Постанова

від 14.11.2019 по справі 807/464/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 листопада 2019 року

Київ

справа №807/464/15

адміністративне провадження №К/9901/26101/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року (суддя Рейті С.І.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року (судді: Судова-Хомюк Н.М. (головуючий), Гуляк В.В., Коваль Р.Й.) у справі № 807/464/15 за позовом Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Альфа-Сервіс Груп про стягнення податкового боргу,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Ужгородська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (далі - позивач, контролюючий орган, Ужгородська ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Альфа-Сервіс Груп (далі - відповідач, ТОВ Альфа-Сервіс Груп ) про стягнення податкового боргу у сумі 775 507,35 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за ТОВ Альфа-Сервіс Груп рахується податковий борг у сумі 775 507,35 грн, в тому числі з податку на прибуток - 533 504,43 грн (в т.ч., пеня - 5,30 грн,), з податку на додану вартість - 242 008,31 грн (в т.ч. пеня - 6 079,56 грн), який не був погашений відповідачем, хоча контролюючим органом вживались всі необхідні заходи передбачені чинним податковим законодавством.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року адміністративний позов задоволено частково. Стягнено з розрахункових рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю Альфа-Сервіс Груп (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Станційна, 1, код 34547407) кошти у сумі 769 427,79 грн (сімсот шістдесят дев`ять тисяч чотириста двадцять сім гривень сімдесят дев`ять копійок) на погашення податкового боргу у сумі 769 427,79 грн, в тому числі, по податку на прибуток - 533 499,04 грн, по податку на додану вартість - 235 928,75 грн. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що сума боргу у розмірі 769 427,79 грн є доведеною та узгодженою, що підтверджується відповідними доказами, у встановлені податковим законодавством строки до бюджету сплачена не була, тобто визнається сумою податкового боргу, а тому підлягає стягненню. Щодо позовних вимог в частині нарахованого розміру пені, суд першої інстанції зазначив, що така сума не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (сума нарахованої пені) та відсутня у наданих облікових картках платника податку - ТОВ Альфа-Сервіс Груп по платежам податок на прибуток та податок на додану вартість .

4. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Ужгородська ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просило скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Ужгородської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області у повному обсязі.

5. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року апеляційну скаргу Ужгородської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області задоволено частково. Скасовано постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року у справі № 807/464/15 та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Ужгородської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області відмовлено. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що виставлення вимоги у 2012 році не підмінює обов`язок контролюючого органу щодо виставлення податкової вимоги після завершення процедури оскарження податкових повідомлень-рішень, а оскільки процедура набрання чинності податкових повідомлень-рішень виникла у січні 2015 року, контролюючий орган був зобов`язаний дотриматись процедури виставлення податкової вимоги у порядку статті 59 Податкового кодексу України. Завершення цієї процедури давало можливість контролюючому органу звернутись з позовними вимогами щодо стягнення податкового боргу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погодившись із рішенням судів першої та апеляційної інстанції, Ужгородська ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Ужгородської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 16 червня 2011 року ДПІ у м. Ужгороді ГУ ДФС у Закарпатській області проведено планову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю Альфа-Сервіс Груп за період з 01.10.2009 по 31.12.2010. За результатами проведеної перевірки складено акт № 1419/23-1/10/34547407. На підставі вказаного акту перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення № 0001642341 від 29.06.2011 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 533 475,00 грн та № 0001652341 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 229 438,75 грн..

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, відповідач оскаржив їх до суду. Однак, постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року було відмовлено в задоволенні позовних вимог та визнано правомірними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді ГУ ДФС у Закарпатській області від 29.06.2011 за № 0001642341, № 0001652341. Крім того, обставини щодо правомірності винесення податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Ужгороді ГУ ДФС у Закарпатській області від 29.06.2011 за № 0001642341, 0001652341 та правильності визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 533 475,00 грн та податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 229 438,75 грн - встановлені судовим рішенням, а саме - постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2015 року, яке набрало законної сили.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачу виставлено податкову вимогу від 5 червня 2012 року № 423 на суму 42 877,53 грн, яка була вручена бухгалтеру відповідача 12.06.2012.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на порушення допущені відповідачем щодо несплати ним податкового боргу та на неврахування судами першої та апеляційної інстанції наданих позивачем розрахунків з відображенням несплаченої відповідачем пені, а також на неврахування судом апеляційної інстанції положень статті 59 Податкового кодексу України щодо порядку надсилання контролюючим органом податкової вимоги з моменту виникнення податкового боргу, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішень.

9. Відповідачем відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.

10. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 3 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

11. Податковий кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

11.2. Пункт 57.3 статті 57.

У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

11.3. Пункти 59.1, 59.3, 59.4, 59.5 статті 59.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

12. Кодекс адміністративного судочинства (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

12.1. Частина перша стаття 72.

Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

13. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

14. Колегія суддів зазначає, що системний аналіз вказаних положень податкового законодавства дає підстави для висновку про те, що виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов`язаний із несплатою узгодженої суми грошового зобов`язання протягом установленого строку. Однак, у справі, що розглядається, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача відповідної суми податкового боргу, а суд апеляційної інстанції передчасно дійшов висновку про порушення контролюючим органом порядку стягнення податкового боргу з підстав ненадання позивачем доказів на підтвердження направлення ТОВ Альфа-Сервіс Груп податкової вимоги після завершення процедури оскарження податкових повідомлень-рішень (яка завершилась у січні 2015 року із набранням законної сили постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2015 року), оскільки судами першої та апеляційної інстанції не було досліджено та встановлено безперервність існування податкового боргу з часу направлення контролюючим органом податкової вимоги від 5 червня 2012 року № 423 до часу звернення контролюючого органу до суду з позовом про стягнення податкового боргу, що є визначальним для вирішення спірних правовідносин.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

15. За змістом частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

16. Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

17. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

18. Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

19. Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

20. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судом не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

21. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

22. За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

23. Колегія суддів дійшла висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанції порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області задовольнити частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 у справі № 807/464/15 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду