Постанова

від 15.06.2006 по справі 12/29-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/29-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31     http://vn.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

15 червня 2006 р.                                                                             Справа № 12/29-06

за позовом   Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції (23100,Вінницька обл., м. Жмеринка, вул. Б.Хмельницького, 18, код 20087606)

до           1. Відкритого акціонерного товариства «Жмеринський елеватор»(32100 Вінницька обл., м. Жмеринка, вул. Барляєва, 2, ідент.код 00953214)

                2. Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Агро-Він»(21000 м. Вінниця, вул. Келецька, 53, оф. 230, код ЄДРПОУ 23101913)

про        визнання угоди недійсною

Суддя                            М. Кожухар

Секретар судового засідання Т. Геєчко

Представники:

позивача                         - Строгий І.Л., Давидюк І.А. - за дорученням

першого відповідача     - Мельник І.В. –за дорученням

другого відповідача       –Мельник І.В. – за дорученням

ВСТАНОВИВ:

      Подано позов про визнання недійсним на підставі ст. 49 ЦК України (у редакції 1963 року) договору застави б/н від 12.07.2003 р., укладеного між відповідачами, з застосуванням наслідків, передбачених ст. 49 ЦК України.

      16.02.2006 р. подано заяву про зміну підстав позову, а саме: про визнання названого договору недійсним, як такого, що не відповідає вимогам закону, на підставі ст. 48 ЦК України (у редакції 1963 року), та спонукання ТОВ СП Агро-Він»повернути ВАТ «Жмеринський елеватор»все майно, одержане за договором застави від 12.08.2003 р., а при неможливості повернути одержане в натурі –відшкодувати його вартість у грошах.

      Позовні вимоги мотивовані тим, що договір застави укладено під час дії податкової застави, що є порушенням п. 8.6.3 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». В судовому засіданні представник позивача мотивував позовні вимоги тим, що договір не відповідає вимогам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, оскільки його вчинено під час дії мораторію.

      Відповідачі позов не визнали, посилаються на те, що податкова застава поширювалась на все рухоме майно та майнові права, а договір застави укладений на нерухоме майно ВАТ «Жмеринський елеватор».

       З пояснень представників сторін та наданих матеріалів суд вбачає таке.

       Жмеринською ОДПІ проведено позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ "Жмеринський елеватор" (далі –1-й Відповідач) за період з 01.12.2002 року по 01.03.2004 року. За результатами перевірки складено акт № 4-26-00953214 від 05.05.2004р. В пункті 2.5. Акту зазначено, що 1-й Відповідач (Позичальник) та ТОВ "СП Агро-Він" (далі –2-й Відповідач –Позикодавець) уклали договір № 1 від 25.04.2003 р. безвідсоткової цільової поворотної позики в сумі 1000000 грн.

       На виконання п. 11.3. вказаного вище договору 2-й Відповідач перерахував 1-му Відповідачу 1000000 грн., що стверджується наданими платіжними дорученнями, а останній у забезпечення повернення позики зобов'язався передати в заставу майно 2-му Відповідачеві.

       12 серпня 2003 року Відповідачі уклали договір застави б/н  99/100 частин цілісного майнового комплексу за адресою: м. Жмеринка, вул. Барляєва, 2 (за переліком, зазначеним у п. 1.1 договору) Відкритого акціонерного товариства «Жмеринський елеватор загальною оціночною вартістю 1926640 грн. (далі –Майно), який посвідчений нотаріально.

         Відповідно до п. 2.6 договору застави Майно  знаходиться у користуванні Заставодержателя.

        Пунктом 3.1.4. договору застави передбачено, що у разі неналежного виконання зобов'язань за договором позики від 25.04.2003р. 1-й Відповідач зобов'язується передати Майно 2-му Відповідачеві шляхом складання акту приймання-передачі, а також копію інвентарної справи на це майно.

         12 листопада 2003 року між відповідачами укладено договір про порядок забезпечення вимог  Товариства з обмеженою відповідальністю СП «Агро-Він»та погашення зобов'язань перед ним ВАТ «Жмеринський елеватор», які виникають з Договору позики № 1 від 25.04.2003 р. та договору застави майна від 12.08.2003 р. Відповідно до цього договору по акту приймання-передачі Майно передане у власність 2-го Відповідача, а згодом воно було внесено у статутний фонд ТОВ «Хліб Жмеринщини», засновником якого стало ТОВ «СП «Агро-Він». 15 квітня 2005 р. ТОВ «СП «Агро-Він»вийшло зі складу ТОВ «Хліб Жмеринщини», продавши свою частку Міжнародній комерційній компанії «Агрісід Лімітед», що стверджується поясненнями представника відповідачів та наданими 2-м відповідачем документами.

