Рішення

від 14.11.2019 по справі 640/21570/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 листопада 2019 року № 640/21570/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Центрального державного історичного архіву України

про зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Центрального державного історичного архіву України (далі по тексту - відповідач), в якому просить зобов`язати відповідача надати запитувану інформацію: на які саме архівні справи Національного архівного фонду України, що зберігаються в ЦДІАК України, створено цифрові копії фонду користування за рахунок Державного бюджету України.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що в порушення норм Закону України Про Національний архівний фонд та Закону України Про доступ до публічної інформації Центральним державним історичним архівом України відмовлено у наданні інформації на запит позивача про створені відповідачем цифрові копії фонду користування за рахунок Державного бюджету.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у відзиві на позов представник Центрального державного історичного архіву України зазначив, що у відповідності до вимог підпункту 2 пункту 1 статті 13 Закону України Про доступ до публічної інформації відповідач є розпорядником публічної інформації щодо використання бюджетних коштів, виділених на забезпечення діяльності Центрального державного історичного архіву України. Проте бюджетним кошторисами Центрального державного історичного архіву України не встановлено бюджетні призначення на створення цифрових копій фонду користування.

В судовому засіданні 25 квітня 2019 року без виходу до нарадчої кімнати залишено без розгляду клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2019 року клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи в судовому засіданні за участі сторін залишено без задоволення.

У відповіді на відзив позивач вказує, що твердження відповідача, що він не є розпорядником запитуваної інформації є безпідставними. Додатково позивач вказує, що відзив не містить визначення до якої саме категорії інформації відноситься запитувана позивачем інформація.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначає, що станом на 10 квітня 2019 року позивачу надано інформацію щодо належного розпорядника запитуваної позивачем інформації та позивач отримав запитувану інформацію.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

22 липня 2018 року позивач звернувся до директора Центрального державного історичного архіву України із запитом на отримання публічної інформації, в якому просив надати йому інформацію на які саме архівні справи Національного архівного фонду України, що зберігаються в Центрального державного історичного архіву України, створено цифрові копії фонду користування за рахунок Державного бюджету України.

Листом від 27 липня 2018 року №01-281 Центральний державний історичний архів України повідомив позивача, що запитувана ним інформація не містить ознак публічної інформації. За звітними показниками станом на 01 січня 21018 року ЦДІАК України утворено фонд користування на електронних носіях на окремі справи (загальна кількість - 2491 од.зб.) з різних фондів архівів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з натупного.

Відносини, пов`язані із формуванням, обліком, зберіганням і використанням Національного архівного фонду, та інші основні питання архівної справи визначені Законом України Про Національний архівний фонд та архівні установи від 24 грудня 1993 року №3814-XII.

Згідно з частиною 5 статті 22 Закону України Про Національний архівний фонд та архівні установи від 24 грудня 1993 року №3814-XII, доступ до інформації, якою володіють архівні установи та яка не міститься в архівних документах, здійснюється відповідно до Закону України Про доступ до публічної інформації .

Статтею 1 Закону України Про доступ до публічної інформації від 13 січня 2011 року № 2939-VI визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України Про доступ до публічної інформації від 13 січня 2011 року № 2939-VI, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про Національний архівний фонд та архівні установи від 24 грудня 1993 року №3814-XII, архівний документ - документ незалежно від його виду, виду матеріального носія інформації, місця, часу створення і місця зберігання та форми власності на нього, що припинив виконувати функції, для яких був створений, але зберігається або підлягає зберіганню з огляду на значущість для особи, суспільства чи держави або цінність для власника також як об`єкт рухомого майна.

Статтею 16 Закону України Про Національний архівний фонд та архівні установи від 24 грудня 1993 року №3814-XII визначено, що доступ до документів Національного архівного фонду, що містять державну таємницю або іншу інформацію з обмеженим доступом, може бути обмежено виключно відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

З урахуванням вказаних положень законодавства, архівні установи України є розпорядниками публічної інформації, яка не міститься в архівних документах, а інформація, що міститься в архівних документах, не є публічною в розумінні статті 1 Закону України Про доступ до публічної інформації від 13 січня 2011 року № 2939-VI.

Так, судом встановлено та сторонами не заперечується, що Центральний державний історичний архів України здійснює свою діяльність за рахунок коштів Державного бюджету України.

Отже, Центральний державний історичний архів України є розпорядником публічної інформації щодо використання виділених на забезпечення його діяльності бюджетних коштів.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії кошторису Центрального державного історичного архіву України на 2018 рік не встановлено бюджетні призначення на створення цифрових копій фонду користування.

З огляду на викладене, відмова відповідача, оформлена листом від 27 липня 2018 року №01-281, надати запитувану позивачем інформацію не суперечить наведеним вище нормам Закону України Про Національний архівний фонд та архівні установи № 3814-XII та Закону України Про доступ до публічної інформації від 13 січня 2011 року № 2939-VI.

Суд зауважує, що відповідно до підпункту 2 пункту 5 Положення про Державний центр збереження документів Національного архівного фонду, затвердженого наказом Державної служби України від 21 листопада 2016 року №157, завдання зі створення фонду користування для центральних державних архівів України покладено на Державний центр збереження документів Національного архівного фонду.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 10 квітня 2019 року №01/1-12/69 Державний центр збереження документів Національного архівного фонду надіслав позивачу копію журналу обліку робіт з оцифрування документів за 2010-2018 роки, виготовлені в Державному центрі збереження документів Національного архівного фонду.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко