Рішення

від 04.11.2019 по справі 198/630/19

ЮР'ЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №198/630/19

Провадження № 2/0198/241/19

04.11.19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2019 року Юр`ївський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Маренич С.О., за участю секретаря судового засідання Літвіченко В.О., представника позивача - адвоката Маньковського В.П., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача - адвоката Ричка Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду смт. Юр`ївка, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Лан Юр`ївського району Дніпропетровської області про розірвання договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки, в обгрунтування заявлених вимог вказуючи на те, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 06.12.2001 року є власником земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7, 411 га, що розташована на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, з кадастровим номером 1225982500 :01:002:1051.

29.10.2014 року між позивачкою та відповідачем по справі ТОВ Лан Юр`ївського району було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 15 років.

Пунктом 7 Договору оренди земельної ділянки було визначено, що орендар , кожні п`ять років, дає згоду на розірвання договору оренди земельної ділянки, якщо в орендодавця виникла для цього потреба або бажання, але орендодавець повинен попередити орендаря про це (про свій намір) не пізніше як за 100 днів.

Відтак, як зазначає позивач, пунктом 7 укладеного між сторонами договору оренди землі на відповідача покладений обов`язок надання згоди на розірвання договору кожні п`ять років, без будь - яких додаткових підстав, окрім виниклої у позивача потреби чи бажання щодо розірвання договору.

На виконання положень п. 7 Договору оренди землі позивачка 06.06.2019 року звернулася до відповідача з письмовою заявою, попередивши останнього про те, що має намір припинити дію договору оренди земельної ділянки, оскільки бажає самостійно обробляти належну їй земельну ділянку.

Однак, відповідач відмовив позивачці у розірванні укладеного між ними договору оренди землі, посилаючись на відсутність вагомих підстав для надання згоди для розірвання укладеного договору, оскільки ним були виконані всі обов`язки за договором та права позивачки не порушувались, а окрім того відповідач зазначив, що умови договору не передбачають можливості розірвання договору в односторонньому порядку.

Зазначаючи, що договір оренди землі може бути розірваним за згодою сторін, в тому числі достроково за рішенням суду, посилаючись на ст. ст. 526, 651 ЦК України, Закон України Про оренду землі позивачка просила розірвати договір оренди земельної ділянки, площею 7, 411 га, з кадастровим номером 1225982500:01:002:1051, укладений між нею та відповідачем по справі 29.10.2014 року, стягнувши з відповідача по справі на її користь понесені судові витрати по справі.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та представник останньої адвокат Маньковський В.П. ( ас.23,24) заявлені позовні вимоги повністю підтримали.

Представник відповідача по справі ТОВ Лан - адвокат Ричка Т.С. (ас.21,22) в судовому засіданні позовні вимоги повністю не визнала по тим обставинам, що викладені нею у відзиві на позовну заяву (ас.40-42).

В ході розгляду справи судом вчинено наступні процесуальні дії:

- 09.08.2019 року постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та її розгляд за правилами загального позовного провадження (ас.13-14);

- 30.09.2019 року постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ас.32,33);

- 04.10.20219 року постановлено ухвалу про продовження розгляду справи (ас.39);

- 04.10.2019 року постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (ас.78-79);

- 08.10.2019 року постановлено ухвалу про відкладення судового засідання (ас.83).

Заслухавши пояснення позивачки ОСОБА_1 , її захисника адвоката Маньковського В.П., представника відповідача адвоката Ричка Т.В., дослідивши письмові матеріали додані до справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного:

- так, в судовому засіданні встановлено, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії II- НОМЕР_2 , виданого Новов`язівською сільською радою Юр`ївського району 06.12.2001 року позивачка по справі ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,411 га, розташованої на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області (ас.7).

З копії договору оренди земельної ділянки, що долучений до матеріалів справи (ас.8) вбачається, що такий 29.10.2014 року був укладений між позивачкою ОСОБА_1 ( орендодавець) та відповідачем по справі ТОВ Лан (орендар), при цьому відповідно до укладеного договору позивачка передала відповідачу в оренду строком на 15 років належну їй земельну ділянку площею 7,4098 га, з кадастровим номером 1225982500:01:002:1051 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, копія якого долучена до матеріалів справи (ас.44,45), вбачається , що право оренди земельної ділянки, належної ОСОБА_1 , зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за орендарем ТОВ Лан Юр`ївського району на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 19954486 від 12.03.2015 року.

Згідно п.32 Договору останній набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Відповідно до ст.1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст.13 вищевказаного Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЗУ Про оренду землі , в редакції чинній на час укладення між сторонами договору оренди ( 29.10.2014 року), строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Згідно ч.5 ст. 6 ЗУ Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно ст. 125 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

З огляду на дані положення законодавства, враховуючи, що договір оренди земельної ділянки від 29.10.2014 року підписаний як позивачкою так і директором ТОВ Лан Маловік С.В., при цьому право оренди належним чином зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем по справі на підставі вказаного договору, в судовому засіданні достовірно встановлено, що сторони уклади договір оренди та останній набув чинності.

В судовому засіданні позивачка та її представник не оспорювали укладення вказаного договору та його чинність.

Разом з тим, представник позивачки - адвокат Маньковський В.П. в судовому засідання пояснив, що п. 7 укладеного між сторонами договору оренди землі передбачає, на його думку, можливість розірвання договору в односторонньому порядку, при цьому висловив позицію про те, що договір може бути розірваним не лише після сплину кожних п`яти років, а взагалі на протязі п`яти років, тобто навіть і через шість місяців від дня укладення такого, при цьому для цього потрібно щоб у позивачки виникло лише бажання або потреба в цьому.

Представник відповідача адвокат Ричка Т.С. в судовому засіданні стверджувала, що п.7 договору оренди землі не передбачає можливості розірвання договору в односторонньому порядку, при цьому стосується не можливості розірвання договору кожні п`ять років за бажанням позивача , а можливості перегляду кожних п`ять років умов укладеного договору оренди землі , з метою ймовірного їх покращення.

Так з п. 7 договору оренди землі вбачається, що останній складається з двох абзаців наступного змісту:

- Договір укладено на 15 років.

Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на навий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору письмово, або усно повідомити орендодавця про намір продовжити його дію. Крім того, орендар дає згоду на розірвання договору через кожні п`ять років, якщо в орендодавця виникла для цього потреба або бажання, але орендодавець повинен попередити орендаря не пізніше, як за 100 днів про свій намір. Якщо після закінчення дії договору (15 років) у сторін не виникає одна до одної претензій протягом трьох місяців, договір продовжується автоматично .

З огляду на дане в судовому засіданні встановлено, що сторони по справі по різному розуміють та тлумачать, кожен на свою користь, речення третє абзацу другого п.7 договору оренди землі, а відтак між останніми при укладенні договору не досягнуто згоди відносно положень абз. 2 п.7 Договору оренди землі.

Суд не може не зауважити, що положення абзацу другого п.7 договору оренди землі може стосуватися в цілому і застосування такого до випадків поновлення договору оренди на новий строк, оскільки саме в цьому контексті викладений його загальний зміст.

Разом з тим, суд зазначає, що самостійно тлумачити положення п.7 договору оренди землі не в змозі, при цьому , як встановлено в судовому засіданні жодна із сторін не зверталася до суду з відповідним позовом про тлумачення змісту правочину.

З огляду на дане, враховуючи, що сторонами не досягнуто згоди відносно розуміння положень абз. 2 п.7 договору оренди, суд вважає доцільним застосувати норми чинного законодавства, що регулюють відносини в сфері оренди землі, а зокрема Закону України Про оренду землі , ЦК України, ЗК України.

Так, сторона позивача вважала, що на підставі п.7 договору оренди вправі розірвати договір в односторонньому порядку, виявивши для цього бажання чи наявну потребу, натомість сторона відповідача з даним не погоджувалась, зазначаючи , що п. 28 Договору оренди землі забороняє розірвання договору в односторонньому порядку без вагомої причини та рішення суду.

Представник позивачки Маньковський В.П. стверджував , що вагомою причиною для розірвання договору є погіршення матеріального стану позивачки, бажання останньої самостійно обробляти земельну ділянку.

Так, законодавством України передбачено досить багато різноманітних підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки. Серед них можна виокремити дві групи - підстави, за наявності яких розірвання договору здійснюється у судовому порядку та підстави, які передбачають позасудовий порядок розірвання договору.

Розірвання договору у судовому порядку можливе в разі - істотного порушення договору другою стороною (ч.2 ст.651 ЦКУ); недосягнення згоди у випадку істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору ( ч.1 ст. 652 ЦК України); невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст. ст. 24, 25 ЗУ Про оренду землі , невиконання сторонами умов, передбачених договором оренди землі , випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки (ст. 32 ЗУ Про оренду землі ); використання земельної ділянки не за цільовим призначенням ( ст.141, 143 ЗКУ); систематична несплата орендної плати ( ст.141 ЗКУ).

Розірвання договору в позасудовому порядку можливе за згодою сторін після укладення договору оренди шляхом підписання відповідної угоди; у разі зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору; випадках, закріплених у договорі, в томі числі, розірвання договору в односторонньому порядку.

Отже, законодавство встановлює, що розірвання договору в односторонньому порядку можливе лише тоді, коли це прямо передбачено у договорі оренди землі.

Наявність відповідної умови в договорі є вирішальною для розгляду справи. Відтак, сторони у договорі мають чітко визначити можливість розірвання договору в односторонньому порядку та механізм (процедуру) такого розірвання (шляхом підписання відповідної угоди, тощо). Таке визначення має бути чітким та недвозначним, закріплювати всі умови співпраці.

Разом з тим, абз. 2 п.7 договору оренди на який посилається сторона позивача як на можливість розірвання договору в односторонньому порядку не містить чіткого визначення саме про можливість розірвання договору в односторонньому порядку та механізм (процедуру) такого розірвання. Натомість, зі змісту вказаного пункту очевидно, що для розірвання договору все ж таки потрібна згода відповідача, яку останній має надати, що на думку суду виключає можливість розірвання договору в односторонньому порядку без будь-яких додаткових умов. Попри це, п. 28 договору оренди містить чітке зазначення, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку без вагомих причин та рішення суду не допускається, при цьому в п. 27 договору визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні, або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що розраховувала при укладенні договору.

Положеннями ст. 31 ЗУ Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Тобто, для можливості розірвання договору в односторонньому порядку дане має бути чітко передбачено договором.

Крім того, згідно ст. 32 ЗУ Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відтак, з огляду на вищевикладене, аналіз норм чинного законодавства , суд приходить до висновку , що укладеним між сторонами договором оренди землі чітко та недвозначно не визначено можливості розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку та механізму (процедури) реалізації такого розірвання, при цьому п. 28 договору однозначно визначає неможливість розірвання договору в односторонньому порядку.

Зважаючи , що жодних інших окремих підстав, як в сукупності так і окремо, необхідних та достатніх для розірвання договору оренди землі передбачених законом стороною позивача в судовому засіданні не наведено, при цьому єдиною підставою, якою користується позивач є спірне третє речення абзацу другого п.7 договору оренди, який, в свою чергу може бути трактовано по різному та до випадків, в тому числі, коли між сторонами вже поновлено договір оренди строк дії якого закінчується через 15 років, суд не вбачає правових підстав для розірвання договору.

Також, суд зауважує, що бажання позивача самостійно обробляти земельну ділянку , в зв`язку з його скрутним матеріальним становищем не є окремою підставо, визначною законом для розірвання договору оренди землі.

Суд зауважує, що свобода договору не є абсолютною та безмежною, оскільки при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням ЦК України та інших актів цивільного законодавства, враховуючи, що не можуть на власний розсуд врегулювати у договорі свої відносини у випадках коли така домовленість суперечить суті відносин між сторонами.

З огляду на дане, недоведеності в судовому засіданні стороною позивача можливості розірвання укладеного договору оренди землі кожні п`ять років в односторонньому порядку, відповідності такої можливості суті відносин між сторонами, двозначного тлумачення сторонами речення третього абзацу другого п.7 договору та не вирішення між сторонами питання щодо тлумачення змісту правочину в цій частині, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Оскільки, позовні вимоги задоволенню не підлягають, підстав для відшкодування судових витрат по справі позивачеві не вбачається.

Керуючись ст. ст. 141, 258, 259, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Лан Юр`ївського району Дніпропетровської області про розірвання договору оренди земельної ділянки - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п. 15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 4 ст. 265 ЦПК України:

- позивач : ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

- відповідач : Товариство з обмеженою відповідальністю Лан Юр`ївського району Дніпропетровської області, місцезнаходження - 51323, вул. Леніна, буд. 9, с. Новов`язівське Юр`ївського району Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 30155244.

Повне судове рішення буде складено 13 листопада 2019 року.

Суддя С. О. Маренич