Рішення

від 12.11.2019 по справі 559/685/18

ДУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 559/685/18

2/559/62/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2019 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

в складі головуючого судді Ралець Р.В.

секретаря судового засідання Протас Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубно цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Плосківська сільська рада Дубенського району Рівненської області, про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що вона є власником житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , даний факт підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 04.06.2008, зареєстрованим в реєстрі за № 2-863. Право власності на даний об`єкт нерухомого майна зареєстровано в КП Архітектор Дубенської міської ради 12.06.2008. Оскільки, раніше її донька - ОСОБА_3 проживала у шлюбі із ОСОБА_2 , то його як зятя було зареєстровано у вищезгаданому будинку. 02 жовтня 2015 року рішенням Дубенського міськрайоного суду Рівненської області шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано. 21.10.2015 рішення набрало законної сили. Після розірвання шлюбу відповідач в даному будинку не проживав. Таким чином, відповідач вже більше двох з половиною років не проживає за місцем реєстрації. Всі свої речі він вивіз з будинку. Вказані обставини підтверджуються актами не проживання, що складалися комісією Плосківської сільської ради. Ще в період свого проживання в даному будинку відповідач неодноразово вчиняв там скандали і вів себе дуже агресивно. Одним із фактів неправомірної поведінки відповідача був зафіксований документально, оскільки в результаті влаштованого відповідачем п`яного дебошу 26.09.2015 її донька змушена була викликати поліцію. Зазначає, що в акті з виходом на місце проживання заявника від 01.02.2016 свідки: сусіди ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтвердили, що відповідач не проживає за вказаною адресою, але відмовилися підписувати, оскільки були залякані відповідачем. Просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житловим будинком АДРЕСА_2 . Судові витрати покласти на відповідача.

Відповідачем було подано відзив на позовну заяву. Позовні вимоги у даній справі відповідач не визнає повністю з тих підстав, що в зазначеному будинку він проживав з сім`єю більше 20 років, проводив там ремонти, облаштовував та утримував господарство. В січні 2016 року дружина та позивачка вигнали його з будинку, забрали ключі, заборонили приходити додому, змінили замки. З даного приводу відповідач неодноразово звертався до дільничного інспектора. У листопаді 2018 року відповідачем була написана заява у поліцію з цього приводу, а також з приводу того, що ними незаконно утримуються оригінали його документів, які вони не бажають йому їх повернути.

Враховуючи викладене, відповідач не проживає на даний час за місцем реєстрації через постійне чинення перешкод у цьому колишньою дружиною та позивачкою, а не з власної волі. Просить відмовити у задоволенні даного позову.

Представник позивачки адвокат Боржецький О.Л., згідно поданої заяви просить провести розгляд справи за його відсутності та відсутності позивачки. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідач до суду також не з`явився, згідно поданої заяви просить провести розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги не визнає як безпідставні. Вважає, що позов є необґрунтованим.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 є власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 04.06.2007, серія НОМЕР_2 (а.с. 7).

Право власності позивачки на даний об`єкт нерухомого майна зареєстровано в КП Архітектор Дубенської міської ради 12.06.2008 (а.с. 8).

Згідно довідки виданої виконкомом Плосківської сільської ради № 212 від 25.01.2017 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , по місцю реєстрації не проживає (а.с. 9).

Згідно рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 02.10.2015 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано. Прізвище позивачки змінено на ОСОБА_3 (а.с. 10).

Згідно акту про не проживання №80 від 01.02.2016 року ОСОБА_2 не проживає за адресою АДРЕСА_1 , сусіди свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_8 підтвердили даний факт, але відмовилися підписувати акт (а.с. 11).

Згідно акту про не проживання № 92 від 08.02.2016 року встановлено, що ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 на момент обстеження будинку комісією не був присутній (а.с. 12).

Згідно акту про не проживання № 61 від 25.01.2017 року, ОСОБА_2 не проживає за адресою АДРЕСА_1 з квітня 2015 року. Сусіди ОСОБА_5 та ОСОБА_9 повідомили, що ОСОБА_2 не проживає в будинку більше року (а.с.13).

Відповідно до повідомлення НП ГУНП в Рівненській області Дубенського ВП від 17.02.2016 року № 1663/208/01/3-2016, 26 вересня 2015 року в Дубенський ВП ГУНП в Рівненській області надійшло повідомлення громадянки ОСОБА_3 про те що, її чоловік Перегорихатенко влаштував п`яний дебош. (а.с. 14, 15).

Свідки ОСОБА_10 , який працює головою Плосківської сільської ради, та ОСОБА_11 - секретар Плосківської сільської ради, в судовому засіданні пояснили, що за зверненням позивачки проводили обстеження її житла на предмет не проживання ОСОБА_2 Вони здійснювали виїзд на місце, де запросили сусідів та зафіксували факт непроживання відповідача у будинку позивачки. Сусіди підтвердили, що відповідач у будинку не живе з весни 2015 року, після розлучення з дочкою позивачки. Коли перший раз виїзджали на місце, то зустріли відповідача, який пояснив, що його не пускають в будинок. До сільської ради з заявами він не звертався. На даний час він проживає в АДРЕСА_1 з жителькою того ж села. Житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 належить позвачці. Разом з нею зараз там проживає дочка відповідача зі своїм чоловіком.

Згідно письмових пояснень свідка ОСОБА_9 , приблизно три роки ОСОБА_2 вже не проживає в будинку ОСОБА_1 . За цей час вона особисто його там не бачила.

Згідно письмових пояснень свідка ОСОБА_12 , вона протягом всього свого життя проживає з позивачкою за адресою АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 перестав проживати у даному будинку приблизно з весни 2015 року. На даний час всі свої речі з будинку він вже забрав.

Відповідно до частини першої статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

У статті 317 ЦК України зазначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно положень статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст.7 ЗУ Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні , зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням).

Згідно зі ст.41 Конституції України право приватної власності є непорушним. Конституційний принцип непорушності права власності означає неможливість втручання інших осіб у здійснення власником своїх повноважень, неможливість прояву свавілля відносно власника та відносно його прав, недопустимість будь-яких порушень його влади над своїм майном, а також недопустимість дій інших осіб всупереч інтересам власника та його волі. Непорушність права власності задекларована також статтею 321 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову на відповідача.

Суд враховує, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить позивачці на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого, 04 червня 2007 року серія ВКР №613538, відповідач ОСОБА_2 не являється членом її сім`ї, не проживає у житловому будинку з 2015 року, а тому має бути визнаний таким, що втратив право на користування житлом позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 18, 76, 95, 258, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 16, 383, 391 ЦК України, ст. 41 Конституції України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання:АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання:АДРЕСА_1 ), третя особа: Плосківська сільська рада Дубенського району Рівненської області (місце знаходження: вул. Юридика, 1 а, с. Плоска Дубенського району Рівненської області, ідентифікаційний код юридичної особи 04385310) про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: будинком АДРЕСА_1 та підлягає зняттю з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. на повернення сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного суду через Дубенський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: