Рішення

від 12.11.2019 по справі 907/579/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.11.2019 м. Ужгород Справа № 907/579/19

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали

за позовом Релігійної греко-католицької громади «Рождества Пресвятої Богородиці» м. Мукачево, м. Мукачево

до відповідача Виконавчого комітету Мукачівської міської ради, м. Мукачево

про визнання права власності

секретар судового засідання - Штундер Д.В.

За участю представників сторін:

від позивача -

від відповідача -

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ.

Релігійна греко-католицька громада «Рождества Пресвятої Богородиці» м. Мукачево - позивач звернулася до суду з позовом, яким просить визнати за нею право власності на самочинно збудовану церкву, яка розмішена за адресою: АДРЕСА_1 , посилаючись на ст. ст. 16, 328, 376 Цивільного кодексу України.

Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат становить суму 5985 грн. сплаченого судового збору

Ухвалою суду від 01 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами загального позовного провадження, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору та призначено підготовче засідання.

Через канцелярію суду уповноважений представник відповідача подав заяву, якою проти задоволення позову не заперечує.

Надавши правову оцінку заяви відповідача, суд розцінює її як заяву про визнання позову. Оцінивши таку на предмет законності та обґрунтованості, суд визнав за можливе прийняти її до уваги та застосувати в цій ситуації правила п. 4 ст. 191 та п. 3 ст. 185 ГПК України в сукупності.

АРГУМЕНТІ СТОРІН.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що споруда, право власності на яку просить визнати за собою позивач, зводилась без отримання відповідного дозволу, однак, побудована відповідно до вимог будівельних норм і правил; земельна ділянка, на якій розташовано релігійну споруду на підставі рішення № 711 Мукачівської міської ради від 27.12.2012 була передана в постійне користування релігійній громаді греко-католицької церкви (право постійного користування якою зареєстроване 25 ІНФОРМАЦІЯ_1 2014 року) з цільовим призначенням земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій.

Заперечення відповідача.

Відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

На земельній ділянці площею 0,1358 га по АДРЕСА_1 у 2000-2004 роках збудовано церкву загальною площею приміщень 347,10м 2 ,навіс загальною площею 4,30 м 2 та вбиральню площею 9,30м 2 .

На підставі прийнятого Мукачівською міською радою рішення №711 від 27 грудня 2012 року вказана земельна ділянка надана радою в постійне користування релігійній громаді Греко-католицької церкви для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій з кадастровим номером 2110400000:01:011:0327.

Право постійного користування земельною ділянкою було зареєстровано за позивачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №7822540 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 510542321104).

КП «Мукачівське міське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» на замовлення релігійної громади 20.08.2019 року виготовило технічний паспорт на культову будівлю, по АДРЕСА_1 , які збудовані самочинно.

Позивач стверджує, що будівля та допоміжні конструкції знаходяться в нормальному стані (доброму) і можуть в подальшому надійно та безпечно експлуатуватись за функціональним призначенням; підсилення та перепланування не потребують. На підтвердження ним подано складеним інженером-будівельником ОСОБА_1 станом на 01.07.2019 Технічний звіт.

Позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів, у відповідності до ст.16 ЦК України у вигляді визнання за ним права власності на вищенаведені будівлі як на самочинне будівництво.

Нормами ст. 376 ЦК України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Позивач у позовній заяві вказує, що будівлі, право власності на які просить визнати за ним у судовому порядку, були збудовані ним самочинно, без наявних відповідних дозволів на їх будівництво.

Однак, в подальшому, на підставі рішення ради № 711 від 27.12.2012, земельна ділянка площею 0,1358 га, на якій збудовані споруди, була надана радою у встановленому порядку релігійній громаді в постійне користування саме для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організації, тобто під уже збудоване майно. Таким чином, з прийняттям вказаного рішення міської ради у позивача наявні підстави, передбачені ст. 376 ЦК України для визнання за ним права власності на самочинно збудовані на цій землі будівлі.

Відповідач проти задоволення позову не заперечує, наслідком чого є його заява.

Відповідно до ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Визнання позову відповідачем - це одностороннє вільне волевиявлення відповідача, спрямоване на припинення спору з позивачем. Право відповідача на визнання позову є виявом принципів диспозитивності і змагальності.

У разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Таким чином, зважаючи на наведене та керуючись правилами правила п.4 ст.191 та п.3 ст.185 ГПК України у сукупності, суд доходить висновку про задоволення позову за результатами підготовчого провадження.

Розподіл судових витрат.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України з огляду на предмет спору, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 74, 129, п. 4 ст. 191 та п. 3 ст. 185, ст.ст. 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати за Релігійною греко-католицькою громадою Рождества Пресвятої Богородиці м. Мукачево (89600, м. Мукачево, вул. Комарова, 35 А , код ЄДРПОУ 25438737) право власності на самочинно збудовану церкву, яка складається з будівлі церкви літ. А., загальною площею приміщень 347,10м 2 , навісу літерою Б, площею 4,30 м 2 та вбиральні літерою В площею 9,30м 2 , розміщену за адресою:

АДРЕСА_2 . Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 15.11.2019.

Суддя Л.В. Андрейчук