., судові витрати пов`язані із проведенням експертизи у розмірі 4000 грн. /чотири тисячі/ грн.

3. Відмовити позивачу у розподілі судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн. за рахунок відповідача.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 11 листопада 2019 р.

Суддя Г.Є. Смелянець