Постанова

від 14.11.2019 по справі 910/8267/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2019 р. м. Київ Справа№ 910/8267/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Браславець Ю.Ю.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюмотрейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2019

у справі №910/8267/19 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплофасад-К"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюмотрейд"

про стягнення 102759,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплофасад-К" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюмотрейд" про стягнення 102 759,65 грн.

Позов обґрунтований тим, що між сторонами було укладено договір поставки у спрощений спосіб, на виконання умов якого позивачем було перераховано на рахунок відповідача попередню оплату в розмірі 480775,80 грн., проте відповідач у повному обсязі не виконав взятих на себе зобов`язань з поставки оплаченого позивачем товару, у зв`язку з чим позивач просить сягнути з відповідача суму попередньої оплати за непоставлений товар в розмірі 102759,65 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2019 у справі №910/8267/19 з урахуванням ухвали суду від 19.09.2019 про виправлення описки позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюмотрейд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплофасад-К" 102 759,65 грн. попередньої оплати та 1921,00 грн. судового збору.

Задовольняючи позов, суд виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач 02.10.2019 звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати частково та прийняти нове про часткове задоволення позову у розмірі 68119,74 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Скаржник зазначає, що відповідач не знав про дату, час та місце розгляду справи, був позбавлений можливості подати відповідні докази та відзив на позов.

Апелянт вказує, що позивачем було перераховано відповідачу попередню оплату у розмірі 632 110,39 грн., що підтверджується наданими скаржником платіжними дорученнями, а згідно контррозрахунку заборгованість відповідача перед позивачем становить 68 119,74 грн.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу, представник позивача спростовує доводи апеляційної скарги, вказує на їх необґрунтованість, просить їх відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача 09.10.2019 передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 відкрито апеляційне провадження, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

У травні 2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплофасад-К" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алюмотрейд" (відповідач) було досягнуто домовленість щодо поставки позивачу товару загальною вартістю 480 775,80 грн. разом з ПДВ.

Відповідачем було сформовано та надано позивачеві рахунки на оплату №456 від 08.05.2018 на суму 259494 грн. та №457 від 08.05.2018 на суму 221281,80 грн., які в повному обсязі сплачені позивачем відповідно до платіжних доручень №218 від 14.05.2018, №262 від 29.05.2018, №219 від 14.05.2018 та №261 від 29.05.2018 на загальну суму 480 775,80 грн.

Судом встановлено, що відповідачем було поставлено позивачу обумовлений товар на загальну суму 378 016,15 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних №452 від 04.04.2019, №459 від 04.04.2019, №464 від 04.04.2019, №457 від 24.05.2019 та №568 від 24.05.2019. Доказів щодо поставки відповідачем обумовленого сторонами товару на суму 102759,65 грн. матеріали справи не містять.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

За змістом ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що ціна позову у вказаній справі становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням обставин вказаної господарської справи, а також з огляду на відсутність клопотань учасників справи про розгляд справи з викликом осіб, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

За приписами ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі ст.ст.11, 509 ЦК України зобов`язання виникають, зокрема, з договору чи іншого правочину.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.2 ст.205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень товарів (поставки товарів відповідачу) та повної оплати позивачем виставленого відповідачем рахунку, що не суперечить вимогам ст.181 ГК України.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки відповідачем було виставлено позивачеві вищезазначені рахунки на оплату, які були в повному обсязі оплачено позивачем, відповідно до платіжних доручень №218 від 14.05.2018, №262 від 29.05.2018, №219 від 14.05.2018 та №261 від 29.05.2018 на загальну суму 480775,80 грн., то у відповідача виник обов`язок щодо поставки обумовленого сторонами товару.

Відповідно до ч.1 ст.693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч.2 ст.639 ЦК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем доведено, що він у повному обсязі виконав покладені на нього зобов`язання з попередньої оплати товару, проте відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань обумовлений сторонами товар поставив не в повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було поставлено позивачу обумовлений товар на загальну суму 378016,15 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних №452 від 04.04.2019, №459 від 04.04.2019, №464 від 04.04.2019, №457 від 24.05.2019 та №568 від 24.05.2019. Доказів щодо поставки відповідачем обумовленого сторонами товару на суму 102759,65 грн. матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що факт існування заборгованості відповідача в розмірі 102 759,65 грн. перед позивачем належним чином підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований, відтак вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 102 759,65 грн. попередньої оплати за непоставлений товар є обґрунтованими.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 30 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про їх недоведеність та необґрунтованість, оскільки позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу, зокрема не надано договору про надання правової допомоги, рахунку на оплату послуг адвоката та доказів сплати такого рахунку, а також не надано акту виконаних робіт адвокатом при підготовці та поданні даного позову до суду.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі

Щодо подання апелянтом нових доказів, колегія суддів зазначає наступне.

До апеляційної скарги відповідачем було додано контррозрахунок, копії видаткових накладних №1237 від 22.06.2018, №2334 від 12.07.2018, №2335 від 12.07.2018, №2337 від 12.07.2018, №2366 від 12.07.2018, №2352 від 13.07.2018, №2356 від 13.07.2018, №2770 від 29.08.2018, №2797 від 31.08.2018, №2858 від 07.09.2018, №2902 від 11.09.2018, №2904 від 11.09.2018, №3183 від 28.09.2018, копії платіжних доручень №460 від 06.09.2018, №444 від 28.08.2018, №445 від 28.08.2018, №356 від 11.07.2018, №358 від 11.07.2018, №357 від 11.07.2018, №313 від 21.06.2018, №261 від 29.05.2018, №262 від 29.05.2018, №219 від 14.05.2018, №218 від 14.05.2018, копії довіреностей №76 від 21.06.2018, №92 від 12.07.2018, № 93 від 12.07.2018, № 94 від 12.07.2018, №125 від 28.08.2018, №131 від 29.08.2018, №126 від 28.08.2018.

В обґрунтування подання вказаних доказів суду апеляційної інстанції апелянт зазначає, що відповідач не знав про дату, час та місце розгляду справи та був позбавлений можливості подати відповідні докази та відзив на позов.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Апеляційний суд не приймає доводи відповідача, що останній не був повідомлений належним чином про розгляд справи у місцевому господарському суді з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.1 постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 №18 місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Ухвала Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 про відкриття провадження у справі №910/8267/19, 15.07.2019 була надіслана на офіційну адресу відповідача, яка зазначена в ЄДРЮОФОП (04108, м. Київ, проспект Свободи, буд. 2) рекомендованим листом з повідомленням, який повернувся до суду 11.07.2019 з відміткою про вручення поштового відправлення уповноваженій особі відповідача 09.07.2019.

За вказаних обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи у місцевому господарському суді, таким чином апелянт не довів неможливість подання відповідних доказів під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Доводи скаржника, що позивачем було перераховано відповідачу попередню оплату у розмірі 632 110,39 грн., що підтверджується наданими скаржником платіжними дорученнями, а згідно контррозрахунку заборгованість відповідача перед позивачем становить 68 119,74 грн. є необґрунтованими.

Надані відповідачем копії видаткових накладних містять посилання на інші рахунки на оплату ніж ті, заборгованість по яким є предметом розгляду у даній справі, що є додатковою підставою відхилення наданих відповідачем документів судом апеляційної інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин аргументи відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позову.

Доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає обґрунтованими з вищевикладених підстав.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюмотрейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2019 у справі №910/8267/19.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюмотрейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2019 у справі №910/8267/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2019 у справі №910/8267/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/8267/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська