Рішення

від 03.11.2019 по справі 607/16174/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.11.2019 Справа №607/16174/19

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Герчаківської О.Я.,

з участю секретаря судового засідання Лобач І.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Кваснєвського В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Режанс Полісаж» про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Приватного підприємства «Режанс Полісаж» (далі ПП «Режанс Полісаж») про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 05 листопада 2018 року він був прийнятий на роботу полірувальником твердих металів в ПП «Режанс Полісаж». Згідно списку військовозобов`язаних, що працюють на цьому підприємстві станом на 07 травня 2019 року, військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_1 видано Розпорядження від 07 травня 2019 року №1440 про оповіщення призовників, їх виклик та прибуття до 13 травня 2019 року о 09 год. 00 хв. у зазначений військовий комісаріат. На підставі виданого Розпорядження позивач прибув до Тернопільського об`єднаного міського військового комісаріату, де був направлений для проходження медичного огляду щодо визначення придатності до військової служби, і за його результатами 13 травня 2019 року визнаний придатним до строкової військової служби. Цього ж дня призваний на строкову військову службу, зарахований в команду №65/5701 та відправлений на обласний збірний пункт ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі Наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13 травня 2019 року №52. Про призов його на строкову службу 13 травня 2019 року він в телефонному режимі повідомив старшому зміни. Незважаючи на те, що ОСОБА_2 з поважних причин з 13 травня 2019 року не зміг продовжувати працювати у зв`язку з призовом на строкову військову службу, наказом директора ПП «Режанс Полісаж» №35 від 20 травня 2019 року його було звільнено з роботи за прогул (п. 4 ст. 40 КЗпП України).

Позивач вважає своє звільнення з роботи за прогул незаконним з огляду на наступне. Будучи призваним на строкову військову службу, ОСОБА_2 був позбавлений можливості відлучатись з території військового комісаріату, а згодом і військової частини, також у нього була обмежена можливість користування телефонним зв`язком. Про причини своєї неявки на роботу з 13 травня 2019 року у зв`язку з призовом на строкову військову службу роботодавцю було відомо з огляду на те, що саме через підприємство його було повідомлено про необхідність прибути на призовну дільницю військового комісаріату. Про незаконність звільнення позивача за ч. 4 ст. 40 КЗпП України свідчить і та обставина, що звільнення за цим пунктом є дисциплінарним стягненням, а тому вимагає від роботодавця дотримання певної процедури, що зроблено не було. У позивача не відібрано пояснення про причини його невиходу на роботу. Попри те, що на роботодавцеві лежить обов`язок з`ясування причин неявки працівника на роботу, ПП «Режанс Полісаж» не вжило всіх необхідних заходів для офіційного з`ясування таких причин, жодного листа з вимогою надати пояснення про причини відсутності на роботі йому не направлялось. ОСОБА_2 вважає, на нього поширюється дія ч. 4 ст. 119 КЗпП України, відповідно до якої за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. З огляду на вказану законодавчу норму, на період проходження строкової військової служби за позивачем повинно зберігатись робоче місце та середній заробіток. Враховуючи те, що трудову книжку ОСОБА_2 не видано, а копію наказу про звільнення надано його представнику лише 05 липня 2019 року, то позивач вважає, що ним не пропущено місячний строк для звернення до суду з позовом про поновлення на роботі.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_2 просить суд визнати незаконним та скасувати наказ (розпорядження) директора ПП «Режанс Полісаж» № 35 від 20 травня 2019 року «Про припинення трудового договору (контракту)», яким його звільнено з роботи з посади полірувальника твердих металів за прогул; поновити його на роботі в ПП «Режанс Полісаж» на посаді полірувальника твердих металі з 20 травня 2019 року; стягнути з ПП «Режанс Полісаж» в користь позивача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу до дати постановлення рішення у справі на підставі ч. 2 ст. 235 КЗпП України у зв`язку з незаконним звільненням із врахуванням установлених законодавством України податків, зборів та обов`язкових платежів; стягнути з ПП «Режанс Полісаж» в користь позивача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу на підставі ч. 5 ст. 235 КЗпП України у зв`язку з несвоєчасністю видачею належно оформленої трудової книжки при звільненні із врахуванням установлених законодавством України податків, зборів та обов`язкових платежів; стягнути з ПП «Режанс Полісаж» в користь позивача 50000,00 грн. моральної шкоди; рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за один місяць допустити до негайного виконання.

09 липня 2019 року суддею Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області відкрито провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ПП «Режанс Полісаж» про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

03 вересня 2019 року судом зареєстровано письмовий відзив ПП «Режанс Полісаж», в якому представник відповідача зазначив, що підприємство заперечує проти задоволення даного позову з огляду на наступне. Позивач у період з 05 листопада 2018 року по 20 травня 2019 року працював у ПП «Режанс Полісаж» на посаді полірувальника твердих металів. У період з 13 травня 2019 року по 20 травня 2019 року останній на роботу не з`являвся, про причини неявки ні свого безпосереднього керівника, ні будь кого із працівників підприємства не повідомляв, у зв`язку із чим директором було видано наказ №35 від 20 травня 2019 року, яким ОСОБА_2 звільнено з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України. 20 травня 2019 року за вихідним номером 111 позивач був повідомлений про звільнення з роботи. Вищевказаний лист отриманий ним 23 травня 2019 року. Твердження ОСОБА_2 про те, що підприємство було обізнано про причини його невиходу на роботу, оскільки саме через підприємство його було повідомлено про необхідність прибути на призовну дільницю не відповідає дійсності, оскільки через ПП «Режанс Полісаж» останнього було викликано у Тернопільський об`єднаний міський військовий комісаріат, при цьому причини виклику зазначено не було. Про те, що позивач призваний на строкову військову службу підприємство було повідомлене лише 29 травня 2019 року, тобто через 9-ть днів після видання наказу №35. Твердження позивача про те, що у нього, всупереч вимогам ч. 1 ст. 149 КЗпП України, не отримано пояснення теж не заслуговує на увагу, оскільки останній був відсутній на роботі до дня звільнення 8-м днів, про причини невиходу на роботу не повідомив та його місцеперебування було невідоме. Вищевказане унеможливило отримання пояснення від нього. Жодного повідомлення від Тернопільського об`єднаного міського військового комісаріату про призов позивача ПП «Режанс Полісаж» у 10-ти денний строк не отримувало. Крім цього представник відповідача зазначає, що на час видання наказу № 35 жодний особливий період не діяв. Також доказів того, що позивачу була завдана моральна шкода та він зазнав будь-яких моральних страждань чи втратив нормальні життєві зв`язки і вони вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя останнім не надано.

17 вересня 2019 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що наказом ПП «Режанс Полісаж» №35 від 20 травня 2019 року ОСОБА_2 було звільнено з роботи за прогул (п. 4 ст. 40 КЗпП України). Записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону, наприклад: «Звільнений в зв`язку з прогулом без поважних причин, п.4 ст.40 КЗпП України», чого відповідачем зроблено не було. Роботодавцю були відомі поважні причини відсутності позивача на роботі протягом 13-20 травня 2019 року. Відповідно до розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_3 №1440 від 07 травня 2019 року, отриманого в цей же день представником відповідача ОСОБА_3 , позивача, як призовника, було оповіщено про виклик до військового комісаріату на 13 травня 2019 року о 9:00 год. В умовах дії Указу Президента України №22/2019 від 30 січня 2019 року «Про звільнення в запас військовослужбовців строкової служби, строки проведення чергових призовів та чергові призови громадян України на строкову військову службу у 2019 році», квітень - червень визначений строком призову громадян України на строкову військову службу, тому твердження відповідача, що підприємству не було невідомо, з якою метою позивача, як призовника, в період дії призову на строкову військову службу викликають у військовий комісаріат, є надуманими і такими, що не відповідають дійсності. 20 травня 2019 року мамою позивача ОСОБА_4 було передано представникам підприємства відповідну копію витягу з наказу про призов ОСОБА_2 на строкову військову службу та відправку на обласний збірний пункт ІНФОРМАЦІЯ_2 , що не перешкодило відповідачу в цей же день видати наказ про звільнення. Попри те, що з 20 травня 2019 року відповідачу було достовірно відомо про поважність причин відсутності позивача на роботі з 13 травня 2019 року, до цього дня його права не відновлено і на роботі його не поновлено. Твердження відповідача, що позивачем не доведено факт спричинення моральної шкоди та її розмір, є абсолютно безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу. В даній ситуації саме відповідач повинен спростувати факт відсутності заподіяння моральної шкоди позивачу, що ним не зроблено.

04 жовтня 2019 року судом зареєстровано письмові заперечення представника відповідача ПП «Режанс Полісаж» на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких зазначено, що підприємство не було обізнане про те, що позивач призваний на строкову військову службу. Так, справді, згідно розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_3 №1440 від 07 травня 2019 року посадовими особами підприємства було повідомлено ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про необхідність прибуття до вищевказаного комісаріату до 13 травня 2019 року, однак про мету такої явки, зокрема, проходження медичної комісії, необхідності поновлення документів, а тим більше, призов на строкову військову службу у вищевказаному розпорядженні зазначено не було. 13 травня 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_7 на роботі були відсутні у зв`язку із відвідуванням військового комісаріату. 14 травня 2019 року вищевказані особи на роботу не прибули. В телефонній розмові з ОСОБА_8 останній повідомив, що він перебуває у військовому комісаріаті, де закінчує проходження медичної комісії, а про місце перебування ОСОБА_2 йому нічого не було відомо. Позивач на телефонні дзвінки не відповідав. 15 травня 2019 року ОСОБА_7 прийшов на роботу, а ОСОБА_2 - ні. В розмові з ОСОБА_8 останній повідомив, що він та позивач 13 травня 2019 року були у військовому комісаріаті, однак, пройшовши певні процедури, їх відпустили додому. Чому ОСОБА_2 не прийшов на роботу, йому невідомо. Після цього працівниками підприємства було зроблено ряд телефонних дзвінків, зокрема до позивача та у військовий комісаріат. Телефон ОСОБА_2 не відповідав, а у військовому комісаріаті повідомили, що їм нічого невідомо про місце перебування останнього. Жодної інформації про причини невиходу позивача на роботу у ПП «Режанс Полісаж» не було, а тому 20 травня 2019 року підприємством видано наказ про його звільнення. Твердження ОСОБА_2 про те, що ним не було допущено жодного порушення, не відповідає дійсності, оскільки, у відповідності до п.3.1.5 Правил внутрішнього трудового розпорядку, затверджених директором ПП «Режанс Полісаж» 25 листопада 2014 року, одним із основних обов`язків працівника є обов`язок у разі відсутності на робочому місці/неможливості прийти на роботу з будь яких причин (хвороба, відвідування лікаря, хвора дитина та ін.), в телефонному режимі попередити: 1) свого безпосереднього керівника - бригадира зміни; 2) начальника відділу кадрів підприємства. Із вищевказаними Правилами ОСОБА_2 був ознайомлений, що підтверджується його особистим підписом у наказі №81 від 06 листопада 2018 року. Зазначеного обов`язку позивач не виконав, оскільки осіб, згідно наведеного переліку, про причини невиходу на роботу не повідомив. Твердження ОСОБА_2 , що він про свій призов на строкову військову службу повідомив ОСОБА_9 не відповідає дійсності. Крім того, останній не був ні бригадиром зміни, ні начальником відділу кадрів. Крім того, згідно Положення про підготовку і проведення призову громадяни на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, що затверджені постановою КМУ від 21 березня 2001 року №352, підставою для увільнення працівника від роботи є повістка встановленого взірця, яку останній повинен надати роботодавцю за 5-ть днів до дня призову. Зазначена вимога ні працівником Тернопільського об`єднаного міського військового комісаріату, ні ОСОБА_2 не виконана. Саме вищевказані порушення призвели до того, що посадовим особам ПП «Режанс Полісаж» не було відомо про причини невиходу останнього на роботу і, відповідно, було видано наказ про його звільнення саме за прогул.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просили задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив. Просив суд відмовити у задоволенні позову.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду показав, що він працює на посаді полірувальника твердих металів у ПП «Режанс Полісаж» з 2013 року. З позивачем ОСОБА_2 свідок знайомий, так як той працював на вказаному підприємстві. На даний час позивач перебуває на службі в армії. Із ОСОБА_2 свідок перебував у звичайних стосунках, оскільки вони працювали позмінно, однак дружніх стосунків не підтримували. 13 травня 2019 року позивач йому зателефонував орієнтовно о 10-11 год. та повідомив, що знаходиться у військовому комісаріаті та проходить медичну комісію. ОСОБА_2 повинен був попередити керівництво, що він відсутній на роботі. Старший зміни знав, що позивач відсутній на роботі. Чи складався представниками підприємства акт про неявку позивача на роботу свідку невідомо.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду показав, що він працює на посаді полірувальника твердих металів у ПП «Режанс Полісаж» з квітня 2018 року. Про необхідність з`явитися у військовий комісаріат 13 травня 2019 року для проходження медичної комісії йому повідомила ОСОБА_11 з відділу кадрів, це було за тиждень до дати виклику. Він з`явився на виклик, взяв справу, заніс на медичну комісію з метою пройти медичний огляд, однак йому дали направлення в міську лікарню № 3. ОСОБА_2 також з`явився у військовий комісаріат, свідок його там бачив, однак не спілкувався, так як особисто з ним не знайомий, хоча йому відомо, що позивач працює в ПП «Режанс Полісаж». ОСОБА_10 відпустили з військового комісаріату і він 15 травня 2019 року явився на роботу, чи був відпущений ОСОБА_2 свідку невідомо.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 суду показала, що вона працює начальником відділу кадрів ПП «Режанс Полісаж». З ОСОБА_2 свідок знайома, так як він працював на підприємстві з листопада 2018 року. Коли свідок 07 травня 2019 року перебувала у військовому комісаріаті, їй вручили розпорядження про необхідність прибуття туди ОСОБА_2 , ОСОБА_10 та ОСОБА_6 до 13 травня 2019 року. Свідок повідомила їх про це під розписку. ОСОБА_10 13 травня 2019 року зранку зателефонував та повідомив, що знаходиться у військовому комісаріаті, ОСОБА_6 був на лікарняному, а ОСОБА_2 не телефонував. ОСОБА_2 не було на роботі кілька днів, ніхто з колег нічого не знав про те, де він знаходиться. Свідок йому телефонувала з корпоративного номеру та з особистого телефону - НОМЕР_1 , однак він не відповідав. В телефонному режимі 14 травня 2019 року свідок намагалася з`ясувати у військовому комісаріаті місцеперебування ОСОБА_2 , однак у черговій частині інформацією не володіли, а контактна особа « ОСОБА_12 » слухавки не піднімав. ОСОБА_10 повідомляв, що він бачив ОСОБА_2 у комісаріаті ІНФОРМАЦІЯ_4 , 14 травня 2019 року останнього там не було. Відтак, причини неявки позивача на роботу з`ясувати не вдалося, а тому через тиждень його відсутності на робочому місці ОСОБА_2 був звільнений за прогул. Позивач ознайомлений із правилами внутрішнього трудового розпорядку та був обізнаний про те, що у випадках відсутності на робочому місці він повинен повідомити про це старшого зміни та кадровика. 20 травня 2019 року в обідню пору прийшла жінка, яка представилась матір`ю позивача та повідомила, що її син призваний на військову службу, але на той час ОСОБА_2 уже був звільнений.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 суду показав, що він працює на посаді головного спеціаліста відділу комплектування Тернопільського об`єднаного міського військового комісаріату. ОСОБА_2 - громадянин, який проживає у с. Біла Тернопільського району Тернопільської області, по повістці не з`явився у військовий комісаріат, а тому було видано відповідне розпорядження про його виклик за місцем роботи. 13 травня 2019 року ОСОБА_2 з`явився у військовий комісаріат, де за результатами медичного огляду на підставі рішення призовоної комісії був визнаний придатним для служби, після цього був переданий на обласний збірний пункт для відправлення на військову службу в Збройні Сили України. Ніхто його на роботу чи додому не відпускав. Працівник військового комісаріату, який має номер телефону працівника відділу кадрів ПП «Режанс Полісаж», повідомив підприємство про те, що ОСОБА_2 призваний на службу. Обласний збірний пункт знаходиться в приміщенні військового комісаріату, «двері в двері».

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду показала, що вона є матір`ю позивача ОСОБА_2 20 травня 2019 року їй стало відомо про те, що сина звільнено з роботи за прогул, оскільки саме цього дня вона отримала у військовому комісаріаті наказ про призов, який мала намір вручити кадровику ПП «Режанс Полісаж». Однак, коли прийшла на підприємство, начальник відділу кадрів повідомила, що наказ про призов їй не потрібен, оскільки позивач з роботи звільнений. Про необхідність явки ОСОБА_2 до військового комісаріату останній було відомо, оскільки саме ОСОБА_11 повідомляла сина про це. 13 травня 2019 року ОСОБА_2 пішов на медичну комісію у військовий комісаріат, звідки передзвонив та повідомив свідку, що його не відпускають додому. Наступного дня ОСОБА_4 взяла речі та засоби особистої гігієни сина, які завезла йому на збірний пункт, звідки його вже не відпускали. 14 травня 2019 року ОСОБА_2 відправили у Вінницю, а потім перевели у Ямпіль Вінницької області. Свідок знає, що її син телефонував ОСОБА_9 та повідомив, що його не відпускають. Працівнику відділу кадрів Тетяні Вікторівні син також телефонував і вона знала про те, де знаходиться позивач, однак про ці обставини свідку стало відомо під час телефонної розмови з ОСОБА_2 14 жовтня 2019 року.

