Рішення

від 07.11.2019 по справі 201/10825/19

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/10825/19

Провадження № 2/201/3333/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

07 листопада 2019 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Демидової С.О.,

з секретарем судового засідання Сисо А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Ізраїльський медичний центр Авангард про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації за не використану відпустку, -

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 19 вересня 2019 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Ізраїльський медичний центр Авангард , у якому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 6608,31 грн.; компенсацію за невикористану відпустку в сумі 461,04 грн.; середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення; а також 12000 грн. судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи.

В обґрунтування своїх вимог, позивач у позовній заяві посилалася на те, що у період з 03 травня 2019 року по 27 червня 2019 року вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем, займаючи посаду сестри медичної ТОВ Ізраїльський медичний центр Авангард . 27 червня 2019 року вона була звільнена за власним бажанням. На день її звільнення відповідачем була нарахована, але не виплачена заробітна плата за період часу з 03 травня 2019 року по 27 червня 2019 року в сумі 6 608,31 грн. Також при звільнені позивачу не було виплачено компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 4 дні у розмірі 461,04 грн. Відмову виплатити всі кошти відповідач обґрунтував відсутністю грошових коштів. Таким чином, позивач вважає, що з відповідача підлягають стягненню грошові кошти у розмірі 7069,35 грн. Крім того, оскільки відповідач не провів повний розрахунок при звільненні, з нього підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку (а.с.1-5).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 19 вересня 2019 року указана позовна заява передана для розгляду судді Демидовій С.О. (а.с.36).

Ухвалою судді від 25 вересня 2019 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Ізраїльський медичний центр Авангард про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації за не використану відпустку(а.с. 27-28).

Представник позивача Безменко М.Є., що діє на підставі договору про надання правової допомоги від 05 вересня 2019 року (а.с.22-23), просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував, про що надав відповідну заяву (а.с. 40).

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань і відзиву на позовну заяву суду не надав.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьова проти України зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі Фрідлендер проти Франції ).

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 03 травня 2019 року по 27 червня 2019 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем, займаючи посаду сестри медичної ТОВ Ізраїльський медичний центр Авангард , що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 , а також копією наказу № 5 від 03 травня 2019 року про прийняття на роботу (а.с. 9-10, 13-14). 27 червня 2019 року позивач була звільнена за власним бажанням в порядку ст. 38 КЗпП України згідно наказу № 9/К від 27 червня 2019 року (а.с. 16).

На день звільнення позивача відповідачем була нарахована, але не виплачена заробітна плата за період часу з 03 травня 2019 року по 27 червня 2019 року в сумі 6 608,31 грн. Також при звільнені позивачу не було виплачено компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 4 дні у розмірі 461,04 грн., що підтверджується розрахунковими листками за травень 2019 року та червень 2019 року, а також випискою по карті позивача (а.с. 19-21).

Відповідно до частин першої, третьої, шостої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У статті 1 Закону України Про оплату праці визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно із ст. 21 Закону України Про оплату праці працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України Про оплату праці заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У відповідності до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно із ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною 1 ст. 83 КЗпП України встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з пунктом 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно п. 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат у випадку збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Згідно роз`яснення Пленуму Верховного Суду України у п. 20 постанови Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24 грудня 1999 року № 13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Згідно із розрахунковими листками позивачу відповідачем була нарахована до виплати за травень 2019 року 3 227,31 грн., за червень 2019 року - 3 381 грн., а також 461, 04 грн. - компенсація за 4 дні невикористаної щорічної відпустки.

Однак, в день звільнення позивача відповідач не здійснив виплату належних коштів. Непроведення повного розрахунку при звільненні призвело до порушення прав позивача, передбачених статтями 47, 116 КЗпП України, отже суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 6 608,31 грн. нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку у розмірі 461, 04 грн., а також середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 19 365,08 грн.

Розмір середньомісячної заробітної плати позивача складає 4104,55 грн., а середньоденна заробітна плата складає 210,49 грн.

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 28 червня 2019 року по 07 листопада 2019 року (день ухвалення рішення) складає 19 365,08 грн. (210,49 грн.*92 робочі дні).

Виходячи з встановлених конкретних обставин справи, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які посилалася позивач, як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд до висновку про задоволення позовних вимог.

Щодо витрат на правничу допомогу необхідно зазначити наступне.

Частинами 1-5 ст. 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 , скориставшись своїм правом на правничу допомогу, 05 вересня 2019 року уклала договір про надання правової допомоги № 0509/4 з Адвокатським бюро Безменко Микити Легал контрол , згідно якого їй надана правнича допомога щодо захисту її прав та інтересів з питання стягнення заборгованості по заробітній платі (а.с.22-23). На підтвердження понесення витрат на надання правничої допомоги позивачем надано акт виконаних робіт від 10 вересня 2019 року, а також квитанцію до прибуткового касового ордеру на суму 12000 грн. (а.с.24-25).

Як зазначено в детальному описі робіт адвоката Безменко М.Є. у вартість послуг увійшли послуги: збір та правовий аналіз інформації, документів та матеріалів, що стосується справи; надання усних та письмових консультацій та роз`яснень щодо правових питань, що стосуються справи; складення необхідних для справи процесуальних документів, скарг та позовної заяви тощо; виконання окремих доручень Клієнта, що стосується справи; організація правового супроводу цивільної справи в Жовтневому районному суді м. Дніпропетровська.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат(встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір -обґрунтованим (РішенняЄСПЛ усправі East/WestAllianceLimited проти України ).

Суд звертає увагу, що позовна заява подана про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації заборгованості середнього заробітку за час затримки заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку де ціна позову зазначена в розмірі 27 711,02 грн., було призначено лише два судових засіданні та проведено заочний розгляд справи, тому визначені представником Безменко М.Є. витрати на правничу допомогу в сумі 12 000,00 грн є неспівмірними зі складністю справи та фактично вчиненими послугами адвоката.

Виходячи з принципу розумності, суд приходить до висновку про доцільність стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Ізраїльський медичний центр Авангард на користь ОСОБА_2 витрат направничу допомогув розмірі 6 000,00 грн.

Крім того, оскільки рішення ухвалюється на користь позивача, яка звільнена від сплати судового збору за подання позову про стягнення заробітної плати, тому у відповідності зі ст. 141 ЦПК України судовий збір на користь держави в розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Ізраїльський медичний центр Авангард про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації за не використану відпустку задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ізраїльський медичний центр Авангард (код ЄДРПОУ 42342389, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 110, приміщення 92) на користь ОСОБА_1 (РНОКП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) заборгованість по заробітній платі в сумі 6 608,31 грн. (шість тисяч шістсот вісім грн. 31 коп.); компенсацію за невикористану відпустку в сумі 461,04 грн. (чотириста шістдесят одну грн. 04 коп.); середній заробіток за весь період затримки розрахунку з 28 червня 2019 року по день ухвалення судового рішення у сумі 19 365,08 грн. (дев`ятнадцять тисяч триста шістдесят п`ять грн. 08 коп.), а всього 26 434,43 грн. (двадцять шість тисяч чотириста тридцять чотири грн. 43 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ізраїльський медичний центр Авангард (код ЄДРПОУ 42342389, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 110, приміщення 92) на користь ОСОБА_1 (РНОКП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000 грн. (шість тисяч грн.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ізраїльський медичний центр Авангард (код ЄДРПОУ 42342389, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 110, приміщення 92) на користь держави судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя С.О. Демидова