Рішення

від 31.10.2019 по справі 585/3781/19

РОМЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 585/3781/19

Номер провадження 2/585/1133/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2019 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі

головуючого судді - Євтюшенкової В.І.,

з участю секретаря судового засідання - Ковган О.В.,

справа № 585/3781/19, провадження № 2/585/1133/19

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідачі: ОСОБА_2 , Басівська сільська рада Роменського району Сумської області,

третя особа: ОСОБА_3 ,

розглянув в порядку загального позовного провадження, у відкритому підготовчому засіданні справу про визнання особи такою, що не прийняла спадщину та визнання права власності на спадкове майно,

Представник відповідача - Басівської сільської ради Роменського району Сумської області - сільський голова Биченко Я.П.

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позицій учасників справи:

02.10. 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання права власності на спадкове нерухоме майно. В обґрунтування позову посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їхній з братом (відповідачем ОСОБА_2 ) батько - ОСОБА_4 , який постійно проживав в АДРЕСА_1 . За вказаною адресою на час смерті батька проживали та були зареєстровані він, ОСОБА_1 , та його мати - ОСОБА_3 . Брат ОСОБА_2 також був зареєстрований за вказаною адресою, проте з вересня 2017 року став жити зі своєю майбутньою дружиною ( АДРЕСА_2 ) і живе там і зараз. Після смерті батька відкрилась спадщина, яка складається з указаного вище жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкоємцями першої черги за законом після його смерті є він та його брат ОСОБА_2 , як діти померлого спадкодавця. Їхня мати ОСОБА_3 не є спадкоємцем, оскільки шлюб між нею та померлим було розірвано 11 квітня 2017 року. Позивач вважає, що є єдиним спадкоємцем за законом після смерті батька, проте одноособово оформити свої спадкові права не має можливості, так як у силу реєстрації за місцем проживання з батьком брат також вважається таким, що прийняв спадщину відповідно до положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України, хоча він на спадщину і не претендує. При зверненні брата до нотаріуса із заявою про те, що він не прийняв спадщину і не бажає її приймати, йому було роз`яснено, що оскільки у довідці Басівської сільської ради Роменського району від 22.04.2019 р. № 112 вказано, що він був зареєстрований та проживав спільно із спадкодавцем на час його смерті, то він може бути визнаний таким, що не прийняв спадщину лише в судовому порядку. Крім того, його батько був власником спадкового будинку на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Українською Універсальною Біржею 26 вересня 2000 р. за реєстровим № НР-138, але указаний договір, всупереч вимогам ст. 277 ЦК УРСР, який діяв на той час, не був нотаріально посвідчений, а тому не може підтверджувати факт належності майна його фактичному власнику. Тому приватним нотаріусом Роменського районного нотаріального округу Ільченко Л.І. 22.05.2019 року надано письмове роз`яснення з питань спадкового права , в яких вказано, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. Враховуючи викладене, нотаріусом запропоновано звернутися до суду для вирішення і цього питання в судовому порядку. Тому, він звертається до суду з позовом, в якому просить визнати ОСОБА_2 таким, що не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати за ним право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з будинку загальною площею 110 кв.м., жилою площею 64,4 кв.м., господарських будівель і споруд: сарай літ. Б, сарай літ. В, погреб літ. п/г, огорожа літ. О, ворота літ. Ф, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

04 жовтня 2019 року судом відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження (а.с.45).

У підготовче засідання позивач ОСОБА_1 надав заяву про розгляд справи без його присутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі і просить задовольнити (а.с.25).

Представник відповідача - Басівської сільської ради Роменського району Сумської області у підготовче засідання не з`явився. До суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника сільської ради, позов визнають (а.с.56).

Відповідач ОСОБА_2 також надав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги визнав і просить їх задоволити (а.с.59).

Від третьої особи ОСОБА_2 надійшла заява з проханням розглянути справу без неї, проти задоволення позову заперечень не має (а.с.60).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Під час розгляду справи судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьками позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 записані батько ОСОБА_4 , мати ОСОБА_3 (а.с.10).

Відповідач ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , у свідоцтві про народження серії НОМЕР_2 його батьками вказані : батько ОСОБА_4 , мати ОСОБА_3 (а.с.9).

26 вересня 2000 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на Українській універсальній біржі укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна реєстровий номер НР-138, предметом якого є житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором договір купівлі-продажу від 26.09.2000 р. Договір купівлі-продажу нерухомого майна зареєстрований на Українській універсальній біржі, а також право власності ОСОБА_4 на будинок в цілому зареєстровано 04.10.2000 року у Державному комунальному підприємстві Роменське міжміське бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі № 1 за реєстровим номером 1 (а.с.28, 31).

З свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 від 11.04.2017 року вбачається, що шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розірвано, про що 11 квітня 2017 року складено відповідний актовий запис №10 (а.с.11).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про його смерть серії НОМЕР_4 (а.с.8).

Згідно довідки Басівської сільської ради від 22.04.2019 року № 112, що видається в зв`язку з оформленням спадкових прав ОСОБА_4 до дня смерті постійно проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 . Спадкоємцями на все майно після смерті останнього є його сини: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , так як відповідно до п.3 ст. 1268 ЦК України вони постійно проживали разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини в АДРЕСА_1 (а.с.12).

Колишня дружина спадкодавця, ОСОБА_3 подала заяву, в якій зазначила про те, що питання про виділ на своє ім`я Ѕ частини майна, набутого в період перебування в шлюбі з померлим згідно з вимогами ст..ст. 60, 69 СК України, не претендує, а тому на видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя померлого колишнього чоловіка вона відмовляється (а.с.13).

Вартість спадкового будинку станом на 20 липня 2019 року становить 61700 грн.(а.с.14-23).

Технічні характеристики будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 визначені в технічному паспорті від 12.07.2019 року, згідно якого указане нерухоме майно складається з будинку загальною площею 110 кв.м., жилою площею 64,4 кв.м., господарських будівель і споруд: сарай літ. Б, сарай літ. В, погреб літ. п/г, огорожа літ. О, ворота літ. Ф (а.с.24-27).

Згідно письмового роз`яснення з питань спадкового права від 22.05.2019 р. № 332/01-16, виданого приватним нотаріусом Роменського районного нотаріального округу Ільченко Л.І. відповідно до п. 4.15. Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012. № 296/5,зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22.02.2012. за № 282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. При зверненні до нотаріуса було надано договір купівлі-продажу, посвідчений Українською Універсальною Біржею 26.09.2000 року за реєстровим № НР-138, згідно якого покупцем житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , значиться спадкодавець. Але відповідно до вимог ст. 227 ЦК УРСР (у редакції 1963 року), що діяв на момент посвідчення згадуван6ого Договору, договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин; недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору.

З інформаційної довідки, індексний номер 58047584 від 24.10.2019 року вбачається, що відомості щодо ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 за вказаними параметрами запиту у Спадковому реєстрі відсутні (а.с.58).

З досліджених вище письмових матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом першої черги після смерті свого батька, так само і як його брат, відповідач ОСОБА_2 Але останній на момент смерті батька не проживав з ним за однією адресою, хоча і був зареєстрований у будинку, разом з батьком. Крім того, відповідач не бажає приймати спадщину після смерті ОСОБА_4 , але на даний час не може оформити свою відмову від неї в нотаріальному порядку, оскільки не зробив цього протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу.

Крім того, з досліджених матеріалів справи вбачається і те, що в нотаріальному порядку позивач не має можливості реалізувати належним чином свої спадкові права і через те, що документ, на підставі якого ОСОБА_4 набув право власності на спадковий будинок, а саме договір купівлі-продажу, посвідчений Універсальною Біржею 26.09.2000 року за реєстровим номером №НР-138, свого часу не був нотаріально посвідчений, як того вимагали норми ст. 227 ЦК УРСР (у редакції 1963 року, діючого на момент придбання указаного нерухомого майна), а тому права позивача у даному випадку підлягають захисту в судовому порядку.

Норми права, застосовані судом:

У відповідності до ч. 3 ст. 200 ЦПК України суд вважає за можливе постановити рішення у підготовчому провадженні.

В силу ч. 4 ст. 206 ЦПК України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до вимог ст. ст. 1217, 1218 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною 1 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За правилами ч. 3 цієї статті спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Статтею 1270 ЦК України встановлено строк для прийняття спадщини у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Норма ч. 6 ст. 29 ЦК України передбачає, що фізична особа може мати кілька місць проживання.

Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні реєстрація місця проживання або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до вимог ст. 227 Цивільного кодексу УРСР (у редакції 1963 року), що діяв на момент посвідчення Договору купівлі-продажу спадкового житлового будинку, посвідченого Українською Універсальною Біржею 26.09.2000 року, договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин; недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору.

Відповідно до статті 15 Закону України Про товарну біржу не підлягали нотаріальному посвідченню угоди, які зареєстровані на біржі, якщо вони являють собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі.

Згідно зі статтею 224 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.

Право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором (стаття 128 ЦК УРСР у редакції 1963 року).

Відповідно до частини першої статті 45, статті 47 ЦК УРСР (у редакції 1963 року) недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі. Нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частина 2 статті 48 цього Кодексу. Якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Тобто, для визнання судом угоди дійсною необхідно не лише повне чи часткове виконання угоди, що потребує нотаріального посвідчення, а ще й ухилення іншою стороною від нотаріального оформлення угоди.

Крім того, за змістом статей 128, 153 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Частиною 2 ст. 16 ЦК встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`являти позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Як вбачається з правових позицій Верховного Суду України, викладених в Постанові Пленуму Суду № 2 від 12.06.2009 р. Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції , у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Мотиви суду

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 23 постанови від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.

Сама по собі реєстрація місця проживання разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини не може свідчити відповідно до ч. 2 ст. 1268 ЦК України про своєчасність прийняття спадщини.

Саме такого правового висновку дійшов Верховний Суд України в ухвалі від 3 листопада 2010 року в справі № 6-7165св09.

Позивач є єдиним спадкоємцем за законом після смерті батька, який бажає прийняти спадщину, проте одноособово оформити свої спадкові права він не має можливості, так як у силу реєстрації за місцем проживання з батьком його брат ОСОБА_2 також вважається таким, що прийняв спадщину відповідно до положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Але, оскільки за місцем реєстрації місця проживання на час смерті батька брат позивача - відповідач у справі ОСОБА_2 не проживав, що не заперечує ні відповідач, ні третя особа у справі, а інших дій, які б свідчили про прийняття ним спадщини, він не вчиняв, то відповідач не може вважатись таким, що своєчасно прийняв спадщину.

Таким чином, оформлення позивачем, як єдиним спадкоємцем, що прийняв спадщину після смерті батька своїх спадкових прав, можливе лише у спосіб визнання відповідача таким, що не прийняв спадщину , а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 в частині визнання за ним права власності на спадковий будинок.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 , посвідчений Універсальною Біржею 26.09.2000 року за реєстровим номером №НР-138, який би у разі його нотаріального посвідчення у відповідності до вимог ст.. 277 ЦК УРСР (у редакції 1963 року) посвідчував би право власності на нього ОСОБА_4 , був зареєстрований в бюро технічної інвентаризації 04.10.2000 року.

Реєстрація бюро технічної інвентаризації права власності на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого біржею, а не нотаріусом, станом на вересень 2000 року не суперечила чинному законодавству.

Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09 червня 1998 року № 121, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 1998 року № 399/2839, передбачала підставу для державної реєстрації договорів купівлі-продажу, зареєстрованих біржею (п. 9).

Ураховуючи встановлені в зазначеній справі судом обставини щодо укладення договору купівлі-продажу від 26.09.2000 року, його реєстрації та виконання сторонами договору його умов, а також враховуючи, що єдиним спадкоємцем майна померлого власника будинку, який звернувся до суду із позовною вимогою про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом саме у зв`язку із неможливістю одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину через відсутність нотаріального посвідчення указаного договору, є позивач, то спадкові права останнього підлягають судовому захисту.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання за позивачем права власності на спадковий будинок та надвірні будівлі по АДРЕСА_1 також підлягають задоволенню.

Отже, проаналізувавши обставини справи, оцінивши надані докази за власним переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, кожен окремо та в сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки позивач є спадкоємцем за законом, але не має можливості оформити свої спадкові права, тому права позивача підлягають захисту у судовому порядку.

Питання щодо судових витрат суд вважає за необхідне залишити за позивачем, оскільки вимоги щодо їх стягнення з відповідачів, ОСОБА_1 не висувались.

Також судом застосовані норми процесуального права, передбачені ст. ст. 18, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України.

Суд вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Басівської сільської ради Роменського району Сумської області, третя особа: ОСОБА_3 про визнання особи такою, що не прийняла спадщину та визнання права власності на спадкове майно, задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 таким, що не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_5 ) право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з будинку загальною площею 110 кв.м., жилою площею 64, 4 кв.м., господарських будівель і споруд: сарай літ. Б, сарай літ. В, погреб літ. п/г, огорожа літ. О, ворота літ. Ф, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційної телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Роменський міськрайонний суд.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач: Басівська сільська рада Роменського району Сумської області, місцезнаходження: 42035, Україна, Сумська область, Роменський район, с. Басівка, код ЄДРПОУ 04388805.

Третя особа: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Євтюшенкової В.І. на лікарняному з 04.11.2019 по 13.11.2019 включно повний текст рішення суду виготовлено 14 листопада 2019 року .

Суддя: підпис…

Копія вірна:

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. І. Євтюшенкова