Заслухавши доводи учасників судового розгляду, покази свідків, перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Згідно наказу (розпорядження) № 81 від 06 листопада 2018 року про прийняття на роботу, винесеного ПП «Режанс Полісаж», ОСОБА_2 з 07 листопада 2018 року прийнятий на посаду полірувальника твердих металів ПП «Режанс Полісаж».

У відповідності до розпорядження Тернопільського об`єднаного міського військового комісаріату № 1440 від 07 травня 2019 року, надісланого директору ПП «Режанс Полісаж», зобов`язано здійснити оповіщення призовників ( ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 ), які перебувають на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 про їх виклик до комісаріату та забезпечити їх прибуття до 13 травня 2019 року о 09.00 год. за адресою: АДРЕСА_1 .

Як слідує з витягу із наказу Військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) № 52 від 13 травня 2019 року, призвано 13 травня 2019 року на строкову військову службу, зараховано в команду № 65/5701 та відправлено на обласний збірний пункт ІНФОРМАЦІЯ_1 призовника ОСОБА_2 , 1999 року народження.

17 травня 2019 працівники ПП «Режанс Полісаж» ОСОБА_14 та ОСОБА_15 звернулися до директора ПП «Режанс Полісаж» із доповідною запискою, в якій доводять до відома, що ОСОБА_2 з 13 травня 2019 року відсутній на роботі.

Начальник відділу Андраш Т.В. 20 травня 2019 року звернулась до директора ПП «Режанс Полісаж» із доповідною запискою, в якій доповідає про те, що ОСОБА_2 відсутній на роботі з 13 травня 2019 року. З понеділка 13 травня 2019 року по 20 травня 2019 року на роботу не з`являвся, на телефонні дзвінки не відповідає. Телефон відключений. Спроби зв`язатися з ним старшого зміни ОСОБА_14 також потерпіли невдачу (доповідна записка ОСОБА_14 від 17 травня 2019 року). Начальник відділу Андраш Т.В. доводить до відома директора ПП «Режанс Полісаж», що відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин без поважних причин вважається прогулом та веде за собою звільнення по ст. 40 п. 4 КЗпП України.

З акту № 1 від 20 травня 2019 року «Про відсутність на робочому місці», складеного представниками ПП «Режанс Полісаж», вбачається, що з 13 травня 2019 року по 17 травня 2019 року полірувальник твердих металів ОСОБА_2 відсутній на робочому місці протягом п`яти робочих днів і 20 травня 2019 року не вийшов на роботу. Зі слів старшого зміни ОСОБА_14 та заступника начальника виробництва ОСОБА_15 , ОСОБА_2 відсутній на робочому місце вже декілька днів без будь-яких пояснень. Не передзвонив і не надав пояснень про причини своєї відсутності на роботі. На неодноразові телефонні дзвінки за номером НОМЕР_2 він не відповідає, телефон відключений. Враховуючи, що полірувальник твердих металів ОСОБА_2 відсутній на робочому місці більше тижня і про причини свого не виходу на роботу нікого не повідомив, посадові особи, що складали даний акт, наполягають на звільненні ОСОБА_2 з роботи.

Наказом № 35 (розпорядженням) про припинення трудового договору (контракту), винесеним ПП «Режанс Полісаж», ОСОБА_2 звільнений 20 травня 2019 року з посади полірувальника твердих металів за прогул п. 4 ст. 40 КЗпП України, підстава звільнення доповідна записка начальника відділу кадрів Андраш Т.В. від 20 травня 2019 року.

Із повідомлення ПП «Режанс Полісаж» № 111 від 20 травня 2019 року, надісланого ОСОБА_2 , слідує, що з 13 травня 2019 року по 20 травня 2019 року він відсутній на роботі без поважних причин, на телефонні дзвінки не відповідає, телефон відключає. ОСОБА_2 було оповіщено про необхідність прийти на виклик Тернопільського ОРВК 13 травня 2019 року, однак з того часу він на зв`язок не виходить і на роботу не з`являється. У зв`язку з відсутністю на роботі більше трьох годин (без поважних причин), адміністрація ПП «Режанс Полісаж» залишає за собою право вирішення питання щодо перебування ОСОБА_2 на роботі, а саме звільнення з роботи згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України - за прогул.

Листом від 21 травня 2019 року № 1595 Військовий комісар ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковник ОСОБА_16 повідомив ПП «Режанс полісаж» про те, що до комісаріату надійшло звернення громадянки ОСОБА_4 про надання їй інформації щодо розірвання трудових відносин з ініціативи власника підприємства та допомоги у відновленні прав її сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . У відповідності до Повідомлення про зміну облікових даних (додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних) надісланого ПП «Режанс Полісаж» на адресу комісаріату від 06 листопада 2018 року №211, громадянин (призовник) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , прийнятий на роботу згідно Наказу № 81 від 05 листопада 2018 року. Згідно списку військовозобов`язаних, що працюють на ПП «РЕЖАНС ПОЛІСАЖ» станом на 07 травня 2019 року, військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_1 видано Розпорядження від 07 травня 2019 року № 1440, про оповіщення призовників, їх виклик та прибуття до 13 травня 2019 року о 09 годин 00 хвилин у зазначений військовий комісаріат. На підставі виданого Розпорядження, громадянин прибув до Тернопільського об`єднаного міського військового комісаріату, направлений для проходження медичного огляду щодо визначення придатності до військової служби, і за його результатами 13 травня 2019 року визнаний придатним до строкової військової служби. Цього ж дня, у відповідності до Указу Президента України №22/2019 «Про звільнення в запас військовослужбовців строкової служби, строки проведення чергових призовів громадян України на строкову військову службу у 2019 році», призваний на строкову військову службу, зарахований в команду № 65/5701 та відправлений на обласний збірний пункт ІНФОРМАЦІЯ_2 . Посилаючись на норми закону, Військовий комісар ІНФОРМАЦІЯ_1 просить підприємство усунути недоліки щодо порушення вимог трудового законодавства та здійснити заходи щодо виплати середньомісячного заробітку та збереження місця роботи (посади) за працівником ОСОБА_2 .

Відповідно до довідок Військової частини НОМЕР_3 № 554 від 23 травня 2019 року та № 555 від 25 травня 2019 року, ОСОБА_2 дійсно проходить строкову військову службу у військовій частині НОМЕР_4 НГ України з 15 травня 2019 року по час видачі довідок.

Як слідує з довідки про доходи, наданої ПП «Режанс Полісаж», загальна сума доходу ОСОБА_2 за період з 01 січня 2019 року по 20 травня 2019 року становить 63880,52 грн.

Вказана інформація відповідає змісту листа Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 10561/07-02 від 10 жовтня 2019 року (зареєстровано судом 15 жовтня 2019 року) про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) ОСОБА_2 .

Згідно довідки про середню заробітну плату (дохід), видану ПП «Режанс Полісаж», середньоденна (середньогодинна) заробітна плата (дохід) ОСОБА_2 становить 456,29 грн.

Відповідно до інформації ІНФОРМАЦІЯ_1 № 4308 від 31 жовтня 2019 року, наданої на вимогу суду, 13 травня 2019 року військовослужбовцем ОСОБА_17 обласного військового комісаріату, котрого на той час було відряджено у Тернопільський об`єднаний міський військовий комісаріат на час призову, в телефонному режимі повідомлено працівника кадрового відділу ПП « ОСОБА_18 (прізвище їм не відомо), про призов на строкову військову службу громадянина ОСОБА_2 , 1999 року народження. 20 травня 2019 року на вимогу матері призовника ОСОБА_4 надано витяг із наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому зазначено, а саме: «призвати 13 травня 2019 року на строкову військову службу, зарахувати в команду № 65/5701 та відправити па обласний збірний пункт ІНФОРМАЦІЯ_2 призовників: ОСОБА_2 , 1999 р.н.». 21 травня 2019 року за вихідним № 1595 військовим комісаром повідомлено керівника ПП «Режанс Полісаж» про призов на строкову військову службу вищевказаного призовника, роз`яснено вимоги законодавства України щодо збереження місця роботи, посади, середнього заробітку на підприємстві а також роз`яснено наслідки які очікують роботодавця у випадку звільнення такого працівника. Комісаріатом у вказаний термін було повідомлено керівника ПП «Режанс Полісаж» про призов громадянина ОСОБА_2 , 1999 року народження, як ІНФОРМАЦІЯ_4 (в телефонному режимі), так і 21 травня 2019 року за вих. № 1595 (письмово). Тобто, десятиденний термін повідомлення про призов, порушено не було.

З врахування встановлених обставин суд вважає, що до виниклих між сторонами правовідносин слід застосувати наступні норми процесуального та матеріального права.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який полягає в тому, що суд не має права виходити за межі вимог сторін (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку він вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

За приписами ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є: 1) угода сторін; 2) закінчення строку крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; 3) призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої ст. 119 цього Кодексу; 4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45); 5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду; 6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці; 7) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи; 7-1) укладення трудового договору (контракту), всупереч вимогам Закону України «Про запобігання корупції», встановленим для осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення; 7-2) з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади»; 8) підстави, передбачені контрактом; 9) підстави, передбачені іншими законами.

У відповідності до ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: 1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; 2) виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці; 3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення; 4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 5) нез`явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв`язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; 6) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу; 7) появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; 8) вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу; 10) призову або мобілізації власника - фізичної особи під час особливого періоду; 11) встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, щопри розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення.

В судовому засіданні встановлено та наданими доказами підтверджено, що ОСОБА_2 13 травня 2019 року призваний на строкову військову службу у Збройні Сили України, яку проходить і на час ухвалення судом рішення в даній справі, а відтак він з поважних причин був відсутній на робочому місці в ПП «Режанс Полісаж» в період з 13 травня 2019 року по 20 травня 2019 року. Про необхідність прибуття позивача до військового комісаріату відповідач був повідомлений розпорядженням, що сторони не заперечують, як і сам факт перебування ОСОБА_2 в ІНФОРМАЦІЯ_7 . Про те, що позивач призваний на строкову військову службу Тернопільський об`єднаний міський військовий комісаріат, відповідно до п. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» повідомляв роботодавця ПП «Режанс Полісаж» листом від 21 травня 2019 року за вих. № 1595. Натомість відповідач не вжив належних заходів для з`ясування причин відсутності ОСОБА_2 на робочому місці, безпідставно розцінивши його неприбуття на роботу як прогул, що є порушення прав позивача, які підлягають захисту.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом таЗаконом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертоюстатті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті51, частиною п`ятою статті53, частиною третьою статті57, частиною п`ятою статті61 Закону України «Про освіту».

Згідно з частиною другоюстатті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»(в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби та питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду від 15 січня 2015 року, який набрав чинності 08 лютого 2015 року), за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності, місце навчання у навчальному закладі незалежно від підпорядкування та форми власності та незалежно від форми навчання.

Відповідно до абз. 2 п. 2рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп 99(справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першійстатті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, відповідно до частини другоїстатті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»за працівником, призваним на строкову військову службу, але не більше одного року, зберігається місце роботи та середній заробіток.

Гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків закріпленістаттею 119 Кодексу законів про працю України.

Відповідно достатті 119 КЗпП України, на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбаченихзаконами України «Про військовий обов`язок і військову службу»і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»

Отже, з моменту призову на військову службу, за громадянами України, які були призвані на військову службу зберігаються: місце роботи та середній заробіток на підприємстві, установі, організації, в яких вони працювали на час призову.

Виходячи із встановлених обставин та наведених норм законодавства України, у відповідача були відсутні правові підстави для звільнення ОСОБА_2 за прогул, оскільки позивач. був призваний на строкову військову службу, а відтак мав гарантоване державою право на збереження робочого місця та середньомісячного заробітку.

З наведеного вище суд робить висновок про те, що слід визнати незаконним та скасувати наказ (розпорядження) директора ПП «РЕЖАНС ПОЛІСАЖ» № 35 від 20 травня 2019 року «Про припинення трудового договору (контракту)», яким ОСОБА_2 звільнено з посади полірувальника твердих металів за прогул (ч. 4 ст. 40 КЗпП України) та поновити позивача на роботі в ПП «РЕЖАНС ПОЛІСАЖ» на посаді полірувальника твердих металів з 20 травня 2019 року.

Статтею 235КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абз. 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Як вбачається із довідки про середню заробітну плату (дохід), ОСОБА_2 за два останні місяці роботи, що передували звільненню, отримав наступну заробітну плату: березень 2019 року 10250,45 грн.; квітень 2019 року 14889,00 грн.

Середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 = 25139,45 грн. (сума заробітної плати за березень і квітень 2019 року): 40 (кількість робочих днів у березні та квітні 2019 року) = 628,48 грн.

За наведених вище обставин, беручи до уваги встановлені законодавством гарантії нарахування, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 73 532,16 грн. (117 робочих днів х 628,48 грн.)

Час вимушеного прогулу становить:

1) у травні 2019 року з часу вимушеного прогулу робочі дні 20, 21, 22, 23, 24, 27, 28, 29, 30, 31, всього 10 робочих днів;

2) червень 2019 року робочі дні 03, 04, 05, 06, 07, 10, 11, 12, 13, 14, 18, 19, 20, 21, 24, 25, 26, 27, всього 18 робочих днів;

3) у липні 2019 року робочі дні 01, 02, 03, 04, 05, 08, 09, 10, 11, 12, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 24, 25, 26, 29, 30, 31, всього 23 робочих дні;

4) у серпні 2019 року робочі дні 01, 02, 05, 06, 07, 08, 09, 12, 13, 14, 15, 16, 19, 20, 21, 22, 23, 27, 28, 29, 30, всього 21 робочий день;

5) у вересні 2019 року робочі дні 02, 03, 04, 05, 06, 09, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 19, 20, 23, 24, 25, 26, 27, 30, всього 21 робочий день;

6) у жовті 2019 року робочі дні 01, 02, 03, 04, 07, 08, 09, 10, 11, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 28, 29, 30, 31, всього 22 робочих дні;

7) у листопаді робочих дні по день ухвалення рішення судом 01, 04, всього 2 календарні дні.

Усього робочих днів за період часу з 21 травня 2019 року (початок вимушеного прогулу) по 04 листопада 2019 року (день ухвалення рішення судом) є 117.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та одночасного стягнення середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки, то суд в цій частині вимог ОСОБА_2 відмовляє, оскільки зазначене призведе до стягнення подвійного середнього заробітку, та це буде не співмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату. Крім того, з системного та логічного аналізу положеньстатті 235 КЗпП Українивипливає, що відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку у разі затримки видачі трудової книжки та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку із незаконним звільненням працівника встановлені задля компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштуватися, одночасне стягнення таких сум є помилковим.

Оскільки позивач поновлений на роботі та трудові відносини сторін тривають, підстав для застосування положень частини пятоїстатті 235 КЗпП Українищодо стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки немає.

Що стосується заявленої ОСОБА_2 вимоги про стягнення моральної шкоди, судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Виходячи з положення статті 23 ЦК України, при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди суду необхідно встановити характер завданої моральної шкоди, глибину і тривалість моральних та фізичних страждань потерпілого, настання негативних змін у його житті, можливість відновлення стану, який мав потерпілий до нещасного випадку чи професійного захворювання.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4 (далі по тексту - Постанова Пленуму), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Статтею 237-1 КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Водночас, п. 13 Постанови Пленуму встановлено, що за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, оцінивши докази в їх сукупності, при визначенні суми моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, суд враховує характер та тривалість страждань ОСОБА_2 у зв`язку з незаконним звільненням, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості вважає, що з відповідача в користь позивача слід стягнути 5000,00 грн. грошового відшкодування моральної шкоди.

Крім того, в силу статті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.

Судові витрати відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 1536,80 грн. (майнова та немайнова вимоги).

Висновки суду першої інстанції при вирішенні цього спору відповідають позиції Верховного Суду, які викладено у постановах від 14 лютого 2018 року по справі № 567/568/17 та від 11 квітня 2018 року по справі № 816/1155/16

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, суд, -

УХ В А Л И В :

Позов ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Режанс Полісаж» про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ (розпорядження) директора ПП «РЕЖАНС ПОЛІСАЖ» № 35 від 20 травня 2019 року «Про припинення трудового договору (контракту)», яким ОСОБА_2 звільнено з посади полірувальника твердих металів за прогул (ч. 4 ст. 40 КЗпП України).

Поновити ОСОБА_2 на роботі в ПП «РЕЖАНС ПОЛІСАЖ» на посаді полірувальника твердих металів з 20 травня 2019 року.

Стягнути з ПП «РЕЖАНС ПОЛІСАЖ» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 73532 (сімдесят три тисячі п`ятсот тридцять дві) грн. 16 коп., із вирахуванням з цієї суми податків, зборів та обов`язкових платежів.

Стягнути з ПП «РЕЖАНС ПОЛІСАЖ» на користь ОСОБА_2 грошове відшкодування завданої йому моральної шкоди в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду в частині поновлення на роботі підлягає до негайного виконання.

Стягнути з ПП «РЕЖАНС ПОЛІСАЖ» на користь держави 1536 (одну тисячу п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Позивач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Приватне підприємство «РежансПолісаж»», код ЄДРПОУ: 37894502, місцезнаходження: вул. Д. Лук`яновича,12, м. Тернопіль.

Повний текст рішення суду складено 11 листопада 2019 року.

Головуючий суддяО. Я. Герчаківська