Рішення

від 14.11.2019 по справі 420/4715/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/4715/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши у приміщенні суду в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо порушення строків, встановлених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України та не прийняття рішення (наказу) за результатами розгляду клопотань ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області розглянути клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 із урахуванням висновків суду викладених в судовому рішенні та прийняти рішення з урахуванням вимог ч.7 ст.118 Земельного кодексу України та пункту 8 Положення про Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016 року у виді наказу, яким вирішити питання надання або мотивованої відмови у наданні дозволу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кожному окремо), сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею 2 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Новоградківської сільської ради Овідіопольського району Одеської області,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулись ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65107) про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо порушення строків, встановлених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України та не прийняття рішення (наказу) за результатами розгляду клопотань ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області розглянути клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 із урахуванням висновків суду викладених в судовому рішенні та прийняти рішення з урахуванням вимог ч.7 ст.118 Земельного кодексу України та пункту 8 Положення про Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016 року у виді наказу, яким вирішити питання надання або мотивованої відмови у наданні дозволу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кожному окремо), сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею 2 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Новоградківської сільської ради Овідіопольського району Одеської області.

Ухвалою суду від 13.08.2019 року було відкрито провадження у справі №420/4715/19 за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивачі у позовній заяві зазначили, що звернулися до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із окремими клопотаннями про надання дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, на території Новоградківської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту). Відповідач листами від 05.07.2019 року відмовив ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у задоволені їх заяв, мотивував це тим, що земельні ділянки, які позивачі бажають отримати у власність, відносяться до земель запасу. Позивачі вважають дії Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо відмови їм у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок протиправними та такими, що не відповідають вимогам ст.19 Конституції України, у зв`язку з чим звернулися з цим позовом до суду.

Представник відповідача 04.09.2019 року за (вхід.№31628/19) надав до суду відзив щодо відмови позивачам у задоволенні позовних вимог у повному обсязі пославшись на те, що земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно да них нормативно-правовими актами (ст.3 Земельного кодексу України). Відповідно до вимог статті 15-1, частини 4 статті 122 Земельного кодексу України, підпункту 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, затвердженого наказом Держгеокадастру № 308 від 17.11.2016 року, Головне управління з 01.01.2013 року розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Одеської області. Відповідно до норм ст.116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України. Відповідно до пункту б) статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,00 гектара. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено статтею 118 Земельного кодексу України. На адресу Головного управління надійшли клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, яка має кадастровий номер - 5123783000:01:01:0457, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Новоградківської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту). За результатами розгляду клопотань Головним управлінням надані відповіді позивачам листами: від 05.07.2019 року за № Н-6499/0-3832/0/37-19; від 05.07.2019 року за №Н-6494/0-3840/0/37-19; від 05.07.2019 роу за №Б-6492/0-3839/0/37-19, в яких зазначено наступне. На графічних матеріалах, долучених до клопотань, не можливо визначити межі бажаної до відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га. Для отримання графічних матеріалів рекомендовано звернутися до Міськрайонного управління в Овідіопольському районі та м. Чорноморську Головного управління Держгеокадастру в Одеській області. З розгляду графічних частин, долучених до клопотань вбачається, що земельні ділянки знаходяться на заболочених землях. Таким чином, враховуючи вищевикладене, Головне управління відмовило у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, суд встановив наступні факти та обставини:

Відповідач - Головне управління Держгеокадастру в Одесткій області, на підставі ст.ст.15,202,203 Земельного кодексу України, Закону України Про державний земельний кадастр є місцевим підрозділом центрального органу виконавчої влади у сфері земельних відносин, якому ст.125 ЗК України, ст.23 Закону України Про державний земельний кадастр надані певні повноваження щодо оформлення (державну реєстрацію) прав осіб на земельні ділянки, у тому числі й шляхом видачі відповідних документів, що посвідчують це право, а тому спори щодо оскарження їх рішень, дій або бездіяльності з цього питання, відповідно до положень ст.55 Конституції України п.1 ч.1 ст.19 КАС України підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

Позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 04.06.2019 року звернулись до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із окремими клопотаннями про надання дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, на території Новоградківської сільської ради Овідіопольського району району Одеської області (за межами населеного пункту).

Відповідач листами від 05.07.2019 року за № Н-6499/0-3832/0/37-19, від 05.07.2019 року за №Н-6494/0-3840/0/37-19 та від 05.07.2019 року за №Б-6492/0-3839/0/37-19, повідомив позивачам про відмову у наданні таких земельних ділянок. У листах було вказано, що на графічних матеріалах, долучених до клопотань - не можливо було визначити межі бажаної до відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2га.

04.06.2019 року представник позивачів подав до Головного Управління Держгеокадастру у Одеській області запит про доступ до публічної інформації стосовно земельної ділянки за кадастровим номером: 5123783000:01:001:0457. У відповідь на даний запит надійшов лист про надання інформації № ПI-302/0- 278/0/63-19 від 11.06.2019 року. В листі повідомлялось, що право власності (користування) на земельну ділянку з кадастровим номером 5123783000:01:001:0457 за будь-якою фізичною чи юридичною особою не зареєстровано. Також було повідомлено, без посилань на будь-які нормативно-правові акти чи документи, шо державним реєстратором Управління здійснюються заходи щодо виправлення технічної помилки, яка виникла внаслідок перенесення відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 5123783000:01:001:0457, яка не підлягала перенесенню з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру.

25.06.2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з окремими клопотаннями про надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення, державної власності, орієнтовною площею 2,0 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистих селянських господарств, за межами населеного пункту Новоградківської сільської ради Овідіопольського району Одеської області або мотивовані відмови в наданні вказаних дозволів. Клопотання були подані з графічними матеріалами на бажані земельні ділянки із позначенням місця її розташування. А саме бажані земельні межують з земельними ділянками з кадастровими номерами: 5123783000:01:001:0452, 5123783000:01:001:0164, 5123783000:01:001:0144, 5123783000:01:001:0117, 5123783000:01:001:0102, 5123783000:01:001:0465. Також, 25.06.2019 року представник позивачів подав до Головного Управління Держгеокадастру у Одеській області запит про доступ до публічної інформації стосовно вищевказаної земельної ділянки. 02.07.2019 року від ГУ Держгеокадастру в Одеській області надійшов лист №ПI-324/0-303/0/63-19 про надання інформації у відповідь на запит, де було зазначено, що дана земельна ділянка відноситься до земель запасу. У відповідь на вищезазначені клопотання від 25.06.2019 року Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області було надано листи про надання відповіді від 25.07.2019 року №Н-7229/0-4243/0/37-19, № Н-7233/0-4246/0/37-19, № Н-7230/0-4242/0/37-19 , якими відмовлено від надання таких земельних ділянок. Позивачі не згодні з відмовою відповідача, оскільки в даних листах не містилося категоричної відмови від надання земельних ділянок, а лише роз`яснювальна інформація загального характеру не підтримана жодними нормами чинного законодавства України.

Так, відповідно до норм ст.118 ч.7 ЗК України, за результатами розгляду відповідного клопотання громадянина, зацікавленого в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, відповідач у місячний строк повинен або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки або надати відмову у наданні такого дозволу.

Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333, чітко визначені для відповідача порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, зокрема і форма прийнятих відповідних рішень.

За правилами п.8 цього ж Положення, Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Як вбачається із листів від 05.07.2019 року, відповідач надав таку відмову листами, а не наказами, як того вимагається нормативно-правовим актом, яким має керуватися відповідач при розгляді клопотань.

Також, відповідачем у листах про надання відповіді від 05.07.2019 року та від 25.07.2019 року вказано, що на земельній ділянці, котрі бажають отримати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знаходиться водний об`єкт (ставок). Тобто, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області не розпоряджається землями водного фонду. Таким чином, позивачі не погоджуються з відмовою Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у наданні дозволів на розробку проекту землеустрою, у зв`язку з чим звернулись за захистом своїх прав до суду.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, визначаючись щодо заявлених позовних вимог та заперечень відповідача, виходив з наступного.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно приписів ст.14 Конституції України та ст.373 Цивільного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Положеннями ч.6 ст.118 Земельного кодексу України, встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради Міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені зазначеною статтею.

