Постанова

від 13.11.2019 по справі 640/5732/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/5732/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шрамко Ю.Т.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Степанюка А.Г.,

Шурка О.І.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.06.2019 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛІОС-ФОРМ до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Еліос-Форм звернулось до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у м. Києві, у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 14.11.2018 за № 988863/42171039 про відмову у реєстрації в ЄРПН податкової накладної № 4 від 10.10.2018;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 18.01.2019 за № 1054151/42171039 про відмову у реєстрації в ЄРПН податкової накладної № 5 від 23.11.2018;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 18.01.2019 № 1054150/42171039 про відмову у реєстрації в ЄРПН податкової накладної № 6 від 23.11.2018;

- зобов`язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану позивачем податкову накладну № 4 від 10.10.2018 на загальну суму 2071929,75 грн., в тому числі податок на додану вартість 345321,61 грн., у день надходження;

- зобов`язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану позивачем податкову накладну № 5 від 23.11.2019 на загальну суму 2532358,58 грн., в тому числі податок на додану вартість у розмірі 422059,76 грн., у день надходження;

- зобов`язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану позивачем податкову накладну №6 від 23.11.2019 на загальну суму 2302144,16 грн., в тому числі податок на додану вартість у розмірі 383690,69 грн., у день надходження.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.06.2019 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано рішення Державної фіскальної служби України від 14.11.2018 року за № 988863/42171039 про відмову у реєстрації в ЄРПН податкової накладної №4 від 10.10.2018.

Визнано протиправним та скасовано рішення Державної фіскальної служби України від 18.01.2019 року за № 1054151/42171039 про відмову у реєстрації в ЄРПН податкової накладної № 5 від 23.11.2018.

Визнано протиправним та скасовано рішення Державної фіскальної служби України від 18.01.2019 № 1054150/42171039 про відмову у реєстрації в ЄРПН податкової накладної № 6 від 23.11.2018.

Зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 4 від 10.10.2018 на загальну суму 2071929,75 грн., в тому числі податок на додану вартість 345321,63 грн., у день надходження.

Зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 5 від 23.11.2018 на загальну суму 2532358,58 грн., в тому числі податок на додану вартість у розмірі 422059,76 грн., у день надходження;

Зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №6 від 23.11.2018 на загальну суму 2302144,16 грн., в тому числі податок на додану вартість у розмірі 383690,69 грн., у день надходження;

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Так, у відповідності до положень ч. 1 ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 09.10.2018 між ТОВ Еліос-Форм (постачальник) та ТОВ Подільські будови (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 2018/10-09, за умовами якого постачальник приймає на себе зобов`язання поставити у власність покупця обладнання, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п. 1.2 договору, ціна, кількість одиниць та загальна кількість товару, його асортимент обумовлюється сторонами у відповідних специфікаціях, які є невід`ємними додатками до цього договору.

Відповідно до п. 1 специфікації № 1 від 10.10.2018 до договору купівлі продажу № 2018/10-09, загальна вартість товару, що поставляється, становить 6906432,49 грн. Оплата за товар здійснюється шляхом передоплати у розмірі 30% його вартості та у подальшому, остаточних розрахунків до 15.12.2018.

На виконання умов договору поставки, постачальник передав зазначений в специфікації товар покупцю, що підтверджується видатковими накладними № 8, № 9 від 23.11.2018.

Надалі, позивачем на виконання вимог Податкового кодексу України сформовано та подано податкові накладні № 4 від 10.10.2018, № 5 від 23.11.2018, № 6 від 23.11.2018 для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з отриманими квитанціями про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних № 9236002560 від 29.10.2018, № 9279233170 від 13.12.2018, № 9280088412 від 14.12.2018 вказані податкові накладні прийнято, проте, відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України, реєстрація ПН/РК №4 від 10.10.2018, № 5 від 23.11.2018 та № 6 від 23.11.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам п. п. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку . Платнику податків пропонувалось надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У подальшому, позивачем подано до контролюючого органу пояснення для підтвердження реальності здійснення операцій по податкових накладних № 4 від 10.10.2018 , № 5 від 23.11.2018, № 6 від 23.11.2018, реєстрація яких зупинена.

Надалі, рішеннями комісії Державної фіскальної служби України про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних № 988863/42171039 від 14.11.2018, № 1054151/42171039 від 18.01.2019, № 1054150/42171039 від 18.01.2019 було відмовлено у реєстрації податкових накладних № 4 від 10.10.2018, № 5 від 23.11.2018, № 6 від 23.11.2018, у зв`язку з ненаданням платником податку копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання придбання товарів/послуг зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності і певних типових форм та галузевої специфіки, накладні, розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.

Так, скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження, позивач звернувся зі скаргами на вказані вище рішення комісії ДФС України, які рішеннями комісії з питань розгляду скарг від 30.11.2018 № 47307/42171039/2, від 04.02.2019 № 6668/42171039/2 та від 04.02.2019 № 6667/42171039/2 залишені без задоволення, а рішення комісії ДФС України - без змін.

Вважаючи протиправним дії та рішення відповідачів щодо відмови у прийнятті податкових накладних, ТОВ Еліос-Форм звернулось до суду за захистом свої прав.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення прийняті необґрунтовано, тобто, без з урахуванням усіх обставин, що мали значення для їх прийняття, а відтак, є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог та вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

Згідно з приписами п. 201.1 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до положень п. 187.1 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Нормами п. 201.10 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції було встановлено, що позивачем сформовано та подано до контролюючого органу податкові накладні 4 від 10.10.2018, № 5 від 23.11.2018, № 6 від 23.11.2018 для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

У разі якщо реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена в порядку, визначеному в пункті 201.16 цієї статті, реєстрація таких податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у підпункті 201.16.4 пункту 201.16 цієї статті.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. п. 14.1.60 ПК України, єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

З 01.01.2017 набули чинності зміни до Податкового кодексу України, якими запроваджено новий механізм електронного адміністрування податку на додану вартість за умов проведення аналізу та здійснення управління ризиками з метою визначення форм і обсягів митного та податкового контролю (Закон № 1797-VIII від 21.12.2016).

Приписами п. 74.2 ПК України, визначено, що в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з положеннями п. 20.2 ПК України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п. 201.16 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Згідно з п. п. 201.16.1 ПК України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з отриманими квитанціями про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних № 9236002560 від 29.10.2018, № 9279233170 від 13.12.2018, № 9280088412 від 14.12.2018, вказані податкові накладні прийнято, але відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України, їх реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена, оскільки ПН/РК відповідає вимогам п. п. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку .

Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п. 1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку, платник податків відповідає критеріям ризиковості, якщо: комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме: платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях і тимчасово окупованій території, в розумінні Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України /платник податку зареєстрований платником ПДВ менше трьох місяців/платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Державної казначейської служби України (крім бюджетних установ)/платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років/платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 підпункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України/платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс)/наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Згідно з нормами п. 7 Порядку № 117, у разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Положеннями п. 13 Порядку № 117, вказано, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно з п. п. 201.16.2 ПК України, письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у такій податковій накладній розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 ПК України, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Зазначена комісія приймає рішення про: - реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; - відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Під час розгляду даної справи, судом першої інстанції було досліджено, що платником податків подано до контролюючого органу пояснення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація яких зупинена, в якому надав копії документів та пояснення на підтвердження реальності господарських операцій, зокрема копії: договору купівлі-продажу № 2018/10-09 від 09.10.2018; платіжне доручення № 499 від 10.10.2018; видаткову накладну № 8 від 23.11.2018; товарно-транспортну накладну № Р8 від 23.11.2018; видаткову накладну № 9 від 23.11.2018; товарно-транспортну накладну № Р9 від 23.11.2018; специфікацію № 1 від 10.10.2018 до договору купівлі-продажу 2018/10-09; банківську виписку ТОВ Еліос-Форм за період з 01.10.2018 по 31.12.2018; акт звіряння взаємних розрахунків за 4 квартал між ТОВ Еліос-Форм та ТОВ Подільські будови за договором купівлі-продажу 2018/10-09 та специфікації № 1.

Згідно з п. 21 Порядку № 117, підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Слід зазначити, що рішеннями комісії Державної фіскальної служби України про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних № 988863/42171039 від 14.11.2018, № 1054151/42171039 від 18.01.2019, № 1054150/42171039 від 18.01.2019 позивачу було відмовлено у реєстрації вказаних податкових накладних, у зв`язку з ненаданням платником податку копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання придбання товарів/послуг зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності і певних типових форм та галузевої специфіки, накладні, розрахункових документів, банківські виписки з особових рахунків.

Колегія суддів, за наслідком аналізу наявних в матеріалах справи доказів та рішень відповідача, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач-2, при прийняття рішень, обмежився лише загальним формулюванням щодо ненадання позивачем документів, не встановивши при цьому конкретно, які саме документи не було надано.

З матеріалів справи слідує, що позивачем направлялись на адресу контролюючого органу пояснення та документи на їх підтвердження щодо необґрунтованості зупинення вказаних податкових накладних, проте їх не було враховано, а підставою прийняття рішень, зазначено ненадання платником податку відповідних копій документів.

Таким чином, позивачем були надані необхідні документи, що пропонувались для надання податковим органом, проте з рішень про відмову в реєстрації податкових накладних не зрозуміло, чому саме було прийнято рішення про відмову в здійсненні реєстрації, зважаючи на відсутність зазначення конкретного документа, якого не вистачає або який складено з порушеннями та не приймається фіскальним органом до уваги.

У той же час, важливо розуміти, що головною рисою індивідуальних актів є їхня конкретність (чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами владних повноважень, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, настанов для їх розв`язання що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; чітка відповідність такого акту нормам чинного законодавства.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Тобто, рішення фіскального органу не відповідає наведеним вище вимогам щодо чіткості та зрозумілості, та породжують їх неоднозначне трактування, що, у свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Колегія суддів зазначає, що факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарської операції, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Крім того, колегія суддів наголошує на тому, що в даній справі суд не має надавати оцінку реальності здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, на підставі яких складено податкову накладну, оскільки дане питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю, що відповідно до п. 61.1 ст. 61 ПК України включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

На переконання колегії суддів, при прийнятті оскаржуваних рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, суб`єктом владних повноважень не було зазначено та вказано товариству на те, яких саме документів не надано (які не були прийняті до уваги, з яких підстав), а також яких саме документів не вистачає чи яку іншу інформацію необхідно надати для реєстрації податкових накладних, зважаючи на бажання товариства надати всі необідні документи та, як наслідок, зареєструвати податкові накладні.

Надаючи правову оцінку прийнятому комісією рішенню, необхідно повинні з`ясувати, чи містить воно конкретну інформацію щодо причин та підстав для його прийняття, із зазначенням того, яких саме документів не надано та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, як того вимагає форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, визначена Порядком № 117 (додаток 2 до Порядку).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 826/8693/18, від 21 травня 2019 року у справах № 620/3556/18, № 815/2791/18, від 14 травня 2019 року у справі № 817/1356/18, від 22 квітня 2019 року у справі № 2040/5445/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Варто зазначити, що особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Отже, вирішення даної справи залежить саме від доведеності відповідачем правомірності прийняття спірних рішень.

Слід констатувати, що доводи та обгрунтування апеляційної скарги не містять зазначення у чому саме полягає неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права під час розгляду даної справи, а викладені в ній обставини, не були покладені в основу під час прийняття рішень про зупинення реєстрації податкових накладних та про відмову в реєстрації останніх.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи та обгрунтування апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення .

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.06.2019 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді А.Г. Степанюк

О.І. Шурко