Рішення

від 25.10.2019 по справі 925/1005/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2019 року м. Черкаси справа № 925/1005/19

Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Романенко Л.В., у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянув справу за позовом малого приватного підприємства фірма ЕРІДОН , Київська область, Києво-Святошинський район, с. Княжичі, вул. Воздвиженська, 46, (поштова адреса: м. Київ, а/с 50)

до приватного історико-етнографічного музею Козацькі землі України , Черкаська область, Чорнобаївський район, с. Вереміївка, вул. Леніна, 1А

про стягнення 200 331,86 грн. заборгованості та санкцій,

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: Боровик Б.М. - адвокат - за ордером;

від відповідача: не з`явився.

Мале приватне підприємство фірма ЕРІДОН звернулося в господарський суд Черкаської області з позовом до приватного історико-етнографічного музею Козацькі землі України про стягнення заборгованості за поставлений товар - насіння сої Галлек І репродукція згідно договору поставки від 30.05.2018р. №1451/18/404 в розмірі 200 331,86 грн., в тому числі:

129 360,00 грн. основного боргу,

7 681,16 грн. інфляційних,

9 958,95 грн. 10% річних від простроченої суми,

17 926,11 грн. плати за користування товарним кредитом,

35 405,64 грн. пені,

та відшкодування судових витрат.

В судовому засіданні:

Представник позивача вимоги підтримав та просить їх задовольнити. Вказує на поставку товару сільськогосподарського призначення за двома додатками (специфікаціями) - ЗЗР та посівний матеріал. За однією специфікацією товар повернуто і спору в цій частині немає. Заборгованість виникла за другою поставкою і борг не погашено.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, участь свого представника в засідання не направив, вимоги не заперечив, відзив на позов не надав, витребувані документи не надав.

23.09.2019р. відповідач надіслав до суду заяву від 18.09.2019р. №5/09/2019-Ю, в якій зазначив, що відповідач у червні 2019 року погасив значну частину боргу перед позивачем, повернувши невикористаний товар, та вказує на досягнуту усну домовленість про розстрочку залишкової частини боргу на першу половину листопада 2019 року. Вказано, що підприємство перебуває у складному фінансовому становищі, що значно ускладнює можливість погашення боргу в короткі строки. Відповідач матиме змогу оплатити борг по збору врожаю в першій половині листопада 2019 року, так як вирощування зернових культур, а саме сої пізніх сортів, є єдиним видом діяльності, який приносить підприємству кошти.

Представник позивача вказав, що ним подано всі документи та докази по суті позову. Позасудового врегулювання спору не відбулось.

Позивач не змінив предмет чи підставу позову. Додаткових клопотань, доказів, документів по суті спору не подано.

Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:

30.05.2018р. між малим приватним підприємством фірма Ерідон (Постачальником - Позивач по справі), в особі представника Кролевця Вадима Івановича, що діє на підставі довіреності від 02.01.2018р., та приватним історико-етнографічним музеєм Козацькі землі України (Покупцем - Відповідач по справі), в особі Гендиректора Недяк Володимира Володимировича, що діє на підставі Статуту, було укладено договір поставки №1451/18/404 (далі - Договір, а.с. 12-13), за умовами якого Постачальник зобов`язується за заявками Покупця в строки, передбачені Договором, поставити та передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а Покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його ціну, сплативши за нього визначену договором грошову суму у відповідності до умов цього договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору найменування (асортимент) товару, кількість і одиниця виміру, строки та умови поставки товару обумовлюються в Додатках та є невід`ємною частиною Договору. Додатки до договору суд розцінює як Специфікацію.

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що ціна товару, що поставляється згідно цього Договору, зазначається в додатках до цього Договору.

Відповідно до п.3. Додатку до Договору оплата повної вартості Товару, який постачається на умовах цього Додатку до Договору, здійснюється Покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2.-3.3. Договору поставки в наступному порядку:

-20,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує в строк до 04.06.2018року.

- 80,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 31.10.2018 року.

Розділ 5 Договору регламентує взаємні права та обов`язки сторін, серед яких обов`язок Постачальника - передати на умовах цього Договору товар Покупцеві (п. 5.2.), а обов`язок Покупця - провести оплату за товар в строки передбачені додатком до Договору (п. 3.).

В п.6.1 Договору закріплено,що винна сторона відшкодовує спричинені збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством та з урахуванням умов Договору.

В п.6.2. Договору закріплено, що за несвоєчасну оплату товару Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого Товару за кожний день прострочення,а відповідно до п.6.7. в разі невиконання Покупцем зобов`язань щодо оплати Товару Покупець сплачує на користь Постачальника 10% річних.

Згідно умов п.4. та п.5. Додатку до Договору уразі порушення Покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого Товару на строк понад 30 календарних днів, Покупець, зобов`язаний сплатити на користь Постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 18% річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого Покупцем Товару.

30.05.2018р. між сторонами укладено Додаток до договору, в якому зазначено перелік, кількість та вартість товару, що поставляється. Вказані додатки суд розцінює як специфікації до договору, а саме:

1) Додаток від 30.05.2018р. (а.с. 14), за яким Постачальник поставив Покупцю товар на загальну суму 161 700,00 грн., в т.ч. ПДВ (посівний матеріал).

Поставка даного товару підтверджується наступними видатковими накладними:

№ 58185 від 01.06.2018р. на суму 92400,00 грн. (з ПДВ) (а.с. 15);

№59393 від 05.06.2018р. на суму 69300,00 грн. (з ПДВ) (а.с. 16)

Товар за вищевказаними Додатками поставлений Постачальником та прийнятий Покупцем в повному обсязі. Покупець у червні 2018 року погасив частину боргу перед Постачальником, що підтверджується платіжним дорученням № 200 від 15.06.18 на суму 32340,00 грн. (а.с. 17).

Покупець вказує, що він погасив в 2019 р. значну частину боргу перед Постачальником, повернувши невикористаний товар, що підтверджується Угодою про повернення товару від 12.06.2019р. та Накладною на повернення №243 від 12 червня 2019р. на загальну суму 296998,67грн.

Згідно до п.3. Додатку до Договору оплата повної вартості Товару, який постачається на умовах цього Додатку до Договору , здійснюється Покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2-3.3 Договору поставки в наступному порядку:

-20% від загальної вартості Товару Покупець сплачує в строк до 04.06.2018року.

- 80% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 31.10.2018 року.

Позивач поставляв товар відповідно до умов Договору, проте Відповідач оплачував даний товар невчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого виникли заборгованості за наступними періодами:

До 04.06.2018 відсутня оплата 20% від загальної вартості товару,внаслідок чого виникла заборгованість 161700,00грн.

з 05.06.2018 по 31.10.2018 80% від загальної вартості товару Покупець сплатив частково.

Оскільки Відповідач лише частково провів оплату поставленого товару, то станом на 25.10.2019р. основна заборгованість Відповідача перед Позивачем за поставлений товар становила 129360 грн.

Невиконання Відповідачем взятих на себе зобов`язань, передбачених п. 3. Додатку до Договору та ч. 1. ст. 692 ЦК України стосовно своєчасної оплати як 20%, так і 80% ціни товару, стало підставою звернення Позивача до суду для захисту порушеного права та примусового стягнення боргу та санкцій з Відповідача.

Позивач заперечив перерахування йому коштів за період судового розгляду справи.

Відповідач доказів своєчасного повного розрахунку за отриманий посівний матеріал суду та позивачу не надав.

2) Другий додаток до договору про постачання ЗЗР відповідачу - судом не розглядається. Позивач таких вимог не заявляв. Спору в цій частині немає.

Інших доказів сторонами не подано.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до повного задоволення.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. №14 Про судове рішення у цивільній справі , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно положень Пленуму ВГСУ від 23.03.2012р. №6 Про судове рішення при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.

Сторони за договором є суб`єктами господарювання та самостійними юридичними особами, що підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 19-21, 32-34).

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов`язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

За приписами ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Суд погоджується з доводами учасників, що їх дії були направлені на настання певних юридичних наслідків, що охоплюється положеннями та приписами ст.ст. 4, 11 Цивільного кодексу України.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою договір поставки від 30.05.2018р. №1451/18/404 та додатки до нього відповідають вимогам статті 712 ЦК України, 264 ГК України, якою передбачено, що за договором поставки постачальник зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій або іншій діяльності, не пов`язаній з сімейним, домашнім або подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж (глава 54 ЦК України), якщо інше не встановлено договором, законом, або характером відносин сторін.

Згідно ч.1 ст. 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктами господарювання, в силу якого один суб`єкт зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, - є господарським зобов`язанням.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Договір поставки від 30.05.2018р. №1451/18/404 та додатки до Договору не заперечені сторонами, не визнані судом недійсними та не розірвані в установленому порядку. Суд також враховує презумпцію правомірності правочину (положення ст. 204 ЦК України).

Позивач в період з 01.06.2018р. по 05.06.2018р. поставив Відповідачу товар - посівний матеріал (насіння сої Галлек), що підтверджується видатковими накладними:

№58185 від 01.06.2018р. на суму 92400 грн. (а.с. 15);

№59393 від 05.06.2018р. на суму 69300 грн. (а.с. 16).

Відповідно до п. 3.1. Договору ціна товару сплачується покупцем відповідно до Додатку до договору - до 31.10.2018р.

Відповідач частково оплатив вартість насіння на суму 32340 грн., що підтверджується платіжним дорученням №200 від 15.06.2018р. (а.с. 17), не спростовано позивачем і враховано ним при зверненні до суду.

Залишок неоплаченої частини за договором складає 129360 грн., що є предметом спору та стало підставою звернення позивача до суду за захистом порушеного права та примусового стягнення боргу.

Факт наявності заборгованості підтверджується Договором, додатками до договору, видатковими накладними, частковим розрахунком за поставлений товар. Суд враховує, що на момент прийняття рішення жодних первинних та належних доказів належного та повного розрахунку за отриманий товар, в розумінні вимог ст.ст. 74, 76 ГПК України, відповідач суду не подав.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, між Позивачем та Відповідачем було узгоджено строк сплати за отриманий товар, визначений в п. 3.1 Договору - до 31.10.2018р.

Суд враховує відсутність претензій відповідача стосовно неналежної поставки товару, недопоставки товару чи іншого невиконання умов спірного договору.

Суд також враховує, що Відповідач свої зобов`язання в частині належної та повної оплати за вже отриманий товар належним чином не виконав. Строк сплати за отриманий товар вже настав.

Станом на 25.10.2019р. основна заборгованість Відповідача перед Позивачем за поставлений товар становила 129360 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Частиною першою ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, тому суд вважає обґрунтованим та доведеним право Позивача на стягнення з Відповідача суми заборгованості за поставлений товар у розмірі 129360 грн. Позов в цій частині підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відсутність коштів у відповідача не є підставою звільнення його від виконання зобов`язання за договором, адже його дії по укладанню та виконанню господарського договору свідчать про його обізнаність з ризиками господарської діяльності.

Щодо нарахування 10% річних та інфляційних втрат.

Згідно з ч. 1. 2 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6.7 Договору, Покупець у випадку прострочення виконання грошових зобов`язань по оплаті ціни Товару, сплачує на користь Постачальника 10% річних з простроченої суми.

Розрахунок вимоги виконано вірно та перевірено судом з застосуванням калькулятора санкцій апаратного комплексу Ліга: Еліт Закон . 9 958,95 грн.- 10% річних підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відшкодування інфляційних втрат кредитору передбачає захист кредитора від знецінення грошових коштів наслідок інфляційних процесів. Враховуючи погодження сторонами ціни товару в гривні, прострочення відповідачем оплати придбаного товару, позивачем з посиланням на приписи ст. 625 ЦК України заявлено вимогу про стягнення з боржника 7681,16 грн. інфляційний втрат за період з 01.11.2018р. до 31.07.2019р. (а.с. 5).

Розрахунок вимоги виконано вірно та перевірено судом з застосуванням калькулятора санкцій апаратного комплексу Ліга: Еліт Закон . 7681,16 грн. інфляційних втрат підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення плати за користування товарним кредитом.

Свою вимогу про стягнення 17926,11 грн. за період з 01.11.2018р. до 08.08.2019р. позивач обґрунтовує з посиланням на приписи ст. 536 та ч. 5 ст. 694 ЦК України, пунктів 4 та 5 додатку №1451/18/404/1-ВВН від 30.05.2018р. При прострочений розрахунку плата за користування товарним кредитом передбачена угодою сторін в розмірі 18% річних від суми боргу, до дня фактичної оплати.

Плата за користування товарним кредитом не є тотожною зі стягненням інфляційних втрат по ст. 625 ЦК України, оскільки відсотки за користування товарним кредитом визначені сторонами письмово. Розрахунок вимоги наведено позивачем в позовній заяві (а.с. 6).

Розрахунок вимоги позивачем виконано вірно та перевірено судом з застосуванням калькулятора санкцій апаратного комплексу Ліга: Еліт Закон . 17926,11 грн. плати за користування товарним кредитом підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення пені.

Штрафними санкціями у відповідності з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Договір про забезпечення виконання зобов`язання у виді неустойки сторонами укладено в письмовому виді відповідно до приписів ст.ст. 546, 549 ЦК України.

В п.п. 6.2. договору (а.с. 13) закріплено, що Покупець за затримку оплати Товару сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

На підставі вказаних вимог Позивачем нараховано Відповідачеві 35 405,64 грн. пені за несвоєчасну оплату поставлених товарів за період з 01.11.2018р. по 08.08.2019р., які просить стягнути з відповідача.

Відповідач не заявляв вимог про застосування скорочених строків позовної давності до стягнення неустойки (пені).

Розрахунок перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу Ліга-Закон . 35 405,64 грн. пені підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Суд при прийнятті рішення враховує правові позиції та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п. 4 ст. 11 ГПК України):

- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов`язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін: (рішення «Серявін проти України» nо. 4909/04 від 10.02.2010р., рішення «Трофімчук проти України» nо. 4241/03 від 28.10.2010р.);

- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення «Желтяков проти України» nо. 4994/04 від 09.09.2011р.).

Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Відповідач не спростував доводи позивача та не подав доказів належного виконання умов договору купівлі-продажу. Суд вважає, що Відповідач не скористався своїм процесуальним правом.

Посилання Відповідача на повернення позивачеві засобів захисту рослин та підписання з ним Угоди про повернення товару від 12.06.2019р. в сумі 296998,67 грн. суд розцінює як спробу введення суду в оману, оскільки ці дії відповідача, ця поставка ЗЗР не охоплюється предметом спору, визначеним позивачем. Суд не враховує ці документи та докази при прийнятті рішення.

Суд зазначає, що проведення оплати боргу Відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу про оплату боргу - має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання заперечень суду по суті спору чи доказів про проведення розрахунку. Відповідач не надав доказів об`єктивної неможливості погашення боргу.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на Відповідача та стягнути на користь Позивача 3004,99 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з відповідача: приватного історико-етнографічного музею Козацькі землі України , Черкаська область, Чорнобаївський район, с. Вереміївка, вул. Леніна, 1А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32747435, номер рахунку в банку невідомий

на користь позивача: малого приватного підприємства фірма ЕРІДОН , Київська область, Києво-Святошинський район, с. Княжичі, вул. Воздвиженська, 46, (поштова адреса: м. Київ, а/с 50), ідентифікаційний код ЄДРПОУ 19420704, номер рахунку в банку невідомий

129 360,00 грн. основного боргу,

7 681,16 грн. інфляційних,

9 958,95 грн. 10% річних від простроченої суми,

17 926,11 грн. плати за користування товарним кредитом,

35 405,64 грн. пені,

3004,99 грн. судових витрат.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення або через господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 31.10.2019р.

Суддя Г.М. Скиба