Частиною 7 ст.118 Земельного кодексу України, передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Положеннями ч.2 ст.123 Земельного кодексу України, визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (частина восьма цієї статті).

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Ці норми передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 Земельного кодексу України органи приймають одне з відповідних рішень.

Судом встановлено, що позивачі, звертаючись до відповідача з окремими клопотаннями про надання дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства просять надати дозвіл, саме на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га на території Новоградківської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту).

В правових висновках Верховного суду України від 10 грудня 2013 року №21-358а13, від 07 червня 2016 року №820/3507/15, від 11 жовтня 2016 року №806/3787/13-а, які мають обов`язковий характер в застосуванні норм матеріального права, зазначено, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Суд вважає, що підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, вимоги Земельного кодексу України визначають вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки.

Надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є тотожнім з наданням земельної ділянки у власність, оскільки, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття рішення про надання її у власність.

При цьому, положеннями ч.7 ст.118 Земельного кодексу України визначені виключні підстави для відмови відповідачу у наданні особі дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. В цих положеннях Земельного кодексу України не зазначено про такі підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки як зазначено в листах.

Європейський Суд з прав людини визначив, що оскільки призначенням Конвенції є захищати реальні права людини, а не ілюзорні, справедливий баланс між різними інтересами, що розглядаються, може бути порушено не тільки тоді, коли відсутні положення для захисту гарантованих прав, а й коли їх не дотримуються належним чином (рішення у справі Морено Гомес проти Іспанії (заява № 4143/02, пункти 56 та 61, ЕСНR 2004-Х).

Також, в контексті обґрунтувань позовних вимог та звернень до суб`єкта владних повноважень з приводу надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, суд звертає увагу на наступне.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свої власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні у справі Беєлер проти Італії від 05.01.2000 року Європейський Суд зазначив, що поняття майно у статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не обмежується власністю на фізичні речі. Воно є незалежним від формальної класифікації в національному праві: деякі інші права та інтереси, що складають активи, можуть розглядатися як право власності і. таким чином, як майно в цілях даного положення.

Зміст конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі Велей Девелопментс ЛТД проти Ірландії зазначається, що власники мають право претендувати що найменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю. Також в цьому рішенні Суд зазначив, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції може застосовуватися для захисту правомірних очікувань щодо певного стану речей у майбутньому.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд вважає, що при зверненні позивачів до відповідача з приводу отримання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, позивачі мали правомірні очікування на реалізацію свого законного права на отримання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, а тому права позивачів є порушеними.

В оскаржуваних відмовах ГУ Держгеокадастру в Одеській області не наведено жодної з підстав, передбачених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі № 545/808 17, від 08.05.2018 року у справі №815/3799/17.

Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, оцінюючи у сукупності надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо порушення строків, встановлених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України та не прийняття рішення (наказу) за результатами розгляду клопотань ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області розглянути клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 із урахуванням висновків суду викладених в судовому рішенні та прийняти рішення з урахуванням вимог ч.7 ст.118 Земельного кодексу України та пункту 8 Положення про Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016 року у виді наказу, яким вирішити питання надання або мотивованої відмови у наданні дозволу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кожному окремо), сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею 2 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Новоградківської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, підлягають задоволенню відповідно до положень ч.1 ст.245 КАС України.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо порушення строків, встановлених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України та не прийняття рішення (наказу) за результатами розгляду клопотань ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

3. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області розглянути клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 із урахуванням висновків суду викладених в судовому рішенні та прийняти рішення з урахуванням вимог ч.7 ст.118 Земельного кодексу України та пункту 8 Положення про Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016 року у виді наказу, яким вирішити питання надання або мотивованої відмови у наданні дозволу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кожному окремо), сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею 2 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Новоградківської сільської ради Овідіопольського району Одеської області.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Єфіменко К.С.

.