Постанова

від 14.11.2019 по справі 826/7375/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 листопада 2019 року

Київ

справа №826/7375/18

адміністративне провадження №К/9901/19922/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Гусака М.Б., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2019 року (головуючий суддя Федотов І.В., судді: Ганечко О.М., Сорочко Є.О.) у справі №826/7375/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпермаркет Пол" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гіпермаркет Пол" (далі по тексту - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 червня 2017 року №0029781404, яким позивачу визначено суму штрафних санкцій у розмірі 585000 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року, адміністративний позов задоволено.

23 квітня 2019 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду від представника ТОВ Гіпермаркет Пол надійшла заява про включення до складу судових витрат витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги адвоката у розмірі 5400 грн.

Додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2019 року заяву ТОВ "Гіпермаркет Пол" задоволено. Ухвалено додаткову постанову у справі №826/7375/18 за позовом ТОВ "Гіпермаркет Пол" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Стягнуто на користь ТОВ "Гіпермаркет Пол" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві 5400 грн. (п`ять тисяч чотириста гривень) судових витрат на професійну правничу допомогу.

Задовольняючи вимоги заяви про розподіл судових витрат, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем надано необхідні докази на підтвердження витрат на правничу допомогу.

Не погодившись з додатковою постановою апеляційного суду, Головне управління ДФС у м. Києві подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати зазначене судове рішення і прийняти нове про відмову в задоволенні заяви про розподіл судових витрат.

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має відповідати положенням частини 5 статті 134 КАС України. На переконання скаржника, заявлений позивачем розмір судових витрат є завищеним, а подані докази не можуть підтвердити їх понесення. Наголошено на відсутності документального підтвердження наданих послуг, а саме актів приймання наданих послуг з детальним описом виконаних робіт. Вказані документи, на думку відповідача, могли б підтвердити кількість використаних годин для надання послуг.

Представник позивача - адвокат Прилепа Р.А., подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а додаткову постанову апеляційного суду - без змін. Наголошено, що судом апеляційної інстанції було досліджено договір про надання правової допомоги, яким чітко закріплено вартість ведення справи у суді апеляційної інстанції (5400 грн.), платіжні доручення на вказану суму, опис наданих послуг та проведеної адвокатом роботи у суді. Всі зазначені дії є об`єктивно необхідними для повноцінного захисту інтересів позивача у суді.

Крім того, адвокатом Прилепою Р.А. заявлено клопотання про включення до складу судових витрат сплачені позивачем кошти за надання правової допомоги у даній справі у суді касаційної інстанції у розмірі 5000 грн. (1500 грн. - підготовка заяви про ознайомлення з матеріалами справи, подача до канцелярії суду та ознайомлення з матеріалами справи; 1500 грн. - підготовка відзиву на касаційну скаргу; 500 грн. - відправлення відзиву на касаційну скаргу відповідачу; 500 грн. - підготовка до подачі та подача відзиву на касаційну скаргу до канцелярії суду; 1000 грн. - участь у судовому засіданні у Касаційному адміністративному суді.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Статтею 132 КАС України визначено види судових витрат. Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

Згідно з частинами першою - третьою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134).

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд апеляційної інстанції установив, що за змістом пункту 3.2 Договору про надання правової допомоги від 6 квітня 2019 року №19-04-04, укладеного між адвокатом Прилепою Р.А. та ТОВ Гіпермаркет Пол , сторони в момент підписання цього договору погодили, що вартість ведення справи №826/7375/18 в Шостому апеляційному адміністративному суді (підготовка процесуальних документів та участь у всіх судових засіданнях в Шостому апеляційному адміністративному суді з розгляду справи №826/7375/18) становить 5400 грн.

На підтвердження факту оплати наданої правової допомоги долучено копії платіжних доручень № 289 від 11 квітня 2019 року на суму 2700 грн. та №311 від 22 квітня 2019 року на суму 2700 грн.

Згідно з описом наданих послуг адвоката, розмір витрат по оплаті послуг визначався наступним чином: 1300 грн. - підготовка заяви про ознайомлення з матеріалами справи, подача заяви до канцелярії суду, ознайомлення з матеріалами справи; 1950 грн. - підготовка відзиву на апеляційну скаргу; 325 грн. - відправлення копії відзиву на апеляційну скаргу відповідачеві; 325 грн. - подача відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду; 650 грн. - підготовка заяви про стягнення витрат на адвоката; 325 грн. - подача заяви про стягнення витрат на оплату послуг адвоката до суду; 650 грн. - участь 23 квітня 2019 року у судовому засіданні з розгляду справи.

Дослідивши зазначені документи, апеляційний суд вважав доведеним належними доказами заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу, а також його співмірність складності справи, витраченому адвокатом часу тощо. Втім, колегія суддів вважає означений висновок помилковим, з огляду на наступне.

Так, слушними є доводи скаржника про ненадання позивачем на підтвердження заявленого до стягнення розміру витрат на правничу допомогу актів приймання-передачі наданої правової допомоги, що прямо передбачено пунктами 3.6, 3.8, 3.9 договору про надання правової допомоги від 6 квітня 2019 року №19-04-04.

Крім того, суд апеляційної інстанції не дослідив, чи була здійснена відповідно до платіжних доручень № 289 від 11 квітня 2019 року та №311 від 22 квітня 2019 року оплата саме за спірним договором про надання правової допомоги.

При цьому, при визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Разом з тим, оскаржуване судове рішення не містить жодних висновків апеляційного суду щодо належності визначених у описі наданих послуг до видів правової допомоги та співмірності понесених позивачем витрат на оплату кожного із зазначених видів послуг адвоката.

Слід зазначити, що матеріали справи містять опис виконаних робіт, виходячи з вартості однієї години роботи. Разом з тим, договір про надання правової допомоги від 6 квітня 2019 року №19-04-04 встановлює, що погодинна ставка за годину наданого виду правової допомоги визначається шляхом підписання додаткових угод до цього договору. Втім, апеляційним судом зазначені документи не досліджувались.

Не дослідженими судом також є і обставини дійсної участі адвоката протягом однієї години у судовому засіданні та відповідності наданих видів допомоги критеріям видів правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , зокрема відправлення або подача документів до суду або учасникам справи.

Враховуючи викладене, висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5400 грн. є непереконливим, оскільки не ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин, які мають значення для правильного вирішення питання.

Встановлені частиною другою статті 341 КАС України межі касаційного перегляду справи позбавляють суд касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, постановлене у справі додаткове судове рішення підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо заявленого адвокатом Прилепою Р.А. клопотання про стягнення витрат за надану правову допомогу позивачу у суді касаційної інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень частин першої статті 139 КАС України розподіл судових витрат здійснюється у разі задоволення позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення та ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (частина шоста статті 139 КАС України).

Оскільки касаційний суд дійшов висновку про необхідність направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, питання про стягнення витрат на правову допомогу судом не вирішується.

Керуючись статтями 139, 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково.

Додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2019 року у справі №826/7375/18 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

М.Б. Гусак

І.Л. Желтобрюх ,

Судді Верховного Суду