Рішення

від 23.10.2019 по справі 917/354/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.19 р. Справа № 917/354/19

м. Полтава

за позовною заявою Кременчуцької міської ради Полтавської області, пл. Перемоги, 2,Кременчук,Кременчук, місто, Полтавська область, 39600

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Катарсіс", вул.Межигірська, 83, м. Київ, 04080

про стягнення 265 119,75 грн. збитків

Суддя Солодюк О.В.

Секретар судового засідання Олійник Н.І.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Розглядається позовна заява про стягнення 265 119,75 грн. збитків, заподіяних територіальній громаді м. Кременчука внаслідок порушення земельного законодавства.

Ухвалою суду від 01.03.2019р. залишено позовну заяву без руху.

Ухвалою від 01.03.2019р. судом виправлено арифметичну помилку у абзаці 7 мотивувальної частини та п.2 резолютивної частини ухвали про залишення позовної заяви без руху від 01.03.2019р. у справі № 917/354/19.

Ухвалою суду від 16.04.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 16.05.2019р. на 09-00 год.

Позивач в обгрунтування позовних вимог посилається на те, що у період з 22.02.2016 р. по 21.02.2019 р. (включно) відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату за договором не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для експлуатації нежитлової будівлі, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Полтавської області доходу від орендної плати за землю, який остання отримала б у разі оформлення відповідачем згідно вимог ст.ст. 125, 126 ЗК України правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Позивач у позові також посилається на ст. ст. 120, 206, ч.2 ст. 152 ЗК України, ч.1, ч.2 ст. 21 Закону України Про оренду землі , ст. ст. 377, 1212, ЦК України, п. 1 ст. 224 ГК України, 120, 141, ч.2 ст. 152, 156, 157 ЗК України, ст.14 Податкового кодексу України та вважає, що є факт заподіяння Кременчуцькій міській раді Полтавської області шкоди у вигляді несплаченої відповідачем за період з 22.02.2016 року по 21.02.2019 рік (включно) орендної плати у розмірі 265 119,75 грн., яку позивач міг би отримати у разі укладення між ним і відповідачем договору оренди.

Відповідач у вказаний період не вчинив дій, спрямованих на укладення договору оренди з Кременчуцькою міською радою Полтавської області і фактично отримав дохід, як розмір плати за користування земельною ділянкою.

Шкоду в розмірі 265 119,75 грн. було заподіяно позивачеві внаслідок такої протиправної поведінки відповідача.

16.05.2019р. ухвалою суду продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено розгляд справи на 23.07.2019р. на 09-30 год.

14.08.2019р. ухвалою суду призначено розгляд справи на 19.09.2019р. на 09-30 год., оскільки судове засідання, призначене на 23.07.2019р. на 09-30 год., не відбулося у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.

В порядку ст. 46 ГПК України позивач до суду подав уточнену позовну заяву (заява про зміну предмету позову), якою просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 265 119,75 грн. безпідставно збережених коштів (вх. № 10006 від 19.09.2019р.). Заява прийнята судом до розгляду, про що зазначено в ухвалі суду від 19.09.2019р.

Ухвалою суду від 19.09.2019р. закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 23.10.2019р. на 10-00 год.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, клопотанням просить суд провести судове засідання без участі представника Кременчуцької міської ради Полтавської області. Позивач на позовних вимогах, з врахуванням уточненої позовної заяви, наполягає (вх. № 11398 від 22.10.2019р.).

Відповідач відзив на позов не надав, його представник в судове засідання не з`явився. Ухвала від 19.09.2019р., направлялась відповідачу на адресу, яка зазначена у позовній заяві та яка співпадає з адресою відповідача згідно Витягу з ЄДРПОУ від 18.09.19 р. (а.с.72-77), повернулась до суду з відміткою пошти: "кінець терміну зберігання".

Згідно ч.7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно п. п. 3-5 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно ст. 232 ГПК України судовим рішенням є, зокрема, ухвали.

Отже, з врахуванням вищезазначеного, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно ч.2 ст. 178, ч.1 ст. 202 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами.

В судовому засіданні 23.10.2019р. ухвалено рішення згідно ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 156673997 від 18.02.2019 (а.с.12), 15.11.2004р. Товариство з обмеженою відповідальністю Катарсіс (далі - відповідач) зареєструвало право власності на нежитлову будівлю загальною площею 482,6 кв.м. по АДРЕСА_1 (підстава виникнення права власності - договір № 18 купівлі - продажу від 27.09.2004р., посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького нотаріального округу Ліньковою І.Б. за реєстраційним № 5717).

Як вказує позивач, між Кременчуцькою міською радою та відповідачем був укладений договір оренди землі площею 1 913 кв.м., кадастровий № 5310436500:09:004:0142, для експлуатації та обслуговування частини будівлі їдальні з підвалом і допоміжними приміщеннями по АДРЕСА_1 , який був зареєстрований за № 0406654800054. Термін дії договору сплинув 01.01.2011р.(а.с.19).

27.01.2011 р. відповідач звернувся до Кременчуцької міської ради Полтавської області з

заявою за вих. №3 про намір поновлення договору оренди землі (а.с.21).

Листом № 01-19/641 від 04.05.2011р. ТОВ Катарсіс було роз`яснено про порядок оформлення права на земельну ділянку (а.с. 21).

Відповідач договір оренди не уклав та користувався спірною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

За період з 22.02.2016р. по 22.02.2019р. (включно) земельна ділянка використовувалась відповідачем без правовстановлюючих документів, плата за землю не здійснювалась, що і стало приводом для звернення позивача з даним позовом до суду.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Катарсіс" є власником нерухомого майна - нежитлової будівлі, загальною площею 482,6 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 12).

Відомості про правовстановлюючі документи на право користування земельною ділянкою площею 0,1913 га (кадастровий номер 5310436500:09:004:0142), на якій розміщений об`єкт нерухомості, належний на праві власності відповідачу, відсутні.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17.04.2018 р. земельна ділянка площею 0,1913 га (кадастровий номер 5310436500:09:004:0142) по АДРЕСА_1 є комунальною власністю (а.с.18).

Відповідно до додатку Рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 21.04.2011р. встановлено розмір річної орендної плати за земельні ділянки в м. АДРЕСА_1 - 3% від нормативної грошової оцінки землі (За земельні ділянки, передані для розміщення, експлуатації та обслуговування складських приміщень та майданчиків для зберігання продукції інших виробників без права здійснення торгівлі) (а.с. 34, 35).

17.08.2018р. рішенням Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області затверджено акт комісії від 19.06.2018р. по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства за користування Товариством з обмеженою відповідальністю "Катарсіс" земельною ділянкою площею 1 913 кв.м., по АДРЕСА_1 за період з 01.05.2015р. по 01.05.2018р. у сумі 295 066,36 грн. (а.с. 31,32).

В даному випадку спір виник у зв`язку з користуванням відповідачем земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухоме майно відповідача, без правовстановлюючих документів та без сплати орендної плати, у зв`язку з чим позивач вказує на необхідність стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за період з 22.02.2016 року по 21.02.2019 року (включно) в сумі 265 119,75 грн.

Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями частини першої статті 21 Закону України Про оренду землі визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

З матеріалів справи вбачається, що договір оренди земельної ділянки, який укладався сторонами, був зареєстрований за № 0406654800054 та закінчив свою дію 01.01.2011р. (а.с. 19).

Матеріали справи не містять доказів оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою.

Земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею 1 913 кв.м є сформованою та їй призначено кадастровий № 5310436500:09:004:0142.

Фактично розмір доходу відповідача, розрахований Кременчуцькою міською радою Полтавської області, як розмір плати за користування земельною ділянкою комунальної власності у формі орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою органом місцевого самоврядування.

Розмір доходу відповідача (безпідставно збережених коштів) за період з 22.02.2016 року по 21.02.2019 року (включно) становить 265 119,75 грн.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Отже, предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна - безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України.

Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини першої статті 141 цього Кодексу).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди. При цьому згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Отже, за змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права, проте, з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України, не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Таким чином, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018р. у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018р. у справі № 922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016р. у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016р. у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017р. у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14, від 14.01.2019р. у справі № 912/1188/17.

Водночас, збитки за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та безпідставно набуте майно мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання. Втім, на відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, а саме, таких складових як: шкода, протиправна поведінка її заподіювача, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, а також вина, для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів, є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Судом встановлено, що відповідач, як власник об`єкта нерухомого майна, користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений, за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи орендну плату.

Отже, відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею у вигляді орендної плати, а тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

При розрахунку суми позовних вимог, Кременчуцькою міською радою було враховано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 18.04.2018р. за №1081/0/212-18, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 1 913 кв.м. по АДРЕСА_1 Кременчуці, кадастровий № 5310436500:09:004:0142 на 2018 рік складає 4 994 383,88 грн. (а.с.18), ставку орендної плати відповідно рішення позивача - 3% від грошової оцінки землі щорічно (а.с.34-36), коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель (а.с.17) та понижуючий коефіцієнт до нормативної грошової оцінки згідно рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 02 лютого 2016 року Про внесення змін до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 29 травня 2012 року Про розгляд протесту прокурора м. Кременчука від 23.01.2012 року №94-908вих.№12 на рішення Кременчуцької міської ради від 27.12.2011 року Про внесення змін до рішення міської ради від 24 листопада 2009 року Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука Полтавської області (а.с. 37).

Вищезазначені рішення не суперечать ст. 188 Податкового кодексу України, є чинними та обов`язковими до виконання відповідно до ст. 144 Конституції України.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 265 119,75 грн. за період з 22.02.2016 р. по 21.02.2019 р. (включно), суд вважає його правомірним, а вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КАТАРСІС , вул. Межигірська, 83, м. Київ, 04080, ідентифікаційний код 31622685 на користь Кременчуцької міської ради Полтавської області, площа Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 24388300 - 265 119,75 грн. безпідставно збережених коштів, 3 976,80 грн. витрати по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно частинами 1, 2 статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно статті 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Солодюк О.В.