           Жмеринська ОДПІ вважає, що договір застави від 12 серпня 2003 року б/н не відповідає вимогам закону, оскільки на момент його укладення діяла податкова застава на все майно 1-го відповідача. Згідно витягу, наданого реєстратором Інформаційного центру Міністерства юстиції м. Вінниця про внесення змін до запису у Державному реєстрі застав рухомого майна, запис після внесення змін містить наступні дані: Тип застави: податкова застава; дата виникнення податкової застави - 01.04.2001р.; Заставодержателі - Жмеринська об'єднана державна податкова інспекція, код ЄДРПОУ 20087606; Заставодавці - ВАТ "Жмеринський елеватор", код ЄДРПОУ 00953214, Майно - Все_рухоме майно та майнові права; Запис про реєстрацію застави дійсний до 14.08.2006р.

          Наведене стверджується поясненнями представників сторін та матеріалами справи.

          Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов такого висновку.

          З пояснень позивача та наданих витягів з облікових карток платника податку вбачається, що податкова заборгованість 1-го Відповідача на момент укладення оспорюваного договору застави складала 238867 грн. І це не заперечується 1-м Відповідачем.

          Відповідно до п. 8.2.1 ст. 8 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-Ш (далі –Закон № 2181-Ш) у разі несплати до бюджету суми податкового зобов'язання, виникає право податкової застави, яке згідно п. 8.2.2 ст. 8 цього Закону поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде права власника у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

       Пунктом 8.3 ст. 8 Закону № 2181-Ш визначено, що податковий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі застав за умови дії такої застави більш як десять календарних днів.

       Спільним наказом Міністерства юстиції України та ДПА України від 07.02.2003 р. № 9/5/59 «Про реєстрацію податкових застав нерухомого майна»   встановлено, що до створення Державного реєстру податкових застав реєстрація податкових застав нерухомого майна здійснюється в Державному реєстрі застав рухомого майна в порядку, встановленому Інструкцією про порядок реєстрації застав рухомого майна в Держреєстрі рухомого майна.

       Наданий позивачем витяг  з Державного реєстру  застав рухомого майна від 28.12.2001 р. свідчить про реєстрацію податкової застави на рухоме майно і майнові права 1-го відповідача на суму 19277 грн. Будь-які зміни у цей реєстр не вносились.

       Отже запис про нерухоме майно ВАТ «Жмеринський елеватор»в реєстр обтяжень внесений не був, що дозволило нотаріусу посвідчити договір застави, який є предметом даного спору.

       З урахуванням рішення Конституційного Суду України від 24.03.2005 р. у справі № 1-9/2005, наявність податкового боргу в сумі  238867 грн. на день укладення спірного договору не могла бути підставою для податкової застави на все нерухоме майно 1-го відповідача, і з витягу Державного реєстру  застав рухомого майна від 28.12.2001 р. вбачається, що нерухоме майно 1-го відповідача у податковій заставі не перебувало.

       Позивач також посилався на порушення 1-м відповідачем Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що полягало в укладенні договору застави за наявності мораторію на вимоги кредиторів.

       Дані доводи також є помилковими, оскільки наявність мораторію на задоволення вимог кредиторів не позбавляє боржника права на укладення договору застави за погодженням з розпорядником майна (п. 13 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

      Оглядом в судовому засіданні справи № 10/130-03 встановлено, що 14.04.2003 р. порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Жмеринський елеватор»за заявою Жмеринської ОДПІ та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Розпорядника майна не призначено. Ухвалою від 15.05.2003 р. провадження у цій справі зупинено. Ухвалою від 06.10.2004 р. провадження у цій справі поновлено. Ухвалою від 25.11.2004 р. заяву Жмеринської ОДПІ залишено без розгляду, оскільки вона ОДПІ відкликана.

       Заборона укладення договору застави  під час дії мораторію статтею 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»не встановлена.

       З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позов з наведених позивачем підстав задоволенню не підлягає.

      Керуючись   розділом УП, ст.ст. ст.ст. 7, 71, 86, 158, 160, 162, 163, 255, 257 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

       В задоволенні позову відмовити.

       Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

      Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.  

Суддя                                                                                                                      М. Кожухар