Постанова

від 13.11.2019 по справі 826/17998/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/17998/17 Суддя (судді) першої інстанції: Амельохін В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КНМ Студія" до Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "КНМ Студія" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 09.10.2017 року №0051771404.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2019 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

Судове засідання проведено без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно скасувати, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, ГУ ДФС у м.Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "КНМ Студія" з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Іствуд Груп за період з 01.10.2015 року по 31.05.2016 року.

В ході перевірки було встановлено, що позивачем порушено, зокрема п. 44.1 статті 44, п. 185.1 статті 185, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 448 800грн.

Результати перевірки оформлені Актом від 14.09.2017 року №634/26-15-14-04-05/38590854.

09.10.2017 року на підставі встановленого порушення відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0051771404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 448 800,00грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 112 200,00грн.

Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, звернувся з даним позовом до суду.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п. 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Колегія суддів зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом першої інстанції встановлено, що за перевіряємий період відбулися господарські відносини між позивачем та його контрагентом ТОВ Іствуд Груп .

Зокрема, між позивачем (замовник) та ТОВ Іствуд Груп укладено ряд договорів, а саме: від 04.09.2015 року №150904, від 25.09.2015 року №150925, від 02.10.2015 року №151002, від 16.10.2015 року №151016, від 23.10.2015 року №151023, від 06.11.2015 року №151106, від 11.12.2015 року №151211, від 18.12.2015 року №151218, від 26.02.2016 року №160226, від 18.03.2016 року №160318, від 01.04.2016 року №160401, від 27.11.2015 року №151127, від 04.12.2015 року №151204.

Згідно умов вказаних договорів ТОВ Іствуд Груп надавало позивачу технічні послуги із забезпечення відеоапаратурою зйомок випусків програми Караоке на майдані , які відбулись 13.09.2015 року, 04.10.2015 року, 11.10.2015 року, 25.10.2015 року, 01.11.2015 року, 15.11.2015 року, 05.12.2015 року, 13.12.2015 року, 20.12.2015 року, 27.12.2015 року, 06.03.2016 року, 27.03.2016 року, 10.04.2016 року за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 15, а також надавало відеозаписи зйомок з усіх трьох відеокамер.

До вказаних Договорів між сторонами були укладені Додатки, відповідно до яких визначено перелік обладнання, що надається Виконавцем у складі Комплексу.

На підтвердження фактичного виконання вказаних договорів позивачем надано: договори, додатки до договорів, податкові накладні, банківські виписки.

Вихід програми Караоке на майдані в ефір телеканалу СТБ підтверджується Ефірною довідкою ТОВ Телеканал СТБ від 28.12.2017 року №01218/17, довідкою ТОВ КНМ Студія від 27.12.2017 року №2/17-12/27 та електронними доказами, а саме DVD дисками, які містяться в матеріалах справи.

На переконання суду першої інстанції, наявні у справі господарські договори і складені на їх виконання первинні бухгалтерські та податкові документи відповідають вимогам бухгалтерського і податкового законодавства та підтверджують фактичність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ Іствуд Груп та правомірність відображення ним цих операцій у податковому обліку за вказані звітні періоди.

Колегія суддів вважає вказані висновки суду першої інстанції передчасними з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи всі договори та документи первинного бухгалтерського обліку були підписані директором ТОВ Іствуд Груп ОСОБА_1 .

Втім, вказана особа це заперечує.

Так, будучи допитаною у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016100060000117 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 212 КК України, ОСОБА_1 пояснила, що ТОВ Іствуд Груп зареєструвала без мети ведення господарської діяльності за грошову винагороду; документи фінансової та господарської звітності не підписувала; господарською діяльністю не займалась. Належно засвідчена копія протоколу допиту міститься у матеріалах справи.

Крім того, згідно протоколу огляду від 03.02.2017 року складеного старшим оперуповноваженим ОУ ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві капітаном податкової міліції Бескидевич А.А. у рамках кримінального провадження №32016100060000117, ТОВ Іствуд Груп за адресою: м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 4-а не знаходиться.

У суді першої інстанції допитана ОСОБА_1 у якості свідка підтвердила свої показання, надані у рамках зазначеного кримінального провадження.

Показання свідка, серед іншого, є джерелом доказів в розумінні ст. 72 КАС України, тобто фактичними даними, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Верховним Судом України неодноразово, з метою усунення неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права зазначалось, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення, зокрема відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту, є безпідставними.

Вказаний правовий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 26 січня 2016 року у справі № 21-4781а15; від 22 березня 2016 року у справі № 21-170а16; від 22 березня 2016 року у справі № 21-2927а15; від 29 березня 2016 року у справі № 21-5315а15; від 12 квітня 2016 року у справі № 21-3270а15; від 12 квітня 2016 року у справі № 21-3635а15; від 19 квітня 2016 року у справі № 21-4985а15; від 26 квітня 2016 року у справі № 21-4976а15; від 24 травня 2016 року у справі № 21-5332; від 14 червня 2016 року у справі № 21-1318а16.

Обставини щодо непричетності директора ТОВ Іствуд Груп до господарської діяльності зазначеного товариства не спростовані позивачем в ході перевірки та в ході судового розгляду, а отже не можуть залишитися неврахованими при дослідженні реальності господарських операцій, оскільки ознаки фіктивного підприємства несумісні з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Наведені обставини дають підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності контрагента платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Та обставина, що на момент розгляду справи щодо офіційної особи контрагента не було постановлено вироку не може спростовувати достовірність її пояснень стосовно характеру угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Перевірка та встановлення таких обставин має значення для правильного вирішення спору, оскільки ознаки фіктивності господарської діяльності безпосередньо впливають на встановлення чи спростування факту здійснення господарської операції та формування на її підставі правомірної податкової вигоди.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

У постановах Верховного Суду України від 5 березня 2012 року № 21-421а11, від 1 грудня 2015 року № 21-1661а15, від 2 грудня 2015 року № 21-3849а15 викладено висновок про те, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, підписані від імені осіб, які не брали участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків-покупця, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Колегія суддів не погоджується з доводами позивача про те, що оцінка протоколу як джерела доказу є безпідставною, оскільки він має бути оцінений, з точки зору його належності (відношення до обставин справи), допустимості (отримання уповноваженими суб`єктами у спосіб та у порядку, встановлений законом), достовірності (відповідності фактам об`єктивної дійсності).

Не заслуговують також на увагу посилання позивача на вихід програми Караоке на майдані в ефір телеканалу СТБ, що підтверджується Ефірною довідкою ТОВ Телеканал СТБ від 28.12.2017 року №01218/17, довідкою ТОВ КНМ Студія від 27.12.2017 року №2/17-12/27 та електронними доказами, а саме DVD дисками, оскільки відсутні підстави вважати, що послуги із забезпечення відеоапаратурою зйомок випусків програми Караоке на майдані придбані саме у ТОВ Іствуд Груп , керівник якого заперечує таке.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити, зокрема, підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

З матеріалів справи вбачається, що контролюючий орган на обґрунтування своїх доводів зазначав, зокрема про неподання контрагентом позивача балансу за 2015 рік. Згідно звітів 1- ДФ за перевіряємий період на підприємстві працювала 1 особа - директор ОСОБА_1 .

Вказані обставини свідчать про те, що надання послуг ТОВ Іствуд Груп є неможливим у зв`язку з відсутністю спеціалізованих робітників на підприємстві та відсутність залучених сторонніх організацій для виконання даних робіт.

Колегія суддів вважає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями ст.77 КАС України покладено обов`язок доказування правомірності прийнятого рішення, доведено обставини які спростовують факт здійснення господарських операцій, достовірність і повноту відображення податку на додану вартість за вказаними спірними господарськими операціями.

З огляду на зазначене, висновок суду першої інстанції щодо підтвердження права позивача на формування показників податкового обліку за господарськими операціями з контрагентом колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах, встановлених відповідно до вимог процесуального закону, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а адміністративний позов залишенню без задоволення.

Враховуючи те, що за результатами апеляційного розгляду справи суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, підстави для відшкодування судових витрат на користь позивача, враховуючи приписи ст.139 КАС України, відсутні.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 317, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2019 року скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "КНМ Студія" до Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: В.В. Файдюк

Є.І.Мєзєнцев